Рішення № 76999554, 09.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/6866/18

Провадження № 2/520/4918/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору –

Одеська товарна біржа,

про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 05 червня 2018 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, в якому позивач просить суд визнати договір №10578 купівлі-продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 і Петрова в місті Одесі, укладений 18 жовтня 1995 на Одеській товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності - дійсним.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 18 жовтня 1995 року на Одеській товарній біржі між нею та ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2, був укладений договір №10578 купівлі-продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 і Петрова в місті Одесі.

Позивач зазначила, що в момент укладення спірного договору, сторони дотримались всіх істотних умов угоди.

Пунктом 12 вказаного договору визначено, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Вказаний договір був зареєстрований на Одеській товарній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю, реєстраційний №10578 від 18 жовтня 1995року, а також зареєстрований 24 жовтня 1995 року в КП «ОМБТІ та РОН» під №194 стр. 29 кн. 151пр.

У зв’язку зі змінами у законодавстві щодо нотаріального посвідчення угод з нерухомістю на теперішній час вказаний договір є недійсним, що і вимусило позивачку звернутися до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 19 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі у загальному позовному провадженні та призначено дату, час місце проведення підготовчого судового засідання.

В подальшому судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з’явилась, однак надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити, справу розглянути за її відсутності, також у разі неявки відповідача постановити заочне рішення суду.

Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Представник третьої особи – Одеської товарної біржі у судове засідання не зявився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, про прични неявки суд не повідомив, пояснення щодо позову не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа ОСОБА_4 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуюче вищевикладене, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, за згодою позивача, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши в сукупності усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 18 жовтня 1995 року на Одеській товарній біржі між ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_5, на підставі довіреності від 02 червня 1995 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованої в реєстрі за №6681, та ОСОБА_1 було укладено договір №10578 купівлі-продажу нерухомого майна.

За умовами вказаного договору, ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_5, продав, а ОСОБА_1 придбала - квартиру №91, загальною площею 20,8 кв.м., в будинку №6/2 по вулиці Ільфа і Петрова в місті Одесі.

Згідно п. 5 зазначеного договору, продавець одержав гроші до підписання вказаного договору.

Пунктом 12 вказаного договору визначено, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Вказаний договір був зареєстрований на Одеській товарній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю, реєстраційний №10578 від 18 жовтня 1995року.

24 жовтня 1995 року також зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» під №194 стр. 29 кн. 151пр.

В подальшому будь-яких спорів з приводу вказаного договору та нерухомого майна між сторонами не виникало.

Відповідно до статті 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомості укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Недодержання цієї вимоги, згідно ст.220 ЦК України, тягне за собою недійсність договору. Але законом передбачено право сторони визнання угоди дійсною, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення.

Біржова угода купівлі-продажу нерухомого майна була укладена відповідно до вимог законодавства, що діяли на час її укладення.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про власність", який діяв станом на 1994 рік, та частиною 1 статті 328 ЦК України визначено, що громадянин набуває право власності на майно на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

На момент укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири був чинним Закон України "Про товарну біржу", відповідно до умов якого договори, оформлені товарною біржею, визнавались дійсними, а сам правочин купівлі-продажу було вчинено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства.

Біржова угода купівлі - продажу нерухомості являлася одним із видів правочинів відповідно до положень Закону України «Про товарну біржу» (в редакції станом на час виникнення правовідносин).

В подальшому до ЦК Української РСР 1963 року були внесені зміни, відповідно до яких угоди щодо відчуження нерухомого майна підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Відсутність належних правовстановлюючих документів на квартиру, на думку суду, істотним чином порушує право власності позивачів, яке підлягає судовому захисту.

Згідно положень ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР 1963 року, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічне за змістом положення містить ч. 2 ст. 220 ЦК України – якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Покупець набула право власності на об’єкт продажу з моменту укладення угоди і реєстрації її на біржі та в БТІ. Тому слід вважати, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст.319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом встановлено, що всі зобов’язання за договором №10578 купівлі-продажу нерухомого майна від 18 жовтня 1995 року купівлі-продажу квартири його сторонами виконані у повному обсязі – покупцеві була передана у власність квартира №91, загальною площею 20,8 кв.м., в будинку №6/2 по вулиці Ільфа і Петрова в місті Одесі, а продавцем передані грошові кошти за продану квартиру, що підтверджується письмовими доказами.

При викладених обставинах, позов є обґрунтованим, враховуючи, що відповідно до ст. 220 ч. 2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем у позові не заявлено вимоги про відшкодування судових витрат, у зв’язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-266, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, ст. 220 ч.2 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 6/2, кв. 91) до ОСОБА_2 (зареєстрованим чи знятим з реєстрації в місті Одесі та Одеській області не значиться; останнє відоме місце проживання: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 6/2, кв. 91), ОСОБА_3 (місце проживання: 65000, АДРЕСА_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Одеська товарна біржа (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-А). про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір №10578 купівлі-продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 і Петрова в місті Одесі, укладений 18 жовтня 1995 на Одеській товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, з іншої сторони.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено – 09 жовтня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.