Рішення № 76985125, 01.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3525/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ

до відповідача-1: Асоціації фермерів "Агрокомплекс", с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області

відповідача-2: ОСОБА_1, м. Дніпро

про солідарне стягнення 87 933,32 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача-1: не з'явився.

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про солідарне стягнення 13 554,32 грн. річних, 74 379,00 грн. інфляції грошових коштів, що нараховані на заборгованість, яка виникла у зв'язку із неналежним виконанням умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/2 від 01.04.2011 р., 700,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 08.08.2018 р. господарським судом відкрито провадження у справі № 904/3525/18; за клопотанням позивача розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу для розгляду спору по суті на 29.08.2018 р.

Разом з позовною заявою, позивачем було подано клопотання про участь представника останнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у задоволенні якого судом відмовлено, про що 17.08.2018 р. постановлено відповідну ухвалу.

Представник позивача у судове засідання 29.08.2018 р. не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за наявними у справі матеріалами без участі його представника; позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав у повному обсязі.

Перший відповідач - Асоціація фермерів "Агрокомплекс", письмовий відзив на позов не надав, його представник у судове засідання 29.08.2018 р. не з'явився.

Другий відповідач - ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, подавши клопотання про перенесення судового засідання.

Ухвалою від 29.08.2018 р., розгляд справи відкладено до 01.10.2018 р.

03.09.2018 р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній повідомив суд про неотримання від відповідачів жодних процесуальних документів та наголосив на тому, що він повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

Ухвалою від 14.09.2018 р. господарським судом задоволено клопотання позивача про участь його представника у судовому засіданні 01.10.2018 р. в режимі відеоконференції у господарському суді Київської області, клопотання відносно проведення відеоконференції в інших судах, залишено без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 01.10.2018 р., призначене у режимі відеоконференції, не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі відзив на позов не надали, їх представники у судове засідання не з'явилися.

Останні були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, з огляду на наступне.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.10.2018 р., Асоціація фермерів "Агрокомплекс" знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: 51215, Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, с. Орлівщина, вул. Куйбишева, 3.

Ухвали господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі від 08.08.2018 р. та про відкладення справи від 29.08.2018 р., надіслані на адресу першого відповідача, зазначену в позовній заяві, яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 153-156), повернені підприємством зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання та інші причини".

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виклики і повідомленя здійснюються шляхом вручення ухвали суду в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 вказаної статті, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасником судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Доказів, які б свідчили про наявність у Асоціації фермерів "Агрокомплекс" іншої адреси, в матеріалах справи відсутні.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає порядок вручення судових рішень, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Про вручення ОСОБА_1 ухвали суду про відкладення справи до 01.10.2018 р., свідчить поштове повідомлення за № 4930006344161, від 05.09.2018 р.(а.с. 133).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.04.2012 р. господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" до Асоціації фермерів "Агрокомплекс" про стягнення 82 279,35 грн. заборгованості, із врахуванням відсотків за користування товарним кредитом, за поставлений товар на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/2 від 01.04.2011 р., 4714,62 грн. пені, 51 526,14 грн. штрафу, 55 510,74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

За результатами розгляду вказаного вище спору, прийнято рішення у справі № 20/5005/1890/2012, яким позовні вимоги задоволені частково.

Відповідно до ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним вище рішенням встановлено факт укладення сторонами договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/2 від 01.04.2011 р. відповідно до умов викладених в ньому, факт поставки товару, обумовленого договором товару та факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідно до Постанови ВДВС Новомосковського МРУЮ Дніпропетровської області від 15 червня 2012 року відкрито виконавче провадження № 37876517 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 04 травня 2012 року у справі №20/5005/1890/2012.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 20/5005/1890/2012 від 17 квітня 2013 року здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення господарського суду; змінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 20/5005/1890/2012 від 04 травня 2012 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» на її правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС». (а.с. 30-31).

Заміна сторони виконавчого провадження проведена з урахуванням укладення ТОВ "Корпорація Агросинтез" (Первісний кредитор) та ТОВ "Компанія Ніко-Тайс" (Новий Кредитор) угоди № 15-11/12-119 про заміну кредитора у зобов'язанні, за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/2 від 01.04.2011 р., у яку у подальшому, вносились зміни та доповнення (а.с. 61-62, 66).

Виходячи із викладеного, позивач у даній справі - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», внаслідок передання останньому прав за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/2 від 01 квітня 2011 року, набуло права, яке належало ТОВ «Корпорація «Агросинтез».

В подальшому, у зв'язку із невиконанням Асоціацією фермерів «Агрокомплекс» взятого на себе грошового зобов'язання, щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/2 від 01 квітня 2011 року, ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» неодноразово зверталося до Господарського суду Київської області із позовними заявами про стягнення річних, інфляційних втрат, пені, а також суми нарахованої заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці).

Рішенням господарського суду Київської області від 08.10.2013 р. у справі № 911/2922/13 присуджено до стягнення з АФ «Агрокомплекс» суми нарахованої пені (15 675,00 грн.), інфляційних втрат (246,84 грн.) та річних (4468,50 грн.) за період прострочення з 17.02.2012 р. по 26.07.2013 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24 квітня 2015 року у справі № 911/5431/14 з Асоціації фермерів «Агрокомплекс» присуджено до стягнення, зокрема, 4370,51 грн. річних та 26 406,28 грн. пені, (нарахованих на суму 79 268,79 грн.) за період прострочення з 27.07.2013 р. по 25.08.2014 р. та з 26.08.2014 р. по 13.03.2015 р. (на суму 138 187,42 грн.), 33 507,45 грн. втрат від інфляції на вказані суми відповідно за періоди: з жовтня 2013 р. по серпень 2014 р. та з вересня 2014 р. по лютий 2015 р.

27.10.2016 р господарським судом Київської області прийнято рішення у справі № 911/2841/17, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» задоволені у повному обсязі та присуджено до стягнення, зокрема, 128 597,87 грн. суми нарахованої заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці станом на 06.10.2017 р.), 4135,45 грн. річних, за період прострочення з 14.03.2015 р. по 15.03.2016 р., 37 863,35 грн. інфляції за період з березня по червень 2015 р., 12 436,87 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 14.03.2015 р. по 31.03.2015 р.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач посилається на те, що зобов'язання Асоціації фермерів «Агрокомплекс» згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/2 від 01.04.2011 р в частині здійснення оплати за поставлений товар в сумі 79 268,79 грн., а також нарахованої заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці станом на 26.04.2014 р.) в сумі 58 918,63 грн. та нарахованої заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці станом на 06.10.2017 р.) в сумі 128 597,87 грн. не виконані.

З огляду на зазначені вище обставини, позивач звертається до суду із вимогою про стягнення суми річних, що нарахована від суми 138 187,42 грн. за період прострочення з 16.03.2016 р. по 05.10.2017 р.; від суми 266 785,29 грн. за період прострочення з 06.10.2017 р. по 27.08.2018 р. та інфляції, яка нарахована від зазначених вище сум відповідно, за періоди прострочення з вересня 2015 р. по вересень 2016 р. та з жовтня 2016 р. по квітень 2018 р., що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно наданого уточненого розрахунку, позивачем заявлено до стягнення річні в сумі 13 554,32 грн., нараховані від суми 138 187,42 грн. за період прострочення з 16.03.2016 р. по 05.10.2017 р. та від суми 266 785,29 грн. за період прострочення з 06.10.2017 р. по 27.08.2018 р.; інфляція в сумі 74 379,00 грн. нарахована від зазначених вище сум відповідно, за періоди прострочення з вересня 2015 р. по вересень 2016 р. та з жовтня 2016 р. по квітень 2018 р.

Розрахунок заявлених до стягнення річних відповідає умовам договору, та обставинам справи проте, вказані вище суми, підлягають до примусового стягнення з першого відповідача.

Вимоги позивача, щодо стягнення заявлених до стягнення сум річних та інфляції з другого відповідача задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель), з метою забезпечення Боржником (Асоціація фермерів «Агрокомплекс»), грошових зобов'язань перед Кредитором, що виникли з договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/2 (Основний договір) був укладений договір поруки.

Згідно пункту 3 договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником грошових зобов'язань за Основним договором у тому ж обсязі, що і Боржник, у т.ч. включаючи сплату основного боргу, з індексацією процентів, неустойки, відшкодування збитків (об'єм поруки).

Поручитель зобов'язується при невиконанні Боржником грошового зобов'язання за Основним договором сплатити Кредитору протягом трьох днів з дня пред'явлення йому вимоги при будь-яких обставинах усі суми, належні йому (Кредитору) по Основному договору. Причини невиконання Боржником своїх зобов'язань за Основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання Поручителем зобов'язань за цим договором (п.4. договору поруки).

За умовами п. 5 договору поруки, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач, заявляючи вимоги про солідарне стягнення спірних сум, посилається на те, що право вимоги виконання ОСОБА_1 зобов'язання, щодо сплати основного боргу з урахуванням процентів за користування товарним кредитом річних, інфляції та пені за порушення терміну оплати за поставлений товар за спірним договором - № ТК010411/2 від 01.04.2011 р., було передане йому на підставі Угоди про заміну кредитора у зобов'язанні № 15-11/12-176 та № 15-11/12-177 від 15.11.2012 р. (а.с. 71-71, 74-75).

Проте, відповідно до положень вказаних вище Угод, ТОВ "Компанії Ніко-Тайс" було передано право вимоги виконання зобов'язання за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/7 від 11.04.2011 р., тобто за зовсім іншим договором, який не є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, акти прийому-передачі документів від 15.11.2012 р., копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 72, 76) також свідчать про те, що позивачеві були передані саме наступні документи: договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/7 від 11.04.2011 р. та договір поруки б/н від 01.04.2011 р., укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань Асоціацією фермерів "Агрокомплекс" відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/7 від 01.04.2011 р.

Відповідно до ч. 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б свідчили про те, що ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" передано право вимоги виконання ОСОБА_1 зобов'язання за договром поставки на умовах товарного кредиту № ТК010411/2 від 01.04.2011 р. матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог до другого відповідача - ОСОБА_1, слід відмовити.

Вимоги позивача, щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, що складають суму 700,00 грн., є правомірними з огляду на наступне.

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат, останнім надані наступні докази: договір № 05-10-2017 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.10.2017 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р., акт здачі приймання виконаних робіт, щодо надання адвокатських послуг від 20.07.2018 р., платіжна квитанція № 0959621473.1 від 09.02.2018 р. на суму 700,00 грн. (а.с.83-85; 88-90).

При цьому, враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України та відмову у позові до другого відповідача, витрати на правничу допомогу та судовий збір в цій частині покладаються на позивача.

Керуючись статтями 509, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, статтями 73, 74, 75, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Асоціації фермерів "Агрокомплекс" (51215, Дніпропетровська область, Новомосковський р-н, с. Орлівщина, вул. Куйбишева,3, код ЄДРПОУ 25521214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова,40, офіс 315, п/р 26002210355671 в АТ "ПроКредит Банк", МФО 320984, код ЄДРПОУ 38039872) 13 554,32 грн.(тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 32 коп.) річних, 74 379,00 грн. (сімдесят чотири тисячі триста сімдесят дев'ять гривень) інфляції грошових коштів, 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня) судового збору, 350 (триста п'ятдесят гривень) витрат на правничу допомогу

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 08.10.2018

Суддя І.Ф. Мельниченко