Ухвала суду № 76975970, 04.10.2018, Вишгородський районний суд Київської області

"04" жовтня 2018 р. Справа № 363/3583/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді - Баличевої М.Б., при секретарі –Рибки І.Є., розглянувши у судовому засіданні у залі суду м. Вишгород цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ТОВ «К.Альтернатива» та ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2 та ПП «Фортуна Групп» про застосування наслідків недійсного правочину, звернення стягнення на предмет іпотеки та позовом третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ТОВ «К.Альтернатива» та ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2 та ПП «Фортуна Групп» про застосування наслідків недійсного правочину, звернення стягнення на предмет іпотеки та позовом третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «К.Альтернатива» ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «К.Альтернатива», оскільки розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_4 підтримав клопотання.

Інші учасники розгляду справи до суду не з’явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) у статті 19 визначив, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим, при визначенні юрисдикції, суд має враховувати, що відповідачі у справі пов'язані солідарним обов'язком як боржники.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме, у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред'явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов'язок будь-кому із них на свій розсуд.

Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.

У пункті 1 частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) визначено юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин і віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Судом встановлено, що з позовом до суду звернулася юридична особа - ПАТ «Універсал Банк» про застосування наслідків недійсного правочину, звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі до іншої юридичної особи - ТОВ «К. Альтернатива».

07.08.2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 001-2902/840-0031, у відповідності до умов якого останній отримав кредит в сумі 357 082, 46 доларів США строком до 01.08.2027 року зі сплатою 13,45 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором між позивачем та позичальником було укладено договір іпотеки від 07 серпня 2007 року, у відповідності до умов якого позичальником в іпотеку Банку було передано, предмет іпотеки: житловий будинок № 8, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Піонерська та земельну ділянку № 8, загальною площею 0,1124 га, кадастровий номер 3221886801:29:068:0227, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Піонерська, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку.

22 листопада 2010 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2011 року з позичальника на користь Банку було стягнуто суму заборгованості за кредитним договором в сумі 2 917 514 ,40 грн.

07 жовтня 2011 року Відділом Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного рішення Вишгородського районного суду Київської області.

В рамках проведення виконавчих дій 30 квітня 2013 року Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» було проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна – домоволодіння, до складу якого входять: житловий будинок № 8, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Піонерська та земельну ділянку № 8, загальною площею 0,1124 га, кадастровий номер 3221886801:29:068:0227, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Пірнове, вул. Піонерська, цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, що є власністю боржника – іпотекодавця ОСОБА_2

Відповідно до Протоколу № 1-068/13/ВШ-і проведення прилюдних торгів з продажу майна, що належить боржнику переможцем прилюдних торгів було визнано Приватне підприємство «Фортуна груп», яким було придбано майно за ціною 685 000 гривень.

03 листопада 2014 року рішенням Господарського суду Київської області було визнано недійсним вказані вище прилюдні торги та їх результати з реалізації нерухомого майна, предмета іпотеки, за договором іпотеки укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2

З інформаційної довідки № 35247388 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкту нерухомого майна власником майна є ТОВ «К. Альтернатива» на підставі договору купівлі – продажу № 966 від 10 липня 2014 року та договору купівлі – продажу земельної ділянки № 967 від 10 липня 2014 року укладених між ПП «Фортуна груп» та ТОВ «К. Альтернатива».

Юридичною особою ПАТ «Універсал Банк» пред’явлено позовну вимогу до юридичної особи ТОВ «К. Альтернатива» в частині визнання вищим пріоритетом іпотеки ПАТ «Універсал Банк» у відповідності до договору іпотеки від 07 серпня 2007 року, порівняно із іпотекою встановленою у відповідності до договору іпотеки № 1242 від 13 серпня 2014 року укладеного між ТОВ «К. Альтернатива» та ОСОБА_1

Згідно зі статтею 16 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, на час відкриття провадження у справі) не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто, цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.

Заявлена у цій справі позовна вимога про застосування наслідків недійсного правочину, звернення стягнення на предмет іпотеки могла бути предметом розгляду як в порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, оскільки зазначені стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України не встановлювали відповідної заборони.

Стаття 1 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою - боржником за основним зобов'язанням і поручителями, частина з яких є юридичними, а частина - фізичними особами.

ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично - значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Крім того, відповідно до ч. 16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до ч. 7 ст. 30 ЦПК України, у випадку об’єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов’язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов’язання.

Суд вважає необґрунтованими висновки представника відповідача ТОВ «К. Альтернатива» про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «К. Альтернатива», яке є юридичною особою, оскільки позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Така правова позиція вже висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року від 14-40цс18 та від 21 березня 2018 року № 14-41цс18.

З огляду на викладене, суб’єктивний склад учасників справи свідчить про те, що вказаний спір не підвідомчий гоподарським судам та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, та керуючись ЦПК України та ГПК України, правовими позиціями вже висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року від 14-40цс18 та від 21 березня 2018 року № 14-41цс18, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «К.Альтернатива» - ОСОБА_3 про закриття провадження, в частині позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ТОВ «К.Альтернатива» - відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 08 жовтня 2018 року.

Головуючий М.Б. Баличева