Постанова № 76976355, 20.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/564/18

Номер справи місцевого суду: 522/23775/14-ц

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 року м. Одеса

Справа № 522/23775/14-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря - Драганової Ю.С.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідач - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з порушенням права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Шенцевої О.П. 21 червня 2016 року,

встановив:

У грудні 2014 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним уточненим у березні 2016 р. позовом, в якому остаточно просить стягнути з ОСОБА_5 відшкодування: 1) матеріальної шкоди у розмірі - 142 074,40 грн.; 2) моральної шкоди у розмірі - 300 000,00 грн..

ОСОБА_4 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що сторони є співвласниками, кожний по ? ч., квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_5 з грудня 2012 р. перешкоджає у володінні та користуванні квартирою. На вхідних дверях встановила металеву засувку, не впускає її до квартири.

У зв'язку з порушенням її права власності на ? ч. спірної квартири їй завдано збитки у вигляді доходів яка вона могла реально одержати за звичайних умов, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно висновку експерта розмір не отриманих нею доходів за невикористання на свій розсуд ? ч. квартири з грудня 2012 р. по березень 2016 р. становить - 55 506,12 грн.. За час використання більшої частини спірної квартири відповідачка має сплатити - 48 056,25 грн.. За час користування відповідачкою спірною квартирою знизилася її ринкова вартість. Втрата ринкової вартості належної їй ? ч. спірної квартири на квітень 2015 р. становить - 38 512,00 грн.. Загальний розмір збитків становить - 142 074,40 грн..

Порушенням її права власності їй завдано моральних страждань, витрат немайнового характеру - додаткові витрати часу, зміна життєвого ритму. Враховуючи характер завданої моральної шкоди, тривалість її завдання, відшкодування моральної шкоди вона оцінює у розмірі - 300 000,00 грн. (Т. 1, а. с. 1 - 3, Т. 2, а. с. 1 - 3 зворотня сторона).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2016 р. вищевказані позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4: 1) матеріальну шкоду в розмірі - 103 562,40 грн.; 2) моральну шкоду в розмірі - 5 000 грн..

В іншій частині позову відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 є власницею ? частки квартири АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.08.1993 року № 0230, виданого органом приватизації державного житлового фонду Приморського району на підставі розпорядження № 230 від 13.08.1993 р., та відповідно рішення Апеляційного суду Одеської області від 17.10.2006 р.. Вона зареєстрована у вказаній квартирі з 13.05.1992 р..

ОСОБА_5 перебувала в шлюбі із батьком позивачки - ОСОБА_6 з 13.03.2004 р., який був зареєстрований у спірній квартирі з 27.08.1951 р. та помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 видане 25.12.2012 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції.

Відповідно до договору довічного утримання від 07.03.2007 року., укладеного з ОСОБА_6, за ОСОБА_5 було оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1. Вона зареєстрована у спірній квартирі з 20.02.2008 р..

24.12.2013 р. Приморський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання та її вселення до квартири АДРЕСА_1.

26.03.2014 р. Апеляційний суд Одеської області вказане рішення суду першої інстанції скасував та постановив нове судове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_4.

Зобов'язано ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 ? частиною квартири АДРЕСА_1. Усунуто перешкоди ОСОБА_4 в користуванні ? частиною квартири АДРЕСА_1, шляхом вселення ОСОБА_4 до квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою від 24.07.2014 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ залишив без змін рішення Апеляційного суду Одеської області від 26.03.2014 р.

Таким чином, факт перешкоджання ОСОБА_5 в користуванні ОСОБА_4 ? квартирою АДРЕСА_1 встановлений вищезазначеними судовими рішеннями, які набрали законної сили, тому не потребують окремого доказування.

Відповідно до акту державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 22.04.2015 р. ОСОБА_4 вселена до квартири АДРЕСА_1.

01.06.2016 р. ОСОБА_4 повторно примусово вселена до квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 роз'яснено вимоги ст. 382 КК України у разі невиконання судових рішень. Однак, 02.06.2016 р. ОСОБА_5 змінила замки у спірній квартирі та продовжила чинити перешкоди в її користуванні ОСОБА_4, у зв'язку із чим, державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, направлено подання про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 до органів поліції.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді - червень 2016 року триває порушення прав власника ОСОБА_4 з боку ОСОБА_5 в користуванні ? часткою спірної квартири.

Згідно висновку будівельно-технічного експертного дослідження № 154/1/2014 від 28.11.2014 р., наданого ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.», висновку судово-будівельної технічної експертизи № 157/2015 р. від 17.11.2015 р., за технічними умовами розподілити в натурі квартиру АДРЕСА_1 між двома співвласниками неможливо. Ринкова вартість одного квадратного метра квартири на листопад 2015 р. складає - 17 475,00 грн..

Розмір грошової компенсації, яка може складатися із не отриманих доходів співвласника ? частки квартири за невикористання на свій розсуд цієї частки із грудня 2012 р. по квітень 2015 р (29 місяців) складає - 40 242,00 грн.. Середня місячна компенсація у відповідності висновків експерту складає - 1 387,65 грн. Час не використання ОСОБА_4 ? частки цієї квартири триває із грудня 2012 р. по березень 2016 р..

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, яка спричинена ОСОБА_4, як власнику ? частини кв. АДРЕСА_1, за невикористання ? частки квартири з грудня 2012 р. по березень 2016 р. складає - 55 506,15 грн..

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення з ОСОБА_5 компенсації за самовільний розподіл в користуванні більшої житловою площею. Виходячи із даних експертних досліджень, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивачки грошової компенсації у розмірі - 48 056,25 грн. (2,75 кв. м. х 17 475,00 грн. = 48 056,25 грн.).

Суд відмовляє в стягненні упущеної вигоди за неможливість розпорядитися ? часткою спірної квартири з 2013 р. по теперішній час, яка складається в знижені ринкової вартості станом на 17 листопада 2015 р., що складає - 38 512,00 грн., так як за висновком експертних досліджень, ринкова вартість у гривневому еквіваленті збільшилась, а не зменшилась.

Таким чином, суд, частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди за порушення прав власника на ? частку спірної квартири, стягує з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі - 103 562,40 грн..

Неправомірними діями відповідачки ОСОБА_5 порушено право власності ОСОБА_4, що встановлено попередніми рішеннями суду, які набрали законної сили, та постановами державного виконавця від 18.02.2016 р. про відновлення примусового виконання рішення Апеляційного суду від 26.03.2014 р., і не потребує окремого доказування в порядку ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях позивачки у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та інших втратах немайнового характеру. Суд при визначені розміру моральної шкоди виходить із тривалості порушення майнових прав позивачки, відмови відповідачки в добровільному порядку виконати рішення суду. Вважає розумним та справедливим стягнення відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_5 у розмірі - 5 000,00 грн. (Т. 2, а. с. 107 - 111).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2016 р. заяву ОСОБА_5 від 07.09.2016 р. про перегляд вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт, зокрема вказує, що вона не отримувала судових повісток про виклик у судове засідання. Відсутні докази обґрунтованості розміру завданої майнової шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди обґрунтований неправдивими відомостями, необхідністю явки до правоохоронних органів, суду.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_4 та її представник - ОСОБА_7 у відзиві на апеляційну скаргу вважають необхідним скаргу залишити без задоволення, заочне рішення суду - без змін. Посилаються на законність та обґрунтованість заочного рішення.

Вказують, що порушення права користування спірною квартирою встановлено рішеннями суддів, які є чинними на час розгляду справи, складеними державним виконавцем актами. ОСОБА_4 надала суду першої інстанції належні та допустимі докази. ОСОБА_5 зловживає своїми процесуальними правами, відмовлялася від отримання судових повісток. Розмір завданої матеріальної шкоди встановлено відповідними висновками експертних досліджень. Розмір відшкодування моральної шкоди є заниженим.

ОСОБА_4 та її представник - ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ОСОБА_4 заочне рішення суду першої інстанції не оскаржила.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час розгляду справи апеляційним судом, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам законодавства у повній мірі не відповідає.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі - 5 000,00 грн.. Колегія суддів, погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 1167 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди.

За правилами, передбаченими ст. ст. 16, 23 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 3, 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкоди може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушені права власності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди у сумі - 5 000 грн., суд першої інстанції вірно врахував обставини її завдання, засади розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апелянта про те, що розмір відшкодування моральної шкоди обґрунтований неправдивими відомостями, необхідністю явки до правоохоронних органів, суду, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи із наявних у справі рішень суду про вселення ОСОБА_4 у спірну квартиру, постанов державного виконавця про примусове вселення останньої у спірну квартиру.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції щодо завдання матеріальної шкоди, необхідністю її відшкодування.

Згідно із ст. ст. 16, 22 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Висновки суду першої інстанції про завдання позивачці матеріальної шкоди у зв'язку з невикористанням ? частки квартири у розмірі - 103 562,40 грн. побудовані на припущеннях. Матеріали справи не містять відомостей про можливість реального отримання позивачкою вказаних доходів. За вказаних обставин, колегія суддів не приймає до уваги висновок будівельно-технічного експертного дослідження № 154/1/2014 від 28.11.2014 р. та висновок судово-будівельної технічної експертизи № 157/2015 р. від 17.11.2015 р.. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення відшкодування матеріальної шкоди необхідно відмовити.

Доводи апелянта про відсутність доказів завдання майнової шкоди є обґрунтованими.

Щодо доводів апелянта відносно несповіщення про судове засідання, призначене на 21.06.2016 р., колегія суддів зазначає наступне.

Судова повістка про виклик ОСОБА_5 у судове засідання, призначене на 21.06.2016 р., повернулася до суду з приміткою пошти - «За закінченням строку зберігання».

Таким чином, доводи апелянта щодо її несповіщення про судове засідання є обґрунтованими.

Виходячи з вищевказаного апеляційна скарга є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, судом неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Необхідно ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5- задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користьОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2)відшкодування моральної шкоди у розмірі - 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп..

В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе