Рішення № 77016447, 10.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2686/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, скасування частини протоколу, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2018 року до ОСОБА_2 окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі – відповідач, Міноборони) з такими вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати пункт 4 протоколу від 06.07.2018 № 69 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

2) визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення після надходження документів відносно позивача про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975;

3) зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням викладених у мотивувальній частині рішення суду висновків.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині 2066, що входила до складу Прикордонних військ КБД СРСР, та брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан з 31.08.1985 по 22.05.1987 в складі діючої армії, що підтверджується довідкою, виданою Первомайсько-Попаснянським об’єднаним комісаріатом Луганської області Міністерства оборони України від 24.02.2009 № 4/1756 згідно з обліковою карткою, та військовим квитком серії НУ № 9293727.

Під час проходження служби в Республіці Афганістан та виконання бойового завдання, позивач отримав поранення голови, закриту черепно-мозкову травму, контузію.

У березні 2009 року позивач звернувся до військово-лікарської комісії для встановлення причинного зв’язку свого вищевказаного поранення/контузії.

Протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 02.04.2009 № 274 встановлено, що поранення голови, закрита черепно-мозкова травма, контузія, та їх наслідки пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, в яких проводилися бойові дії.

29.11.2017 при проходженні огляду обласною медико-соціальною комісією позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 509779, випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 441869, довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 441869. Згідно з висновком обласної МСЕК причиною інвалідності є поранення голови, закрита черепно-мозкова травма, контузія та їх наслідки, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де проводилися бойові дії.

У травні 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату із заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

15 червня 2018 року позивач поштовим зв’язком отримав від ОСОБА_2 обласного військового комісаріату висновок від 31.05.2018 № 582/ОГД-167 щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, який також адресовано директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України та військовому комісару Лисичанського МВК. Згідно з цим висновком ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат встановив, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

08 серпня 2018 року позивач поштовим зв’язком отримав від ОСОБА_2 обласного військового комісаріату листа від 17.07.2018 № ВСЗ-719/ОГД-167, згідно з яким повідомлялося, що до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату надійшов протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.07.2018 № 69, згідно з пунктом 4 якого позивачу відмовлено у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КБД СРСР, тому витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Таким чином, позивачу запропоновано звернутися з питанням щодо виплати одноразової грошової допомоги особам до Державної прикордонної служби України.

З посиланням на норми Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975, позивач вважає, що протокол є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-3).

Від відповідача через відділ діловодства, обліку та звернень громадян (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 42-46), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з таких підстав.

Відповідач вважає, що, оскільки позивач проходив дійсну строкову військову службу у прикордонних військах СРСР та є військовослужбовцем прикордонних військ СРСР, одноразова грошова допомога повинна виплачуватися Адміністрацією Державної прикордонної служби України, у зв’язку з чим Міноборони є неналежним відповідачем по справі, що є підставою для відмови у позові.

З огляду на норми Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 № 333 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.09.2009 № 570/16586, відповідач зазначає, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у позивача, як колишнього військовослужбовця Прикордонних військ Комітету державної безпеки СРСР, повинен визначатися відповідними штатними ЦВЛК Держприкордонслужби, а не ЦВЛК Міноборони, а відтак витяг з протоколу ЦВЛК Міноборони від 02.04.2009 № 274 стосовно позивача не може бути належним та допустимим доказом по справі внаслідок порушення визначеної законодавством процедури прийняття рішення та його прийняття за відсутності необхідних повноважень, а отже не повинен братись судом до уваги.

Відповідач зауважує, що оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачу у зв’язку з пораненням, контузією, пов’язаними з виконанням обов’язків військової служби, первинно встановлено ІІІ групу інвалідності - з 23.11.2016, а з 01.12.2017 позивачу з тих же підстав лише підтверджено ІІІ групу інвалідності, то при вирішенні питання щодо наявності права та щодо порядку і розміру призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на день первинного встановлення йому інвалідності у зв’язку з пораненням, контузією, пов’язаними з виконанням обов’язків військової служби, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 в редакції станом на 23.11.2016. Повторний огляд особи та підтвердження групи інвалідності не є моментом виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги, що підтверджено листом Міністерства охорони здоров’я України від 27.04.2016 № 16.06-16/625-16/10515.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи. Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням йому третьої групи інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

З посиланням на підпункт 3 пункту 6 Порядку № 975 (в редакції чинній з 01.01.2017, тобто на момент підтвердження позивачем інвалідності та звернення до відповідача) відповідач зазначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов’язаному чи резервісту під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві. Враховуючи, що позивач звільнений з лав Збройних Сил у 1987 році, а інвалідність йому підтверджена у 2017 році, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

З вищевикладених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

По справі від учасників справи надійшли такі заяви, клопотання та судом вчинено такі процесуальні дії:

- у позовній заяві позивачем визначено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат (арк. спр. 4), у залученні якого до участі у справі відмовлено ухвалою суду від 10.09.2018 (арк. спр. 1-3);

- у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 46), у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 10.10.2018 (арк. спр. 50-51).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, у період з 31.08.1985 по 22.05.1987 проходив військову службу і брав участь в бойових діях в Республіці Афганістан у складі діючої армії, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 7-8), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 9), довідки Первомайсько-Попаснянського об’єднаного міського військового комісаріату Луганської області від 24 лютого 2009 року № 4/1756 (арк. спр. 13), військового квитка НУ № 9293727, виданого Первомайським об’єднаним військовим комісаріатом Ворошиловградської області 24 квітня 1985 року (арк. спр. 15-17).

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 02 квітня 2009 року № 274 поранення голови, закрита черепно-мозкова травма, контузія рядового запасу ОСОБА_1 та їх наслідки пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії (арк. спр. 14).

Дослідженням копій посвідчення серії Є № 133180, виданого позивачу 30.11.2017 (арк. спр. 10), довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 29.11.2017 серії 12 ААА № 509779 (арк. спр. 11), виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки від 29.11.2017 серії 12 ААА № 509779, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 14.12.2016 серії 12 ААА № 441869 (арк. спр. 12) встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи інвалідності з 23.11.2016, причина інвалідності: поранення голови, закрита черепно-мозкова травма, контузія та їх наслідки пов’язані з виконанням військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії. Повторним оглядом підтвердженого ІІІ групу інвалідності та причину інвалідності з 01.12.2017.

Позивач звернувся до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату Міністерства оборони України із заявою та пакетом документів, необхідним для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка пов’язана з виконанням військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, за наслідками розгляду яких ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом складено висновок від 31 травня 2018 року № ВСЗ-582/ОГД-167 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (арк. спр. 18).

Дослідженням вказаного висновку встановлено, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

ОСОБА_2 обласного військового комісаріату Міністерства оборони України від 17 липня 2018 року № ВСЗ-719/ОГД-167 повідомлено позивача про рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняте за результатами розгляду документів позивача, запропоновано позивачу звернутися до Державної прикордонної служби України (арк. спр. 20).

Так, дослідженням копії витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 06 липня 2018 року № 69 встановлено, що у пункті 4 цього протоколу зазначено, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_1 (арк. спр. 22).

Єдиною підставою для відмови вказано, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення ОСОБА_1 з Прикордонних військ КДБ СРСР. З посиланням на пункт 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, пункт 6 статті 16-3, статтю 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 9 статті 16-3 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, тобто, станом на 23.11.2016.

Таку правову позицію висловлено ОСОБА_3 Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17, адміністративне провадження № К/9901/44751/18 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 74992487).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту б частини другої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

З аналізу наведених норм слідує, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність поранення (контузії, травми або каліцтва), що мало місце під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 закріплено положення, аналогічні за змістом закріпленим у пункті б частини другої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Слід зауважити, що Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що таким документом є рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу від 02.04.2009 № 274, яке засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючі архівні матеріали, зобов`язаний довести протилежне, а саме те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 74330093) та від 21 серпня 2018 року у справі № 642/5757/17 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76035438).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як зазначалось, Міністерство оборони України відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги та повернуло документи виключно з підстав відсутності у позивача права на отримання вказаної допомоги через те, що особам, які звільнилися з Прикордонних військ, виплата одноразової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 21 березня 1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до пункту 1, 2 Постанови Верховної ОСОБА_3 України від 24 серпня 1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна ОСОБА_3 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_3 України; утворити Міністерство оборони України.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Разом з тим, станом на час проходження позивачем військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу статті 16 Закону № 2011-ХІІ і Порядку № 975 обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 825/551/16 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72089020) та від 21 серпня 2018 року у справі № 642/5757/17 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76035438).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Що стосується всіх інших обставин, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву та які відсутні у рішенні про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, суд не надає їм правової оцінки з таких підстав.

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінка на відповідність рішення вищевказаним критеріям надається судом виходячи з його змісту. Таким чином, всі обставини та мотиви, з яких суб’єкт владних повноважень виходив відмовляючи позивачу у виплаті допомоги, мають бути зазначені у самому рішенні. Всі інші обставини, які відсутні у рішенні та на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, є нічим іншим ніж припущеннями.

Зважаючи, що рішення відповідача про відмову у призначенні грошової допомоги позивачу, яке оформлено пунктом 4 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 06 липня 2018 року № 69, є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України, відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України суд вважає за необхідне визнати таке рішення протиправним та скасувати.

Зважаючи на те, що відповідачем для прийняття рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги не виконано всі умови, визначені законом, - не висловлено своєї позиції щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_1 підстав для призначення та виплати останньому одноразової грошової допомоги, розміру такої допомоги тощо, з огляду на наданий позивачем разом із заявою про призначення одноразової грошової допомоги пакет документів, керуючись абзацом 2 частини четвертої статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності, з урахуванням викладених у мотивувальній частині рішення суду висновків.

Що стосується вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, то у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Так, в рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

ОСОБА_3 Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи наявність рішення відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача будь-якої бездіяльності.

Крім того, судом встановлено, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, а не з діями (бездіяльністю), які вчиняє відповідач.

Відповідно, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення, а також зобов’язання відповідача до вчинення певних дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 04.09.2018 (арк. спр. 3а).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: 93301, Луганська область, місто Попасна, вулиця Н-Погранична, будинок 20, РНОКПП НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (місце знаходження: 03168, місто Київ-168, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код за ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльності, скасування частини протоколу, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 4 протоколу від 06 липня 2018 року № 69.

Зобов’язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності, з урахуванням викладених у мотивувальній частині рішення суду висновків.

У задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_2 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_4