Рішення № 7697662, 01.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.10 р.                     Справа № 37/314пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Град. Строй”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32281634

до Відповідача 1: Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

та Відповідача 2: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м, Донецьк, ідентифікаційний код 33489905

про: зобов’язання Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради повернути безпідставно утримувані грошові кошти гарантійного внеску у сумі 2631816,75грн., перерахованого ТОВ „Готель „ Централь”

із залученням Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні:

·          Відповідачів - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код №23977045 (Третя особа 1);

·          Позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель Централь”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31178655 (Третя особа 2);

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Дорошенко Д.П. (за довіреністю б/н від 01.09.2009р.);

від Відповідача 1 – Переяславська Ю.А. (за довіреністю № 01/13-4685 від 20.10.2009р.);

від Відповідача 2 – Пилипенко І.В. (за довіреністю № 01/13-2314 від 03.06.2009р.);

від Третьої особи 1 – не з’явився;

від Третьої особи 2 – Дорошенко Д.П. (за довіреністю б/н від 15.10.2008р.);

викликаної посадової особи – не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 14.12.2009р. на 23.12.2009р., з 23.12.2009р. на 13.01.2010р., з 13.01.2010р. на 25.01.2010р., з 25.01.2010р. на 01.02.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Град. Строй”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Відповідач 1) та Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Відповідач 2) про визнання незаконною бездіяльність Донецької міської ради та Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, щодо ухилення від повернення гарантійного внеску у сумі 2631816,75грн., перерахованого ТОВ „Готель „ Централь” задля участі у конкурсі з продажу права забудови земельних ділянок несільськогосподарського призначення, та стягнення заборгованості в сумі 2631816,75грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач на набуття ним на підставі договору цесі права вимоги повернення гарантійного внеску, здійсненого іншою особою в межах торгів на набуття права забудови земельної ділянки, та безпідставне ухилення Відповідача 1 від вчинення дій з повернення грошових коштів і ухилення Відповідача 2 від такого повернення, що порушує права Позивача як нового кредитора у відповідному зобов’язанні.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає право установчі документи, Положення „Про набуття права забудови земельних ділянок на конкурсній основі в м. Донецьку”, викопіювання з газети, платіжне доручення №4134 від 18.12.2007р., протокол від 24.12.2007р., ухвалу Донецького апеляційного адміністративного, вимоги про повернення гарантійного внеску, листи – відповіді, договір відступлення права вимоги (цесії) від 13.10.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 190, 512, 1212 Цивільного кодексу України.

Позивачем надана заява про зменшення позовних вимог (а.с.106 т.1), в якою він залишив у складі предмету позову лише майнові вимоги до Відповідача 2 про стягнення грошові кошти у розмірі 2631816,75грн.

Уточненням до позовної заяви від 25.01.2010р. (а.с.а.с. 158, 159 т.1) Позивач остаточно сформулював свої вимоги у наступній редакції: зобов’язати Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Град.Строй” безпідставно утримувані грошові кошти, перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю „Готель „Централь” в якості гарантійного внеску у розмірі 2631816,75грн.

На виконання вимог суду та задля обґрунтування своєї позиції Позивачем надані додаткової документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 109-120, 136-150 т.1).

Відповідачем 1 та Відповідача 2 наданий спільний відзив б/н (а.с.а.с. 50-52 т.1), в якому: підтверджено факт отримання від ТОВ „Готель „Централь” на депозитний рахунок Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради гарантійного внеску в розмірі 2631816,75грн. для участі в конкурсі з продажу права забудови земельної ділянки (лот №4) і повідомлено про подальше перерахування цих коштів до міського бюджету та висловлені заперечення проти позову через: відсутність відомостей про кінцеве рішення в адміністративній справі стовно визначення переможця конкурсу, непогодження фінансовим управлінням міської ради повернення здійсненого гарантійного внеску; безпідставність застосування п. 5.17. Положення про здійснення торгів з продажу права забудови земельних ділянок в м. Донецьку до конкурсу; невизначеність порядку і строків повернення грошових коштів діючим законодавством.

До означеного відзиві були додані документи на його обґрунтування та виконання вимог ухвали суду (а.с.а.с.53-72 т.1).

Клопотанням та доповненням до вказаного відзиву від 11.01.2010р. №01/15-60 (а.с.а.с.127,128 т.1) Відповідач 1 просив витребувати наладженим чином засвідчені копії постанови Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16.05.2008р. у справі №2-а-42/08 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009р. у справі №2-а-42/08/0531/08(22-а-9846/08) та залучити до участі у справу у якості Третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель „Централь”.

У поясненнях від 08.01.2010р. з відповідними додатками (а.с.а.с.94-100 т.1) Відповідач 2 повідомив про перерахування отриманих гарантійних внесків до міського бюджету, а отже і не утримання ним грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Централь”. В поясненнях від 29.01.2010р. з додатками (а.с.а.с.11-17 т.2) Відповідач 2 зазначив про нездійснення ним при проведене конкурсу у статусі самостійної юридичної особи і дії в інтересах міської ради, невикористання стягуваних грошових коштів у своїх цілях, як наслідок – неможливість перебування у статусу Відповідача у розглядуваній справі.

Ідентичними додатковими запереченнями проти позову, поданими через канцелярію суду 25.01.2010р. (а.с.а.с.131-134, 154б-157 т.1), Відповідачі зазначили про наявність сумніві у справжності підпису керівника ТОВ „Готель „Централь” Іщенко С.О. на договорів цесії та наголосили на можливості визнання судом означеного договору недійсним з власної ініціативи в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України недійсним через: не ідентичність підписів Іщенка С.О. на договорі та інших документах (вимогах про повернення грошових коштів); не набуття чинності акту про передачу прав у розумінні ст. 195 Господарського кодексу України; неузгодженість сторонами умови щодо ціні договору, яка є істотною умовою згідно ст. 180 Господарського кодексу України; порушеннями вимог ст.ст. 513, 515 Цивільного кодексу України з огляду на відсутність будь-яких договорів із первісним кредитором та нерозривністю зв’язку зобов’язання із особою останнього як учасника конкурсу, до якого Позивач не має ніякого відношення.

Відповідачами також наголошено на праві боржника не виконувати зобов’язання на користь нового кредитора в порядку ст. 517 Цивільного кодексу України до надання доказів переходу до нього відповідних прав та зазначено про право за ст. 527 вказаного Кодексу вимагати доказів прийняття виконання належним кредитором, у зв’язку і чим вимагали дослідження оригіналу договору цесії та отримання пояснень від осіб, що його підписали.

Ухвалою суду від 23.12.2009р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача було залучено Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, м. Донецьк (далі – Третя особа 1).

Третя особа 1 надала письмові пояснення по справі (а.с.102 т.1), в яких повідомила про те, що органи казначейства не втручаються в діяльність розпорядників чи одержувачів коштів.

Клопотаннями від 25.01.2010р. (а.с.135 т. 1) та від 01.02.2010р. (а.с.10 т. 2) Третя особа 1 просила здійснювати слухання справи без участі свого представника.

Ухвалою суду від 13.01.2010р. за клопотанням Відповідачів до участі у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель Централь”, м. Донецьк (далі – Третя особа 2).

Третя особа 2 через канцелярію суду 29.01.2010р. надала пояснення (а.с.а.с.5,6 т.2), якими підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсягу, підтвердивши факт здійснення грошового внеску, визнання чинною постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька переможцем конкурсу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС-Стройінвест” та відступлення права вимоги повернення здійсненого грошового внеску на користь Позивача за договором цесії від 13.10.2009р.

Зважаючи на сумніви Відповідачів щодо справжності підпису договору цесії з боку попереднього кредитора, судом на задоволення відповідного клопотання ухвалою від 25.01.2010р. в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України були витребувані письмові пояснення у керівника Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Централь” Іщенко С.О., які (а.с.7) були надані у якості додатку до пояснень Третьої особи 2.

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово. Крім того, у судовому засіданні 01.02.2010р. судом та присутніми представниками часників був оглянутий оригінал договору відступлення права вимоги (цесії) від 13.10.2009р.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2007р. Рішенням Донецької ради №12/40 (а.с.14 т.2) затверджене Положення про проведення торгів з продажу права забудови земельних ділянок в м. Донецьку (а.с.а.с.14 зворотна сторона – 16 т.2).

Означеним Положенням (далі – Положення) серед іншого передбачено, що:

- на торги з набуття прав забудови земельних ділянок на конкурсній основі виставляються земельні ділянки, перелік яких затверджено Донецької міської радою. Торги проводяться у формі аукціону, конкурсу (п. 1.2.);

- продавцем права забудови земельної ділянки виступає Донецька міська рада, від імені якої договір купівлі-продажу права забудови земельної ділянки із переможцем торгів укладає міський голова (п.п.1.4., 6.1.);

- сума гарантійного внеску складає 15% від стартової ціни права забудови земельної ділянки, який перераховується учасниками на депозитний рахунок Управління комунальних ресурсів міської ради не пізніше, ніж за 3 дні до закінчення строку прийому заяв (п.2.2.);

- учасниками торгів могуть бути громадяни та юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України (п.3.1.)

- гарантійний внесок, внесений покупцем до початку аукціону, зараховується покупцю до вартості покупки, іншим учасникам ця сума повертається протягом 3 робочих днів після проведення торгів (п.5.17.)

Умови проведення торгів у формі конкурсу та аукціону визначені розділами IV та V Положення відповідно.

Відповідно до п. 2.3. Положення в газеті „Наш дом+” (а.с.29 т.1) були розміщені відомості про проведення конкурсу з продажу права забудови земельної ділянки, яке щодо лоту №4 визначало розмір гарантійного внеску у сумі 2631816,75грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель Централь” звернулось із заявою відповідної форми на участь у торгах із продажу права забудови земельної ділянки на пр. Ленінському (лот №4) та перерахувало як одержувачу – Управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради платіжним дорученням №4134 від 18.12.2007р. (а.с.30 т.1) гарантійний внесок у сумі 2631816,75грн.

В подальшому, згідно платіжного доручення №238 від 25.12.2007р. (а.с.96 т.1) у відповідності до п. 12.2. Рішення Донецької міської ради від 22.12.2006р. №7/1 (а.с.а.с.97-100 т.1), означений гарантійний внесок в числі інших був перерахований Відповідачем 2 до спеціального фонду міського бюджету. Як встановлено затвердженим рішенням Донецької міської ради від 20.04.2005р. №19/21 Положенням (а.с.а.с.12,13 т.1) Відповідач 2 є виконавчим органом міської ради і має статус юридичної особи, основним завданням якої є здійснення повноважень з ефективного використання комунальних ресурсів.

Відповідно до Протоколу робочого засідання комісії з продажу права забудови від 24.12.2007р. (а.с.а.с. 31, 31 т.1) переможцем конкурсу за лотом №4 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель Централь”.

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16.05.2008р. у справі №2-а-42/08 (а.с.а.с.139-147 т.1) визнано незаконним рішення конкурсної комісії в п. 1 протоколу робочого засідання комісії від 24.12.2007р. про визнання переможцем конкурсу з продажу забудови ЛОТ-4 ТОВ „Готель „Централь” 761 бал; визнано переможцем з продажу права забудови земельної ділянки ТОВ „ДМС-Стройінвест”, з яким Донецьку міську раду було зобов’язано укласти відповідний договір купівлі-продажу права забудови.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009р. (а.с.а.с.148-150 т.1) у зв’язку із відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Централь” від апеляційної скарги апеляційне провадження з перегляду вказаної постанови Куйбишевського районного суду м. Донецька було закрито.

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель Централь” неодноразово зверталось до Відповідача 2 з вимогами про повернення гарантійного внеску, посилаючись на положення про проведення торгів з продажу права забудови земельних ділянок в м. Донецьку (а.с.а.с. 36-41 т.1).

Розглянувши дані вимоги, Відповідачем 2 була підготовлена довідка-розрахунок для Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області з підтвердженням викладених Третьою особою 2 фактів та проханням про повернення їй гарантійного внеску.

Листом від 07.07.2009р. №03-789 (а.с.42 т.1) Відповідач 2 повідомив Третю особу 2 про відмовила фінансового управління у погодження довідки-розрахунку до надходження грошових коштів до місцевого бюджету в достатньому обсягу необхідному для повернення.

13.10.2009р. між Третьою особою 2 (Цедент) та Позивачем (Цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги (цесії) (а.с.а.с.43, 44 т.1), згідно п.п. 1, 2, 4 якого Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цементові, і стає кредитором за зобов’язаннями що виникли між Цедентом та Донецькою міською радою, Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради (Боржник). За цим договором Цесіонарій набув права вимоги від Боржника повернення грошових коштів в повному обсягу. Право вимоги засвідчується платіжним дорученням №4134 від 18.12.2007р. та Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16.05.2008р. у справі №2-а-42/08.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, остаточно згідно уточнення до позовної заяви від 25.01.2010р. (а.с.а.с. 158, 159 т.1) вимагаючи зобов’язати Відповідача 2 повернути йому безпідставно утримувані грошові кошти, перераховані Третьої особою 2 в якості гарантійного внеску у розмірі 2631816,75грн.

Відповідачі проти позову заперечили з підстав, викладених у згаданих вище відзиві, доповненнях до нього та письмових поясненнях (а.с.а.с.50-52, 94, 127,128, 131-134, 154б-157 т.1, а.с. 11 т.2),

Третя особа 1 свою позицію виклала у письмових поясненнях (а.с.102 т.1).

Третя особа 2 поясненнями, наданими через канцелярію суду 29.01.2010р. (а.с.а.с.5, 6 т.2), підтримала доводи та вимоги Позивача.

Викликаний в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України керівник Третьої особи 2 у судове засідання не з’явився, проте надав письмові пояснення з додатками (а.с.а.с.7,8 т.2), якими підтвердив укладання договору відступлення права вимоги гарантійного внеску у розмірі 2631816,75грн. із Товариством з обмеженою відповідальністю „Град.Строй” та повідомив про перебування з 29.05.2009р. по 01.07.2009р. у черговій відпустці та виконанням в означений проміжок часу функцій керівника Третьої особи 2 Галкіним С.М., який і підписував листи № 01/177 від 15.06.2009р. та №01/60 від 17.06.2009р. на адресу Відповідача 2 та Третьої особи 1 з вимогами про повернення гарантійного внесу.

Суд, зважаючи на неодноразові зміни позовних вимог в перебігу розгляду справи, розглядає позов в контексті остаточних вимог, викладених в уточнення до позовної заяви від 25.01.2010р. (а.с.а.с. 158, 159 т.1), оскільки за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення у справі змінювати предмет позову, у тому числі – зменшувати кількість заявлених вимог.

Разом із тим, формулювання остаточних вимог лише до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради не впливає на збереження самою Донецькою міською радою статусу співвідповідача, набутого за первісними вимогами згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача 2 такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача 2 повернення Позивачу безпідставно утримуваних грошових коштів, внесених Третьої особою 2 як учасником конкурсу з продажу права забудови земельної ділянки на підставі укладеного між Третьою особою 2 та Позивачем договору відступлення права вимоги.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з певних юридичних фактів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України, які безпосередньо передбачають можливість виникнення зобов’язань внаслідок придбання або збереження майна суб’єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.177 цього Кодексу.

Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондикційного зобов’язання вимагає наявності наступної сукупності умов:

-          збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

-          збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

-          первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому.

Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду. Поряд із цим, оскільки, як було встановлено судом безпосередньо Позивач не здійснював платежу на користь Відповідач 2, а обґрунтовує своє право вимоги укладанням договору цесії, предметом судової оцінки є і взаємовідносини за таким договором та наслідки його укладання.

Відносно збільшення майна у набувача за рахунок потерпілого з одночасним зменшенням його у потерпілого:

Факт отримання Відповідачем 2 як одержувачем від Третьої особи 2 грошових коштів у сумі 2631816,75грн., а отже – і одночасність збільшення майна першого за рахунок останнього - достатньою мірою підтверджується платіжним дорученням №4134 від 18.12.2007р.

Стосовно відсутності (відпадіння) правових підстав для збільшення (збереження) грошових коштів:

Згідно встановлених судом обставин, правовою підставою для здійснення Третьою особою 2 означеного платежу на користь Відповідача 2 був оголошений Відповідачем 1 конкурс (а.с.29) із продажу права забудови земельних ділянок несільськогосподарського призначення, порядок проведення якого врегульовано Положенням „Про придбання права забудови земельних ділянок на конкурсній основі в м. Донецьку”, затвердженим рішенням Донецької міської ради від 25.05.2007р. №12/40..

Як встановлено п. 3.1. означеного Положення внесення визначеного гарантійного внеску є обов’язковою умовою набуття відповідною особою статусу учасника торгів (аукціону/конкурсу), що узгоджується із ч. 2 ст. 135 Земельного кодексу України. В свою чергу, перебування особи у статусі учасника торгів за змістом розділу ІV Положення зумовлює виникнення у останньої права за наявністю відповідних підстав бути визначеним переможцем, а отже – здобути право забудови земельної ділянки за вказаним лотом шляхом укладання відповідного договору згідно розділу VІ Положення.

Таким чином, встановлений судом факт внесення Третьої особою 2 гарантійного внеску згідно умов оголошеного конкурсу в порядку п. 2.2. Положення на депозитний рахунок Відповідача 2 зумовлює виникнення правовідносин у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, спрямованих на набуття права забудови земельної ділянки, до яких (правовідносин), за висновком суду, за відсутністю спеціального регулювання підлягають застосуванню загальні норми параграфу 2 Глави 78 Цивільного кодексу України.

Суд зауважує, що здійснений гарантійний внесок є саме однією з умов участі у конкурсі, а не платою за участь, яка автоматично набувається Відповідачами і використовується ними на власний розсуд незалежно від результатів торгів. Водночас, зважаючи на відплатну природу договору (купівля-продаж – згідно п.6.1. Положення) придбання права забудови земельної ділянки - суд припускає можливість набуття Засновником конкурсу права на грошові кошти гарантійного внеску виключно у разі його зарахування до суми платежу за договором купівлі-продажу, що укладається із переможцем. Правильність цього висновку узгоджується і із змістом п. 5.17. Положення, що передбачає таке зарахування у разі проведення аукціону (альтернативної форми торгів у розумінні п. 1.2. Положення), оскільки форма (конкурс або аукціон) торгів розрізняється виключно за критеріями визначення переможця і жодною мірою не призводить (обрана форма) до виникнення у Відповідачів права розпорядження гарантійним внеском виключно в силу факту його отримання.

Підсумовуючи наведені вище висновки та приведений аналіз норм законодавства суд зазначає, що у Відповідача 2 на момент отримання гарантійного внеску Третьої особи 2 існувала правова підстава для такого набуття грошових коштів, але правомірність їх подальшого утримання або розпорядження покладена у залежність від здійснення зарахування цього внеску в рахунок ціни продажу права забудови за відповідним договором купівлі-продажу. В свою чергу, здійснення такого зарахування як правова підстава утримання внеску вимагає попереднього визнання відповідного учасника конкурсу переможцем та укладання Відповідачем 1 з ним договору купівлі-продажу.

Між тим, чинність постанови Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16.05.2008р. (а.с.а.с.139-147) та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009р. (а.с.а.с.148-157), згідно яких:

-          визнано незаконним рішення конкурсної комісії в п. 1 Протоколу робочого засідання комісії по продажу права забудови земельних ділянок в м. Донецьку від 24.12.2997р. про визначення переможцем конкурсу по продажу забудови лот-4 Третю особу 2;

-          визнано Товариство з обмеженою відповідальністю „ДМС Стройінвест” переможцем конкурсу про продаж право забудови земельної ділянки за лотом 4;

-          зобов’язано Донецьку міську раду укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю „ДМС Стройінвест” договір купівлі-продажу права забудови земельної ділянки за лотом на суму 18072000грн.,

у світлі визначеної ст.ст. 124, 129 Конституції України загальнообов’язковості судовий актів унеможливлює (чинність постанови) виконання згаданих вище умов для набуття права розпорядження гарантійним внеском Третьої особи 2, а отже – подальше існування правової підстави для утримання грошових коштів в сумі 2631816,75грн.

Відтак, суд дійшов висновку про відпадіння з 28.05.2009р. правової підстави для подальшого утримання Відповідачем 2 гарантійного внеску, здійсненого Третьої особою 2, що зумовлює виникнення правовідносин з повернення відповідних грошових коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, що узгоджується із спрямованістю змісту ст. 1157 цього Кодексу про обов’язок повернення учаснику конкурсу наданої ним речі.

Суд зауважує, що оскільки копії означених судовий актів, засвідчені печаткою суду, були надані до матеріалів справи Позивачем, остільки відсутня потреба в їх витребувані у відповідних судових органах згідно клопотання Відповідачів.

Стосовно набуття Позивачем права на отримання здійсненого Третьою особо 2 гарантійного внеску на підставі договору цесії:

Сутність правовідносин між Відповідачем 2 та Третьої особою 2 за ст.1212 Цивільного кодексу України, висновку про виникнення яких дійшов суд, зумовлює перебування першого у статусі боржника, а останнього – у статусі кредитора у розумінні ст. 509 зазначеного Кодексу відносно обов’язку з повернення грошових коштів у сумі 2631816,75грн., а отже – і виникнення права вимоги таких коштів.

Згідно із прецедентної практикою застосування Європейським судом з прав людини ст. 1 ратифікованого Україною Законом від 17.07.1997р. Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., яка (практика) є джерелом права для національних судів згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”, майном в сенсі ст. 1 Протоколу 1 можуть бути вимоги, на підставі яких особа може стверджувати, що вона має „законні сподівання” на фактичне користування правом власності (див. п. 38 Рішення у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.). Таким чином, у Третьої особи 2 з 28.05.2009р. з’явилися „законні сподівання” на повернення Відповідачем 2 безпідставно утримуваних грошових коштів колишнього гарантійного внеску в сумі 2631816,75грн., що має наслідком у світлі ст. 41 Конституції України та ст.ст. 317,319 Цивільного кодексу України можливість Третьої особи 2 самостійно розпоряджатися таким майном, адже здійснені через неодноразові звернення до Відповідача 2 повернути грошові кошти спроби припинити існування зобов’язання останнього з повернення безпідставно утримуваного не призвели до бажаного результату.

В свою чергу, повноваження Третьої особи з розпорядження майном включає в собі і можливість визначення подальшої долі такого майна шляхом відчуження іншій особі. При цьому, специфічна природа майна – право вимоги у зобов’язанні з повернення безпідставно утримуваних коштів – визначає і відповідну форму здійснення відчуження такого права, а саме – шляхом його відступлення іншій особі. За змістом п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України таке відступлення опосередковується правочином та має наслідком заміни кредитора у відповідному зобов’язанні.

Таким чином, суд вважає, що укладений 13.10.2009р. між Третьої особою 2 та Позивачем договір відступлення права вимоги (цесії) є належною правовою підставою для підтвердження поточного існування у останнього правами вимоги у кондиційному зобов’язанні, боржником за яким є Відповідач 2.

Заперечення Відповідачів стосовно чинності означеного договору судом до уваги не приймаються з огляду на таке:

- зауваження щодо відступлення права вимоги у формі договору, тоді як між Третьої особою 2 та Відповідачами договір не укладався – ст. 513 Цивільного кодексу України за своїм змістом не обмежую кредитора у можливості відступлення права вимоги виходячи із характеру зв’язку (природи зобов’язання) із Відповідачем, та підлягає застосуванню для визначення належності передання права вимоги за формою правочину з відступлення у зобов’язання договірного характеру. Дійсно, п. 1 ч. 1 ст. 512 Кодексу не містить застережень щодо неможливості відступлення прав вимоги у разі відсутності між первісним кредитором та боржником відповідного договору, який за змістом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України є лише однією з підстав для виникнення зобов’язань. В свою чергу, розглядуваний договір цесі укладено між Третьої особою 2 та Позивачем із дотриманням загальних вимог п. 1 ст. 208 згадуваного Кодексу;

- піддання сумніву факт укладання договору відступлення права вимоги через припущення щодо не ідентичності підписів керівника Третьої особи 2 спростовується висловленою позицією з цього приводу Третьої особи та самого пана Іщенка С.О., наданими на вимогу суду в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України;

- посилання на відсутність повідомлення зобов’язаної сторони в контексті не чинності акту передачі прав у розумінні ст. 195 Господарського кодексу України не спростовує висновків суду, оскільки за змістом цією норми не відбувається заміна сторони у зобов’язанні, а лише визначається особа на підтвердження належності прийняття виконання, що тотожно уповноваженню на це кредитором згідно ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України;

- відсутність ціни відступленого права у договорі не впливає на його укладеність, оскільки за його умовами взагалі не передбачена відплатність відступлення, що не суперечить ст. 512 Цивільного кодексу України та узгоджується із обсягом прав власника вимоги за змістом ст.ст. 317, 319 цього Кодексу. Отже, у розглядуваному випадку ціна відступленого права не може вважатися істотною умовою, що узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, висловленою в п. 33 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 р. N 01-8/211;

- кондиційне зобов’язання Відповідача 2 з повернення грошових коштів не підпадає під визначений ст. 515 Цивільного кодексу України перелік зобов’язань, в яких заміна кредитора не допускається. При цьому неучасть Позивача у конкурсі, в межах якого Третьою особою 2 був здійснений гарантійний внесок, не дає підстав для ствердження про пов’язаність зобов’язанні із особою первісного кредитора, оскільки про це безпосередньо не зазначено в ст. 1212 Цивільного кодексу України, а саме зобов’язання із повернення грошових коштів у Відповідача 2 виникло 28.05.2009р. – після проведення відповідного конкурсу.

Зважаючи на юридичну неспроможності та доказову недоведеність згаданих вище зауважень відносно чинності договору цесі від 13.10.2009р., оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні 01.02.2010р., та відсутність доказів для встановлення інших підстав спростування презумпції правомірності означеного договору, визначеної ст. 204 Цивільного кодексу України, суд не вбачає підстав для застосування передбаченого ст. 83 Господарського процесуального кодексу України права визнати пов’язаний із предметом спору договір.

У світлі викладених вище висновків за існуючими матеріалами справи судом встановлена наявність передбаченої законодавством сукупності умов для примусового виконання Відповідачем 2 кондикційного зобов’язання перед Позивачем з повернення грошових коштів в сумі 2631816,75грн.

Заперечення проти виконання означеного обов’язку через обставини зарахування гарантійного внеску до спеціального фонду місцевого бюджету, особливості бюджетного законодавства, необхідністю повідомлення про відступлення права вимоги, судом відхиляються оскільки:

- будь-яке подальше розпорядження Відповідачем 2 отриманими коштами (у тому числі – перерахування на рахунок місцевого бюджету) за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України не звільняє його від обов’язку з їх повернення управненій особі у разі відпадіння належної правової підстави;

- Позивач не є учасником бюджетних відносин між відповідними органами у розумінні ст. 20 Бюджетного кодексу України, а за змістом ст. 1 Цивільного кодексу України на наявні між сторонами цивільні правовідносини за ст. 1212 цього Кодексу бюджетне законодавство взагалі не впливає;

- згідно ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України неповідомлення боржника про заміну кредитора лише дає підстави для кваліфікації як належного виконання здійсненого боржником на користь первісного кредитора, проте не звільняє і від обов’язку виконувати зобов’язання та не припиняє його, тим більше, що висновки суду про правомірність набуття Позивачем права вимоги зумовлює належність доведеності наявності у нього відповідних прав у розумінні ст. 517 вказаного Кодексу, а доказів повернення грошових коштів первісному кредитору (Третій особі 2) не надано.

Таким чином, суд задовольняє вимоги Позивача до Відповідача 2 у повному обсягу, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України зумовлює і здійснення за рахунок останнього компенсації понесений судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Град. Строй”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 322816340) до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33489905) про зобов’язання повернути безпідставно утримувані грошові кошти гарантійного внеску у сумі 2631816,75грн., перерахованого ТОВ „Готель „ Централь”, задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м, Донецьк (ідентифікаційний код 33489905) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Град. Строй”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 322816340) грошові кошти гарантійного внеску, перерахованого ТОВ „Готель „ Централь”, у сумі 2631816,75грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м, Донецьк (ідентифікаційний код 33489905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Град. Строй”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 322816340)компенсацію судових витрат: витрати по сплаті державного мита в сумі 25500грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. 29 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 01.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 01.02.2010р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя