Рішення № 7698008, 29.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.10                                                                                 Справа № 8/280

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозв’язок», м. Харків,

до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 134 341 грн. 96 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Іщенко С.В.- директор, - протокол № 1 від 10.08.2004 року; паспорт серії ММ 625315, виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 13.10.2000 року; Докашенко Д.В., - представник за довіреністю № б/н від 11.12.09 року;

від відповідача –Рудковська І.В. –юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №01-026-21 від 04.01.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості за поставлену продукцію у сумі 88923,00 грн., пені у сумі 6402,46 грн., 3% річних у сумі 5563,70 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 33452,70 грн.;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22 грудня 2009 року до 12 січня 2010 року - у зв’язку з неявкою повноважних представників сторін та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів; з 12 січня до 29 січня 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, з огляду на що його судом задоволено.

Представники позивача позов підтримали у повному обсязі, мотивуючи його неналежним виконанням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу №027/1-3625, укладеного між сторонами 12.11.07 року. З запереченнями відповідача проти позову не погодилися, вважаючи їх такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Представник відповідача позов визнав частково ( в частині суми основного боргу та інфляційних нарахувань), вважаючи, що позивач невірно визначив період нарахування та суму пені у розмірі 6402,46 грн., а також 3% річних у сумі 5563,70 грн. (відзив на позовну заяву за вих. № 027/1-11 від 11.01.10року).

У судовому засіданні він підтримав заяву про розстрочку сплати суми боргу (вих. № 027/1-12 від 11.01.10 року, що надійшла через канцелярію суду 12.01.10 року), згідно якій просить суд надати відповідачу розстрочку для добровільного виконання зобов’язань по сплаті боргу у сумі 122375 грн. 70 коп. строком на три місяці.

Він подав до суду заяву (вих. №б/н від 29.01.10 року), якою уточнив, що відповідач просить надати ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»розстрочку виконання рішення суду шляхом сплати суми боргу впродовж трьох місяців, рівними частками, починаючи з 15 лютого 2010 року.

Представники позивача не заперечили проти задоволення цього клопотання.

Виходячи з того, що воно відповідає вимогам ст.ст.22 та п.6 ст. 83 ГПК України, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

12.11.07 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №027/1-3625, відповідно до якого постачальник зобов’язався поставити на користь покупця, а покупець –прийняти та оплатити на умовах цього договору портативні радіостанції та обладнання до них, 2007 року випуску (виробник –Motorola (Малайзія)) на загальну суму 197401,92 грн. (пункти 1,2 договору).

Розрахунок за продукцію здійснюється шляхом 50% попередньої плати. Після здійснення попередньої плати ціна зміні не підлягає. (п.3).

Інші 50% попередньої оплати перераховуються впродовж 10 банківських днів після отримання повідомлення про готовність до відвантаження, яке повинно бути направлено на адресу покупця не пізніше 10 днів після отримання першої частини попередньої оплати (п.4). Термін поставки складає 30 календарних днів після перерахування першої частини попередньої оплати (п.5).

За порушення зобов’язань, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення №888 (п.11).

Термін дії договору – до 30.11.08 року (п.15).

Сторони до цього договору уклали додаткові угоди: №1 від 07.06.08 року; №2 від 28.02.08 року; № 3 від 01.09.08 року; №4 від 04.09.08 року та № 5 від 18.11.08 року.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача стверджує, що при вирішенні цього спору немає підстав керуватися Положенням №888, про яке сказано у п.11 договору, оскільки воно прийняте ще до утворення держави Україна, - на що представники позивача заперечили, посилаючись на те, що вищезгаданий договір сторони уклали 12.11.07 року, визначивши при цьому порядок відповідальності за його порушення відповідно до згаданого Положення, - а зміни до договору до цього часу не вносилися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ( у тому числі –частково до укладення вищезгаданого договору) поставив відповідачу товар на загальну суму197401,92 грн. (п.2 договору), що підтверджується:

видатковими накладними, кожна з яких містить докази отримання товару уповноваженою особою відповідача, - №РН-0000658 від 18.10.07 року на суму 97106,40 грн.; №РН-0000664 від 19.10.07 року на суму 13338,00 грн.; «РН-0000760 від 22.11.07 року на суму 57911,04 грн. та №РН-0000781 від 28.11.07 року на суму 29046,48 грн.;

довіреностями ЯОВ №706678 від 18.10.07 року та ЯОВ №707753 від 22.11.07 року, виданими покупцем на ім’я Скольберга А.В.

Відповідач повністю визнав факт отримання товару на вказану вище суму.

З метою отримання плати за відвантажений товар постачальник (позивач) спрямував на адресу покупця (відповідача) рахунок-фактуру №СФ-0001221 від 18.10.07 року на суму 203007,84 грн.

Відповідач стверджує, що у позивача відсутні докази отримання ним цього рахунку-фактури.

Однак, це твердження відповідача спростовується випискою з особового рахунку позивача від 13.11.07 року, яка підтверджує факт сплати відповідачем 12.11.07 року частини суми вартості отриманого товару у розмірі 111841,92 грн. (з матеріалів справи вбачається, що на сплату вартості отриманого за договором товару було зараховано 101503,92 грн.), - при цьому у ній сказано, що покупець, вказуючи призначення цього платежу, послався на вищезгаданий рахунок-фактуру №СФ-0001221 від 18.10.07 року, - тобто станом на 12.11.07 року цей документ уже був у розпорядженні відповідача.

Спростовуючи твердження відповідача про те, що позивач (постачальник) не ставив вимогу про сплату покупцем (відповідачем) залишку суми боргу у розмірі 95898,00 грн., позивач послався на свій лист від 15.05.08 року за вих. №61/1, у якому він поставив вимогу про сплату залишку боргу у найкоротший термін.

На підставі домовленості, досягнутої сторонами за цим спором, 23.04.09 року вони здійснили взаємозалік частки суми боргу у розмірі 6974,69 грн. (листи позивача від 20.02.09 року за вих. №18; від 04.03.09 року за вих. №21; від 12.03.09 року за вих. №23; лист ВАТ «АМК»від 24.04.09 року за вих. №027-1/6/1721), після чого, починаючи з 24.04.09 року залишок суми боргу склав 88923,00 грн., який відповідач визнав.

Оскільки відповідач після вказаної дати не вжив заходів до погашення суми основного боргу у розмірі 88923,00 грн., позивач нарахував на нього:

пеню за період з 22.05.09 року по 17.11.09 року –у сумі 6402,46 грн. (як пояснив позивач, - за період 6 міс. до звернення до суду);

інфляційні нарахування: за період з 28.11.07 року по 23.04.09 року з суми боргу у розмірі 95898,00 грн. –у розмірі 32029,93 грн.; за період з 24.04.09 року по 17.11.09 року з суми боргу 88293,00 грн., - у розмірі 1422,77 грн., - а всього 33452,70 грн.;

3% річних: за період з 28.11.07 року по 23.04.09 року з суми боргу у розмірі 95898,00 грн. –у розмірі 4043,48 грн.; за період з 24.04.09 року по 17.11.09 року з суми боргу 88293,00 грн., - у розмірі 1520,22 грн., - а всього 5563,70 грн.

Таким чином, загальна сума позову становить 134341,96 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Згідно частинам 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 204 ЦКУ сказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Договір є обо’язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для них права та зобов’язання.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення суми пені.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

          2.При вирішенні питання про розстрочку виконання сплати відповідачем суми боргу суд виходить з наступного.

          Загальна сума грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 134341,96 грн.

          Оскільки сторони узгодили між собою розстрочення цього платежу на 3 місяці, рівними частками, починаючи з 15.02.10 року, то розмір частки суд визначає шляхом ділення загальної суми боргу на 3, - звідси, третя частина становить 44780,6533 грн.

          З огляду на викладене відповідачу належить сплатити на користь позивача: 15.02.10 року –44780,66 грн.; 15.03.10 року –44780,65 грн.; 15.04.10 року –44780,65 грн.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», ідентифікаційний код 05441447, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Шмідта, 4 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозв’язок», ідентифікаційний код 33119083, яке знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Ахсарова, 13, кв. 398, - основний борг у сумі 88923 (вісімдесят вісім тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 00 коп., пеню у сумі 6402 (шість тисяч чотириста дві) грн. 46 коп., інфляційні нарахування у сумі 33452 (тридцять три тисячі чотириста п’ятдесят дві) грн. 70 коп., 3% річних у сумі 5563 (п’ять тисяч п’ятсот шістдесят три) грн. 70 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн. 66 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.Сплату відповідачем - Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат», ідентифікаційний код 05441447, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Шмідта, 4 Луганської області, - боргу у сумі 134341грн. 96 коп., стягнутого судом на підставі цього рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврозв’язок», ідентифікаційний код 33119083, яке знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Ахсарова, 13, кв. 398, - розстрочити на 3 місяці шляхом сплати : 15.02.2010 року - частки у розмірі 44780 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 66 грн.; 15.03.2010 року - частки у розмірі 44780 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 65 грн.; 15.04.2010 року - частки у розмірі 44780 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 65 грн.

          Про надання розстрочки сплати суми цього боргу повідомити Відділ державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 29.01.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 01 лютого 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа