Рішення № 76998859, 02.10.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5811/18

Провадження № 2/487/2372/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва,

у складі: головуючого судді - Притуляк І.О., за участю секретаря – Кожина В.О., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у спрощеному позовному проваджені у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Миколаївського бронетанкового заводу» про захист трудових прав, яким просив:

- стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 22964,36 грн.

- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 16200 грн.

В позовній заяві ОСОБА_3 зазначив, що з 15.05.2017 року по 27.08.2018 року працював у ДП «Миколаївський бронетанковий завод» електрозварювальником.

Згідно наказу №550-к від 27.08.2018 року був звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпроП України.

На момент звільнення відповідачем не було проведено повний розрахунок по виплаті заробітної плати, що і послужило підставою для його звернення до суду з зазначеним позовом.

У відзиві позовну заяву представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 16447,31 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.09.2018 року (з дня отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження по справі) до 02.10.2018 року, у розмірі 3188,71 грн.(без утримання податків та інших обов’язкових платежів).

В обґрунтування заперечень зазначив, що дійсно ОСОБА_3 працював на підприємстві у період з 15.05.2017 року по 27.08.2018 року електрозварювальником.

Згідно наказу №550-к від 27.08.2018 року був звільнений за угодою сторін на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпроП України.

Разом з тим, у день звільнення відповідач був відсутній на робочому місці, оскільки відповідно до наказу №549-к від 27.08.2018 року, перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

В подальшому до керівництва підприємства з вимогою, щодо проведення розрахунку ОСОБА_3 не звертався, таким чином, за положеннями ст..116 ч.1 КЗпроП України, строк на його проведення слід рахувати з 24.09.2018 року, з наступного робочого дня після отримання підприємством ухвали суду про відкриття провадження по справі, з цього ж дня слід розраховувати період затримки розрахунку з позивачем при звільненні.

Крім того, зазначив, що позовна заява ОСОБА_3 підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст..175 ч.3 п.п.2,3,10 ЦПК України, так як не містить повних даних сторін по справі ( не зазначено поштові індекси, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб); у позовній заяві не зазначено ціну позову, , обґрунтований розрахунок сум що стягуються, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також позивачем не сплачено судовий збір за подання позову, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив, просив стягнути з ДП «Миколаївський бронетанковий завод заборгованість по заробітній платі у розмірі 16447,31 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 16200 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, підтримавши фактичні обставини, викладені у відзиві. Наполягала на залишені позовної заяви без руху.

Заслухавши позицію позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та витікаючі з них спірні правовідносини.

З 15.05.2017 року ОСОБА_3 працювала на посаді електрозварювальника ручного зварювання 3 розряду цеху №1 ДП «Миколаївський бронетанковий завод (Наказ №283-к від 12.05.2017 року).

Відповідно до наказу №550-к від 27.08.2018 року його було звільнено з займаної посади за ст..36 ч.1 п.1 КЗпроП України за угодою сторін.

Відповідно до ст.43 Конституції України, постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (ОСОБА_4) - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

ОСОБА_5 створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні - добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст..94 КЗпроП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

За положеннями ст.47 КЗпроП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно ст..116 КЗпроП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться у день звільнення.

Відповідно до наданого суду позивачем розрахункового листа на момент звільнення ДП «Миколаївський бронетанковий завод» йому не було виплачено належну за відпрацьований час заробітну плату у розмірі 22964,36 грн.

Як було встановлено судом під час судового розгляду, 27.09.2018 року ОСОБА_3 частково були погашено заборгованість по заробітній платі у розмірі 6517,05 грн.

З урахуванням зазначеного, на даний час розмір заборгованості по заробітній платі у ДП «Миколаївський бронетанковий завод» перед ОСОБА_3 становить 16447,31 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 16447,31 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.117 КЗпроП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 КЗпроП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 ОСОБА_4 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі – наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст..117 КЗпроП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності .

Таке ж роз’яснення цієї норми права, надав Конституційний суд України у своєму Рішенні №4-рп/2012 від 22.02.2012 року у справі, щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпроП України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпроП України.

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо доведеності факту порушення відповідачем положень ст..117 КЗпроП України, так як виплата належних ОСОБА_3 сум при звільненні не здійснена, а вказана правова норма діє до дня фактичного розрахунку.

З урахуванням викладеного, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у ОСОБА_4 від 13.03.2017 року у справі № 6-259цс17 про те, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпроП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. Суд вважає за необхідне поновити порушене трудове право позивача, шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 27.08.2018 року по день постановлення рішення.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача у тій частині, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку слід здійснити за період з 24.09.2018 року, так як ОСОБА_3 у день звільнення не працював, а в послідуючому з вимогою, щодо проведення розрахунку до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» не звертався, виходячи з наступного.

За положеннями ст..47 КЗпроП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За положеннями діючого трудового законодавства на власника покладається обов’язок в останній день роботи, цей же день, є днем звільнення, він же зазначається в заяві про звільнення і в трудовій книжці як день звільнення, видати працівнику належно оформлену трудову книжку та провести з ним повний розрахунок.

Як вбачається з Наказу №Б3000000094-37 550-к ОСОБА_3 було звільнено за ст..36 ч.1 п.1 КЗпроП України з 27.08.2018 року. З наказом ОСОБА_3 був ознайомлений 27.08.2018 року, що підтвердив власним підписом.

Крім того, позивачу було видано трудову книжку, з відповідною відміткою, про його звільнення з 27.08.2018 року, оригінал якої було оглянуто судом при розгляді справи.

З урахуванням викладених обставин, заперечення представника відповідача, в тій частині, що ОСОБА_3 в день звільнення не працював, оскільки, знаходився у відпустці, суд вважає необґрунтованими, та не підтвердженими відповідними доказами, зокрема не надано поштове повідомлення на адресу ОСОБА_3, із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, як то вимагає закон, більш того, той факт, що трудова книжка знаходиться у позивача, свідчить, про невиконаний обов’язок Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» провести з ним розрахунок при звільненні..

При розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, суд керується положеннями «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого ОСОБА_4 КМУ №100 від 08 лютого 1995 року, за положеннями абзацу 3 п. 2 якого, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

За такого середньоденна заробітна плата позивача складає – 455,53 грн.. ( 14576,93 грн. середній заробіток за два останні місяці, що передували звільненню/32 робочих днів у червні та липні 2018 року).

З урахуванням викладеного розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені ОСОБА_3 складає 12299,31 грн. ( 455,53 грн. середньоденна заробітна плата х 27 робочих днів з 27.08.2018 року по 02.10.2018 року). Суму, згідно роз’яснень п.6 ОСОБА_4 пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1993 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», визначено без утримання податків та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України, з дотриманням положення ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 грн.

Також суд вважає безпідставними твердження представника відповідача стосовно того, що позовну заяву ОСОБА_6 слід залишити без руху.

Так за положеннями ст..15 ч.1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст..16 ч.1 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За положеннями ст..2 ч.ч.1,2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов’язанні керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями у судовому процесі.

Відповідно до приписів ст..10 ч.4 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Посилання ж представника відповідача, свідчить про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.

Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду.

Як констатує Європейський суд з прав людини - стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення ЄСПЛ Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8. 10, 11, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у розмірі 16447,31 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 12299,31 грн. (без утримання податків та інших обов’язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» судовий збір в дохід держави у розмірі 1762 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області безпосередньо чи через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації та проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ОСОБА_5 підприємство «Миколаївський бронетанковий завод» ЄДРПОУ 07856371

вул. 1-ша Слобідська, 120 м.Миколаїв

Повне рішення складено 09.10.2018 року.

СУДДЯ: І.О. ПРИТУЛЯК