Ухвала суду № 76996829, 02.10.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/24797/18

Провадження № 1-кс/760/12481/18

У Х В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва Сергієнко Г.Л., при секретарі Слепусі О.П., за участю

детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панайотова Є.О.,

адвоката Кучера О.В., який діє в інтересах власників майна ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панайотова Є.О., погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорцем С.В., про арешт майна у кримінальному провадженні № 52016000000000499 від 21.12.2016, -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді надійшло клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панайотова Є.О., погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Подгорцем С.В., про арешт майна у кримінальному провадженні № 52016000000000499 від 21.12.2016.

Клопотання обґрунтовується тим, що Головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000499 від 21.12.2016 за підозрою судді Господарського суду Харківської області ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.

Як зазначається в клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що суддею Господарського суду Харківської області ОСОБА_3, тобто особою, яка займає відповідальне становище згідно з приміткою до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч. 3 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» не внесено до своєї декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік низку відомостей, зокрема, земельну ділянку площею 0,75 га і житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 623,40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3, а також квартиру АДРЕСА_4 і машиномісце АДРЕСА_5, що до 15.12.2015 належали на праві приватної власності її чоловіку ОСОБА_4, а з 16.12.2015 належали на праві приватної власності ТОВ «АІА Інтернейшнл Груп Інк» (код ЄДРПОУ 34016720), 98,07% статутного капіталу якого також належали її чоловіку ОСОБА_4

Також, на думку органу досудового розслідування, встановлено достатні підстави вважати, що чоловік судді ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у 2015 році постійно користувався автомобілем НОМЕР_1, VIN - НОМЕР_6, який на той час був зареєстрований на громадянина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 Разом з тим, суддею ОСОБА_3 не вказано відомості про користування її чоловіком зазначеним транспортним засобом в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік.

Крім того, cуддею ОСОБА_3, в порушення ч. 3 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», не вказано в своїй декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік, квартиру АДРЕСА_6, яка зареєстрована на гр. ОСОБА_8, проте чоловік судді ОСОБА_3, ОСОБА_4 має право фактичного розпорядження цією квартирою.

04.05.2018 заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 судді ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, а 31.07.2018 на виконання доручення прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 від 31.07.2017 № 06-19355-16 детективом повідомлено сторону захисту про закінчення досудового розслідування та відкриття матеріалів для ознайомлення, яке наразі триває.

Як вказується в клопотанні, в ході здійснення досудового розслідування, в період з 27.03.2018 по 28.03.2018 (до 05:00), на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.03.2018 проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_11 - матері судді ОСОБА_3

Під час проведення згаданого обшуку знайдено та вилучено речі, які мають значення для кримінального провадження і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а саме:

- мобільний телефон Samsung SM-G925F (Galaxy S6 Edge), IMEI НОМЕР_8, із SIM-карткою НОМЕР_9, який належить ОСОБА_4 У ході огляду вказаного телефону встановлено різні переписки у месенджерах «Viber», «Whatsapp», «Telegram» із абонентами «ОСОБА_13», «ОСОБА_14» та «ОСОБА_15» щодо незадекларованого автомобіля НОМЕР_2, а саме щодо його фіктивної перереєстрації на гр. ОСОБА_12 Олекандра, з метою приховування родиною ОСОБА_4 цього активу. В подальшому, для точного встановлення справжності встановлених переписок стороною обвинувачення проведено експертизу з метою підтвердження відомостей, що мають значення для кримінального провадження;

- жорсткий диск (Seagate ST1000LM024, с.н. S314JB0H195447) з моноблоку DELL Inspiron 24 model 5459, на якому були знайдені зображення родини ОСОБА_4 у незадекларованому автомобілі та домоволодінні в 2015 році. В подальшому, для точного встановлення справжності здійснених фото- відеозаписів, їх місця та дати, коли вони зроблені, стороною обвинувачення проведено експертизу з метою підтвердження відомостей, що мають значення для кримінального провадження;

- жорсткий диск (Hitachi HTS545032B9A300, с.н. 16CSM6LT) з ноутбуку Asus K70A, який належить ОСОБА_4, на якому були знайдені переписки ОСОБА_4 у месенджері «QIP», з яких вбачається постійне користування ним автомобілем НОМЕР_2. В подальшому, для точного встановлення справжності встановлених переписок стороною обвинувачення проведено експертизу з метою підтвердження відомостей, що мають значення для кримінального провадження;

- чек ПАТ «КБ Приватбанк» від 04.08.2015 № квитанції 0.0.417538373.1 на ім'я ОСОБА_7, перепустка № 2 на а.м. Mercedes НОМЕР_3 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, на задній стороні стоїть прізвище ОСОБА_4, квитанція № 18312317 від 12.10.2017 на ім'я ОСОБА_4, квитанція-повідомлення на ім'я ОСОБА_7, податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 413-17 на ім'я ОСОБА_7, квитанція № 109138 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, два посвідчення на ім'я ОСОБА_4, квитанція № 109139 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, висновок № 180124-002 від 24.01.2018 з додатками на 3 арк. Усі вказані речі вилучено у автомобілі Mercedes - Benz G55 AMG, д.н.НОМЕР_3 (попередній д.н. НОМЕР_4), який стояв на подвір'ї, перед будинком, на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7. Дані речі мають значне доказове значення, які підтверджують постійне користування ОСОБА_4 вказаним транспортним засобом (зокрема, перепустка на ім'я ОСОБА_4 з цим автомобілем).

Як зазначається в клопотанні, встановлені слідством фото-, відеозаписи та переписки, які виявлено детективом в ході огляду планшету, мобільного телефону та жорстких дисків, містять у собі відомості, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та постановою детектива від 31.03.2018 визнано речовими доказами, а в подальшому проведено експертизу. Усі вищевказані вилучені речі можуть підтвердити факт користування родиною ОСОБА_4 незадекларованим майном у 2015 році, тобто можуть бути використаними як доказ у кримінальному провадженні. Речі, які вилучено в ході обшуку автомобіля Mercedes - Benz G55 AMG, д.н. НОМЕР_3, та належать ОСОБА_4 (зокрема, перепустка на цей автомобіль на ім'я ОСОБА_4) також є необхідним доказом для доказування користування ОСОБА_4 цим майном, про що не зазначено ОСОБА_3 у своїй декларації.

При цьому, на думку детектива, слід врахувати, що в разі повернення вилученого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4, воно може бути знищено або сховано, що призведе до втрати речових доказів по кримінальному провадженню та суперечить цілям і завданням здійснення досудового розслідування.

З огляду на викладене, в органу досудового розслідування виникла необхідність в накладенні арешту на вищевказані вилучені речі на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів в кримінальному провадженні.

Також у клопотанні вказано, що обшук домоволодіння у Харківській області, під час якого вилучено вказані речі, відбувся у період з 27.03.2018 по 28.03.2018, тобто 48-годинний строк сплинув 31.03.2018. Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05.04.2018 клопотання детектива про накладення арешту задоволено та судом накладено арешт на вилучене майно. Разом з тим, вже після закінчення досудового розслідування стороною захисту оскаржено дане рішення та 24.09.2018 воно було скасовано Апеляційним судом м. Києва.

Оскільки, на думку детектива, чинним КПК України не заборонено повторне звернення до суду з метою арешту майна та враховуючи, що вищевказані речі мають статус речових доказів та доводять обставини, що доказуються в межах цього кримінального провадження, їх арешт є необхідним для забезпечення дієвості цього кримінального провадження, що й стало підставою для звернення до суду з новим клопотанням та зазначенням у ньому нових обставин, які не були вказані у попередньому клопотанні, та з клопотанням про поновлення строку подання цього клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

В судовому засіданні детектив Національного антикорупційного бюро України Панайотов Є.О. клопотання про арешт майна підтримав та просив його задовольнити.

Адвокат Кучер О.В., який діє в інтересах власників майна ОСОБА_3, ОСОБА_4, проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, зокрема, що, виходячи із принципу змагальності, сторона обвинувачення не має права повторно звертатися із клопотанням про накладення арешту, оскільки ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2018 вже був скасований арешт на вищевказані речі і документи.

Також адвокат Кучер О.В.вказав на порушення, на його думку, прав ОСОБА_4 як адвоката ОСОБА_3, зокрема, тому що в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_7, не було чіткого переліку майна, а також тому, що вилучені під час цього обшуку мобільний телефон та жорсткий диск містять переписку адвоката ОСОБА_4 із своєю підзахисною ОСОБА_3

Крім того, адвокат Кучер О.В., заявив, що оскільки вилучені речі та предмети не оглядалися, то неможливо встановити, чи є вони речовими доказами, а також вказав, що ризики знищення вилученого майна відсутні.

Детектив Національного антикорупційного бюро України Панайотов Є.О. додатково пояснив, що оглядом мобільного телефону та жорсткого диску встановлено, що на них містяться фото машини, але не переписка адвоката ОСОБА_4 із своєю підзахисною ОСОБА_3

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя дійшов наступних висновків виходячи з такого.

Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 05.04.2018 вищевказане клопотання детектива про арешт майна було задоволено та накладено арешт на тимчасово вилучене майно. Разом з тим, вже після закінчення досудового розслідування дане рішення було оскаржено стороною захисту та 24.09.2018 скасовано Апеляційним судом м.Києва через відсутність серед матеріалів клопотання постанови детектива про визнання тимчасово вилученого майна речовими доказами.

До клопотання, яке є предметом даного судового розгляду, вказана постанова долучена, отже, детектив звернувся до слідчого судді з новим клопотанням із зазначеними в ньому новими обставинами, які не були вказані у попередньому клопотанні про накладення арешту та не досліджувалися слідчим суддею.

Крім того, слідчим суддею встановлено, що на час розгляду даного клопотання чинним КПК України не встановлено жодної заборони звертатися із новим клопотанням про накладення арешту на майно, в якому вказані нові обставини, які попередньо не досліджувалися слідчим суддею, у випадку скасування апеляційною інстанцією попередньої ухвали слідчого судді про накладення арешту. Заперечення сторони захисту, що повторне звернення із клопотанням про накладення арешту суперечить принципу змагальності є таким, що не грунтується на положеннях законодавства України, адже змагальність згідно з ч.1 ст.22 КПК України якраз і є самостійним обстоюванням стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Також ч.5 ст.40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Виходячи з викладеного та ст.117 КПК України, слідчий суддя вважає законним та обгрунтованим поновлення детективу Національного антикорупційного бюро України Панайотову Є.О. строку подання клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Щодо суті заявленого клопотання, то відповідно до чч.1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з п.1 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Як передбачено ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як встановлено слідчим суддею, дозвіл на вилучення майна, з метою арешту якого подано клопотання, слідчим суддею не надавався. Проте це майно було вилучено під час обшуку відповідно до вищевказаних норм КПК України як об'єкти, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, та є необхідною умовою проведення експертного дослідженняі тимчасово вилученим майном.

Згідно з чч.1-3 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як передбачено ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що до матеріалів клопотання додано постанову про визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна, з клопотанням про накладення арешту на яке звернувся детектив, а саме:

- планшетний комп'ютер Samsung SM-T355 (Galaxy Tab A), IMEI НОМЕР_7 з карткою пам'яті micro-SD SP Elite 64 GB, Е564G1317TP2N002556214;

- мобільнийтелефон Samsung SM-G925F (Galaxy S6 Edge), IMEI НОМЕР_8, із SIM-карткою НОМЕР_5;

- жорсткий диск Seagate ST1000LM024, с.н. S314JB0H195447;

- жорсткий диск Hitachi HTS545032B9A300, с.н. 16CSM6LT;

- чек ПАТ «КБ Приватбанк» від 04.08.2015 № квитанції 0.0.417538373.1 на ім'я ОСОБА_7, перепустка № 2 на а.м. Mercedes НОМЕР_3 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, на задній стороні стоїть прізвище ОСОБА_3, квитанція № 18312317 від 12.10.2017 на ім'я ОСОБА_4, квитанція-повідомлення на ім'я ОСОБА_7, податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 413-17 на ім'я ОСОБА_7, квитанція № 109138 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, два посвідчення на ім'я ОСОБА_4, квитанція № 109139 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, висновок № 180124-002 від 24.01.2018 з додатками на 3 арк.

Слідчим суддею також встановлено, що детективом НАБУ Панайотовим Є.О. було проведеного огляд вищевказаного майна, про що складено відповідні протоколи та додано їх до клопотання.

Згідно з вказаними протоколами, в ході огляду:

- мобільного телефону Samsung SM-G925F (Galaxy S6 Edge), IMEI НОМЕР_8, із SIM-карткою НОМЕР_9, який належить ОСОБА_4, встановлено переписку в месенджерах «Viber», «Whatsapp», «Telegram» із абонентами «ОСОБА_13», «ОСОБА_14» та «ОСОБА_15» щодо незадекларованого автомобіля НОМЕР_2;

- жорсткого диску (Seagate ST1000LM024, с.н. S314JB0H195447) з моноблоку DELL Inspiron 24 model 5459, знайдено зображення родини ОСОБА_12 у незадекларованому автомобілі та домоволодінні в 2015 р.;

- жорсткого диску (Hitachi HTS545032B9A300, с.н. 16CSM6LT) з ноутбуку Asus K70A, який належить ОСОБА_4, знайдено переписку ОСОБА_4 у месенджері «QIP» щодо користування ним автомобілем НОМЕР_2 у 2012, 2013, 2014, 2015 рр.;

- чек ПАТ «КБ Приватбанк» від 04.08.2015 № квитанції 0.0.417538373.1 на ім'я ОСОБА_7, перепустка № 2 на а.м. Mercedes НОМЕР_3 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, на задній стороні стоїть прізвище ОСОБА_4, квитанція № 18312317 від 12.10.2017 на ім'я ОСОБА_4, квитанція-повідомлення на ім'я ОСОБА_7, податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 413-17 на ім'я ОСОБА_7, квитанція № 109138 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, два посвідчення на ім'я ОСОБА_4, квитанція № 109139 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, висновок № 180124-002 від 24.01.2018 з додатками на 3 арк. Усі вказані речі вилучено у автомобілі Mercedes - Benz G55 AMG, д.н.НОМЕР_3 (попередній д.н. НОМЕР_4), який стояв на подвір'ї, перед будинком, на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_7. Дані речі мають доказове значення, які підтверджують постійне користування ОСОБА_4 вказаним транспортним засобом. В подальшому, для точного встановлення справжності встановленої інформації стороною обвинувачення проведено експертизу. При цьому, інформації, яка становить адвокатську таємницю, під час огляду, згідно з протоколами, не виявлено.

Таким чином, cлідчий суддя доходить висновку, що детективом прийнято обґрунтоване та законне рішення щодо відповідності майна положенням ст.98 КПК України, адже це майно є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та на підставі викладеного наявні підстави для задоволення клопотання про арешт майна з метою збереження його як речових доказів.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Частинами 1 та 2 статті 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи з матеріалів клопотання та пояснень детектива Національного антикорупційного бюро України слідчий суддя вважає доведеним існування обставин, які підтверджують, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, зокрема, через факт реєстрації автомобіля НОМЕР_1, на різних осіб у 2013 та 2018 рр.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя також вважає доведеним розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідків арешту майна, завданням кримінального провадження, а саме необхідності збереження речових доказів. Втручання держави в право власників на мирне володіння своїм майном в даному випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Оцінюючи застосування загального принципу «справедливого балансу» до даної справи, слідчий суддя враховує практику Європейського суду, зокрема в справі «Аlisic та інші проти Боснії і Герцеговини, Хорватії, Сербії, Словенії та колишньої югославської республіки Македонія». Як було зазначено Європейським судом, втручання в мирне володіння майном і бездіяльність повинні забезпечити справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Іншими словами, в кожному випадку, пов'язаному зі стверджуваним порушенням статті 1 Протоколу № 1, Суд повинен встановити, чи вимушена була певна особа понести непропорційний та надмірний тягар з причини дії або бездіяльності держави. При оцінці дотримання цієї вимоги Суд повинен дати загальну оцінку різних інтересів, що розглядаються, не забуваючи при цьому, що Конвенція покликана гарантувати права, які є «реальними і ефективними». З урахуванням цього, слідчий суддя вважає, що за встановлених обставин кримінального провадження, арешт на вищевказане майно та його наслідки не є накладенням на його власників непропорційного та надмірного тягара з причини дії або бездіяльності держави.

При цьому, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя керується наведеними положеннями законодавства України, що регулюють відповідні правовідносини. Тому посилання представника власників майна на те, що під час розгляду цього клопотання слідчим суддею повинні братися до уваги порушення, на думку представника, прав ОСОБА_4 як адвоката ОСОБА_3, процедури проведення обшуку, є такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України щодо розгляду клопотання про арешт майна. Крім того, виходячи з ч.3 ст.309, ст.89 КПК України скарги на ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку оскарженню не підлягають і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а питання допустимості доказів вирішуються судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Таким чином, cлідчий суддя доходить висновку про задоволення клопотання детектива НАБУ про арешт майна в кримінальному провадженні № 52016000000000499 від 21.12.2016 з метою збереження його як речових доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стст.98, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Поновити детективу Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Панайотову Є.О. строк подання цього клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, що було вилучено під час проведення обшуку в період з 27.03.20189 по 28.03.2010 (до 05:00) за адресою: Харківська обл, Дергачівський р-н, с. Черкаська Лозова, вул. Флорінка, 4, а саме:

- планшетний комп'ютер Samsung SM-T355 (Galaxy Tab A), IMEI НОМЕР_7 з карткою пам'яті micro-SD SP Elite 64 GB, Е564G1317TP2N002556214;

- мобільнийтелефон Samsung SM-G925F (Galaxy S6 Edge), IMEI НОМЕР_8, із SIM-карткою НОМЕР_5;

- жорсткий диск Seagate ST1000LM024, с.н. S314JB0H195447;

- жорсткий диск Hitachi HTS545032B9A300, с.н. 16CSM6LT;

- чек ПАТ «КБ Приватбанк» від 04.08.2015 № квитанції 0.0.417538373.1 на ім'я ОСОБА_7, перепустка № 2 на а.м. Mercedes НОМЕР_3 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, на задній стороні стоїть прізвище ОСОБА_3, квитанція № 18312317 від 12.10.2017 на ім'я ОСОБА_4, квитанція-повідомлення на ім'я ОСОБА_7, податкове повідомлення-рішення від 15.06.2015 № 413-17 на ім'я ОСОБА_7, квитанція № 109138 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, два посвідчення на ім'я ОСОБА_4, квитанція № 109139 від 24.01.2018 на ім'я ОСОБА_7, висновок № 180124-002 від 24.01.2018 з додатками на 3 арк., з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору. У разі відсутності підозрюваного під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається йому не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Сергієнко Г.Л.