Ухвала суду № 76980800, 04.10.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

707/119/17

2-а/707/1/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого судді Смоляра О.А.

при секретарі Зарубі Н.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представник третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорнявської сільської ради Черкаського району, Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5, про визнання неправомірними та протиправними дії та скасування рішення сільської ради,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до Чорнявської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання неправомірними та протиправними дій та скасування рішення сільської ради. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням сесії Чорнявської сільської ради №14-7/VІ від 29.05.2012 року був затверджений акт комісії з врегулювання земельних відносин від 28 квітня 2012 року та відповідно нього дозволено виготовлення державного акту громадянину ОСОБА_5 в селі Чорнявка, вул. Березівська, 63. Про існування зазначеного акту та рішення сільської ради він дізнався тільки в 2015 році, під час того як хотів замовити документацію з землеустрою щодо приватизації своєї земельної ділянки.У вказаному акті зазначено що він відмовився погоджувати акт погодження меж землекористування ОСОБА_5 та комісія визначила, що ОСОБА_5 можна продовжувати приватизацію без його погодження. Зазначив, що погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами є обов'язковою умовою для виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку. Оскільки, він не підписував таких актів погодження меж земельної ділянки, проте земельна ділянка була передана ОСОБА_5К, вважає,що Чорнявська сільська рада прийняла на себе у спірній ситуації повноваження суду при прийняті рішення №14-7/VІ від 29.05.2012 року, у зв’язку з чим, просив суд скасувати рішення Чорнявської сільської ради №14-7/VІ від 29.05.2012 року та акт комісії з врегулювання земельних відносин від 28 квітня 2012 року.

Заслухавши пояснення учасників та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» - при вирішенні питань, пов’язаних з компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз’яснення, викладені в пунктах 2,3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року (з наступними змінами і доповненнями), а також рішення КСУ від 01.04.2010 року № 10-рп/2010. При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177,181,324 і главою30 ЦК України земля та земельні ділянки є об’єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах і з метою реалізації цивільних та інших прав у приватно правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 року (з наступними змінами і доповненнями) вказано, що за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 КАС України віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті2,5 Земельного Кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16,21,393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зістаттею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею(статті116,118,123,128,131,144,146,147,149,151ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття ЗК).

Згідно з положеннями ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» ураховуючи положення ст.1 ЦПК України та ст. 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб’єктом владних повноважень) як суб’єктом публічного права та суб’єктом приватного права фізичною особою, в якому управлінські дії субєкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року, постанові Верховного Суду України від 9 грудня 2014 року та ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № К/800/68333/14, постанові Верховного Суду України від 28 квітня 2015 року.

Беручи до уваги викладене, та той факт, що з врахуванням предмету та підстав позову, в якому позивач оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, а саме рішення Чорнявської сільської ради №14-7/VІ від 29.05.2012 року та акт комісії з врегулювання земельних відносин від 28 квітня 2012 року, вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, зазначеного в якості відповідача, в даних правовідносинах відповідач не здійснює владну управлінську функцію.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв’язку з непідсудністю позовних вимог адміністративному суду. При цьому, позивачу роз’яснюється його право на звернення до суду із вказаними вимогами в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,19,238,241,248,294,295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Провадження по справі за адміністративним позовомОСОБА_1 до Чорнявської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання неправомірними та протиправними дій та скасування рішення сільської ради - закрити.

Учасники справи можуть ознайомитись текстом ухвали, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О. А. Смоляр