Рішення № 77016915, 08.10.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2018 р.

№ 814/1349/18

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Український будівельник", вул. Ольвійська, 3/1, с. Куцуруб, Очаківський район, Миколаївська область, 57550

до відповідача:

Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2018 № 00021341307,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Український будівельник" (далі - позивач, ТОВ "Український будівельник") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.03.2018 № 00021341307.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно виніс податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки, він не вчинив порушень, передбачених ст.127 Податкового кодексу України, оскільки утримав та перерахував до бюджету в повному обсязі податок на доходи фізичних осіб.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечував, вказав що при проведенні перевірки позивача та прийнятті податкового повідомлення рішення контролюючий орган діяв відповідно до вимог та виключно на підставі законодавства України.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, виходить з таких підстав.

В період з 15.02.2018 по 21.02.2018 року фахівцями контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Український будівельник", щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За наслідками вказаної перевірки було складено акт від 28.02.2018 № 468/14-29-13-07/35695254, за висновками якого, встановлено порушення вимог пп. 168.1.2 п. 168.1, пп.168.1.4, п. 168.1 ст. 168, пп. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу безготівково та готівкою 30.11.2016 на загальну суму 39427,25 грн.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 № 00021341307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 9962,50 грн.

Фактично дана заборгованість склалась із суми, яка була нарахована підприємством 30.11.2016 але сплату здійснено тільки 05.12.2016 до відповідного бюджету. Тобто, під час перевірки були виявлені факти саме несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету.

Позивач у відносинах сплати податку на доходи фізичних осіб своїх працівників є податковим агентом згідно п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України. Відповідно до абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу Україні, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.4 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячною податкового періоду.

Згідно з п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем).

Платник, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити військовий збір з таких доходів (пп.168.2.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Піддаючи тлумаченню наведені норми, треба вказати, що для визначення норми якої саме статті Податкового кодексу України (126 або 127) підлягають застосуванню до правовідносин з порушення порядку нарахування (утримання, сплати) податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходу на користь громадян, слід з'ясувати та відобразити в акті перевірки, яка з дій сталася першою (виплата доходу чи сплата податку, хоч і з порушенням строку).

Таким чином, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент, хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Кодексу строку, сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати.

Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Кодексу.

При цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Кодексу, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті (ненарахування, неутримання та/або несплата податків), протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.

Отже, у разі виявлення під час однієї перевірки податкового агента декількох випадків ненарахування (неутримання, несплати) сум податку під час виплати доходу на користь громадян, застосуванню підлягають збільшені розміри штрафних санкцій, передбачені статтею 127 Кодексу, відповідно до кількості вчинених податкових правопорушень.

У разі невиплати нарахованого доходу на користь громадян та несплати утриманого податку податковий агент має нести відповідальність, визначену статтею 127 Кодексу, що було дотримано контролюючим органом в даній справі.

Надаючи оцінку доводам відповідача, якими він обґрунтовує прийняття спірного рішення, суд зазначає, що згідно з п.61.1 ст.61 Податкового Кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.62.1 ст.62 Податкового Кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

З врахуванням вище зазначеного, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

В той же час, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Тобто, положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

З огляду на те, що позивачем не допущено бездіяльності щодо несплати (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а вчинено порушення щодо несвоєчасної сплати до бюджету узгодженої суми грошового зобов'язання суд вважає безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій на підставі положень статті 127 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 129.1.3. пункту 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

З розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб " який додано до податкового повідомлення-рішення вбачається, що кількість днів, що сплили, за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання становить - 5 та 6 днів. Отже, розрахунок податкового органу в частині нарахування суми пені відповідно до підпункту 129.1.3. пункту 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, є хибним.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, перевіривши оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення, суд доходить висновку про його невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи, в зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1762,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 19, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Український будівельник" (вул. Ольвійська, 3/1, с. Куцуруб, Очаківський район, Миколаївська область, 57550 ідентифікаційний код 35695254) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.03.2018 № 00021341307 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та пені на загальну суму 9962,50 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 ідентифікаційний код 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Український будівельник" (вул. Ольвійська, 3/1, с. Куцуруб, Очаківський район, Миколаївська область, 57550 ідентифікаційний код 35695254) судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник