Ухвала суду № 76987823, 03.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

03.10.2018 справа № 820/4609/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у підготовчому засіданні позов ОСОБА_3 до Малоданилівської селищної ради, треті особи: Служба у справах дітей Дергачівської районної адміністрації, ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Малоданилівської селищної ради, третя особа - Служба у справах дійтей Дергачівської районної адміністрації, в якому просив суд зобов'язати Малоданилівську селищну раду Дергачівського району Харківської області зареєструвати місце проживання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 27.08.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4

Представник відповідача та представник третьої особи - Служби у справах дітей Дергачівської районної адміністрації у підготовче засідання не прибули, про час, дату та місце підготовчого засідання по справі повідомлені належним чином, від представника відповідача разом з відзивом на позов було заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим провести підготовче засідання по даній справі без участі представника відповідача та вказаної третьої особи.

В ході підготовчого засідання судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі.

В підготовчому засіданні представник позивача заперечувала проти закриття провадження.

Представник третьої особи - ОСОБА_5 в підготовчому засіданні не заперечував проти закриття провадження у справі.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача та представника третьої особи, встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.

Положеннями ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкту. У випадку якщо суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не може вирішуватись адміністративним судом.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить зареєструвати місце проживання її малолітнього дитини.

Проте, виходячи з письмових пояснень представника третьої особи ОСОБА_4, який є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_5, стосовно реєстрації місця проживання якого виник спір, батько вказаної малолітньої дитини заперечує проти реєстрації вказаного місця проживання.

Як вбачається з роздруківки з сайту "Судова влада" та, виходячи з пояснень представника позивача, наданих у попередньому судовому засіданні, ОСОБА_6 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною завою до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що завданням адміністративного судочинства є розгляд і вирішення спорів про поновлення порушених суб'єктивних прав громадян і організацій у сфері публічно - правових відносин.

Положеннями ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкту. У випадку якщо суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно не може вирішуватись адміністративним судом.

За правилами абз. 2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Враховуючи те, що між батьками не досягнуто згоди щодо місця реєстрації їх дитини, тобто одним з батьків, а саме батьком не надано дозволу на реєстрації, спірні правовідносини пов'язані з встановленням місця проживання в певному місці малолітньої дитини. Оскільки цей спір не є публічно-правовим, з огляду на те, що відповідач в даній справі виступає як реєстратор місця проживання даний позов має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 04.04.2018 у справі №817/1048/16 від 14.03.2018 у справі №396/2550/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом взято до уваги те, що відповідач у даній справі виступає як реєстратор місця проживання, та в даному позові позивач не має на меті висувати вимоги щодо визначення місця проживання дитини, проте, суд зазначає, що вказане питання щодо місця проживання дитини, з приводу якого не досягнуто згоди між батьками, обов'язково стане перед судом, який буде вирішувати цей спір щодо зобов'язання орган реєстрації зареєструвати місце проживання дитини.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 №21-41а16 .

Згідно п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись зазначеними вище приписами норм діючого законодавства, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №817/1048/16 від 14.03.2018 у справі №396/2550/17, а також у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 21-41а16, застосування яких є обов'язковим для суду, суд вважає, що провадження у справі № 820/4609/18 підлягає закриттю.

Згідно ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення таких справ віднесено до юрисдикції загальних судів, в порядку цивільного судочинства.

Керуючись положеннями статей 205, 238, 239, 243, 244, 248, 255, 294, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі №820/4609/18 за позовом ОСОБА_3 до Малоданилівської селищної ради, треті особи: Служба у справах дітей Дергачівської районної адміністрації, ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 08 жовтня 2018 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.