Рішення № 76987785, 04.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

04.10.2018 р. справа №2040/6175/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Лисенка С.Ю.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради про1) визнання дій протиправними, 2) зобов'язаня вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправними дій Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, які полягали у відмові в наданні паспорту прив'язки тимчасової споруди; 2) зобов'язання Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради надати паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що вчинена владним суб'єктом відмова ґрунтується на не передбаченій законодавством підставі, а саме: відсутність документів на землекористування та на помилковій підстав, а саме: відсутність відомостей щодо площі земельної ділянки.

Відповідач, Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що у даному випадку владний суб'єкт діяв відповідно до закону, поданий зацікавленою особою пакет документів не дозволяв прийняти рішення про видачу паспорту прив'язки тимчасової споруди.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач заявою від 21.06.2018 р. звернувся до Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради з приводу одночасного розгляду питань 1) про відповідність намірів місця розташування тимчасової споруди комплексній схемі розміщення тимчасової споруди (у разі її наявності), будівельним нормам, 2) про отримання паспорту прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: вул. 23 Серпня, 2, м. Харків.

04.07.2018 р. відповідач, Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради, за наслідками вирішення порушених у згаданій заяві питань фактично прийняв рішення про відмову, котре оформив листом №М-2-280/0/23-18.01.01-06 від 04.07.2018 р.

Як з'ясовано судом, підставою для прийняття оскарженого рішення послугували судження владного суб'єкта про відсутність серед матеріалів звернення заявника документів на землекористування та відсутність площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Перевіряючи відповідність закону вчиненого владним суб'єктом у спірних правовідносинах діяння управлінського характеру, суд зазначає, що правовідносини з приводу видачі паспорту прив'язки тимчасової споруди, унормовані приписами ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та деталізовані приписами Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. №244, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 р. за № 1330/20068; далі за текстом - Порядок № 244).

Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Згідно з п.п. 2.1 Порядку №244 підставою для розміщення тимчасової споруди (далі за текстом - ТС) є паспорт прив'язки ТС (додаток 1).

Паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території (п. 1.4 Порядку №244).

Згідно з п.п. 2.2-2.3 Порядку №244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

При цьому, у силу п. 2.13 Порядку №244 при оформлені паспорта прив'язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, не передбачених законом та цим Порядком.

Пунктом п. 2.6 Порядку №244 передбачено, що для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України"; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

Відповідно до п.п. 2.10 - 2.11 Порядку №244 паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку. Паспорт прив'язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П. І. Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.

За приписами п. 2.14 Порядку №244 паспорт прив'язки ТС не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6 цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку. Ненадання паспорта прив'язки з інших підстав не допускається.

Аналізуючи приписи наведених норм права у системному поєднанні з положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», суд доходить висновку, що паспорт прив'язки тимчасової споруди за своєю правовою суттю та змістом є офіційним письмовим документом з приводу відсутності технічно-будівельних перепон (перешкод) для подальшого фізичного розміщення тимчасової споруди.

Тому обставини з приводу правових підстав для користування земельною ділянкою не входять до обсягу тих питань, котрі підлягають дослідженню владним суб'єктом при розгляді матеріалів звернення зацікавленої особи з приводу погодження намірів розташування тимчасової споруди та видачі паспорту прив'язки тимчасової споруди.

З приєднаних до справи доказів вбачається, що при зверненні позивач надав владному суб'єкту: копії договору від 01.09.2017 р. №03/09/17р., реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація), копія паспорту, копія витягу ЄДРПОУ (для юридичних осіб), схему розміщення тимчасової споруди 1:500, ескізи фасадів тимчасової споруди у кольорі М 1:50, схему благоустрою прилеглої території.

У названому договорі чітко зазначена площа як об'єкту оренди елементу благоустрою (88,00 кв.м.), так і контурів тимчасової споруди (31,5 кв.м.).

Отже, жодних перешкод за критерієм відсутності показників площі об'єкту у спірних правовідносинах не існувало.

Документи про технічні параметри тимчасової споруди цілком дозволяли владному суб'єкту визначитись з приводу відповідності (або навпаки - невідповідності) розміщення тимчасової споруди за конкретною адресою вимогам законодавства про містобудівну діяльність та конкретним умовам ділянки місцевості.

У ході розгляду справи відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів відсутності в матеріалів звернення ФОП документів, які б об'єктивно та нездоланно унеможливлювали вирішення по суті питання з приводу відповідності або суперечності закону та інтересам безпеки людини розміщення тимчасової споруди за конкретною адресою на підставі діючого правочину у формі господарсько-правового договору користування окремими елементом благоустрою - частиною покриття вулиці.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України внаслідок чого прийнята відмова не узгоджується з законом.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом в частині прийняття владним суб'єктом необґрунтованого рішення, що є визначеною процесуальним законом обставиною для скасування цього рішення та обтяження владного суб'єкта обов'язком розглянути звернення позивача по суті.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому, дане рішення суду є виключно правовою підставою для повторної (після первісної неправильної) реалізації владним суб'єктом управлінської функції, але на власний розсуд з дотриманням вимог закону та урахування фактичних обставин спірних правовідносин.

Оцінюючи доводи сторін, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. по справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. по справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. по справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. по справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. по справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. по справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), згідно з якою право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною оформлену листом від 04.07.2018 р. №М-2-280/0/23-18.01.01-06 відмову Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради.

Зобов'язати Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради вирішити по суті заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 24.06.2018 р. з приводу оформлення паспорту прив'язки тимчасової споруди за адресою: м. Харків, вул. 23 серпня, б. 2 з урахуванням даного рішення суду.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 8 жовтня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.