Рішення № 7698965, 29.07.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2009 Справа № 8/404-ПД-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонської обласної організації Українського Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо", м. Херсон

до Херсонської обласної федерації з боротьби самбо та дзюдо, м. Херсон

про визнання договору недійсним та спонукання звільнити займані приміщення

за участю:

представників сторін:

від позивача - Важніченко О.І., перший заст. голови, посв. № 004209 від 23.06.2006, Заверюха К.О., представник, дов. від 15.07.2009р.

від відповідача - Квасневський Д.В. - президент Федерації

Позивач (Херсонська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" Україна, далі ХООФСТ "Динамо", м.Херсон, код ЄДРПОУ 02942433) звернувся з позовом про визнання недійсним укладеного з відповідачем (Херсонська обласна Федерація з боротьби самбо та дзюдо", далі обласна Федерація, м.Херсон, код ЄДРПОУ 19237443) договору про сумісну діяльність №1 від 25.09.1997р. як такого, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач також просить суд зобов'язати обласну Федерацію звільнити займані відповідно до оспорюваного договору приміщення.

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що відповідно до умов оспорюваної угоди надав в користування відповідачу приміщення першого поверху лівого крила згідно до викопіювання плану спортивні зали, роздягальні та душові другого і третього поверхів спорткомплексу зимового плавального басейну по вул.Перекопська, 4 площею 202507 кв.м, для проведення учбово-тренувальних занять строком на 15 років (п.1.1). В свою чергу обласна Федерація зобов'язалась провести ремонт приміщень, оплачувати комунальні послуги, проводити учбово-тренувальні заняття по боротьбі першочергово з членами товариства "Динамо" і населенням міста, проводити фізкультурно-оздоровчі заходи тощо. Позивач зазначає, що зміст договору не містить істотних умов договору про спільну діяльність. В договорі не передбачено порядку та умов ведення загальних справ, спільної мети, не узгоджено питання, хто із сторін веде загальні справи, які внески повинні здійснити сторони договору для досягнення сумісної діяльності, відсутній порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність. Позивач також зазначає, що спорткомплекс зимового плавального басейну є об'єктом незавершеного будівництва, не прийнятий в установленому порядку в експлуатацію, що унеможливлює його використання для тренувань.

Позивач зауважує на відсутності у нього оригіналу оспорюваної угоди.

Відповідач правом надання письмового відзиву не скористався, у наданих суду усних поясненнях позов не визнає, посилаючись на те, що протягом тривалого часу використовував та утримував приміщення, здійснив ремонтно-будівельні роботи, з моменту укладення договору сплачує усі витрати, пов'язані з функціонуванням об'єкта.

Зазначає, що в наступний час право власності на спірні приміщення належить іншим особам, які набули його на підставі відплатних договорів купівлі-продажу.

На підставі п.3 ч.1 ст.77 ГПК України в засіданні господарського суду оголошувалися перерви до 24 та 29 липня 2009р.

Відповідач також не надав на огляд суду оригінал оспорюваного договору з огляду на його відсутність.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

25 вересня 1997р. між сторонами був укладений договір про сумісну діяльність за №1, відповідно до якого позивач для проведення учбово-тренувальних занять строком на 15 років надав відповідачу перший поверх лівого крила згідно викопіювання плану, спортивні зали та роздягальні ІІ та ІІІ поверхів спорткомплексу зимового плавального басейну по вул.Перекопська, №4 (п.1.1 договору).

Відповідач, в свою чергу, зобов'язався провести ремонт переданого об'єкта нерухомості площею 202 507 кв.м.; сплачувати комунальні послуги за наслідками користування та утримання майна; проводити учбово-тренувальні заняття з боротьби самбо і дзюдо першочергово з членами товариства "Динамо" та населенням міста; проводити фізкультурно-оздоровчі заходи; надавати поміч спецпідрозділам органів і працівникам УВС з володіння прийомами рукопашного бою (п.2.1 договору).

За підстав, викладених у описовій частині рішення, позивач просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір про сумісну діяльність та зобов'язати відповідача звільнити займані приміщення.

Позов мотивовано правовими нормами статей 48, 153, 430, 431, 432, 433 ЦК УРСР.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм юридичну оцінку, суд визнав позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність регулювались главою 38 Цивільного кодексу УРСР (діючого на момент укладення договору) та загальними положеннями про зобов'язання.

Відповідно до ст.48 ЦК України недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Зазначена правова норма містить загальне правило про недійсність угод, які не підпадають під дію спеціальної норми, що передбачає таку недійсність.

Таким чином, стаття 48 ЦК УРСР застосовується до угод, які не відповідають вимогам закону, натомість недійсність яких спеціальним законом не регламентована (порушення встановленого порядку здійснення юридичними особами дій, направлених на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків).

Визнаючи угоду недійсною за ознаками ст.48 ЦК УРСР, суд зобов'язаний у судовому рішенні зазначити закон (нормативний акт), якому не відповідає угода.

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що укладаючи договір про сумісну діяльність, сторони не досягли домовленості щодо згоди по всіх істотних умовах, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду.

Зокрема, позивач, посилаючись на приписи статей 431, 432, 433 ЦК УРСР, якими врегульовано договірні відносини про сумісну діяльність, звертає увагу на той факт, що сторони, укладаючи оспорюваний договір, не передбачили домовленості щодо встановлення порядку ведення загальних справ; не визначилися з обов'язком кожного з учасників відносно їх внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності; порядку покриття витрат і збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності.

Натомість наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки його зміст не протирічить чинному законодавству, від учасників договір було підписано уповноваженими представниками, які володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності; договір відповідав внутрішній волі його учасників і був спрямований на встановлення між сторонами певних цивільно-правових відносин, свідченням чого є та обставина, що зазначений договір протягом тривалого часу сторонами виконувався без будь-яких претензій та зауважень з боку його учасників.

Відсутність в оспорюваному договорі певних істотних умов не означає укладення його з порушенням вимог чинного законодавства або порушення встановленого порядку здійснення юридичними особами дій, направлених на його укладення, як того вимагають приписи ст.48 ЦК УРСР.

Судом також взято до уваги наступне. Сторонами не надано на огляд суду оригіналу оспорюваного договору. Натомість позивачем до позовної заяви додано засвідчену мокрою печаткою його фотокопію, за відповідність якої оригіналу останій несе відповідальність.

В процесі розгляду справи не встановлено вірогідно дату втрати сторонами оригіналу договору. Жодна з сторін-учасниць господарського процесу не спростувала, а навпаки підтвердила факт укладення договору та наявність договірних відносин. Відповідач не висловив та не надав заперечень щодо невідповідності наданої позивачем копії договору.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача звільнити займані приміщення.

Як встановлено з підстав позову, вимогу про звільнення відповідачем займаних приміщень позивач пов'язує з визнанням у судовому порядку недійсним договору про сумісну діяльність, на підставі якого обласна Федерація використовує приміщення.

За відсутності підстав для визнання договору недійсним та враховуючи, що строк його дії не скінчився, відсутні також підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити займані приміщення.

У судовому засіданні оголошено повний текст рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

Суддя Н.О. Задорожна