Рішення № 76983452, 03.10.2018, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/448/18

Провадження № 2/581/194/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2018 року сел. ОСОБА_1

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мазур О.А.,

за присутності позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_5,

про стягнення заборгованості по виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

в с т а н о в и в :

В липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, і просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток в сумі 20115,01 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31 березня 2018 року по 3 жовтня 2018 року в сумі 16271,36 грн.

Мотивував свої вимоги тим, що 26 грудня 2009 року був прийнятий на роботу водієм маршрутного автобуса за трудовим договором до приватного підприємця ОСОБА_5 30 березня 2018 року був звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. За період роботи з незалежних від нього причин жодного разу не був у відпустці. Ним не використано 198 днів відпустки. На його неодноразові письмові та усні звернення щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічних відпусток та видачі довідки про заробітну плату відповідач не відреагував.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та зазначає, що позивач регулярно щорічно був у відпустках, кількість днів та періоди відпусток позивач обирав сам. ОСОБА_2 працював з напарником ОСОБА_6 на маршруті ОСОБА_1 - Суми. Вони працювали згідно графіку змінності водіїв два дні через два. Відповідач, а передусім його механік ОСОБА_7, постійно вели журнали випуску автомобілів на лінію, в яких фіксується коли і який водій перебував на зміні. З аналізу цих журналів вбачається, що позивач регулярно перебував у відпустках.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.

Допитаний у судовому засіданні 18 вересня 2018 року свідок ОСОБА_8 дав показання про те, що більш ніж 9 років працював водієм у ОСОБА_5 Працював на паралельному рейсі, ніж ОСОБА_2, а саме ОСОБА_1 - Суми (через Семенівку). Іноді підміняв ОСОБА_2 У відпустки він не ходив. При звільненні йому компенсацію за відпустку виплатили. Під час ремонту автомобіля ці дні не оплачувалися. Чи перебував у відпустках ОСОБА_2 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_9 дав показання, що працював водієм у ОСОБА_5 з 2008 до 2013 року, а потім із 2014 року до січня 2018 року. ОСОБА_2 підміняв 1-2 дні. Був підмінним водієм. Дні ремонту автомобіля не оплачувались. Особисто він у відпустки не ходив.

Свідок ОСОБА_6 дав показання, що працює водієм у ОСОБА_5 на маршруті ОСОБА_1 - Суми протягом 9 років. Працює за графіком два дві через два. ОСОБА_2 працював разом з ним напарником 8 років. Відпустки належним чином не оформляються, у дні відсутності підміняє напарник. Пригадав, що ОСОБА_2 був відсутній на роботі протягом декількох тижнів декілька разів. Він у цей період його підміняв. Під час проведення ремонту автомобіля заробітна плата не виплачувалась.

Свідок ОСОБА_7 дав показання, що працює у ОСОБА_5 15 років водієм на маршруті Семенівка - Ромни. У відпустку офіційно не ходив, але за необхідності водіям надаються вільні від роботи дні. Для цього є підмінні водії. Чи перебував у відпустці ОСОБА_2 йому не відомо.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, судом встановлені такі фактичні обставини.

26 грудня 2009 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до приватного підприємця ОСОБА_5 водієм маршрутного автобуса за трудовим договором № 211-10, зареєстрованим у Сумському міському центрі зайнятості 26 січня 2010 року (т. 1, а.с. 9).

Відповідно до умов трудового договору №211-10 між працівником і фізичною особою, працівник зобов’язаний якісно виконувати свою роботу, дотримуватися правил дорожнього руху і правил з охорони праці, бережливо відноситись до збереження під час експлуатації довіреного транспортного засобу (п. 2); фізична особа зобов’язується оплачувати працю працівнику в розмірі 900 грн. на місяць. Розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати (п. 3); тривалість щорічної оплачуваної відпустки та час її надання становить 24 календарні дні, надається за графіком (п. 6) (т. 1, а.с. 10).

30 березня 2018 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КУпАП України (а.с. 9).

2 та 10 квітня 2018 року позивач письмово звертався до відповідача із заявами, в яких висловлено прохання виплатити йому заборгованість по заробітній платі за березень 2018 року та грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за увесь період його роботи з 26 грудня 2009 року по 29 березня 2018 року та видати трудову книжку (т. 1, а.с. 14, 17).

У відповідь на звернення позивача, відповідач висловив свою готовність надати повний розрахунок у зв’язку зі звільненням. Зазначив, що оскільки позивач відмовився від отримання грошових коштів, то сума остаточного розрахунку буде перерахована шляхом переказу поштовим зв’язком за вказаною в заявах адресою. Також запропоновано отримати трудову книжку в м. Суми, чи за його згоди, вона буде направлена поштою (т. 1, а.с. 16-18).

3 квітня 2018 року відповідач перерахував позивачу 5199 грн., з яких 3019 грн. заробітна плата, 2180 грн. виплата за невикористані відпустки (т. 1 а.с. 48, т. 2 а.с. 135).

При вирішенні справи суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КЗпП України, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 79 КЗпП України, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік (ч. 2 ст. 84 КЗпП України).

Зазначені положення статей 79, 83, 84 КЗпП України дублюються у відповідних статтях Закону України «Про відпустки».

Висновки суду по суті спору є такими.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами того факту, що він протягом періоду роботи водієм маршрутного автобуса в ФОП ОСОБА_5 не перебував у відпустках.

Водночас суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, викладені у письмових поясненнях (т. 2 , а.с. 133-134) про те, що ОСОБА_2 регулярно щорічно був у відпустках, що підтверджується записами в копіях Журналів випуску автобусів на лінію приватного підприємця ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2 не виходив на роботу, а фактично перебував у відпустках, а саме в 2010 році - 21 день, в 2011 році – 22 дні, в 2012 році – 27 днів, в 2013 році – 22 дні, в 2014 році – 28 днів, в 2015 році – 29 днів, в 2016 році – 17 днів, в 2018 році – 23 дні, а всього 229 днів.

Оскільки позивач не виходив на роботу в зазначені відповідачем періоди, при цьому отримував заробітну плату за вказані відповідачем періоди в розмірах, що не відрізнялися від розмірів отриманої заробітної плати за місяці, протягом яких позивач перебував на роботі, з яких сплачувались страхові внески, що підтверджується наданими позивачем копіями форми ОК-5 відомостей про застраховану особу, це вказує на оплачуваність днів відсутності позивача на роботі і фактичне перебування його у оплачуваних відпустках.

При цьому відсутність заяв позивача про надання відпусток, графіків відпусток у відповідача, наказів про надання відпусток, обов’язковість видання яких не передбачено законодавством, безперервна частина відпусток не становила менше 14 календарних днів, не є доказами того, що позивач не перебував у відпустках.

Усні пояснення позивача про те, що він протягом вказаних відповідачем періодів його відсутності на роботі перебував на лікарняному, ремонтував робочий автомобіль суд вважає необґрунтованими, оскільки належних доказів перебування на лікарняному та проведення ремонтних робіт автомобіля не надано.

В той же час згідно аналізу відомостей Журналів випуску автобусів на лінію приватного підприємця ОСОБА_5 вбачається, що у дні відсутності позивача на роботі автомобіль, на якому попередньо працював позивач, виходив у рейс під керуванням іншого водія.

Показання свідків про те, що їм невідомі факти перебування позивача у відпустках не можуть бути прийняті як докази цього.

Інших доказів, що підтверджують не перебування позивача у відпустках протягом його роботи водієм у фізичної особи – підприємця ОСОБА_5, позивачем не надано, судом не здобуто.

Таким чином, оскільки позивач не довів тих обставин, на які посилався як на підставу позову, до задоволення позов не підлягає.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 (вул. Б. Хмельницького, 15 сел. Липова Долина Сумської області, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: фізична особа – підприємець ОСОБА_5 (вул. Горького, 38/11, м. Суми, РНОКПП НОМЕР_2).

Повне рішення складене 8 жовтня 2018 року.

Суддя О. В. Кузьмінський