Рішення № 76996906, 31.07.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26618/15-ц

Провадження № 2/761/150/2018

ДОДАТКОВЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення судових витрат по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Бетон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Житло» про визнання недійсним договору застави, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла зазначена заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення судових витрат по справі, в якій заявник просить: стягнути на користь позивача, понесені витрати на правову допомогу в розмірі 34 008,00 грн. з яких 26 000,00 витрати на правову допомогу та 8 008,00 грн. за проведену експертизу.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Представник позивачів звернувся до суду із заявою про вирішення питання про стягнення судових витрат у його відсутність та зазначає, що просить її задовольнити.

Так як неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, суд продовжив розгляд заяви у відсутність сторін.

Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо - судом не вирішено питання про судові витрати.

Як встановлено в судовому засіданні, 10 вересня 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Бетон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Житло» про визнання недійсним договору застави.

В позовних вимогах позивачі просять: визнати недійсним договір застави корпоративних прав №100.2.3-01/313-09 від 30.04.2009 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2018 задоволено зазначені позовні вимоги в повному обсязі та визнано недійсним договір застави корпоративних прав №100.2.3-01/313-09 від 30.04.2009 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487,20 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 8 008,00 грн.

Як вбачається з рішення суду, судом не було вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу за заявою предстааника позивача, а тому суд вважає за необхідне вирішити зазначене питання в додатковому рішенні.

Так, ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 3 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п.47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення під 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ч.4 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.141 ЦПК України).

У відповідності до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача надав правову допомогу на підставі Договору 04/02 на правову допомогу та представництво від 04.02.2016 року, який укладено між Адвокатським бюро «Романа Ганенка» в особі керуючого бюро ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

В додатковій угоді № 1 до Договору від 04.02.2016 року було визначено вартість послуг за надання правової допомоги у даній справі, які залежать від фактичного обсягу наданих послуг, а саме: підготовка процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи судом першої інстанції (заяви, клопотання тощо) 1000 грн. (за один документ); представництво інтересів у Шевченківському районному суді м. Києва - 3500,00 грн. (за участь в одному судовому засіданні); вчинення процесуальних дій поза межами судового засідання (ознайомлення з матеріалами справи, витребування інформації та документів на адвокатський запит тощо) - 1000,00 грн. (за один документ/одну представницьку дію).

При цьому, стороною позивача було надано Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно вищезазначеного Договору, який підписаний обома сторонами, та в якому вказаний детальний розрахунок за надання кожної послуги, зокрема:

-підготовка клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи - 1000,00 грн.;

-участь в судовому засіданні 04.02.2016 року - 3500,00 грн.;

-підготовка клопотання про забезпечення доказів, шляхом витребування оригіналу договору застави - 1000,00 грн.;

-участь у судовому засіданні 17.11.2016 року - 3500,00 грн.;

-ознайомлення з матеріалами справи 18.01.2017 року - 1000,00 грн.;

-участь в судовому засіданні 25.05.2017 року - 3500,00 грн.;

-підготовка клопотання, шляхом витребування з Прокуратури Київської обл. оригіналу договору застави - 1000,00 грн.;

-участь в судовому засіданні 21.09.2017 року - 3500,00 грн.;

-участь в судовому засіданні 06.12.2017 року - 3500,00 грн.;

-ознайомлення з матеріалами справи 24.04.2018 року - 1000,00 грн.

Тобто, загальна сума за надання вказаних послуг складає: 22500,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи містяться квитанції щодо оплати ОСОБА_1 на рахунок АБ «Романа Ганенка» гонорару за надані йому адвокатські послуги, згідно Договору від 04.02.2016 року, на суми 3500,00 грн. (за участь в судовому засіданні від 21.05.2018 року) та 22500,00 грн., а також відповідні виписки з банківського рахунку АБ «Романа Ганенка», які підтверджують переказ коштів за вказаними квитанціями.

Отже, оскільки з врахуванням вимог чинного законодавства, підлягають до стягнення витрати на правову допомогу, зокрема за участь у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями, під час ознайомлення з матеріалами справи в суді та підготовки клопотань, а також враховуючи, що стороною позивача були надані відповідні розрахунки та докази надання таких адвокатських послуг, судові засідання, які зазначені представником позивача 17.11.2016 року та 21.09.2017 року не призначались, враховуючи співмірність виконаних адвокатом робіт із складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання робіт; обсяг виконаних робіт; та інші обставини, що мають значення для вирішення даного питання, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Так як рішенням суду вирішено питання про стягнення витрат на проведення експертизи, тому суд не вбачає за необхідне вирішувати зазначене питання в додатковому рішенні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (м.Київ, бул.Т.Шевченка/вул.Пушкінська, 8/26 ЄДРПОУ 14359319) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г.Притула