Вирок № 77013094, 10.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7000/17

Провадження №11-кп/772/933/2018

Категорія: 22

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.

Доповідач:Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Бурденюка С.І.

суддів : Спринчука В.В., Кривошеї А.І.

при секретарі: Табачук В.О.

з участю:

прокурора - Кузьміна С.В.

обвинуваченого- ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2018 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

українця, громадянина України, уродженця м. Черкаси,

зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

проживаючого у АДРЕСА_2

раніше судимого:

22.12.2000 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ст.ст. 42, 46 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, із застосуванням ст. 461 КК України (в редакції 1960 року) з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки, зі сплатою штрафу в розмірі 680 грн.;

14.06.2001 року Жовтневим районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 140, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

27.09.2007 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 162 КК України до штрафу в розмірі 1000 грн.; 21.07.2009 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

15.01.2010 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 187, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та засуджено до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного складання покарання призначеного за цим вироком та невідбутої частини покарання призначеного за вироком Оболонського районного суду міста Київ від 15.01.2010 року призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців 21 дня позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 27.03.2017 року до набуття вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 46977 грн. 48 коп. у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 6 706 грн. 21 коп. у відшкодування процесуальних витрат.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 2330 грн. у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 5 000 грн. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 235 грн. у відшкодування процесуальних витрат.

в с т а н о в и в :

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_5 25.12.2014 року, близько 09 год. 35 хв., перебуваючи у Вінницькій виправної колонії № 86 за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 26, використовуючи заздалегідь придбані засоби зв'язку (мобільні телефони), сім-картки оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_1, здійснив телефонний дзвінок на сім-картку оператора зв'язку ПрАТ «МТС Україна» номер 099-440-72-50, слухавку підняла раніше невідома йому ОСОБА_6, якій він видав себе за лікаря, та в телефонній розмові повідомив, що її син ОСОБА_8, здійснив дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої постраждала жінка.

Після цього, впевнившись, що ОСОБА_6, до якої він телефонував сприймали таку інформацію як правдиву, повідомляв, що передає слухавку чоловікові постраждалої жінки в дорожньо-транспортній пригоді, а сам змінюючи свій голос, пропонував за те, що він не буде мати претензій до її сина, передати йому кошти.

Будучи введеною в оману та впевненою у вигідності передачі коштів внаслідок сприйняття як правдивих відомостей про здійснення дорожньо-транспортної пригоди її сином, ОСОБА_6 погодилась на пропозицію ОСОБА_5

Отримавши згоду ОСОБА_6 про передачу коштів, ОСОБА_5 в телефонній розмові продиктував їй номер картки «Приватбанку» № НОМЕР_3 та повідомив щоб вона перерахувала гроші в сумі 23000 гривень, а після зарахування на картку вищевказаної суми грошей ОСОБА_5 використовував їх на власні потреби, чим в свою чергу завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 23000 гривень.

ОСОБА_5 20.06.2015 року, близько 02 год. 00 хв., перебуваючи у Вінницькій виправної колонії № 86 за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 26, використовуючи заздалегідь придбані засоби зв'язку (мобільні телефони), сім-картки оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_2, здійснив телефонний дзвінок на сім-картку оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_4 слухавку підняла раніше невідома йому ОСОБА_9, якій він видав себе за працівника міліції ОСОБА_10, та в телефонній розмові повідомив, що її син ОСОБА_11, був затриманий працівниками міліції з наркотичними засобами.

Після цього, впевнившись, що ОСОБА_9, до якої він телефонував сприймали таку інформацію як правдиву, повідомляв, що передає слухавку її сину та змінюючи свій голос, говорив останній про те, що потрібні гроші для того, щоб його випустили із міліції.

Будучи введеною в оману та впевненою у вигідності передачі коштів внаслідок сприйняття як правдивих відомостей про затримання працівниками міліції її сина, ОСОБА_9, погодилась на пропозицію ОСОБА_5

Отримавши згоду ОСОБА_9 про передачу коштів, ОСОБА_5 в телефонній розмові продиктував їй номер мобільного телефону на який вона перерахувала гроші в сумі 7240 гривень (номер телефону на, який ОСОБА_9 перерахувала кошти остання не пам'ятає), а після зарахування на рахунок вищевказаної суми грошей ОСОБА_5 використовував їх на власні потреби, чим в свою чергу завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 7240 гривень.

Крім того, 25.01.2016, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_5, перебуваючи у Вінницькій виправної колонії № 86 за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 26, використовуючи заздалегідь придбані засоби зв'язку (мобільні телефони), сім-картки оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_5 здійснив телефонний дзвінок на сім-картку оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_6 слухавку підняла раніше невідома йому ОСОБА_12, якій він видав себе за працівника міліції та в телефонній розмові повідомив, що її син ОСОБА_13, був затриманий працівниками міліції.

Після цього, впевнившись, що ОСОБА_12 до якої він телефонував сприймали таку інформацію як правдиву, повідомляв, що передає слухавку її сину та змінюючи свій голос, говорив останній про те, що потрібні гроші для того, щоб його звільнили із міліції.

Будучи введеною в оману та впевненою у вигідності передачі коштів внаслідок сприйняття як правдивих відомостей про затримання працівниками міліції її сина, ОСОБА_12, погодилась на пропозицію ОСОБА_5

Отримавши згоду ОСОБА_12 про передачу коштів, ОСОБА_5В . в телефонній розмові продиктував їй номер мобільного телефону НОМЕР_7 та повідомив щоб вона перерахувала гроші в сумі 2500 гривень, а після зарахування на рахунок вищевказаної суми грошей ОСОБА_5 використовував їх на власні потреби, чим в свою чергу завдав потерпілій ОСОБА_12 матеріальної шкоди на суму 2500 гривень.

А також, 26.01.2016 року, близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_5, перебуваючи у Вінницькій виправної колонії № 86 за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 26, використовуючи заздалегідь придбані засоби зв'язку (мобільні телефони), сім-картки оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_5 здійснив телефонний дзвінок на сім-картку оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_8, слухавку підняла раніше невідома йому ОСОБА_7, якій він видав себе за працівника міліції та в телефонній розмові повідомив, що її син ОСОБА_14, був затриманий працівниками міліції.

Після цього, впевнившись, що ОСОБА_7, до якої він телефонував сприймали таку інформацію як правдиву, повідомляв, що передає слухавку її сину та змінюючи свій голос, говорив останній про те, що потрібні гроші для того, щоб його звільнили із міліції. Будучи введеною в оману та впевненою у вигідності передачі коштів внаслідок сприйняття як правдивих відомостей про затримання працівниками міліції її сина, ОСОБА_7, погодилась на пропозицію ОСОБА_5

Отримавши згоду ОСОБА_7 про передачу коштів, ОСОБА_5 в телефонній розмові продиктував їй номер мобільного телефону НОМЕР_7 та повідомив щоб вона перерахувала гроші в сумі 1800 гривень, а після зарахування на рахунок вищевказаної суми грошей ОСОБА_5 використовував їх на власні потреби, чим в свою чергу завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 1800 гривень.

Крім того, 11.02.2016 року близько 10 год. 45 хв., ОСОБА_5, перебуваючи у Вінницькій виправної колонії № 86 за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 26, використовуючи заздалегідь придбані засоби зв'язку (мобільні телефони), сім-картки оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_9, НОМЕР_10, здійснив телефонний дзвінок на сім-картку оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_11 слухавку підняла раніше не знайома йому ОСОБА_15, якій він видав себе за працівника міліції та в телефонній розмові повідомив, що її син, був затриманий працівниками міліції.

Після цього, впевнившись, що ОСОБА_15 до якої він телефонував сприймали таку інформацію як правдиву, повідомляв, що передає слухавку її сину та змінюючи свій голос, говорив останній про те, що потрібні гроші для того, щоб його звільнили із міліції.

Будучи введеною в оману та впевненою у вигідності передачі коштів внаслідок сприйняття як правдивих відомостей про затримання працівниками міліції її сина, ОСОБА_15 погодилась на пропозицію ОСОБА_5

Отримавши згоду ОСОБА_15 про передачу коштів, ОСОБА_5 в телефонній розмові продиктував їй номер мобільного телефону НОМЕР_12 та повідомив щоб вона перерахувала гроші в сумі 4500 гривень, а після зарахування на рахунок вищевказаної суми грошей ОСОБА_5 використовував їх на власні потреби, чим в свою чергу завдав потерпілій ОСОБА_15 матеріальної шкоди на суму 4500 гривень.

Крім того, 06.06.2016 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_5, перебуваючи у Вінницькій виправної колонії № 86 за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 26, використовуючи заздалегідь придбані засоби зв'язку (мобільні телефони), сім-картки оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_13, здійснив телефонний дзвінок на сім-картку оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_14 підняв слухавку раніше не знайомий йому ОСОБА_16, якому він видав себе за працівника Служби безпеки України та в телефонній розмові повідомив, що з його банківського рахунку хочуть зняти грошові кошти.

Після цього, впевнившись, що ОСОБА_16 до якого він телефонував сприймає таку інформацію як правдиву, повідомляв, що останньому потрібно змінити пароль від банківської картки «Приватбанку» НОМЕР_15 яка йому належить та провести деякі операції із терміналом. Після чого ОСОБА_16 зняв із банківської картки грошові кошти в сумі 8000 гривень, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_16, що йому потрібно їх перерахувати на рахунок мобільного телефону НОМЕР_13, що останній і зробив будучи впевненим що дані кошти будуть повернені назад на його банківський рахунок.

Наступного дня, а саме 07.06.2016 року ОСОБА_5 продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння шахрайським шляхом грошових коштів ОСОБА_16, знав що на його банківській картці знаходиться ще 11000 гривень, знову зателефонував до нього та в телефонній розмові представився працівником Служби безпеки України, при цьому повідомив, що операція із збереження грошових коштів не була доведена до кінця та для того, щоб усі кошти повернулися на рахунок потрібно зняти залишок грошей та перерахувати їх на рахунок мобільного телефону НОМЕР_19, що ОСОБА_16 зробив, а після зарахування на рахунок вищевказаної суми грошей ОСОБА_5 використовував їх на власні потреби, чим в свою чергу завдав потерпому ОСОБА_16 матеріальної шкоди на суму 17000 гривень.

Крім того, 14.03.2015 року близько 14 год., 34 хв., ОСОБА_5, перебуваючи у Вінницькій виправної колонії № 86 за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 26, використовуючи заздалегідь придбані засоби зв'язку (мобільні телефони), сім-картки оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_16, здійснив телефонний дзвінок на сім-картку оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» номер НОМЕР_18 підняла слухавку раніше не знайома йому ОСОБА_17, якій він видав себе за працівника Служби безпеки «ПриватБанку» та в телефонній розмові повідомив, що з її банківського рахунку № НОМЕР_17 хочуть зняти грошові кошти.

Після цього, впевнившись, що ОСОБА_17 до якої він телефонував сприймає таку інформацію як правдиву, повідомляв, що банківську картку потрібно заблокувати. Отримавши згоду від ОСОБА_17 назвав їй 7 цифер зі зворотноього боку картки та попросив її продиктувати, ще три останні цифри, які ОСОБА_17 назвала ОСОБА_5

Після чого ОСОБА_5 почувши вказані цифри, повідомив ОСОБА_17 що їй на телефон прийде СМС-повідомлення із кодом який необхідний для того, щоб успішно завершити операцію по заблокуванню вищевказаного карткового рахунку.

14.03.2016 року близько 15:39 год., на мобільний телефон ОСОБА_17 прийшло СМС-повідомлення із восьмизначним кодом, який остання продиктувала ОСОБА_5 в результаті чого у неї з рахунку зникли гроші в сумі 3135 гривень, які ОСОБА_5 використовував на власні потреби, чим в свою чергу завдав потерпілій ОСОБА_17 матеріальної шкоди на суму 3135 гривень.

В апеляційній скарзі прокурора Славінського Я.С. ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2018 щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, та в частині зарахування строків попереднього ув'язнення. Просить ухвалити новий вирок за яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного складання покарання призначеного за цим вироком та невідбутої частини покарання призначеного за вироком Оболонського районного суду міста Київ від 15.01.2010 призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців 21 дня позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 1.06.2018. Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 27.03.2017 по 20.06.2017 з розрахунку один ,день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» № 838-VII від 26.11.2015), з 21.06.2017 по набрання вироком Вінницького міського суду від 1.06.2018 законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення»

№ 2046- VIII від 18.05.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про доцільність ухвалення нового вироку у зв"язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; думку обвинуваченого ОСОБА_5 , який заперечував проти апеляційної скарги прокурора, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін; представника потерпілої ОСОБА_3, який покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції, відповідно до ст. 349 КПК України, в зв'язку з тим, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють обвинувачені та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, - є правильною та не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим, як внаслідок м'якості, так і суворості.

На підставі ст.ст. 50, 65 КК України особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи винного і обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 15.01.2010 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 4 ст. 187, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Оскаржуваним вироком на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного складання покарання призначеного за цим вироком та невідбутої частини покарання призначеного за вироком Оболонського районного суду міста Київ від 15.01.2010 року призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців 21 дня позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Частиною 3 ст. 71 КК України визначено, що призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Враховуючи викладене Вінницьким міським судом при винесені вироку від 01.06.2018 відносно ОСОБА_5 не приєднано додаткове покарання у виді конфіскації майна за вироком Оболонського районного суду міста Київ від 15.01.2010 року.

Щодо доводів прокурора щодо невірного застосування судом ч.5 ст.72 КК України в редакції, що діяла до 20.06.2017 року на період відбування покарання ОСОБА_18 після 20.06.2017 року, то вони непереконливі, і в цій частині в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Саме така позиція викладена у постанові ОСОБА_19 Верховного Суду від 29.08.2018 (Справа №663/537/17, Провадження №13-31кс18), з огляду на що, на підставі ч.5 ст.72 КК України (Закон № 838-VIII) обвинуваченому ОСОБА_18 слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з 27.03.2017 року по день набрання вироком законної сили -10.10.2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Апеляційний суд вважає, що слід виключити з резолютивної частини вироку вказівку про початок строку відбування покарання - 01.06.2018 року, оскільки ОСОБА_18 затримано 27.03.2017 року -днем обрання ОСОБА_18 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (т.1 а.с. 51-57)в межах даного кримінального провадження , і з того часу він утримується під вартою.

Відповідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 417,420 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2018 року щодо ОСОБА_5, скасувати в частині призначеного йому покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного складання покарання призначеного за цим вироком та невідбутої частини покарання призначеного за вироком Оболонського районного суду міста Київ від 15.01.2010 призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 2(двох) років 6(шести) місяців 21 дня позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 27.03.2017 року - дня обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зарахувавши ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 27.03.2017 по день набрання вироком законної сили - 10.10.2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року.

В решті вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01.06.2018 року щодо ОСОБА_5 Володимировича- залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти з зали суду у зв'язку з відбуттям призначеного судом покарання.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

Бурденюк С.І. Спринчук В.В. Кривошея А.І.