Рішення № 77008716, 03.10.2018, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2095/15-ц

Провадження №2/713/2/18

РІШЕННЯ

іменем України

03.10.2018 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Кибич І.А., з участю секретаря Мірчева О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вижниця цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача ОСОБА_1

Посилаються на те, що згідно укладеного договору №б/н від 23.01.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов’язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв’язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п.6.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.6.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту – Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Однак у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав умов договору, в зв’язку з чим станом на 31.10.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 13983,62 грн., яка складається із наступного: 4173,25 грн. – заборгованість за кредитом; 8668,29 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 642,08 грн. – штраф (процентна складова).

Просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б\н від 23.01.2006 року в розмірі 13983,62 грн. та судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання правочину недійсним до відповідача АТ КБ «ПриватБанк».

Посилається на те, що в провадженні Вижницького районного суду знаходиться справа за позовом акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №б/н від 23.01.2006 року. Він, як відповідач по справі, не визнає повністю позовні вимоги АТ КБ „ПриватБанк" до нього, як боржника, про стягнення заборгованості в сумі 13983.62 грн., так як не брав у банку оспорюваного кредиту, не заповнював та не підписував з даного приводу жодних документів, кредитних договорів, заяв на отримання карткового рахунку тощо. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 26.06.2018 року №2132/2133/18-26:"Підпис від імені ОСОБА_1 в графі „клієнт-підпис" в Заяві №б/н від 23.01.2006 року встановлення кредитного ліміту виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_1 в графі „клієнт-підпис" в Заяві №б/н від 23.01.2006 року встановлення кредитного ліміту виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою».

Посилається на вимоги ст.207 ч.1 п.2 ст.208 підпункту 2) пункту 1., ст.ст.215. 216 ЦК України вважає кредитний договір недійсним, оскільки він, як сторона, не підписував з АТ КБ „ПриватБанк" ніякого договору б/н від 23.01.2006 року, не підписував та не заповнював Заяву про кредитну картку від 23.01.2006 року з кредитним лімітом 10000,00 грн.

Просить визнати недійсним кредитний договір, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та від імені ОСОБА_1, оформлений у виді заяви від 23.01.2006 року по кредитному ліміту 10000,00 грн. та стягнути АТ КБ «ПриватБанк» на його користь судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 704,80 грн. та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 3146 грн., а всього в розмірі 3850,80 грн.

В судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До початку розгляду справи від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 представником АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 надано відзив, згідно якого зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, вважає їх необгрунтованими. ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду щодо визнання правочину недійсним, а саме договору №б/н від 23 січня 2006 року на підставі проведеної судової почеркознавчої експертизи від 26.06.2018 року №2132/2133/18-26, проведеної за клопотанням позивача ОСОБА_3 науково-дослідним інститутом судових експертиз з якої слідує, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «клієнт-підпис» в заяві б/н від 23.01.2006 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Як слідує з матеріалів справи між сторонами укладено договір про надання банківських послуг б/н від 23.01.2006 року і ОСОБА_1 прийняв його і тривалий час виконував даний договір. Остання сплата по отриманому кредиту здійснена 11 жовтня 2013 року в розмірі 5000,00 грн. Таким чином, ОСОБА_1 тривалий час виконував умови укладеного договору, користувався банківською послугою по використанню кредитного ліміту, здійснював погашення, майже не допускав прострочки. Тобто, дії ОСОБА_1 свідчать про те, що між сторонами спору склалися тривалі договірні відносини по оспорюваному договору, сторони дотримувались виконання договору. Вважає, що висновок експертизи, а саме відповідь на поставлене судом питання не може змінити чи спростувати обґрунтованості первісного позову Банку та безпідставності зустрічного позову ОСОБА_1, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що ОСОБА_1 тривалий час виконував умови оспорюваного ним договору, своїми діями підтвердив прийняття і виконання оспорюваного тепер ним правочину, і здійснив останню проплату 11 жовтня 2013 року в розмірі 5000,00 грн. Позивач ні в обґрунтуванні заявленого позову, ні в наданих ним доказах не спростував факту належного та тривалого виконання і використання ним банківського кредиту та здійснення погашень по ньому. Оспорюваний ОСОБА_1 кредитний договір б/н укладено між сторонами 23.01.2006 року. Тривалий час позивач виконував даний договір. Просить відмовити в позові та застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

В судове засідання відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку розгляду справи скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зустрічні позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. В задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» просить відмовити.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні первісного позову АТ КБ «ПриватБанк» необхідно відмовити. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 по кредитному договору №б/н від 23.01.2006 року.

Із тексту заяви по кредитному договору №б/н від 23.01.2006 року вбачається, що в ній містяться відомості про встановлення кредитного ліміту 10000,00 грн. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом 36 (тридцять шість) % із розрахунку 360 днів у році, строк дії кредиту відповідає строку дії картки, погашення заборгованості по кредиту може відбуватись як шляхом внесення коштів на картку клієнта, та і списанням Банком коштів з дебетної картки що підтверджується копією заяви.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору №б/н від 23.01.2006 року вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» нараховано заборгованість по кредитному договору №б/н від 23.01.2006 року станом на 31.10.2015 року в сумі 13983,62 грн., яка складається із наступного: 4173,25 грн. – заборгованість за кредитом; 8668,29 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 642,08 грн. – штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 16 березня 2018 року по справі за клопотанням ОСОБА_1 призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1. Чи виконано підпис від імені особи ОСОБА_1 у Заяві №б/н від 23.01.2006 року встановлення кредитного ліміту в графі «кліент - підпис» - ОСОБА_1, чи іншою особою? Проведення експертизи доручено експертам Хмельницького відділення ОСОБА_3 науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (29013, м.Хмельницький, вул.Володимирська, 109), попереджено про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок, та по ст.385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків.

З висновку судово-почеркознавчої експертизи №2132/2133/18-26 від 26.06.2018 року вбачається, що: 1. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «клієнт-підпис» в Заяві №б/н від 23.01.2006 року встановлення кредитного ліміту виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. 2. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «клієнт-підпис» в Заяві №б/н від 23.01.2006 року встановлення кредитного ліміту виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.102 ЦПК України, Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно п. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, й який є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 2 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як роз'яснив пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.п. 14, 21 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р. №5, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215,1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18-19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

Згідно п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам роз'яснено, що відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті220, частина перша статті 224 тощо),та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Як роз'яснено в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 25 травня 1998 року № 15, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з'ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, та оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд приймає до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи №2132/2133/18-26 від 26.06.2018 року, даний висновок відповідає встановленим вимогам чинного законодавства, є чітким та обґрунтованим, тому є належним та допустимим доказом по даній справі.

Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б давали суду підстави сумніватися в належності та достовірності вказаного вище висновку експерта. Після отримання судом висновку експерта АТ КБ «ПриватБанк» клопотання про призначення у справі повторної, додаткової чи будь-якої іншої експертизи не було заявлено.

Таким чином позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не доведено факту укладення між ним та ОСОБА_1 кредитного договору №б/н від 23.01.2006 року, який є підставою позову про стягнення заборгованості в сумі 13983,62 грн., що в свою чергу свідчить про обґрунтованість вимог зустрічного позову.

На підставі викладеного, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним підлягають задоволенню в повному обсязі. Інших доказів, які б спростували встановлені висновком експерта обставини, сторонами не надано.

За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи..

Згідно п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать також витрати пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 704,80 грн. та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 3146,00 грн., а всього, в розмірі 3850,80 грн.

Що стосується заявленого представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 клопотання про застосування строків давності, судом встановлено.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не пропущено строк звернення до суду, оскільки про наявність кредитного договору №б/н від 23.01.2006 року він дізнався у кінці листопада 2017 року у Вижницькому РВ ДВС під час виклику його з підстав перебування на виконанні заочного рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 09.12.2015 року по даному кредитному договору, яке в подальшому з вказаних підстав та з підстав відсутності відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи було ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 21.12.2017 року скасоване та призначено до розгляду.

Виходячи з вищевикладеного заява відповідача представника АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності щодо визнання правочину недійсним - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 207, 215, 509, 1055 ЦК України, п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись ст.ст.4, 13, 76, 77, 81 141, 258-265, 354 ЦПК України, Суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 23.01.2006 року – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №б/н від 23.01.2006 року укладений між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та від імені ОСОБА_1 по кредитному ліміту 10000,00 гривень.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, рах. №29092829003111 код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП – НОМЕР_1), зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, судові витрати, а саме, судовий збір в сумі 704,80 грн. та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 3146,00 грн., а всього, в розмірі 3850 (ОСОБА_2 тисячі вісімсот п’ятдесят) гривень 80 (Вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд Чернівецької області.

Суддя: І. А. Кибич