Рішення № 77013794, 10.10.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3300/18

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу, середній заробіток за час затримки виплати в розмірі 57602,25 грн. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працювала електромеханіком дільниці ІІ групи у виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв’язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідну допомогу складає 18551 грн. 70 коп.; також позивачу не виплачений середній заробіток за час затримки виплати при звільненні, починаючи з 18 липня 2017 р. по час винесення судом рішення (станом на 25.06.2018 р. – 54740 грн. 20 коп.)

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача ПАТ «Укрзалізниця» в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце його проведення відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та відзив на позов не надав.

Ухвалою Костянтинівського мiськрайонного суду Донецької області від 10.10.2018 року постановлено провести заочний розгляд зазначеної справи.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді електромеханіка дільниці ІІ групи у виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв’язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17 липня 2017 року на підставі наказу від 10.07.2017 року № 8839/ДН-ОС позивач був звільнений у зв’язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наведене підтверджується копією трудової книжки та копією наказу від 10.07.2017 року № 8839/ДН-ОС, долучених до матеріалів справи.

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-5 за 2002-2017 роки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування Пенсійного Фонду України, нарахування заробітної плати було припинено позивачу з квітня 2017 року, востаннє було нараховано заробітну плату за березень 2017 року в сумі 5480,46 грн.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 липня 2018 року у публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» було витребувано, зокрема відомості про розмір заборгованості по заробітній платі позивача ОСОБА_1, копію якої отримано уповноваженою особою відповідача 06 серпня 2018 року. Проте на час розгляду справи по суті вказана ухвала суду виконана не була.

Частиною 10 статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов’язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

На виконання вимог статті 110 КЗпП України роботодавець повідомляв робітника про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належить до виплати, про що позивачем долучені до матеріалів справи відповідні табуляграми.

З доданих до позову табуляграм вбачається, що за березень 2017 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату з урахуванням часу простою та без утриманням з цієї суми обов’язкових податків та зборів в розмірі 5480,46 грн.

Позивачем зазначено, що нею було отримано нараховану заробітну плату за першу половину березня 2017 року (аванс) в розмірі 1834,26 грн., що не спростовується стороною відповідача.

Отже, за березень 2017 року залишилась невиплачена заробітна плата в розмірі 3646,20 грн., що дорівнює різниці між нарахованою заробітною платою за березень 2017 року та сумою грошових коштів, фактично отриманих позивачем. Крім того, із вказаних табуляграм вбачається, що позивачу нарахована заробітна плата за квітень 2017 року в розмірі 3386,11 грн., за травень 2017 року – 2875,01 грн., червень 514,34 грн., за липень 2017 року – 702,77 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач нарахував, проте не сплатив позивачу заробітну плату за період з березня 2017 року (з урахуванням сплаченого авансу) по липень 2017 року включно в загальному розмірі 11124,43 грн. з наступним утриманням з цієї суми обов’язкових податків та зборів.

З табуляграми за липень 2017 року вбачається, що при звільненні у зв’язку із скороченням посади позивачу було нараховано компенсацію за невикористану відпустку за 22 днів у розмірі 5056 гривень 26 копійок та вихідної допомоги у розмірі 6698 гривень 95 копійок.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно із ч. 1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Підсумовуючи наведене, з відповідача ПАТ «Укрзалізниця» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за трудовим договором за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, яка складається із заборгованості по заробітній платі у розмірі 11124 гривень 43 копійки, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 5056 гривень 26 копійок, вихідної допомоги у розмірі 6698 гривень 95 копійок, а всього у сумі 22879 гривень 64 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов’язкових податків та зборів.

Щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі під час звільнення, передбаченої ст. 117 КЗпП України слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з положень ст.117 КЗпП України наявність вини роботодавця є обов’язковою умовою для покладання на нього відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Донецька залізниця» зареєстровано за адресою: 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, та 25 листопада 2014 року до єдиного державного реєстру були внесені відомості про знаходження підприємства у стані припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014р. було утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, до переліку якого входить, зокрема, й ДП «Донецька залізниця». Згідно зазначеної постанови КМУ заходи щодо припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1, повинні бути вжиті до 31 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2014 р., N 53, ст. 1402) установити, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Пунктом 1 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до переліку якого включено м. Донецьк.

З наведеного випливає, що із набранням чинності постанови КМУ від 12.11.2014р. № 604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» відповідач ДП «Донецька залізниця» був позбавлений права користування і розпорядження своїми активами, оскільки вказане майно було закріплене в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про відсутність вини відповідача у затримці виплати належних сум позивачу при звільнені, в зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 54740 грн. 20 коп. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України у зв’язку із частковим задоволенням позову з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 279,95 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 274-279, 280-282, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені – задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість за трудовим договором за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, яка складається із заборгованості по заробітній платі у розмірі 11124 гривень 43 копійки, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 5056 гривень 26 копійок, вихідної допомоги у розмірі 6698 гривень 95 копійок, а всього у сумі 22879 (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят дев’ять) гривень 64 копійки з наступним утриманням з цієї суми обов’язкових податків та зборів.

В частині позовних вимог щодо стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені у розмірі 54740 грн. 20 коп. – відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 279 (двісті сімдесят дев’ять) гривень 95 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 83680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Суддя