Рішення № 77019714, 04.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 р. № 820/1186/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов'язання певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 року - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 30.08.1997 року по досягненню пенсійного віку та за наявності страхового стажу булла призначена пенсія за віком, яка виплачувалась Орджонікідзевським райсобезом м. Харкова. 22.01.2000 року позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання та йому з 2000 року було припинено виплату призначеної пенсії. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про поновлення та виплату йому пенсії, однак отримав лист від 29.01.2018 року відповідача, яким повідомлено про відсутність підстав для поновлення та виплати пенсії позивачу. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу за період з 07.10.2009 року по 04.08.2017 року - залишено без розгляду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії – задоволено частково; зобов'язано Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 05.08.2017 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації; стягнуто на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, Ізраїль, 42040, код - НОМЕР_1) сплачену суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (пр. Московський, 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ - 41248021). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3-"ОСОБА_4 Юридичний офіс (Ізраїль - Україна)" ОСОБА_4 задоволено; ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 по справі № 820/1186/18 скасовано; прийнято нову постанову, якою справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в частині позовних вимог про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком за період з 07.10.2009 року по 04.08.2017 року передано на розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, судом апеляційної інстанції вказано, що висновки суду першої інстанції про необхідність залишення без розгляду адміністративного позову в частині позовних вимог про зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу за період з 07.10.2009 року по 04.08.2017 року є помилковими, оскільки суд не був позбавлений можливості з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи з'ясувати, чи порушені суб'єктивні права, свободи або інтереси позивача, якщо так, то в чому полягають і коли сталися такі порушення, якщо вони мали місце, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 справу за вищевказаним позовом у частині позовних вимог про зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком за період з 07.10.2009 року по 04.08.2017 року прийнято до розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова в частині позовних вимог про зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком за період з 07.10.2009 року по 08.06.2017 року - залишено без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснюється подальший розгляд справи ОСОБА_3 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 09.06.2017 року по 04.08.2017 року - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

У судове засідання представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав правову позицію, викладену у наданих до суду поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкав за адресою: АДРЕСА_2.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки вбачається, що позивач 02.03.1998 року був звільнений з ЗАТ “Харківський інструментальний завод” на підставі ст. 38 КЗпПП України у зв’язку з виходом на пенсію за віком.

У адміністративному позові представником позивача вказано, що 30.08.1997 року по досягненні пенсійного віку, та наявності необхідного страхового стажу йому була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась Орджонікідзенським райсобезом м. Харкова.

З 01 березня 2001 року функції з призначення та виплати пенсії були передані до територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом, в подальшому, позивач 22.01.2000 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де перебуває на консульському обліку в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, що підтверджується відміткою у паспорті позивача (т.1 а.с. 31-47).

09 червня 2017 року позивач через свого представника, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подав до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова заяву про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану, яка була прийнята відповідачем, про що свідчить відмітка штампу канцелярії на супровідному листі (т.1 а.с. 69).

В адміністративному позові представником позивача вказано, що 12.09.2017 року було отримано відмову відповідача №7219/46-02 від 11.08.2017 р., в якій вказано про перенаправлення заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_3 з усіма доданими документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (а.с. 73).

Також представником позивача у позові вказано, що на підставі отриманої відмови 23.11.2017 року, представник ОСОБА_3, діючи на підставі нотаріальної довіреності, повторно подав до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова заяву позивача про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану разом з оригіналами необхідних документів, яка була прийнята відповідачем, що підтверджується штампом органу владних повноважень на супровідному листі.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що у зв’язку з тим, що ані позивачем, ані його представником станом на 12.01.2018 року не було отримано жодної відповіді від відповідача, 12.01.2018 року представником позивача було надіслано до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова заяву №2096 від 12.01.2018 року з вимогою про надання рішення про поновлення пенсії або відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення пенсії, яка була надана Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова 09.06.2017 року.

У відповідь на вказаний лист представником позивача було отримано 05.02.2017 року лист №1198/46-02-03 від 29.01.2018 року (т.1 а.с. 82), зі змісту якої вбачається, що виплату пенсії позивачу було припинено з 22.06.2000 року та оскільки ОСОБА_3 22.01.2000 року виїхав на постійне місце проживання за кордон (до 07.10.2009 року) і Міждержавної Угоди про соціальне забезпечення між Україною та Ізраїлем не укладено, тому виплачувати пенсію на теперішній час немає законних підстав. Також вказано, що оскільки рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнано неконституційними положення п.2 ч.1 ст.49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та другого речення ст. 51 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якими передбачалось припинення виплати пенсіонеру пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордон, то вказане рішення Конституційного Суду України поширюється на осіб, які виїхали на постійне проживання за кордон після 07.10.2009 року.

Суд зазначає, що у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року, яке набрало законної сили 21.05.2018 року судом вже було надано оцінку вказаному листу №1198/46-02-03 від 29.01.2018 року, за результатом чого суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 неправомірно було відмовлено у поновленні пенсії, оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року не передбачено таких підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії, як проживання за кордоном в Ізраїлі та відсутність міждержавного договору щодо пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем.

Враховуючи наведене вище суд зазначає, що положеннями ст. 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч.3 ст. 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Згідно із положеннями ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст.51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційним судом України в рішенні №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на вище викладене та враховуючи прийняття Конституційним судом України рішення № 25-рп/2009, суд зазначає, що в даному випадку з дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного суду України, тобто з 07.10.2009 року, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV, а отже саме з цього часу у пенсійних органів виник обов’язок відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до положень ч. 1 ст.44 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1.1, п. 1.5, п. 2.8 “Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Суд зазначає, що відсутність законодавчо встановленого механізму призначення пенсії у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, проживаючи в державі Ізраїль, являючись громадянином України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного суду України, викладеними в постанові від 19.05.2015 р. у справі №21-168а15 та від 08.12.2015 р. у справі №21-5440а15, Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі №423/5348/17.

Крім цього, у рішенні у справі "Пічкур проти України" (Заява № 10441/06), яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Європейський суд з прав людини доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та ст. 46 цього Закону.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року.

Відповідно до п. 4.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005, відповідно до якої - не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що у зв’язку з неправомірною відмовою відповідача у поновленні ОСОБА_3 виплати пенсії, враховуючи, що за таким поновленням позивач звернувся 09.06.2017 року та судовим рішенням від 10.04.2018 року у справі №820/1186/18, яке набрало законної сили 21.05.2018 року, судом було вирішено зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 05.08.2017 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації, наявні підстави для зобов’язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 за період з 09.06.2017 року по 04.08.2017 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

Приписами статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачена індексація та перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, прожиткового мінімуму та страхового стажу.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок його пенсії відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням індексу інфляції та усіх доплат та надбавок відповідно до приписів чинного законодавства.

В той же час, відповідно до положень ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація повинна виплачуватися лише у випадку нарахування пенсії і подальшої затримки в її виплаті.

Відповідач не призначав пенсію позивачу і не допускав затримки у виплаті пенсії на один і більше календарних місяців.

Стосовно позовних вимог позивача про проведення поновлення та виплати пенсії за віком шляхом призначення її знову з посиланням на положення ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суд зазначає, що вказане посилання не є обґрунтованими, оскільки вказана норма стосуються виплати пенсії по інвалідності в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставини суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу за період з 09.06.2017 року по 04.08.2017 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_3 за період з 09.06.2017 року по 04.08.2017 року відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.