Рішення № 77013355, 04.10.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 264/3636/17

2-а/264/11/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2018 р. м. Маріуполь

Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі судді Мирошниченка Ю.М. за участю секретаря Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Маріуполі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, в якому просила поновити строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії, які виразились у відмові в переведенні на пенсію за віком, зобов'язати відповідача здійснити перехід, перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якого сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2014-2016 року, з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 13.01.2017 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 01.08.2018 року замінено у справі відповідача на Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Після уточнення позовних вимог, просила визнати дії відповідача, які виразились у відмові в переведенні на пенсію за віком неправомірними; скасувати рішення № 1193 від 07.05.2018 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2016-2017 року, з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 30.03.2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум; визнати дії відповідача, які виразилися у відмові в зарахування до страхового стажу 32 років 12 днів неправомірними та зобов'язати зарахувати при розрахунку коефіцієнта по стажу 32 роки 12 днів страхового стажу.

Зазначила, що отримує пенсію по інвалідності другої групи, 13.01.2017 року звернулась до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком, однак рішенням відповідача від 25.01.2017 року їй було відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком у зв'язку з тим, що загальний стаж позивачки замість 32 років 12 днів став складати 29 років 09 місяців 27 днів. 30.03.2018 року вона повторно звернулась до УПФУ з аналогічною заявою, однак їй було повторно відмовлено в переведенні з одного виду пенсії на інший у зв'язку з недоцільністю, оскільки розмір пенсії зменшується з 2210, 27 до 1965, 31 грн. Вважає таку відмову протиправною, оскільки про розрахунку середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідач не врахував перехідних положень та не застосував показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2016-2017 року, у зв'язку з чим вказана у рішенні пенсія за віком не відповідає дійсності. Окрім того, позивач вважає, що відповідач частково не зарахував стаж, оскільки в протоколі розрахунку стажу вбачається, що раніше відповідач зарахував 32 роки 12 днів, а на теперішній час з невідомих причин зараховує тільки 29 років 9 місяців 27 днів.

Позивачка в судове засідання не з'явилась. В матеріалах справи мається заява про розгляд справи за їх відсутності, зазначила, що відповідно до п.п. 4-4 Прикінцевого положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, наполягав на відмові в їх задоволенні. Зазначила, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Законодавець передбачив лише один випадок при якому може застосовуватись показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсії за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2 ст. 40 Закону. Таким чином, підстав для застосування до позивача показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за 2015-2017 роки відсутні, вказаний показник застосовується виключно для первинного призначення пенсії, або при переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Щодо вимог про перерахунок стажу зазначила, що при первинному обчисленні стажу сталась технічна помилка та надала вірний розрахунок стажу - 29 років 9 місяців 27 днів.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - УПФУ) та отримує пенсію по інвалідності (а.с.25), не працює з 19.04.2011 року, що підтверджується записами в її трудовій книжці (а.с.5-6).

Рішенням № 202 від 25.01.2017 року відмовлено ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком, оскільки остання не набула пенсійного віку, стаж складає 29 років 09 місяців 27 днів (а.с.8).

З відповіді Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 09.06.2017 року вбачається, що стаж ОСОБА_1 складає 29 років 09 місяці 27 днів, пенсію обчислено з урахуванням коефіцієнта страхового стажу 0, 48375 та заробітної плати 2116, 48 грн., визначеної за період з липня 2000 по квітень 2011 року. Враховуючи Постанову КМУ № 265 від 26.03.2008 року пенсію встановлено у розмірі 1312, 00 грн. (а.с.11).

24.03.2018 року позивачка знов звернулась до УПФУ із заявою про перерахунок пенсії, перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, на що отримала рішення від 07.05.2018 року про відмову у зв'язку недоцільністю такого переходу, оскільки при переході на пенсію за віком її розмір складатиме 1965, 31 грн., що є меншим за розмір її пенсії на теперішній час (2210, 27 грн.)

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 цього ж Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом.

Позивачка з 2002 року перебуває на обліку УПФУ та отримує пенсію по інвалідності, трудову діяльність припинила в 2011 році, страховий стаж позивачці обчислювався с урахуванням відпрацьованих років на момент звільнення.

Отже, у справі яка розглядається, має місце переведення позивачки з одного на інший вид пенсії, призначеної відповідно до законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тому пункт 4-4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, який регулює призначення вперше пенсії, а не переведення з одного виду на інший, не застосовується до спірних правовідносин.

Таким чином, вимоги позивачки щодо застосування при розрахунку розміру пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2017 роки, що передують року звернення не відповідають нормам Прикінцевих положень Закону, а дії відповідача є правомірними.

Стосовно вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у зарахування 32 років 12 днів стажу суд зазначає наступне. Судом ретельно перевірено розрахунок стажу ОСОБА_1, так, відповідно до відомостей з трудової книжки позивачки її стаж складає 29 років 09 місяців 27 днів (03.09.1976 - 21.07.1977 = 10 міс. 19 днів; 11.08.1977 - 17.06.1985 = 7 років 10 місяців 7 днів; 10.07.1985 - 08.01.1992 = 6 років 5 місяців 29 днів; 24.03.1994 - 25.03.21994 = 2 дні; 01.10.1996 - 01.01.2011 = 10 років 10 місяців), а тому ця вимога задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимогу щодо визнання неправомірними дій відповідача що виразились у відмові в переведенні на пенсію за віком та зобов'язання УПФУ скасувати рішення від 07.05.2018 року суд враховує, що пенсія ОСОБА_1 у разі переходу на пенсію за віком за розрахунком відповідача складатиме 1965, 31 грн. замість пенсії по інвалідності, яка станом на теперішній час складає 2210, 27 грн., тобто зменшиться, що суперечить інтересам позивачки.

Проте, право вибору виду пенсії є безумовним правом позивача, тому суд виходить з приписів ч. 3 ст. 9 КАС України, згідно з якими кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд визнає дії відповідача, що виразились у відмові в переведенні на пенсію за віком неправомірними та скасовує рішення органу пенсійного фонду № 1193 від 07.05.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.139 КАС України).

З урахуванням того, що позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ч. 1 ст. 5 того ж Закону (у редакції на момент подачі позову), суд відповідно до вимог ст. ст. 139 КАС України, вважає за необхідне віднести судові витрати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком неправомірними.

Скасувати рішення органу пенсійного фонду №1193 від 07.05.2018 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко