Постанова № 77000751, 26.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1612/18

Номер справи місцевого суду: 492/230/17

Головуючий у першій інстанції Крутова О. М.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Сокуренка Євгена Сергійовича на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 липня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Арцизького районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем 07.12.2011 р. укладено кредитний договір №б/н, відповідно до якого позивач надав, а відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2900,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач зобов'язання перед позивачем належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.01.2017 р. виникла заборгованість, яка склала загальну суму по кредиту, процентам, пені, комісії і штрафам в розмірі 27901,78 гривня, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17 липня 2017 задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено повністю.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Сокуренко Є.С. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 липня 2017 року та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити, стягнути судові витрати.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до с. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «Приват Банк» суд обґрунтовано дійшов зазначенрого висновку.

07.12.2011 р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір №б/н, відповідно до якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності, а ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2 900,00 (дві тисячі дев'ятсот) гривень 00 копійок, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 7-32).

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору він складається із анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим загальна заборгованість по погашенню кредиту станом на 31.01.2017 р. склала 27 901,78 (двадцять сім тисяч дев'ятсот одна) гривня 78 копійок, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 2 487,01 (дві тисячі чотириста вісімдесят сім) гривень 01 копійка; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 20 504,92 (двадцять тисяч п'ятсот чотири) гривні 92 копійки; заборгованість за комісією у розмірі 3 105,00 (три тисячі сто п'ять) гривень 00 копійок; заборгованість по судовим штрафам у розмірі 1 804,85 (одна тисяча вісімсот чотири) гривні 85 копійок.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Свою згоду на отримання кредиту ОСОБА_3 висловив у своїй заяві, яку власноручно підписав (а. с. 7).

Таким чином, кредитний договір є укладений сторонами в письмовій формі, що зумовлює виникнення у сторін прав та обов'язків, у відповідності з умовами цього договору. Даний факт відповідач не оспорює.

В матеріалах справи наявна анкета-заява ОСОБА_3 від 07.12.2011 р. підписана ним власноруч про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, проте зазначені Умови відповідач власноруч не підписував (а. с. 7 з. б., 9-32).

За правилами частин першої, третьої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобо'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

Правильною є позиція суду, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 пені підлягає частковому задоволенню, оскільки стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

27.02.2017 р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі за пенею та комісії у сумі 3 105,00 (три тисячі сто п'ять) гривень 00 копійок, у межах строку позовної давності за основною вимогою, відповідно до статті 257 ЦК України. Розмір заборгованості за пенею за останні 12 місяців, які передували зверненню кредитора до суду складає 1 200,00 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок.

Необґрунтованими є довои ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКу» про необхідність стягнення з ОСОБА_3 судових штрафів в розмірі 1 804,85 (одна тисяча вісімсот чотири) гривні 85 копійок виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.5.6 передбачено у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди Банку (а. с. 27 з. б.).

У той самий час згідно з пунктом 2.1.1.7.6 при порушенні позичальником строків платежів по любому з грошових зобовязань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій (а. с. 28).

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі №6-2003цс15.

Враховуючи вищевикладене, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 станом на 31.07.2017 р. мав перед позивачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом у розмірі 24 896,93 (двадцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість) гривень 93 копійки,

Обґрунтовано суд вважав доцільність розглянути заяву відповідача, щодо з'ясування питання про звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав в межах строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Згідно п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності відносно вимог Банку з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки: пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років.

Суд звертає увагу, що застосування строку позовної давності у 50 (п'ятдесят) років є безпідставним. Позивач в судовому засіданні не надав належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови про надання банківських послуг в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності на підставі статті 259 ЦК України. Як вбачається з письмових доказів, наданих позивачем до суду, дані Умови відповідачем не підписані (а. с. 9-32). Дана позиція також викладена у постанові Верховного суду України від 11.02.2015 р. по справі №6-240цс14.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність установлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Як вбачається із розрахунку заборгованості станом на 31.01.2017 р., що наданий позивачем, проти якого не заперечував відповідач, останнє погашення заборгованості за наданим кредитом відбулося 26.12.2013 р., шляхом поповнення готівкою в терміналі самообслуговування у розмірі 700,00 (сімсот) гривень 00 копійок (а. с. 5, 6, 67).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 особисто перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 27.12.2013 р., тому саме з цього строку у нього виникла заборгованість за борговим зобов'язанням (а. с. 5, 6, 67).

Таким чином, аналізуючи умови договору, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3, зміст зазначених норм права, суд дійшов правильного висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

В постанові Верховного Суду України від 18.06.2014 р. у справі №6-61цс14 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014 р., рішення яке є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суд зазначає, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність, у таких випадках, обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 06.04.2016 р. у справі №6-2520цс15, від 05.04.2017 р. у справі №6-522цс17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку до висновку, що строк позовної давності необхідно обчислювати з 27.12.2013 р., а відповідно до вхідного штампу на позовній заяві, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 27.02.2017 р., тобто поза межами строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі і надані докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на неправильну оцінку судом обставнин щодо строку дії догвопру та строку дії картки, які на думку суду є тотожними поняттями, неврахування судом автоматичного пролонгування строку дії зазначеного договору, неправильне застосування судом правової позиції Верховного Суду України при вирішенні аналогічних спріних правовідносин6 як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані досолідженими судом обюставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підстави викладеного та керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Сокуренка Євгена Сергійовича - залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 липня 2017 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.10.2018 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький