Рішення № 7697636, 01.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.10 р.                     Справа № 37/341                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність”, м. Донецьк, ідентифікаційний код, ідентифікаційний код 31298626

до Відповідача: Донецької обласної організації „Наша Україна”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33576772

про: стягнення заборгованості в сумі 25965,07грн., пені в сумі 2187,14грн., 3% річних – 360,93рн., інфляції в сумі 684,53грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився,

від Відповідача - не з’явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 12.01.2010р. на 20.01.2010р., з 20.01.2010р. на 01.02.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Співдружність”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою Донецької обласної організації „Наша Україна”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 25965,07грн., пені в сумі 2187,14грн., 3% річних – 360,93рн., інфляції в сумі 684,53грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором найма нежитлового приміщення №94/08 від 01.01.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для застосування пені, інфляції і 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір найма нежитлового приміщення №94/08 від 01.01.2009р. з додатками, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт, виписку з особового рахунку за 03.02.2009р., правоустановчі документи та розрахунок заявлених вимог.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 199, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 611, 625, 762, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судові засідання не з’являвся, додаткових документів не надавав.

Відповідач відзиву та витребуваних доказів не надав, у судові засідання не з’являвся, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи, зокрема – свідоцтвом про державну реєстрацію Відповідача у якості юридичної особи (а.с.35), достовірність відомостей якого презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представників належним чином повідомлених сторін та ненадання ними певних документів у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33 цього кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009р. між Позивачем (наймодавець) та Відповідачем (наймач) укладений договір найму нежитлового приміщення №94/08 (а.с.а.с.11-13), згідно п. 1.1-1.3, п.2.1 та п.4.1 якого Наймодавець зобов’язався надати Наймачу у тимчасове користування за плату строком до 31.12.2009р. нежитлове приміщення, загальною площею 30,60кв.м. (кімнату №6, блоку 9 на 1 поверсі згідно схеми розташування у додатку №1), що знаходиться за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, для розміщення офісу, а Наймач прийняти дане приміщення, своєчасно вносити плату та повернути його після закінчення дії договору.

Зазначене приміщення є власністю Позивача, що вбачається із свідоцтва про право власності (а.с.47) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.48).

Положеннями розділу 5 зазначеного договору сторонами визначені наступні умови грошових зобов’язань Відповідача:

- п.5.1 – Найомна плата – договірна, складається з фіксованої та перемінної плати;

- п.5.2 – Розмір фіксованої частини найомної плати складає 2295грн. на місяць без ПДВ, у т.ч. компенсацію витрат Наймодавця за виплатами за оренду землі – 106,44грн. Фіксована частина найомної плати за поточний місяць сплачується Наймачем самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Наймодавця не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, за який здійснюється оплата;

- п.5.3 – розмір перемінної частини найомної плати визначається виходячи з фактичної вартості послуг з освітлення, постачання води та відводу стоків. Вартість фактичних послуг Наймача визначається на підставі показників індивідуальних контрольно-вимірювальних приборів Наймача та щомісячних рахунків на оплату, виставлених балансоутримувачем будинку. Перемінна частина найомної плати за минулий місяць сплачується Наймачем протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунків, не пізніше 20 числа поточного місяця.

Умовами п. 9.1. договору сторони передбачили відповідальність за прострочення внесення плати за користування приміщенням у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

01.01.2009р. об’єкт найму згідно із п.3.2. договору, був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.14).

На виконання умов договору, Позивачем були виставлені рахунки – фактури (а.с.а.с.15-24, 29, 30) за період з лютого по листопад 2009р. із визначенням загальної суми грошових зобов’язань у розмірі 25965,07грн., з яких 22950грн. фіксована частина орендної патли за 10 місяців, та 3015,07грн. – перемінна частина (за воду та електричну енергію) за період з лютого по жовтень 2009р., на яких відносно перемінної частини плати (окрім останнього від 02.11.2209р. - а.с.30, та від 22.06.2009р.) міститься відмітка про отримання.

Згідно банківської виписки від 03.02.2009р. (а.с. 32) Наймач перерахував Наймодавцю 2295грн. орендної плати та 830,27грн. оплати комунальних послуг - за січень 2009р., що не входить до визначеного Позивачем періоду формування стягуваної заборгованості. Водночас, сторонами були підписані без зауважень акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) відносно періоду лютий – травень 2009р. на загальну суму 11530,42грн., з яких 9180грн. фіксована складова найомної плати, а решта – 2350,42грн. – перемінна складова (за воду та електричну енергію).

Узагальнюючий акт здачі-приймання робіт (наданий послуг) №ОУ-0000138 (а.с.31) та відповідний рахунок від 02.11.2009р. на суму стягуваної заборгованості за визначений періоду, що були надіслані Відповідачу 26.11.2009р. поштою (а.с.а.с.29а, 29б), останнім не підписаний та несплачений відповідно.

У зв’язку із несплатою означеного рахунку, Позивач, нарахувавши на заборгованість пеню, інфляційну індексацію та 3% річних, звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором найму та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах найму наймач має сплачувати найомну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір найма нежитлового приміщення №94/08 від 01.01.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України найомна плата вноситься Наймачем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за користування об’єктом найму у фіксованій частині - не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, за який здійснюється оплата, а щодо перемінної частини - протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунків, але не пізніше 20 числа поточного місяця відповідно до умов договору найма нежитлового приміщення №94/08 від 01.01.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як їх невиконання або неналежне виконання є порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Попри виставлені Наймодавцем рахунки – фактури Відповідачем не були виконані грошові зобов’язання відносно розглядуваного періоду – доказів протилежного або припинення зобов’язань у інший передбачений діючим законодавством спосіб до матеріалів справи не надано – що зумовлює висновок про наявність порушення та кваліфікації Наймача як такого, що прострочив виконання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України:

- відносно фіксованої частини плати – кожного 11 числа місяця за період лютого по листопад 2009р. відносно кожної суми місячного платежу в розмірі 2295грн.;

- відносно перемінної частини плати – з 21 числа кожного місяця за період з лютого по травень 2009р. у сумах згідно рахунків-фактур (а.с.а.с.20-23), та щодо решти стягуваних коштів – 01.12.2009р., оскільки саме на цю дату Відповідач повинен був отримати (з урахуванням періоду поштового обігу) узагальнюючий рахунок від 02.11.2009р., що був надісланий лише 26.11.2009р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу відносно визначеного періоду стягнення є арифметично вірним та відповідає умовам договору, а Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, вимоги щодо стягнення заборгованості з основного боргу в сумі 25965,07грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що всупереч викладеним вище висновкам суду відносно наявних доказів повідомлення у передбачений договором спосіб Відповідача про перемінну складову орендної плати відносно періоду та сум, що входять до стягуваної суми, але не визначаються рахунками з лютого по травень 2009р. (а.с.а.с.20-23), Позивач безпідставно визначає датою прострочення кожне 21 число місяця за період з червня по жовтень 2009р.

Дійсно, за відсутністю доказів вручення (отримання/надсилання) Відповідача рахунків щодо перемінної складової, обізнаність останнього про їх розмір є недоведеною, що унеможливлює за змістом п. 5.3. договору правильність кваліфікації прострочення щодо періоду червня по жовтень 2009р. з кожного 21 числа відповідного місяця.

Отже, розрахунок 3% річних та інфляційної індексації відносно цього періоду не відповідає встановленим на підставі наявних доказів обставинам справи, та зважаючи на ненадання Позивачем всупереч неодноразового витребування ухвалами суду додаткових документів, враховуючи позицію касаційної інстанції, приведеної в п. 18 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” від 11.04.2005р. N 01-8/344, суд вважає за можливе відмовити у задоволені вимог щодо інфляційної індексації, нарахованої на перемінну складову орендної плати в сумі, що перевищує період з лютого по травень 2009р. згідно рахунків (а.с.а.с.20-23).

З рахуванням цієї часткової відмови та певних арифметичних недоліків розрахунку Позивачем решти вимог в частині інфляційної індексації та 3% річних, суд вважає за можливе задовольнити вимоги:

- щодо 3% річних – у сумі 346,04грн.;

- щодо інфляційної індексації – у сумі 675,9грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 9.1. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, суд, зважаючи на обмеження суми стягуваної пені приписами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а періоду її нарахування - положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені частково у сумі 2066,65грн.

Частковість задоволення обумовлюється арифметичними недоліками у підрахунку та неправильністю визначення періоду прострочення щодо перемінної складової відносно періоду, який судом визначався при аналізі вимог щодо 3% річних та інфляційної індексації.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31298626) до Донецької обласної організації „Наша Україна”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33576772) про стягнення заборгованості в сумі 25965,07грн., пені в сумі 2187,14грн., 3% річних – 360,93рн., інфляції в сумі 684,53грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Донецької обласної організації „Наша Україна”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33576772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 31298626) заборгованість в сумі 25965,07грн., пеню в сумі 2066,65грн., 3% річних – 346,04грн., інфляцію в сумі 675,9грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Донецької обласної організації „Наша Україна”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33576772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Співдружність”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31298626) державне мито в розмірі 290 грн. 71 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234 грн.99 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.02.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя