Постанова № 7699341, 20.01.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                     ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

20.01.10                                                                                           Справа № 1/89-77

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Марко Р.І.,

Бонк Т.Б.,

при секретарі Гулик Н.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача): з”явився,

позивача: не з”явився,

третьої особи не з»явився,

розглянув апеляційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м.Харків

на ухвалу господарського суду Волинської області від 06.11.2009 року, суддя М.Гончар, у справі №1/89-77

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ КРАЙ-8», с.Зміїнець Луцького району

до відповідача акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м.Харків

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацької Алли Володимирівни, м.Луцьк

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису,

в с т а н о в и в :

ухвалою господарського суду Волинської області від 06.11.2009 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ КРАЙ-8»до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису забезпечено позов на підставі ст.ст.66,67 ГПК України шляхом заборони всім особам вживати заходи та вчиняти дії, спрямовані на реалізацію (відчуження) у будь-який спосіб та порядку об’єкту нерухомого майна –нежитлового приміщення„А-2” площею 665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Борислав, вул.Дрогобицька,7, та належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „НАШ КРАЙ-8” (Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22, код ЄДРПОУ 33092177), а також на час розгляду справи в суді зупинено виконавче провадження, відкрите відділом Державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацькою А.В. за №1550 від 09.10.2009р., про звернення стягнення на спірне нежитлове приміщення.

Ухвала суду мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки всі заходи стосуються предмету спору і їх незастосування може призвести до негативних наслідків для позивача та утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, апелюючи тим, що судом не встановлено та позивачем не доведено наявність обставин, передбачених ст.66 ГПК України, які є підставою для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а також не доведено наявність зв»язку між забезпеченням позову, предметом спору та неможливістю виконання рішення суду.

Скаржник покликається на те, що позивачем не доведено ймовірної можливості зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна на момент виконання рішення, ні підстав для такого припущення, а також не наведено будь-яких обгрунтувань того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Скаржник також вважає недопустимим використання судом заходу забезпечення позову, який не передбачений діючим законодавством, а саме зупинення виконавчого провадження.

Крім цього, скаржник покликається на порушення місцевим судом норм процесуального права в частині прийняття позову до розгляду, чим порушено правила підсудності, оскільки такий позов може розглядатися за місцем знаходження відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса, що в спірному випадку місцевим судом не дотримано.

В судове засідання представники позивача та третьої особи не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе справу розглянути без їх участі за наявними в справі доказами.

Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, вважає, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що заявником не обґрунтовано причини звернення із заявою про забезпечення позову та не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При здійсненні оцінки доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, судом першої інстанції не враховано обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову слід також враховувати, що цими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «НАШ КРАЙ-8»є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису від 09.10.2009 року за №1550, а заходи забезпечення позову стосуються заборони всім особам вживати заходи та вчиняти дії, спрямовані на реалізацію (відчуження) у будь-який спосіб та порядку об’єкту нерухомого майна –нежитлового приміщення„А-2” площею 665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Дрогобицька, 7, та належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „НАШ КРАЙ-8”.

У зв'язку з цим, заборонивши вчиняти будь-які дії щодо відчуження в будь-який спосіб майна, суд фактично порушив вимоги ст.66 ГПК України, оскільки вирішив питання, які не пов'язані з розглядом справи за заявленим позовом та виконанням можливого рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Позивач таких доказів не навів. Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст. 67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає. Вказаним переліком не передбачено такого способу забезпечення позову як зупинення виконавчого провадження.

Крім цього, із зазначених позивачем обставин не вбачається наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Аналогічно судом не встановлено та позивачем не доведено, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність вжиття місцевим судом заходів забезпечення позову згідно ухвали від 06.11.2009 року, а тому вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Крм цього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Виходячи з положень ч.1 ст.17 ГПК України, якщо порушення правил підсудності виявлено суддею при вирішенні питання про прийняття позовної заяви, суд, не порушуючи провадження у справі, повинен надіслати матеріали справи до господарського суду, якому за правилами підсудності, належить розглядати цю справу.

Якщо виявилося, що справа непідсудна господарському суду після прийняття позовної заяви до розгляду, суд, не припиняючи провадження у справі, пересилає матеріали справи за встановленою підсудністю.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу.

При розгляді місцевому суду належить врахувати зазначені обставини та вирішити спір у відповідності до норм ГПК.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 106 ГПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» задоволити.

Ухвалу господарського суду Волинської області від 06.11.2009 року про вжиття заходів до забезпечення позову в справі за номером 1/89-77 - скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Р.І.Марко

Т.Б.Бонк