Рішення № 76981703, 27.09.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/5132/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Мазурок О.В

при секретарі Конопко А.П.

за участі представника позивача ОСОБА_1.

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Перша Хмельницька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Перша Хмельницька державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту, що складений 14 березня 2008 року, ОСОБА_5, та посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І.М., яким вона на випадок смерті заповіла все своє майно ОСОБА_4

В позовній заяві вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з 5/8 частин квартири АДРЕСА_1, інші 3/8 частини квартири належать йому.

Як спадкоємець першої черги, 06 червня 2014 року, він звернувся з заявою до приватного нотаріуса Яроцької Т.В. з заявою про відкриття спадщини.

Нотаріус йому повідомила, що ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою 14 березня 2008 року, в якому ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_4 все майно, що належало їй до смерті.

Вказаний заповіт він вважає недійсним, у зв'язку з тим, що його мати ОСОБА_5, 1938 року народження, перебувала на обліку в Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері. Психічні розлади у матері почали спостерігатись після смерті його молодшого брата ОСОБА_11, 1972 року народження, який помер у семирічному віці. Психічна хвороба розвивалась повільно, у неї виникав віковий склероз, часто спостерігались випадки неадекватного сприйняття деяких подій, а також неадекватної реакції на такі події. Ситуація значно погіршилась після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_5 - ОСОБА_9, внаслідок чого стала інвалідом II - ї групи по психічному захворюванню. В силу свого психічного стану вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідач, скориставшись таким станом матері, 14 березня 2008 року, змусив її скласти заповіт на його користь (через 11 днів після смерті батька).

В зв'язку з цим, в липні 2014 року, він звернувся з заявою в Хмельницький міськрайонний суд з підстав передбачених ст.ст. 203, 215 та 225 ЦК України, та просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, посвідчений Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою 14.03.2008 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02 березня 2015 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області 29 жовтня 2015 року, в задоволенні позову йому було відмовлено за його недоведеністю.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 Цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Протягом всього літнього життя матері, він та його дружина займались її утриманням та постійно допомагали, в тому числі у веденні домашнього господарства. Після смерті матері організацією її поховання та всі витрати пов'язані з цим поніс він, все здійснював особисто за власні кошти. Вказані обставини були підтверджені під час розгляду цивільної справи №686/14298/14-ц.

Онук ОСОБА_4, на користь якого складено заповіт, зовсім не з'являвся за місцем проживання ОСОБА_5, не доглядав за нею.

Його дружина, ОСОБА_10 зверталась до Хмельницького міськрайонного суду з заявою про визнання недієздатною ОСОБА_5, встановлення над нею опіки та призначення опікуна (справа №686/2671/14-ц). Однак заява була залишена без розгляду у зв'язку зі смертю ОСОБА_5

Як пояснювали свідки в судових засіданнях по справі №686/14298/14-ц ОСОБА_5, при житті повідомляла про те, що після смерті батька до неї приходив внук, та ще двоє невідомих осіб, і змусили підписати документ, який вона не бажала підписувати. Також вони говорили, що той документ засвідчує передання частини квартири синові, тобто йому, чим ввели її в оману, та перешкоджали скласти заповіт на його користь.

Крім того, в заповіті не зазначено місце його складання, квартира чи нотаріальна контора, а також дані особи, на користь якої складався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. В письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що його батько ОСОБА_3 не згідний з волею ОСОБА_5, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, складеного 14.03.2008 року (справа №686/14298/14). Рішенням Хмельницького міськрайонного суду, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області, у позові було відмовлено. Пізніше позивач звернувся до Хмельницького міськрайонного суду із позовом про усунення його від права на спадкування (справа 686/23277/15-ц). Рішенням Хмельницького міськрайонного суду, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області, позовну заяву залишено без задоволення. Крім того, по справі №686/14298/14 було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, предметом дослідження якої було питання - «чи усвідомлювала померла значення своїх дій в момент складання заповіту 14.03.2008 року». Відповідно до акту судово-психіатричного експерта від 21.09.2015 року №570, відсутні відомості про те, що ОСОБА_5 на час складання та підписання заповіту 14.03.2008 року страждала психічним захворюванням. Під час складання та підписання заповіту у зазначений час ОСОБА_5 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Також заповіт було складено у робочому кабінеті нотаріуса - за місцем знаходження Першої Хмельницької державної нотаріальної контори та підписано особисто ОСОБА_5

Представник Першої Хмельницької державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідчення свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні посвідчила, що їй не відомо що було складено заповіт, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5. Відповідно до заповіту, що складений 14 березня 2008 року, та посвідчений державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори Латюк І.М., ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_4.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02.03.2015 року по справі №686/14298/14 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_12 про визнання недійсним заповіту у задоволенні позову відмовлено, оскільки вимоги позивача були необґрунтовані, позивачем не надано до суду доказів, які б вказували на складання 14.03.2008 року ОСОБА_5 заповіту з порушенням його оформлення чи за відсутності волевиявлення заповідача. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 29.10.2015 року рішення залишено без змін. В ухвалі зазначено, що відповідно до акта судово-психіатричного експерта від 21.09.2015 року №570 відсутні відомості про те, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 на час складання та підписання заповіту 14.03.2008 року страждала психічним захворюванням. Під час складання та підписання заповіту у зазначений час ОСОБА_5 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27.01.2016 року по справі №686/23277/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування позовні вимоги залишено без задоволення у зв'язку із тим, що посилання позивача на положення ст.ст.229 - 230 ЦК України, які встановлюють правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок помилки або обману, не підтверджені доказами, також, суд не взяв до уваги посилання позивача на наявність психічного захворювання у ОСОБА_5 на момент підписання нею заповіту, оскільки вказані обставини вже доведено судом раніше. Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 26.04.2016 року вказане рішення залишено без змін.

За нормами ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25 липня 2017 року закрито провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Перша Хмельницька державна нотаріальна контора про усунення від права спадкування на майно.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 14.12.2017 року клопотання представника позивача про призначення в справі почеркознавчої експертизи було задоволено та по справі було призначено почеркознавчу експертизу.

За результатами проведеної експертизи складено висновок №7760-7762/17-26 від 04.06.2018 року в якому зазначено, що рукописний текст «Прочитано мною в голос підписано власноручно 14 березня 2008 ОСОБА_5» в графі «Підпис» заповіту від 14 березня 2008 року від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, посвідчений Латюк І.М. державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №4-1011 та рукописний текст «Прочитано мною в голос підписано власноручно 14 березня 2008 ОСОБА_5» в графі «Підпис» другого примірника заповіту від 14 березня 2008 року від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, посвідчений Латюк І.М. державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №4-1011 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. самою ОСОБА_5 ймовірніше за все під впливом природніх збиваючих факторів, до яких, зокрема, можуть відноситися похилий чи старечий вік виконавця, його тяжкий хворобливий стан, незвичний психофізіологічний чи емоційний стан, хвилювання, виконання почеркового об'єкта у незручній позі виконавця, незручне тримання пишучого приладу, незручне розміщення матеріалу письма відносно пишучого, обмеженні рухливості пишучої руки, тощо.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За нормами ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що заповіт вчинено внаслідок обману чи помилки, а тому підстав для визнання його недійсним немає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 18, 19, 81, 82, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Перша Хмельницька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення складено 07.10.2018 року.

Позивач: ОСОБА_3, проживає в АДРЕСА_1;

Відповідач: ОСОБА_4, проживає в АДРЕСА_2;

Третя особа: Перша Хмельницька державна нотаріальна контора, яка знаходиться в м. Хмельницькому по вул. Проскурівській, 33.

Суддя: