Рішення № 7698927, 22.12.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2008 Справа № 4/462-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон" м. Херсон

до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

про стягнення 269.647грн. 27коп.

за участю представників сторін:

від позивача директор Грабарь Ю.Г., уповноважена особа Загорулько Є.А.

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_4

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 104112грн. 83коп. основного боргу, 12187грн. 80коп. пені, 2354грн. 56коп. 3% річних, 7460грн. 75коп. втрат від інфляції, 43942грн. 74коп. неустойки та 99588грн. 59коп. збитків за договором оренди нежилого приміщення від 11.05.2007 року № 11/07. Позовні вимоги мотивовані тим, що строк договору закінчився 11.04.2008 року, а відповідач звільнив приміщення лише 01.06.2008 року.

Заявою від 03.12.2008 року позивач відповідно до ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача 104112грн. 83коп. основного боргу, 13687грн. 77коп. пені, 2478грн. 55коп. 3% річних, 9357грн. 50коп. втрат від інфляції, 43942грн. 74коп. неустойки та 99588грн. 59коп. збитків, всього 273.167грн. 98коп.

Позивач наполягає на застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та нерухоме майно відповідача.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, посилаючись на те, що між керівником позивача та відповідачем було досягнуто усної угоди про те, що договір оренди продовжується до 01.06.2008року, тому позовні вимоги в частині стягнення пені, неустойки та збитків відповідач не визнає. Крім того, в разі задоволення позову, він просить звільнити його від сплати штрафних санкцій та надати розстрочку сплати боргу строком на 12 місяців.

Справа розглядалася з перервою, яка оголошувалася в засіданні суду 18.12.2008року до 22.12.2008року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

11 травня 2007 року між позивачем і відповідачем укладено договір оренди № 11/07, згідно з яким в користування відповідача на умовах оренди позивачем передано нежиле приміщення загальною площею 263,36кв.м., розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_2.

Строк дії договору відповідно до пункту 6.2 сторони погодили на 11 місяців, тобто з 11.05.2008року по 11.04.2008року.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі об'єкту оренди в користування відповідача за актом прийому-передачі від 01.06.2007року.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди відповідач зобов'язався сплачувати позивачу за користування об'єктом оренди щомісячну орендну плату в сумі 14.222грн.82коп. ( з урахуванням ПДВ). Орендна плата перераховується орендарем не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом сплати коштів готівкою через касу позивача (пункт 3.2 договору). Крім того, орендна плата відповідно до пункту 3.4 договору підлягає щомісячній індексації.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

При цьому відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання обома сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач своїх обовязків по своєчасних розрахунках за обєкт оренди не виконував. Його заборгованість з орендної плати станом на 01.06.2008року становить 104.112грн.83коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком суми позову, актом звірки станом на 20.06.2008року та не заперечується представником відповідача.

Оскільки документального підтвердження перерахування 104.112грн.83 коп. відповідач не надав, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеної норми права позивач, з урахуванням заяви про збільшення суми позову, обгрунтовано нарахував 9.357грн.50коп. втрат від інфляції та 2.478грн.55коп. 3% річних, які також стягуються судом на користь позивача.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Укладаючи договір оренди, сторони пунктом 5.1 узгодили, що за несвоєчасну сплату орендної плати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобовязання за кожен день прострочки.

Оскільки відповідач обовязків щодо своєчасного внесення орендної плати не виконував, позивачем з 25.04.2008року по 03.11.2008року нарахована пеня в розмірі 13.687грн.77коп., яка підлягає стягненню.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Пунктами 2.3.1, 4.3 договору оренди від 11.05.2007року встановлено обов'язок відповідача після закінчення строку договору повернути об'єкт оренди протягом 3 робочих днів, про що сторони підписують акт прийому-передачі. Таким чином, майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі.

З урахуванням строку договору, його чинність припинилася 11.04.2008року, тому відповідно до вимог договору відповідач повинен був повернутим об'єкт оренди за актом прийомки-передачі не пізніше 15.04.2008року. Однак, фактично відповідач повернув орендоване майно лише 01.06.2008року, про що свідчить підписаний сторонами акт.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення 43.942грн.74коп. неустойки нарахованої ним за час затримки повернення обєкту оренди з 25.04.2008року по 01.06.2008року відповідно до наданого до позову розрахунку, підлягають задоволенню.

Судом не приймаються, як належний доказ по справі, пояснення представника відповідача з посиланням на те, що між керівником позивача та відповідачем було досягнуто усної згоди щодо продовження договору оренди до 01.06.2008року, оскільки документального підтвердження цього факту суду не надано. Присутній же в засіданні суду керівник позивача цей факт заперечує.

Крім того, доказів продовження строку договору в порядку встановленому законом та пунктами 6.4, 6.5 договору оренди шляхом підписання нового договору або додаткової письмової угоди до нього відповідачем суду не надано.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 99.588грн.59коп. збитків суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 224 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються втрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічна норма міститься і в статті 22 ЦК України. Частиною 1 статті 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу господарського правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин у особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Притягнення ж до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, що утворюють склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Звертаючись з позовом про відшкодування збитків, позивач посилається на те, що ним 25.04.2008року було укладено новий договір оренди на об'єкт, який передавався відповідачу, з новим орендарем ПП ОСОБА_5, який зобов'язався щомісячно сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 26.300грн.00коп.

За умовами договору позивач повинен був передати майно в користування ОСОБА_5 за актом прийому-передачі на протязі трьох днів з моменту підписання договору, тобто до 28.04.2008року.

Як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку по своєчасному поверненню майна, він не отримав прибутку в сумі 9.588грн.59 коп. як різниці між орендною платою за договором від 25.04.2008 року та орендною платою за договором №11/07 від 11.05.2007року. Крім того, ним за претензією нового орендаря сплачено ПП ОСОБА_5 штраф передбачений договором від 25.04.2008року за порушення терміну передачі майна за період з 25.04.2008року по 01.06.2008року в сумі 99.000грн.00коп. (по 3.000грн.00коп. за кожен день прострочки).

Відповідно до вимог цивільного законодавства в користування орендаря передається нерухоме майно яке не має будь-яких обтяжень. Як встановлено матеріалами справи, між сторонами станом на 02.06.2008року велася переписка з приводу повернення майна. Так 02.06.2008року позивач звернувся до відповідача з листом №122, яким повідомляв його про те, що строк договору оренди скінчився 11.04.2008року і договір не переукладено, об'єкт оренди не повернено, орендну плату не сплачено, що змушує позивача звернутися до суду. Аналогічні вимоги викладені позивачем і в листі від 24.06.2008року №134. Жодних посилань на договір укладений з ПП ОСОБА_5 та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну передачу об'єкту новому орендарю, в цих листах немає.

Таким чином, позивач не мав ніяких правових підстав укладати договір оренди на майно, яке знаходиться в користуванні відповідача з іншим орендарем та ще й передбачати в ньому штрафні санкції за несвоєчасну його передачу, розуміючи, що передати його в користування ОСОБА_5 він не може до моменту звільнення майна відповідачем.

Суд також зазначає, що штраф передбачений умовами договору від 25.04.2008року за кожен день прострочки, що практично є пенею, а не штрафом. Пеня ж відповідно до статті 549 ЦК України нараховується лише за прострочення виконання грошового зобов'язання та обчислюється у відсотках, в той час як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Укладаючи договір оренди з ПП ОСОБА_5 та передбачивши штрафні санкції в розмірі 3000грн. за кожен день прострочки по передачі майна, позивач діяв всупереч вимогам закону.

З урахуванням зазначеного, позивачем не доведено наявності складу господарського правопорушення, визначеного законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, так як не обгрунтовано належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України причинний зв'язок між поведінкою відповідача та збитками. До того ж і сума збитків не обгрунтована належними доказами, тому позовні вимоги про стягнення 99.588грн.59коп. збитків задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд враховує майновий стан відповідача, як приватного підприємця і відповідно до ч.6 статті 83 ГПК України, та враховуючи згоду позивача, надає йому розстрочку виконання рішення на 6 місяців.

Суд не вбачає підстав застосування статті 233 ГК України та зменшення штрафних санкцій які належать до стягнення, оскільки при вирішенні зазначеного питання необхідно враховувати інтереси обох сторін. Відповідачем же не надано належних доказів для застосування зазначеної норми до правовідносин сторін.

Судом відхиляється клопотання відповідача щодо застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно та грошові кошти з урахуванням наступного.

Господарський суд відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з розясненням президії Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994року “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, ціні папери, тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даній справі мова йде про невиконання зобовязання за договором оренди та значну суму боргу, тому арешт нерухомого майна відповідача не забезпечує виконання рішення суду у даній справі згідно з предметом спору, яким є стягнення грошових коштів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Документального підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а наявне у відповідача майно та грошові кошти можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду не надано, тому клопотання позивача про накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 173.579грн.39коп., в тому числі: 104.112грн.83коп. основного боргу, 13.687грн.77коп. пені, 2.478грн.55коп. 3% річних, 9.357грн.50коп. втрат від інфляції, 43.942грн.74коп. неустойки.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених вимог.

З позивача в доход держбюджету підлягає стягненню 35грн.21коп. недоплаченого державного мита.

В засіданні за згодою представників сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі зазначених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82, п. 6 ст. 83, ст.84-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 (інші реквізити суду невідомі)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон" м. Херсон вул.Некрасова, 2 код 30142680 (інші реквізити суду невідомі) 104.112грн.83коп. основного боргу, 13.687грн.77коп. пені, 2.478грн.55коп. 3% річних, 9.357грн.50коп. втрат від інфляції, 43.942грн.74коп. неустойки, 1.735грн.78коп. витрат по сплаті державного мита та 74грн.98коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Надати розстрочку виконання рішення на шість місяців, стягуючи щомісячно по 28.929грн.89коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 99.588грн.59коп. відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім "Маркет-Груп-Херсон" м. Херсон вул.Некрасова, 2 код 30142680 (інші реквізити суду невідомі) в доход державного бюджету - одержувач управління Державного казначейства у м.Херсоні р/р № 31119095700002 в Головному управлінні Державного Казначейства по Херсонській області МФО 852010 код 24104230, код призначення платежу 22090200 символ звітності банку 095 35грн.21коп. недоплаченого державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Рішення оформлено відповідно до

ст.84 ГПК України 24.12.2008року.