Рішення № 77000933, 27.09.2018, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/1598/17

Номер провадження 2-а/580/13/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді Чхайло О. В.,

при секретарі - Сивоконь А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області, голови Лебединської міської ради Сумської області - Бакликова Олександра Миколайовича про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26.06.2017 року вона звернулася до відповідачів з заявою, в якій просила повідомити причини порушення вимог чинного законодавства та просила укласти з нею додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15.12.2005 року, укладеного між нею та Лебединською міською радою, строк дії якого закінчився. У відповідь ОСОБА_1 отримала відмову з посиланням на те, що нею не подано відповідну заяву за місяць до закінчення терміну договору. 14.07.2017 року вона звернулася до Лебединської міської ради та її голови - Бакликова О.М. зі скаргою, в якій просила розглянути питання укладення додаткової угоди до зазначеного договору оренди та повідомити дату її підписання. Однак, всупереч вимог Закону України «Про звернення громадян» її звернення розглянуте не було і відповідь на нього не надана. Тому позивачка просила визнати такі дії відповідачів протиправними та зобов'язати Лебединську міську раду і міського голову розглянути її звернення від 14.07.2017 року.

Крім цього, в своїй заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що рішенням виконкому Лебединської міської ради № 172 від 26.07.2017 року «Про визнання такими, що частково втратили чинність деяких рішень виконавчого комітету Лебединської міської ради» було визнано такими, що втратили чинність: - пункти 5,1 та 5,2 частини п'ятої рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, перепланування будівель і споруд, об'єднання жилих приміщень, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 20.02.2008 року № 39, а також п. 4,7 частини четвертої рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на проведення будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування будівель і споруд, присвоєння юридичної адреси земельним ділянкам, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 19.11.2008 року, у відповідності з якими їй було надано дозвіл на встановлення стаціонарної малої архітектурної форми торгівельного призначення на орендованій нею земельній ділянці по пл. Соборна (Інтернаціональна), № 38/І і розробку будівельного паспорта на вказану споруду та затверджено розроблений акт державної будівельної комісії по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на стаціонарну малу архітектурну форму торгівельного призначення загальною площею 19,5 кв.м. за вказаною адресою. Рішення № 172 від 26.07.2017 року позивачка вважає незаконним, оскільки воно приймалося без її повідомлення, незважаючи на те, що воно стосується її власності, а тому ОСОБА_1 просила його скасувати.

Позивачка в судовому засіданні свої вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача - Лебединської міської ради просив у задоволенні позову відмовити, пославшись на те, що відповідь позивачці на її заяву від 14.07.2017 року була надана в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», з дотриманням відповідних строків, в якій зазначено, що договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: пл. Соборна, 38/І, м. Лебедин, від 15.12.2005 року зі ОСОБА_1 не поновлений, так як орендар в установлені строки не повідомив орендодавця про свій намір скоритись переважним правом укладення договору на новий строк.

У зв'язку з припиненням дії договору оренди міською радою було прийнято рішення № 172 від 26.07.2017 року «Про визнання такими, що частково втратили чинність деяких рішень виконавчого комітету Лебединської міської ради», яким визнано такими, що втратили чинність підпункти 5,1 та 5,2 пункту п'ятого рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, перепланування будівель і споруд, об'єднання жилих приміщень, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 20.02.2008 року № 39, а також визнано таким, що втратив чинність підпункт 4,7 пункту четвертого рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на проведення будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування будівель і споруд, присвоєння юридичної адреси земельним ділянкам, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 19.11.2008 року № 287.

Відповідач - голова Лебединської міської ради Сумської області Бакликов О.М. в судове засідання не з'явився, в попередніх засідання, в яких брав участь, проти позову заперечив, посилаючись на те, що міська рада надавала відповідь на обидва звернення ОСОБА_1 з приводу укладення додаткової угоди до договору оренди від 15.12.2005 року, що стверджується доказами у справі, а тому її права порушені не були. Щодо оскаржуваного рішення, то вважає його прийнятим у відповідності з вимогами чинного законодавства. Таке рішення приймалося у зв'язку з тим, що строк дії договору оренди земельної ділянки за адресою: площа Соборна, 38/І м. Лебедин, укладеного з ОСОБА_1, закінчився і міська рада не мала наміру в подальшому нікому надавати в оренду дану земельну ділянку.

Вислухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.12.2005 року між ОСОБА_1, як приватним підприємцем, та Лебединською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 41, 43 на звороті), відповідно до якого міська рада надала позивачці на десять років в платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: площа Соборна (колишня площа Інтернаціональна), 38/І, для комерційного використання.

Рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, перепланування будівель і споруд, об'єднання жилих приміщень, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 20.02.2008 року № 39 (а.с. 39) ПП ОСОБА_1 дозволено встановити стаціонарну малу архітектурну форму торгівельного призначення на зазначеній земельній ділянці та надано дозвіл замовити виготовлення будівельного паспорту прив'язки стаціонарної малої архітектурної форми.

Рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на проведення будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування будівель і споруд, присвоєння юридичної адреси земельним ділянкам, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 19.11.2008 року № 287 (а.с. 40) було затверджено акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на стаціонарну малу архітектурну форму торгівельного призначення загальною площею 19,5 кв.м., розташовану на земельній ділянці за вказаною адресою.

26.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Лебединської міської ради з заявою (а.с. 7), в якій просила укласти з нею додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15.12.2005 року про його поновлення на новий строк.

У відповідь ОСОБА_1 отримала відмову, викладену в листі від 04.07.2017 року (а.с. 8) з посиланням на те, що нею не подано відповідну заяву у визначений законом строк.

14.07.2017 року позивачка в чергове направила до виконкому Лебединської міської ради письмове звернення (а.с. 10), в якому вказала, що вона має право на поновлення договору оренди землі у відповідності до вимог ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у зв'язку з цим просила розглянути питання укладення додаткової угоди до договору оренди та повідомити дату її підписання.

ОСОБА_1 посилається на те, що відповідь на заяву від 14.07.2017 року їй надана не була. Тим самим відповідачі обмежили її право щодо отримання відповіді на звернення.

Ухвалюючи рішення, суд частково погоджується з такими доводами ОСОБА_1, з огляду на таке.

Законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про звернення громадян», оскільки за своїм змістом заява ОСОБА_1 від 14.07.2017 року є зверненням.

Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Частиною 1 ст. 15 даного Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

За змістом статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані в тому числі об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення …

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Задовольняючи позов частково, суд не може погодитися з вимогами ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій голови Лебединської міської ради Бакликова О.М., оскільки її заява була адресована відповідному органу місцевого самоврядування, а саме Лебединській міській раді, яка надавала відповідь на попереднє звернення ОСОБА_1 від 26.06.2017 року і повинна була надавати відповідь на її чергове звернення від 14.07.2017 року.

При цьому суд вважає обґрунтованими доводи позивачки про те, що мало місце порушення вимог закону з боку Лебединської міської ради Сумської області, яке полягає у тому, що звернення ОСОБА_1 не розглянуте і їй на нього не надана відповідь, оскільки на підтвердження того факту, що на заяву від 14.07.2017 року позивачці була створена та надана відповідь не надано відповідних доказів.

Ухвалюючи рішення, суд не може погодитися з тим, що відповідь на звернення викладена в листі виконкому Лебединської міської ради № 37 від 11.08.2017 року (а.с. 21-22), оскільки з його змісту вбачається, що виконкомом розглядалося звернення ОСОБА_1 від 26.06.2017 року, а не від 14.07.2017 року, про що зазначено в абзаці першому вказаної відповіді.

З огляду на зазначене, суд вважає, що така бездіяльність відповідача суперечить вимогам Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», а тому її слід визнати протиправною.

Щодо вимог про скасувати рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області № 172 від 26.07.2017 року «Про визнання такими, що частково втратили чинність деяких рішень виконавчого комітету Лебединської міської ради» (а.с. 38), то на думку суду такі вимоги ОСОБА_1 також є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що зазначеним рішенням були визнані такими, що втратили чинність підпункти 5,1 та 5,2 частини п'ятої рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію, перепланування будівель і споруд, об'єднання жилих приміщень, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 20.02.2008 року № 39, а також визнано таким, що втратив чинність підпункт 4,7 частини четвертої рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради «Про надання дозволу на проведення будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування будівель і споруд, присвоєння юридичної адреси земельним ділянкам, затвердження актів державної приймальної комісії по прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» від 19.11.2008 року № 287.

Зазначені положення рішень виконкому № 39 від 20.02.2008 року та № 287 від 19.11.2008 року (а.с. 39, 40), які згідно оскаржуваного рішення втратили чинність, пов'язані з наданням дозволу ОСОБА_1 на встановлення стаціонарної малої архітектурної форми торгівельного призначення на орендованій нею земельній ділянці за адресою: площа Соборна (колишня площа Інтернаціональна), 38/І.

Однак, незважаючи на те, що позивачка є заінтересованою особою, виконавчий комітет Лебединської міської ради прийняв рішення без повідомлення ОСОБА_1 і тим самим вирішив в односторонньому порядку питання, що стосуються її прав.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, оскільки прийняте без урахування права позивачки на участь у процесі його прийняття.

Крім цього, суд враховує і те, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 21.05.1997 року № 280/97-ВР органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а саме про визнання протиправною бездіяльності Лебединської міської ради щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 14.07.2017 року, зобов'язання міської ради розглянути його, скасування рішення виконкому Лебединської міської ради Сумської області № 172 від 26.07.2017 року, як такого, що прийняте у незаконний спосіб та з порушенням прав позивачки.

Задовольнивши частково позовні вимоги, суд вважає необхідним у відповідності до ст. 139 КАС України розділити судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, ст. ст. 2, 3, 5, 6, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 382 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Лебединської міської ради Сумської області щодо не розгляду звернення ОСОБА_1, викладеного в її заяві від 14.07.2017 року.

Зобов'язати Лебединську міську раду Сумської області розглянути звернення ОСОБА_1, викладене в її заяві від 14.07.2017 року.

Скасувати рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області № 172 від 26.07.2017 року.

Стягнути з Лебединської міської ради Сумської області, розташованої за адресою вул. Пушкіна, 2, м. Лебедин, Сумська область, (код ЄДРПОУ 04057899) на користь ОСОБА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, (код платника податків НОМЕР_1) на відшкодування судових витрат кошти в розмірі 426,66 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чхайло О. В.