Рішення № 7697796, 25.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.10 р.                     Справа № 2/341                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці “Селидоветепломережа” м. Селидове

до відповідача 1: Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відособленого підрозділу Державного підприємства “Учбово-курсовий комбінат” м. Донецьк

до відповідача 2: Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове

про стягнення заборгованості в розмірі 44390,05 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: Анохіна Т.І. - за довір.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

У судовому засіданні 19.01.2010р. оголошено перерву до 11 год. 00 хв. 25.01.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці “Селидоветеполомережа” м. Селидове звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відособленого підрозділу “Учбово-курсовий комбінат” м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 44390,05грн. з яких 27462,77грн. – сума основного боргу, 14752,63грн. – індекс інфляції, 2174,65грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору від 01.02.2005р., акти на включення та відключення опалення, рахунки, двосторонні акти звірки взаємних розрахунків.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечує надав відзив на позовну заяву, де зазначає що позов заявлено до неналежного відповідача оскільки наказом Міністерства палива та енергетики України № 237 від 26.05.2005р., у зв’язку з реорганізацією, 31.05.2005р. зі складу Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” було виділено виробничу одиницю “Учбово-курсовий комбінат м. Селидове” та останнє було приєднано до Державного підприємства “Селидіввугілля”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.10.2009р. до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Державне підприємство “Селидіввугілля”.

Позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 ГПК України надано доповнення до позовної заяви, де останній просить стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” в особі відособленого підрозділу “Учбово-курсовий комбінат” заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 27462,77грн., індекс інфляції в розмірі 14752,63грн., 3% річних в розмірі 2174,65грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечує, надав відзив на позовну заяву, де зазначає, що згідно рішення господарського суду Донецької області від 14.11.2005р. по справі № 14 335 з ДП “Селидіввугілля” на користь позивача стягнуто заборгованості за договорами від 18.10.2004р. б/н та від 01.02.2005р. б/н у сумі 23473,75грн., яка утворилася станом на 01.05.2005р. та облікувалася у ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”. Зазначає, що розповсюджувати дію договору від 01.02.2005р. б/н на ДП “Селидіввугілля” та пред’являти йому до сплати рахунки за опалення за період з 15.20.2006р. по 28.02.2007р. у позивача не було жодних правових підстав, оскільки ДП “Селидіввугілля” не є правонаступником ДП “ДВЕК” за даним договором.

Також, відповідач 2 у поясненнях від 08.12.2009р. № 02-41/58997 зазначає, що повноважень на підписання рахунків з оплати центрального опалення, актів підключення та відключення від опалення та актів звірки без наявності укладеного договору постачання теплової енергії ні у директора ВП “УКК”, ні у провідного бухгалтера ВП “УКК” не передбачено положенням про ВК “УКК”, дорученнями та їх посадовими інструкціями.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

01.02.2005р. між Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Селидіввугілля” (Енергопостачальна організація) та Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” в особі ОП “Учбово-курсовий комбінат” (Споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії.

Як видно з матеріалів справи наказом Міністерства палива та енергетики України № 237 від 26.05.2005р. реорганізовано Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць. Відповідно до вказаного наказу ВП “Учбово-курсовий комбінат” виділено з ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” та приєднано до складу Державного підприємства “Селидіввугілля”.

Пунктом 11 наказу зобов’язано ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” передати, а Державне підприємство “Селидіввугілля” прийняти на баланс підприємства майно, майнові права та обов’язки, документацію за актом приймання-передачі на підставі розподільчого балансу станом на 31.05.2005р.

Пунктом 12 наказу встановлено, що Державне підприємство “Селидіввугілля” є правонаступником усіх прав та обов’язків Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, пов’язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів та виробничих одиниць відповідно до розподільчих балансів.

З огляду на викладене належним відповідачем по справі є Державне підприємство “Селидіввугілля” та йому на підставі п. 11 вказаного наказу № 237 від 26.05.2005р. перейшли й права та обов’язки за договором про постачання теплової енергії від 01.02.2005р.

Згідно до додатку до договору об’єкт теплопостачання розташований за адресою: м. Селидове, вул. Пушкіна, 10, загальною площею 1077,3м2.

За цим договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Пунктом 3.2.2 договору встановлено, що споживач теплової енергії зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору Енергопостачальна організація зобов’язана забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з договором.

Розділом 5 “Облік теплової енергії” визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку / розрахунковим способом. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку № 1 до договору. При відсутності приладів обліку або виходу його з ладу – кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Енергопостачальною організацією як виняток, розрахунковим способом.

Згідно до п. 6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3. договору Споживач за 3 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно до п.6.4. договору якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії подана заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне, використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачу, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5. договору).

Згідно до п. 10.1. договору останній набуває чинності після його підписання та діє до 31.12.2005р.

Пунктом 10.4. договору встановлено, що останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано у зв’язку з чим за висновками суду, договір є діючим.

Згідно до матеріалів справи об’єкт теплопостачання відповідача 2 фактично підключався до централізованого теплопостачання від котельної “Западная” у спірний період, доказів відмови та відключення об’єкту теплоспоживання відповідача 2 від централізованого опалення сторонами до матеріалів справи не надано.

Зокрема, згідно до акту від 20.10.2006р. об’єкт теплоспоживання відповідача 2 було підключено до централізованого опалення та 13.02.2007р. відключено від централізованого опалення у зв’язку не оплатою.

Зазначені акти на включення та відключення централізованого опалення підписані зі сторони Споживача –керівником УКК Багрянцевим Н.І. та скріплені печаткою Відокремленого підрозділу “Учбово-курсовий комбінат” Державного підприємства “Селидіввугілля”.

За надані послуги з опалення позивачем виставлялися рахунки, зокрема № 178 від 31.10.2006р. на суму 3553,06грн., № 223 від 30.11.2006р. на суму 7036,92грн., № 274 від 22.12.2006р. на суму 9178,59грн., № 334 від 31.01.2007р. на суму 7994,25грн., № 398 від 27.02.2007р. на суму 3933,68грн., а всього на загальну суму 31696,50грн.

Зазначені рахунку були отримані відповідачем 2 про що свідчать відмітки про отримання на рахунках.

Відповідач 2 отримані послуги з теплопостачання оплатив частково в розмірі 3630грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками банку.

Також з матеріалів справи видно, що станом на вересень 2006р. у відповідача 2 була переплата за надані послуги з опалення в розмірі 603,73грн., та наявність такої переплати відповідачем 2 не спростовано.

Відносно посилання відповідача 2 на той факт, що оплата яка пройшла у період з 25.01.2006р. по 06.07.2007р. в сумі 19706,16грн. слід вважати спрямованою на погашення кредиторської заборгованості ДП “Селидіввугілля” за рішенням господарського суду Донецької області від 14.11.2005р. по справі № 14/335, то суд зазначає наступне.

Дослідивши виписки банку, надані позивачем на підтвердження оплати спірної заборгованості судом встановлено, що оплата відповідачем 2 здійснювалася з наступними призначеннями платежу – за послуги теплопостачання в листопаді 2006р. відповідно рахунку 223 від 30.11.2006р.; за послуги теплопостачання в грудні 2006р. відповідно рахунку 274 від 22.12.2006р.; оплата за т-енергію за грудень 2006р.; оплата кредиторської заборгованості за послуги теплопостачання в 2006р. відповідно акту звірки від 01.01.2007р.

Чинним законодавством передбачений певний порядок здійснення розрахунків між контрагентами –суб’єктами господарювання в безготівковій формі.

Пунктом 2. ст.1087 Цивільного кодексу України передбачено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004р. (далі Інструкція), безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно п.п.1, 2 ст. 1088 Цивільного кодексу України, п.п. 1.13, 1.14 Інструкції, при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням, у тому числі, платіжних доручень. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд, про що зазначається у самому договорі.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (п.1.4 Інструкції та п.1.30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”).

Статтею 1089 Цивільного кодексу України передбачено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.(п.1 цієї статті).

Відповідно до абз.2 п.1.19 Інструкції, відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник.

Згідно п.3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, діючим законодавством покладена відповідальність за внесення даних в платіжне доручення виключно на платника за таким розрахунковим документом.

Діючим законодавством, у тому числі статтею 23 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, передбачена лише можливість платника (ініціатора грошового переказу) відкликати платіжне доручення в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Таке платіжне доручення може бути відкликано у повній сумі.

Доказів відкликання платіжних доручень або зміни у платіжних дорученнях призначенню платежу в порядку, передбаченому чинним законодавством, сторонами суду не надано.

Тому суд вважає вище зазначені платіжні документи відповідача 2 належними та допустимими доказами у розмінні ст. 33 ГПК України, що підтверджують часткову оплату саме за спірний період листопад 2006р., грудень 2006р. та за фактично надані послуги з теплопостачання у спірному періоді.

Таким чином на момент слухання справи за відповідачем 2 обліковується заборгованість в розмірі 27462,77грн., що підтверджено матеріалами справи та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 04.09.2008р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України),

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Аналогічні положення щодо виконання зобов’язань містить Господарський кодекс України. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач 2 доказів погашення заборгованості в розмірі 27462,77грн. суду не представив, у зв’язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 3% річних в розмірі 2174,65грн. за період з 16.11.2006р. по 15.09.2006р. та індекс інфляції в розмірі 14752,63грн. за період з листопада 2006р. по вересень 2009р. по на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 2174,65грн. та індексу інфляції в розмірі 14752,63грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача 2, що останній не є правонаступником Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” за договором від 01.02.2005р. судом не приймаються, виходячи з наступного.

За приписами ст. 59 ГК України у разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого суб’єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання.

До того ж п. 12 наказу № 237 від 26.05.2005р. встановлено, що ДП “Селидіввугілля” є правонаступником усіх прав та обов’язків ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”.

Щодо заперечень відповідача 2 стосовно відсутності у керівника та бухгалтера Відособленого підрозділу “Учбово-курсовий комбінат” повноважень на підписання актів на включення та відключення опалення та актів звірки, то суд виходить з наступного.

Згідно до довіреностей керівника відособленого підрозділу “УКК” Багрінцева М.І. № 1/1583 від 15.12.2005р. та № 1/431 від 30.08.2007р. останньому надані повноваження представляти Підприємство на всій території держави у відносинах з усіма фізичними та юридичними особами, державними органами; укладати господарські договори (купівлі-продажу, поставки, оренди приміщень та обладнання, надання послуг та інше) для забезпечення господарської діяльності ВП “УКК”, з обов’язковим погодженням з ДП “Селидіввугілля”; підписання платіжних та інших документів, які оформляються в відособленому підприємстві “УКК” від імені підприємства у встановленому порядку, в т.ч. банківські документи, заяви, офіційні листи, звіти в податкові та інші державні органи, претензії та відповіді на претензії підприємствам, установам, організаціям, всім фізичним та юридичним особам.

Таким чином, керівник відособленого підрозділу “Учбово-курсовий комбінат” ДП “Селидіввугілля” був уповноважений підписувати акти на включення опалення від 20.10.2006р. та проводити розрахунки за надані послуги.

Стосовно відсутності повноважень у провідного бухгалтера на отримання рахунків, то суд зазначає, що згідно до Посадової інструкції провідного бухгалтера Відособленого підрозділу “Учбово-курсовий комбінат” ДП “Селидіввугілля” основним завданням провідного бухгалтера є забезпечення організації бухгалтерського та податкового обліку у відокремленому підрозділі. Провідний бухгалтер організує контроль за відтворенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує повний, систематичний та достовірний облік. За таких обставин заперечення відповідача 2 судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються положеннями посадової інструкції.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, порушення відповідачем 2 зобов’язань за договором, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними належним чином та такими що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідачем у господарському спорі є підприємства і організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

Виходячи із вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги позивачів викладаються у позовній заяві та повинні містити зміст позовних вимог, а якщо позов подано до кількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Зокрема, такий зміст позовних вимог полягає у викладенні обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, норми законодавства, на підставі якого подається позов, та інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Як видно із уточненої позовної заяви та письмових заяв позивача, що містяться в матеріалах справи, позивачем не наведено змісту позовних вимог до першого відповідача в порядку передбаченому процесуальним законодавством, не викладено та не визначено, які саме права та інтереси позивача порушені першим відповідачем.

У зв’язку з цим, з урахуванням відсутності у позивача позовних вимог до першого відповідача, оскільки не має претензій майнового або немайнового характеру, а також відсутності обґрунтування підстав та предмету позовних вимог стосовно першого відповідача, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог до відповідача 1, у зв’язку з чим за висновками суду у задоволенні позовних вимог до відповідача 1 слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк в особі виробничої одиниці „Селидівтепломережа” м. Селидове про стягнення 44390,05грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля” (85400, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, р/р 26009301747620 в ГУ ПІБ України в Донецькій області, МФО 334365, ЗКПО 0337119) в особі виробничої одиниці „Селидоветепломережа” (85400, м. Селидове, БОР, 9А) суму боргу в розмірі 27462,77грн., 3% річних в розмірі 2174,65грн., індекс інфляції в розмірі 14752,63грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 443,90грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

У задоволенні позовних до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” в особі відособленого підрозділу Державного підприємства “Учбово-курсовий комбінат” м. Донецьк – відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя