Ухвала суду № 76987321, 04.10.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 жовтня 2018 р. № 1440/2093/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_2 до відповідача:Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", вул. Шевченка, 40, м. Миколаїв, 54030 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про:скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації (надалі - відповідач або МБТІ) про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно. В якості третьої особи позивач вказав ОСОБА_2 (надалі - третя особа).

Ухвалою від 04.09.2018 суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд на 04.10.2018.

26.09.2018 від відповідача надійшов відзив, в якому він заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки між позивачем та третьою особою існує спір щодо права власності на житловий будинок і даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримав, представник позивача проти клопотання заперечував.

На думку суду, підстави для закриття провадження у справі відсутні.

По-перше, як вказано в ухвалі про відкриття провадження у справі, суд встановив, що спір належить до юрисдикції адміністративного суду та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Після відкриття провадження у справі учасники справи не повідомили суд про існування обставин, які б свідчили про передчасність такого висновку.

По-друге, відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як вказано у пункті 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з визначеннями, що містяться у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до чинної на момент вчинення відповідачем реєстраційної дії (правомірність якої оскаржується позивачем) статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1962-IV «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 5 розділу V вказаного Закону було встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, рішення відповідача є рішенням суб'єкта владних повноважень, а спір з приводу правомірності такого рішення є публічно-правовим спором.

Доводи відповідача про те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковими.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна та майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі відсутні докази того, що місцевим загальним судом розглядається спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо майнових прав на житловий будинок (основна вимога) та щодо реєстраційних дій з приводу цього житлового будинку (похідна вимога).

За таких обставин, закриття провадження у справі не відповідало б вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

3. Копію ухвали направити учасникам справи.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата підписання та оформлення

ухвали суддею 08 жовтня 2018 року