Рішення № 76990258, 08.10.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1874/18

Справа № 226/1874/18

Провадження № 2/226/726/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2018 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК», найменування якого з 17.06.2009 було змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (далі ПАТ «РОДОВІД БАНК» або Банк), та ОСОБА_2 було уклданео кредитний договір № Д002/АК-00012.08.2 від 23.07.2008, за умовами якого Банк відкрив позичальнику кредитну лінію на загальну суму 38609,78 доларів США терміном по 23.07.2015 включно. Процентна ставка за кредитами встановлювалась у розмірі 7,7 відсотків річних. Позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом до 10 числа кожного місяця у розмірі 460 доларів США. 23.07.2008 між Банком та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу № Д002/АК-00012.08.2-3, відповідно до якого відповідач у забезпечення виконання зобов’язань перед Банком передав у власність останньому автомобіль марки Mitsubishi модель Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1. У зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язань за кредитним договором за станом на 18.06.2018 заборгованість божника перед банком за простроченою заборгованістю за кредитом склала 5173,51 доларів США, за простроченою заборгованістю за процентами по кредиту - 423,47 доларів США, а всього 5596,98 доларів США; а також 3% річних від суми простроченого кредиту у розмірі 13749 грн 23 коп., 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 1126 грн 98 коп. 3% річних від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 2688 грн 89 коп., інфляційні витрати від суми простроченої заборгованості за платою за обслуговування кредиту у розмірі 13944 грн 02 коп., а всього 31508 грн 22 коп., які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача та понесені ним судові витрати у сумі 3089 грн 93 коп. судового збору.

01.08.2018 ухвалою судді відкрите спрощене позовне провадження із викликом сторін.

10.08.2018 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, заява про застосування строків позовної давності.

04.09.2018 позивачем подані письмові пояснення.

Представник позивача ПАТ «РОДОВІД БАНК» до суду не з’явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, наполягаючи на позові, письмово повідомив суд про розгляд справи у відсутність представника. У воїх письмових поясненнях на відзив відповідача на позов вказав, що ОСОБА_1 не заперечує, що припинив виконувати кредитні зобов’язання з серпня 2014 року, що також підтверджується розрахунком заборгованості та випискою Банку. Жодного листа стосовно будь-яких питань, пов’язаних із умовами кредитного договору на адресу Банку від відповідача не надходило. У договорі вказаний момент закінчення виконання зобов’язання 23.07.2015, тому Банк має право пред’явити свої вимоги, пов’язані з порушенням зобов’язань, протягом строку позовної давності, тобто до 23.07.2018. Позовну заяву направлено до суду 12.07.2018. Тому строк позовної давності Банком не порушено, а застосування ч.4 ст.267 ЦК України є необгрнтованим у такому випадку.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилися, письмово сповістили суд про розгляд справи у їх відсутність.

У відзиві на позов відповідач вказав, що він частково визнає позовні вимоги. Він щомісячно виконував покладені на нього кредитним договором зобов’язання до серпня 2014 року шляхом сплати кредиту у фіксованому розмірі згідно встановленого банком графіку, що є додатком до кредитного договору. Перепони у сплаті кредиту розпочались з червня 2014 року, на його звернення на «гарячу лінію» банку йому було повідомлено, що відділення банку припинило свою роботу та він можє здійснювати платежі через відділення ПАТ АБ Украгазбанку, через який він здійснював останні платежі. Проте у серпні - вересні 2014 року ПАТ Укргазбанк відмовився перераховувати кошти на рахунок банку у зв’язку із припиненням договору про співпрацю між установами. Через його звернення на «гарячу лінію» банка йому повідомили, що тимчасово припинено здійснення розрахунків з Донецьким регіоном та його буде додатково повідомлено, як здійснювати оплату кредиту у подальшому. Проте, до цього часу жодних повідомлень ані поштою, ані телефоном він не отримував. З моменту укладання договору він не змінював своє місце проживання.Місто Мирноград жодного дня не відносився до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.Відповідач констатує про сплив позовної давності за кредитним договором з огляду на те, що він припинив здійснювати погашення заборгованості перед банком у серпні 2014 року через закриття рахунків та відділення банку, а з позовом про стягнення з нього вищезазначеної заборгованості позивач звернувся лише 20.07.2018. Разом з тим, відповідно до графіка погашення заборгованості за кредитом дата здійснення останнього платежу становить 23.07.2015 у розмірі 429,78 доларів США та 5,58 доларів США проценти, тобто на зазначену суму позовна давність не розповсюджується. Тому відповідач не запереччує проти стягнення з нього на користь банку з урахуванням відповідальності за порушення грошового зобовязання, передбачену ст.625 ЦК України, 429,78 доларів США (кредит), 5,58 доларів США (відсотки за кредитом), які у сумі дорівнюють 435,36 доларів США, а по курсу НБУ 26,3155 грн - 11456,71 грн; також 4254,92 грн – інфляційні збитки з 20.07.2015 по 20.07.2018 та 1032,05 грн - 3% річних з 20.07.2015 по 20.07.2018.

Також відповідач вказує на безпідставність стягнення з нього щомісячної оплати за обслуговування кредиту у тому числі 3% річних та індексу інфляції за несплату вказаної комісії, оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення оплати, але встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної оплати за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу, що є неправомірним.

Окремо відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, в обґрунтування якої вказав, що за умовами кредитного договору сторони встановили як строк

дії договору – до моменту виконання сторонами у повному обясзі взятих на себе зобов’язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 23.07.2015.Тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 23.07.2018 між сторонами був укладений кредитний договір № Д002/АК-00012.08.2, за яким ОСОБА_2 отримав кредит на купівлю автомобіля згідно з договором № 0805-14006 купівлі-продажу від 14.05.2008 та сплату страхових платежів у вигляді відкриття не відновлюваної кредитної лінії на загальну суму 38609,78 доларів США терміном по 23.07.2015 включно зі щомісячною платою за обслуговування кредитом у розмірі 0,3% від суми виданого кредиту, та з процентною ставкою 7,70% річних, що підтверджується вказаним кредитним договором, заявою ОСОБА_2 від 23.07.2008, детальним розписом сукупної вартості кредиту, розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку (а.с.7-11, 12, 13-16, 24-25, 26-55).

Також, 23.07.2008 між Банком та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу № Д002/АК-00012.08.2-3, відповідно до якого відповідач у забезпечення виконання зобов’язань перед Банком передав у власність останньому автомобіль марки Mitsubishi модель Outlander, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.17-23).

Підписи сторін під вказаними договорами свідчать про укладання договірних відносин між сторонами та про досягнення між ними згоди за всіма умовами угоди.

Згідно за п.3.1.1 кредитного договору відповідач зобов’язався починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 числа частково погашати заборгованість за кредитами в сумі 460 доларів США та нарахованими процентами шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок банку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно за ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно за ст.599 ЦК України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1048, ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо неповернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.

Згідно за розрахунком Банку заборгованість відповідача перед позивачем за станом на 18.06.2018 становить: за кредитом - 5173,51 доларів США, за процентами за користування кредитом – 423,47 доларів США (а.с.24-25).

Досліджені судом докази свідчать про те, що неповерненням отриманого кредиту, відсотків за його користування в обумовлені договором строки відповідач в односторонньому порядку порушив зобов’язання, що випливають з його умов.

Оскільки відповідачем порушено умови кредитного договору, вимоги позивача щодо стягнення цієї суми заборгованості є правомірними.

Між тим, позивачем подана заява про застосування строку позовної давності, яка підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК). Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а за зобов’язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1 та 5 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору – до 23.07.2015, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі – 429,78 доларів США підлягав виконанню у строк до 23.07.2015 (згідно Додатку 1 до кредитного договору).

Таким чином, умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі кредитного договору.Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.252 цього Кодексу).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України: від 19.03.2014 (справа № 6-20цс14), від 06.04.2016 (справа №6-2520цс15), 27.01.2016 (справа №6-990цс15), 22.10.2014 (справа № 6-127цс14).

Беручи до уваги наведені норми закону та судову практику, позиція Банку є неприйнятною.

Судом встановлено, що відповідач в останнє здійснив погашення заборгованості перед Банком за кредитним договором у липні 2014 року, припинивши свої дії з погашення кредитної заборгованості з серпня 2014 року. Даний факт не заперечується сторонами і підтверджений розрахунком Банку та випискою з особового рахунку відповідача.

Позивач звернувся з даним позовом до суду 12.07.2018, тобто з порушенням строку позовної давності.

Разом з тим, відповідно до графіка погашення заборгованості за кредитом вбачається, що дата здійснення останнього платежу становить 23.07.2015 у розмірі 429,78 доларів США та 5,58 доларів США, тобто у межах строку позовної давності.

Тому суд вважає, що ця сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь Банку з урахуванням відповідальності за порушення грошового зобов’язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, а саме 3% річних та індексу інфляції.

За приписами пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідність за порушення грошових зобов’язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти, а саме: долару США, який встановлений Національним банком України за станом на 18.06.2018, 2631,5543 грн складають 100 доларів США.

435,36 доларів США, які підлягають стягненню з відповідача, за вказаним курсом НБУ становлять 11456 грн 71 коп. З урахуванням зазначеної суми боргу та сукупного індексу інфляції 1.371, розрахованого за період заборгованості з 20.07.2015 по 20.07.2018, інфляційне збільшення суми боргу становитиме 4254 грн 92 коп., а 3 % річних за вказаний період прострочення (1097 днів) - 1032 грн 05 коп. Саме ці суми підлягають стягненю з відповідача.

З огляду на приведене решта заявлених вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом у розмірі 5161 доларів 62 центів США та інфляційних нарахувань на суму боргу і 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 26221 грн 25 коп. задоволенню не підлягає.

При цьому суд погоджується з позицією відповідача щодо неправомірності стягнень, пов’язаних з простроченою заборгованістю за платою за обслуговування кредиту.

Так, з положень пунктів 22, 23 ст.1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст. 42 Конституції України вбачається, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі №6-2071цс16.

Згідно із п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору щомісячна плата за обслуговування кредиту (в подальшому «плата за обслуговування крдиту») встановлюється у розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту.

З наведеного вбачається, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення оплати, але встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної оплати за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому позивач нараховує, а відповідач сплачує оплати за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що не ґрунтується на законі.

При розподілі судових витрат суд виходить зі ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач зазначає, що сплачена ним сума судового збору у розмірі 3089 грн 93 коп. розрахована із суми заборгованості відповідно до розрахунку, здійсненому за станом на 18.06.2018, що подається до позовної заяви, яка складає 206995 грн 13 коп.

Між тим, ціна позову фактично складає 178795 грн 78 коп. (31508 грн 22 коп. + 147287 грн 56 коп (5596,98 дол.США по курсу НБУ)). 1,5% від цієї суми станосить 2681 грн 93 коп. Отже, з урахуванням наведеного з відповідача на користь Банку необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 251 грн.

На підставі ст.ст.251, 254, 256-258, 261, 267, 526, 527, 530, 546, 549, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК», юридична адреса якого:вул.П.Сагайдачного, 17, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14349442, до ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання якого: вул.Дударенка, б.72, м.Мирноград, Донецька область, 85320, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором № Д002/АК-00012.08.2 від 23.07.2008, яка виникла за станом на 18.06.2018, а саме: за тілом кредиту у розмірі 429 доларів 78 центів США, за відсотками за користування кредитом у розмірі 05 доларів 58 центів США, а всього 435 (чотириста тридцять п’ять) доларів 36 центів США, а також інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 4254 грн 92 коп., 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 1032 грн 05 коп. та судові витрати у розмірі 251 грн, а всього 5537 (п’ять тисяч п’ятсот тридцять сім) грн 97 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом у розмірі 5161 доларів 62 центів США та інфляційних нарахувань на суму боргу і 3% річних від суми простроченої заборгованості у розмірі 26221 грн 25 коп. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08.10.2018.

Суддя Ж.Є.Редько