Ухвала суду № 76987178, 09.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

09 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2502/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої звернувся представник позивача - адвокат ОСОБА_2, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманої після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 пенсії у повному обсязі протиправною;

- зобов'язати ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за період з 01 серпня 2014 року по 15 травня 2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, батько позивачки. Померлий перебував на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФУ в Луганській області. Через його припинення роботи на території м. Луганська, де був зареєстрований та мешкав ОСОБА_3, з 01.08.2014 року по момент смерті він пенсію не отримував. Після смерті батька, позивачка 16 травня 2018 року звернулася до відповідача з заявою про виплату їй недоодержаної ОСОБА_3 пенсії. Пенсія їй була виплачена з 16 травня 2015 року по 31 березня 2018 року, тобто не за весь період неотримання пенсії. На питання стосовно причин бездіяльності щодо невиплати пенсії з 01.08.2014 по 15.05.2015, відповідач листом від 23.07.2018 № 9764/03-02 зазначив, що обчисленні розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), зокрема після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати та враховуючи статті 46 Закону № 1058-ІV , а саме: не більш ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо виплати недоотриманої після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 пенсії у повному обсязі протиправною, у зв'язку з чи, звернувся до суду з позовом.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

ОСОБА_3 перебував на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію по інвалідності по лінії Міністерства оборони України. Пенсія виплачена по 31.07.2014.

За поновленням пенсії як внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_3 не звертався.

16.05.2018 на адресу відповідача надійшла заява від ОСОБА_1 (донька померлого) щодо виплати недоодержаної пенсії за період 08.2014 - 31.03.2018 померлого ОСОБА_3.

Розглянувши заяву, ГУПФУ в Луганській області вжило заходів щодо виплати позивачу недоодержаної пенсії за період з 16.05.2015 по 31.03.2018 в розмірі 209096,23 грн. Вказана сума виплачена 24.05.2018.

Сума за період з 01.08.2014 по 15.05.2015 не була виплачена на підставі статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Заява ОСОБА_1 про виплату недоодержаної пенсії за померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 надана 16.05.2018.

Враховуючи зазначене, недоодержана пенсія обчислена за період з 16.05.2015 по 31.03.2018 в сумі 209096,23 грн. та виплачена 24.05.2018 на рахунок заявниці.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у визначений строк усунути недоліки позовної заяви (арк. спр. 18-19).

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 09 жовтня 2018 року (арк. спр. 1-2).

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справи за їх відсутності (арк. спр. 5, 26, 35).

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлені такі обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який перебував на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФУ в Луганській області.

16 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату їй недоодержаної ОСОБА_3 пенсії, яка була виплачена з 16 травня 2015 року по 31 березня 2018 року в сумі 209096,23 грн.

Відповідачем не виплачена недоотримана пенсія померлого ОСОБА_3 за період з 01 серпня 2014 року по 15 травня 2015 року.

Позивач відповідно до статті 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька - ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на майно.

Вирішуючи питання щодо належності даного спору до адміністративної юрисдикції, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &?к;…&? ; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &lп;…&?х;". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих соціальних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб'єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав. В даному випадку існує спір про право, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного законодавства. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес.

З огляду на викладене, судом встановлено, що даний спір є цивільним, що не пов'язаний з діями суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій, отже не є публічно-правовим спором, а справа не відноситься до адміністративної юрисдикції та повинна розглядатися у порядку цивільного судочинства на підставі вимог частиною першою статті 19 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до частини другої статті 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Оскільки між позивачем та відповідачем виник спір, який випливає із цивільних правовідносин, а отже спір повинен розглядатись місцевим судом.

Керуючись статтями 2, 4, 19, пунктом 1 частиною першою статті 238, частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачеві право на звернення з даним позовом до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Борзаниця