Рішення № 76987412, 08.10.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2018 р. № 1440/1877/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 55630

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення у формі наказу за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів);

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України прийняти рішення у формі наказу за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що звернулася у грудні 2017р. до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Листом від 17.01.2018 року відповідач відмовив у її задоволенні з посиланням на неможливість його задоволення, оскільки Головним управлінням визначено перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІV кварталі 2017 року та в І кварталі 2018 року на території Миколаївської області, а земельна ділянка, на яку претендує позивач, відсутня у вищезазначеному переліку.

Позивач вважає зазначену відмову протиправною, оскільки Земельним кодексом України та іншити нормативними актами не передбачено складання таких списків та виділення земельних ділянок лише з цих списків, а сама відмова на думку позивача грунтується на на Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджені постановою КМУ від 07.06.2017р. № 413, та наданям переваги учасникам АТО при вирішенні таких питань.

Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позиції відповідач обґрунтував тим, що пунктом 4.13 Положення про Головне управління Держгеокадастру Миколаївської області, затвердженого наказомДержавної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2017 року № 308, якими затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у IV кварталі 2017 року та в І кварталі 2018р. на території Миколаївської області, та оприлюднено на офіційному веб-сайті Головного управління перелік земельних ділянок, які можуть бути передані у у власність громадянам України. За таких обставин відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Позивач в позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив таке.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовної площею 1,5 га у власність для ведення особистого селянського господарства у межах Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

17.01.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області направило на адресу позивача лист за № Л-19133/1-31/0/20-18-СГ, в якому зазначив, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність не входить до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України у IV кварталі 2017 року та в І кварталі 2018 року, на території Миколаївської області. Також додатково позивача повідомлено , що при розгляді звернень перевага надається учасникам АТО.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 6, 7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У листі від 17.01.2018 року № Л-19133/1-31/0/20-18-СГ, надісланому позивачу, відповідач, з посиланням на ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відмовив у наданні дозволу, проте не зазначив законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, затвердженої постановою КМУ від 07.06.2017 року № 413 не приймається судом до уваги, оскільки Земельним кодексом України, який має вищу юридичну силу, ніж Стратегія, передбачено, що єдиною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації).

Посилання на норми Стратегії в цьому випадку недоречно, оскільки земельна ділянка, частину площі якої позивач просить передати їй у власність для ведення особистого селянського господарства, не може бути віднесена до земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІV кварталі 2017 року та в І кварталі 2018 року.

Частина 7 ст. 118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як відсутність її у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України.

Зазначений перелік Земельним кодексом України не передбачений. А посилання у Стратегії на необхідність органам Держгеокадастру, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, є рекомендаційним, а не імперативним.

Земельний кодекс України по іншому, ніж Стратегія, підходить до питання передачі у власність громадян земельних ділянок державної власності.

Відповідно до Стратегії, у приватну власність громадян можуть бути передані лише ті земельні ділянки державної власності, які спеціально визначенні для цього органами державної влади. А відповідно до Земельного кодексу України, у приватну власність можуть бути передані будь-які земельні ділянки на вимогу заявника, за виключенням тих, щодо яких органами державної влади прийнято рішення про неможливість їх передачі у власність громадянам.

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд застосовує Земельний кодекс України, як нормативний акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у постанові від 24.04.2018 по аналогічній адміністративній справі № 814/1961/17 висловлена правова позиція, що "… Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування".

Крім того, позивач в позовній заяві зазначає, що лист відповідача від від 17.01.2018 року № Л-19133/1-31/0/20-18-СГ "Про розгляд заяви" не є рішенням, оскільки в п.8 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. № 308, зазначено, що Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Тому, на думку позивача протиправна бездіяльність відповідача полягає саме в неприйнятті рішення у формі наказу щодо розгляду заяви ОСОБА_1, а лише розгляд її заяви та надання їй відповіді (відмови) у формі листа від 17.01.2018р.

З огляду на таку позицію позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивачем у позовній заяві ставиться питання про визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення у формі наказу за результатами розгляду його заяви позивача та зобов'язання відповідача прийняти рішення у формі наказу за результатами розгляду заяви позивача, однак суд вважає, що права позивача мають бути захищені шляхом визнання протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 55630, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404), що полягає у прийнятті рішення про відмову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 55630, ідентифікаційний код НОМЕР_1) у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

3.Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) у відповідності до ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 ((АДРЕСА_1, 55630, ідентифікаційний код НОМЕР_1)) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 55630, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.), сплачений квитанцією від 31.07.2018р. № 0.0.1097502683.1.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов