Постанова № 77009033, 04.10.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. Чернівці

справа№715/746/18

провадження 22-ц/794/869/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.

суддів: Одинака О.О. Лисака І.Н.

за участю секретаря Чебуришкіної Н.Ю.,

позивач ОСОБА_1,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди,

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі-ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія») про відшкодування шкоди.

В позові посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 23:57 годині на 521 км + 300 м автодороги М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече», біля АЗС «Shell», яка розташована між селами Валя Кузьмина та Тарашани Глибоцького району Чернівецької області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Volkswagen Toureg» з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 та транспортного засобу марки «ВАЗ-21093» з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув водій ОСОБА_6, який є сином позивачки та пасажири, які знаходились в салоні автомобіля «ВАЗ-21093».

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2015 року ОСОБА_5, водія транспортного засобу марки «Volkswagen Toureg», з номерним знаком НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні злочину і призначено йому міру покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Цивільно-правова відповідальність винної особи, на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ «УПСК».

Позивачу ОСОБА_1 відповідачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 21 924 гривень, з яких: 7308 гривень - моральна шкода; 14 616 гривень - витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника (з урахуванням лімітів, встановлених Законом, однак у відшкодуванні шкоди, заподіяної смертю потерпілого (втрата годувальника) було відмовлено.

Просить суд стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_1 21924 (двадцять одну тисячу дев'ятсот двадцять чотири) гривні в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної смертю (втрата годувальника) сина ОСОБА_6 та покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи - на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди відмовлено.

В апеляційні скарзі ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, в зв'язку з неповним та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, неправильним визначенням змісту складених правовідносин, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції неправильно відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів фактичних обставин, які б свідчили про потребу позивача у матеріальній допомозі, передбаченій ст. 202 СК України та дійшов висновку, що для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого прожиткового мінімуму на місяць.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Овчаренко Р.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив того, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що син позивачки працював та отримував хоча б якийсь дохід, а також немає жодних посилань на докази, окрім довідки сільської ради, які б свідчили, що позивачка перебувала на утриманні свого померлого сина і залежала від його заробітку, тим більше, що на момент смерті сина ОСОБА_1 отримувала пенсію в розмірі, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності.

Згідно з ч.2 ст.1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 ч.1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з врахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч.2, 3 ст.1200 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 23:57 год. на 521 км + 300 м автодороги М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» біля АЗС «Shell», яка розташована між с. Валя Кузьмина та с.Тарашани Глибоцького району Чернівецької області сталося ДТП за участю транспортного засобу марки «Volkswagen Toureg» д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу марки «ВАЗ-21093» д.н.з.НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, в салоні якого знаходились пасажири ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які загинули.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 червня 2015 року ОСОБА_5, водія транспортного засобу марки «Volkswagen Toureg», з номерним знаком НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні злочину і призначено йому міру покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

07 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила відшкодувати шкоду в розмірі належного страхового відшкодування в розмірі 7308 гривень, яке складається: 14 616 гривень - моральна шкода; 74 176 гривень - витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника; 43 848 грн. - відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого (втрата годувальника) (а.с.15-16).

ОСОБА_1 відповідачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 21 924 гривні, з яких: 7308 гривень моральної шкоди, 14 616 гривень - витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно довідки Волоківської сільської ради №304 від 08 червня 2018 року ОСОБА_1. на час смерті не працювала та перебувала на утриманні померлого сина, ОСОБА_6 (а.с.62).

Відповідно до ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.

Стаття 27 ч.27.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Однак, матеріали справи не містять даних про те, що загиблий працював та отримував заробітну плату, а також відсутні належні та допустимі докази перебування позивачки на утриманні свого покійного сина.

Довідка Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області №309 від 23 травня 2017 року про те, що ОСОБА_1 постійно проживала разом по день смерті сина ОСОБА_6 та вели спільне господарство, яка додана до апеляційної скарги, не може бути оцінена апеляційним судом в якості доказів в рамках цієї справи, оскільки клопотання про їх залучення судом першої інстанції не вирішувалося, а судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні клопотання про приєднання вказаних доказів, відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України.

Що стосується твердження представника позивача відносно розрахунку розміру відшкодування шкоди, то колегія суддів вважає, що відсутність доказів перебування на утриманні є наслідком безпідставності визначення розміру такого відшкодування.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст. 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 11 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання тексту повного судового рішення - 09 жовтня 2018 року.

Головуючий М.І.Кулянда

судді: О.О.Одинак

І.Н.Лисак