Рішення № 7698324, 08.12.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" грудня 2009 р. справа № 5020-2/325

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальність “Реєстри Криму”

(99053, м. Севастополь,Фіолентовське шосе, 1/2)

до:                    Закритого акціонерного товариства “Колесо”

(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Остракова, 123-171

99003, м. Севастополь, вул.. Гідрографічна, 10 )

про          розірвання договору та спонукання виконати певні дії

          Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача –Макаров В.А., довіреність б/н від 27.10.2009,

відповідача –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальність “Реєстри Криму” (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до закритого акціонерного товариства “Колесо” (надалі - Відповідач) про розірвання договору та спонукання виконати певні дії, а саме: зобов’язати закрите акціонерне товариство „Колесо” виконати зобов’язання перед товариством з обмеженою відповідальність “Реєстри Криму” по договору № 39 від 03.09.2001 про реєстраційне обслуговування –сплатити борг по абонентській платі за період з 01.11.2007 по 31.10.2009 у розмірі 1150 грн, а також просить розірвати договір.

У судовому засіданні 08.12.2009 позивач надав заяву про зміну позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість по абонентській платі за ведення Реєстру власників іменних цінних паперів за вказаний період з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 1343,40 грн, пеню у розмірі 124,63 грн та розірвати договір № 39 від 03.09.2009. Також позивач просить:

- встановити дату закриття системи реєстру власників іменних цінних паперів закритого акціонерного товариства „Колесо” –25 грудня 2009 року;

- зобов’язати посадових осіб закритого акціонерного товариства „Колесо” прийняти на зберігання систему реєстру власників іменних цінних паперів закритого акціонерного товариства „Колесо” протягом п’яти робочих днів від дати закриття реєстру.          

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались зобов’язання, передбачені умовами договору.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином у встановленому порядку.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, „адресат не проживає (вибув)” є належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд з урахуванням встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України двохмісячного строку вирішення спору визнав можливим розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2001 між позивачем (Реєстратор) та відповідачем (Емітент) був укладений договір № 39 про реєстраційне обслуговування (надалі - Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору Емітент доручає, а Реєстратор за винагороду приймає на себе зобов’язання по формуванню та веденню реєстру власників іменних цінних паперів Емітента відповідно до умов Договору, положень статуту Емітента та діючого законодавства.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата за послуги здійснюється на підставі рахунку, наданого Реєстратором Емітенту, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Реєстратора не пізніше ніж на п’ятий день після надходження зазначеного рахунку.

Відповідно до додатку № 1 Договору абонентська плата за ведення реєстру складає 30 грн. в місяць. 01.08.2005 укладена додаткова угода до Договору, якою внесені зміни та встановлено абонентську плату за ведення реєстру у розмірі 50 грн. в місяць.

Згідно з пунктом 7.3 Договору зазначений договір може бути розірваним за ініціативою сторін, при цьому сторона, яка має наміри розірвати Договір, зобов’язана письмово повідомити іншу сторону про свій намір не менше ніж за 45 календарних днів.

Позивач 25.03.2009 звернувся з листом до відповідача про розірвання Договору у зв’язку з систематичним невиконання останнім умов Договору, повідомивши про одностороннє розірвання договору та припинення дії Договору з 01.06.2009 (арк.с. 31). Зазначений лист повернувся з відміткою пошти про повернення у зв’язку з закінченням терміну зберігання (арк. с. 32).

Зобов’язання з надання послуг позивачем виконувались належним чином та своєчасно, але оплата, передбачена умовами договору, відповідачем не здійснювалась, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з 01.11.2007 по 31.10.2009 складає 1150 грн. Докази сплати цього боргу відсутні.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Неоплата відповідачем послуг, передбачених умовами договору, за період з 01.11.2007 по 31.10.2009 заподіяла збиток економічним інтересам позивача, а тому таке порушення відповідачем умов договору слід вважати істотним.

Таким чином, вимоги позивача про розірвання договору № 39 від 03.09.2001 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Підлягають також задоволенню вимоги про стягнення заборгованості по абонплаті.

          Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

          На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з урахування 3 % річних у розмірі 34,50 грн та індексу інфляції у розміру 158,90 грн.

Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 124,63 грн, обґрунтовуючи тим, що у пункті 5.6 Договору передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов’язань відповідно до діючого законодавства України.

У відповідності із статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Проте, між позивачем та відповідачем правочин щодо забезпечення виконання зобов’язань по договору у письмовій формі не був вчинений: вказана сторонами у пункті 5.6 Договору умова про відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов’язань відповідно до діючого законодавства України не може вважатись письмовою формою правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, оскільки сторони по договору не визначили ні вид відповідальності, ні її розмір.

А тому вимоги позивача про стягнення пені суд визнає такими, що не підлягають задоволенню.

          Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1343,40 грн., з яких: 1150 грн –основна заборгованість, 158,90 грн –індекс інфляції, 34,50 грн –3% річних.

В частині вимог позивача про зобов’язати посадових осіб закритого акціонерного товариства „Колесо” прийняти на зберігання системи реєстру власників іменних цінних паперів закритого акціонерного товариства „Колесо” протягом п’яти робочих днів від дати закриття реєстру провадження підлягає припиненню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Відповідно до пунктів 2, 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

          На підставі викладеного позовні вимоги про зобов’язання посадових осіб закритого акціонерного товариства „Колесо” прийняти на зберігання системи реєстру власників іменних цінних паперів закритого акціонерного товариства „Колесо” протягом п’яти робочих днів від дати закриття реєстру не підлягають вирішенню в господарських судах України, оскільки посадові особи відповідача не відносяться до суб’єктів, які можуть бути учасниками спору, що розглядається у порядку господарського судочинства.

Керуючись статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита у сумі 187 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 80, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства “Колесо” (99055, м. Севастополь, пр. Ген. Остракова, 123-171, 99003, м. Севастополь, вул.. Гідрографічна, 10, код в ЄДРПОУ 23662873) на користь товариства з обмеженою відповідальність “Реєстри Криму” (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1/2, код в ЄДРПОУ 31051584) 1343,40грн. (одна тисяча триста сорок три грн 40 коп.) з яких основна заборгованість –1150,00 грн., індекс інфляції - 158,90 грн, 3% річних –34,50 грн; витрати по сплаті державного мита в розмірі 187,00грн (сто вісімдесят сім грн. 00 коп.), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн (двісті тридцять шість грн. 00коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Вважати договір №39 від 03.09.2001, укладений між товариством з обмеженою відповідальність “Реєстри Криму” (99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 1/2, код в ЄДРПОУ 31051584) та закритим акціонерним товариством “Колесо” (99055, м. Севастополь, пр. Ген. Остракова, 123-171, 99003, м. Севастополь, вул.. Гідрографічна, 10, код в ЄДРПОУ 23662873), розірваним з моменту набрання рішенням законної сили.

4.          В частині вимог про стягнення пені у розмірі 124,63грн відмовити.

5.          В частині вимог про зобов’язання посадових осіб закритого акціонерного товариства „Колесо” прийняти на зберігання систему реєстру власників іменних цінних паперів закритого акціонерного товариства „Колесо” протягом п’яти робочих днів від дати закриття реєстру припинити провадження.

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України та підписано

14.12.2009