Рішення № 7697826, 25.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.10 р.                     Справа № 30/207                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий Світ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 21981901)

до Відповідача: Спільного українсько – літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел–Мар”, м. Маріуполь, Донецька обл., (ідентифікаційний код 25328948)

про: стягнення заборгованості за договором №54 від 04 січня 2008 року у розмірі 39513,34 грн., пені у сумі 4423,62 грн., 1170,16 грн., втрат від інфляції у розмірі 3642,32 грн.

за участю:

представника Позивача – не з’явився;

представника Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий Світ”, м. Донецьк (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Спільного українсько–літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел – Мар”, м. Маріуполь, Донецька обл. (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №54 від 04 січня 2008 року у розмірі 39513,34 грн., пені у сумі 4423,62 грн., 1170,16 грн., втрат від інфляції у розмірі 3642,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №54 від 04 січня 2008 року, щодо оплати за виготовлену та поставлену продукцію.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: довідку з Єдиного державного реєстру Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий Світ” (а.с.8), свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий Світ” (а.с.9), договір №54 від 04.01.2008 року (а.с.10-11), розрахунок фактуру (а.с.12-13), вимогу (а.с.14,), видаткову накладну (а.с.17, 19), генеральну довіреність (а.с.18,20), податкові накладні (а.с.21-22).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою №б/н від 09.12.2009 року (а.с.26) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмірі позовних вимог, щодо стягнення пені, заявивши до стягнення пеню у сумі 4728,60 грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві №б/н від 09.12.2009 року (а.с.26), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх – небудь охоронюваних законом інтересів.

14 грудня 2009 року Позивач на виконання ухвали суду, через канцелярію суду надав довідку №б/н від 08.12.2009 року (а.с.28), за підписом генерального директора Устіменко Г.М., та головного бухгалтеру Строкань В.О., про існування непогашеної основної заборгованості, відсутності інших правовідносин між сторонами з постачання товарів, опосередкованих іншими договорами, виписки з банківського рахунку (а.с. 30, 41-46), прибуткові касові ордери (а.с.32-40), акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 01.12.2009 рік складає 39513,34 грн., докази направлення акту звіряння взаємних розрахунків на адресу Відповідача (а.с.47-48).

На виконання ухвали суду Позивач через канцелярію суду надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб – підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.58-60), платіжне доручення з доказами доплати державного мита у розмірі 3,05 грн. (а.с.61)

Позивач у судове засідання 25.01.2010 року не з’явився, проте через канцелярію суду надано було клопотання про розгляд справи за відсутності представника Позивача.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивач до початку судового засідання 14.12.2009р. надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2008 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено договір №54 (далі за текстом – Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Виконавець зобов’язується виготовити продукцію із свого матеріалу та передати Замовнику у власність, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити у порядку та на умовах, передбачених даним договором, пакети (далі – продукцію).

У розділі 2 Договору сторони дійшли згоди щодо умов поставки, ціни та умов оплати:

- вартість продукції вказується у розрахунках – фактурах. Загальна вартість продукції по договору складає 100000,00 грн. (п.2.2 Договору)

- оплата здійснюється Замовником відповідно виставленого Виконавцем рахунку, двома платежами шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця. (п.2.3 Договору)

- Замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 50% від суми, вказаної у розрахунку – фактурі, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця, виданого відповідно заявки Замовника. (п.2.4 Договору)

- Суму, що залишилась Замовник оплачує протягом дня з моменту отримання партії продукції, про що свідчить відмітка у товарній накладній. (п.2.5 Договору).

Замовник зобов’язаний оплатити продукцію у строки, вказані у п.2.3 та 2.4 , 2.5 Договору. (п.3.1.1 Договору).

Згідно п.5.1 Договору у випадку прострочення платежу Замовником оплати продукції (рахунку - Виконавця) відповідно п.2.5 договору Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Позивачем були виставлені рахунки від 27.11.2008 року на суму 37623,46 грн. (а.с.12), від 10.10.2008 року на суму 15098,10 грн. (а.с.13).

Позивачем на виконання умов договору була виготовлена та поставлена продукція на загальну суму 52721,56 грн., що підтверджується видатковими накладними від 27.11.2008 року №470 (а.с.17), від №407/1 від 10.10.2008 року (а.с.19).

Даний товар було отримано повноважними представниками Відповідача на підставі генеральних довіреностей (а.с.18,20).

Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 13208,22 грн.

Факт поставки та виготовлення продукції також підтверджується податковими накладними (а.с.21-22), в яких є посилання на рахунок – фактуру.

10 листопада 2009 року Позивач на адресу Відповідача направив претензію №б/н, з вимогою погасити заборгованість у розмірі 39513,34 грн. Відповідь на вказану претензію отримано не було.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Стан розрахунків між сторонами за весь період взаємовідносин за договором на 08.09.2009р., що відповідає наявним в матеріалах справи первинним документам, відображений у складеному Позивачем і надісланому Відповідачу на вимогу суду акті звіряння розрахунків, який був підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін за Договором. (а.с. 52)

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідач уклавши договір №54 від 04 січня 2008 року, прийняв на себе зобов’язання прийняти та оплатити у порядку та на умовах, передбачених даним договором поставлену Позивачем продукцію.

Відповідно п.2.4, п.2.5 Договору замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 50% від суми, вказаної у розрахунку – фактурі, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від Виконавця, виданого відповідно заявки Замовника, суму що залишилась Замовник оплачує протягом дня з моменту отримання партії продукції, про що свідчить відмітка у товарній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем була виготовлена та поставлена продукція, на загальну суму 52721,56 грн., згідно видаткових накладних №407 та №470. Відповідачем в порушення умов договору була здійснена лише часткова оплата у розмірі 13208,22 грн. за поставлену продукцію, згідно вказаних видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач за поставлену продукцію грошові зобов’язання не виконав у повному обсягу.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 39513,34 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив:

-          що визначена Позивачем інфляційна за період з жовтня 2008 року по листопад 2009 не перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період та підлягає стягнення у розмірі - 3642,32 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у повному обсягу – у розмірі 1170,16 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п.5.1 Договору у випадку прострочення платежу Замовником оплати продукції (рахунку - Виконавця) відповідно п.2.5 договору Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Суд перевіривши арифметичних розрахунок пені задовольняє цю вимогу у повному розмірі у сумі 4728,60 грн.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий Світ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 21981901) до Спільного українсько – літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел – Мар”, м. Маріуполь, Донецька обл., (ідентифікаційний код 25328948) про стягнення заборгованості за договором №54 від 04 січня 2008 року у розмірі 39513,34 грн., пені у сумі 4423,62 грн., 1170,16 грн., втрат від інфляції у розмірі 3642,32 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько – літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел – Мар”, м. Маріуполь, Донецька обл., (ідентифікаційний код 25328948 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий Світ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 21981901) заборгованість у розмірі 39513,34 грн., пені у сумі 4728,60 грн., 3% річних у розмірі 1170,16 грн., інфляції у розмірі 3642,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Спільного українсько – літовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Тел – Мар”, м. Маріуполь, Донецька обл., (ідентифікаційний код 25328948 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий Світ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 21981901) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 487,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.01.2010р. оголошений та підписаний повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя