Рішення № 7697566, 26.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.10 р. Справа № 32/35

Господарський суд Донецької області у складі

Головуючого Сковородіної О.М.

Суддів Приходько І.В.

Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання: Фесечко Ю.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 21.07.09р.

від відповідача: Суріна І.Г. довіреність від 01.08.09р.

від третьої особи: 1. не зявився

2. не зявився

3. не зявився

у справі за позовом: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 м. Амвросіївка

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” м. Донецьк

треті особи у справі: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОНБАС СХІД

ЦЕМЕНТ” м. Макіївка

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Промцемент”

м. Амвросіївка

3. Товариство з обмеженою відповідальністю “МАКЦЕМ”

м. Макіївка

про стягнення 15339,42грн.

Позивач, Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 м. Амвросіївка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” м. Донецьк про стягнення 15339,42грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 були надані послуги відповідачу з перевезення за договором, які були прийняті останнім за актом виконаних робіт без зауважень, але ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій” лише частково оплатив вартість перевезень, внаслідок чого утворилась заборгованість.

19.01.2010р. господарським судом отримана заява позивача про зміну підстав позову про стягнення заборгованості, в якій позивач вказує, що 17.07.08р. СПД ОСОБА_4 були надані відповідачу послуги з перевезення вантажу (цементу), про що свідчать відповідні товарнотранспортні накладні № 247 та № 28б від 17.07.08р. Факт перевезення був відображений у бухгалтерському та податковому обліку, рахунок-фактура № УД-0000324 від 17.07.08р., акт виконаних робіт № УД 0000198 від 17.07.08р. (2 екземпляри, один з яких не був повернутий позивачеві) та податкова накладна № 336 від 17.07.08р. були надіслані на адресу відповідача. Також, зазначив, що 29.04.09р. на адресу відповідача була надіслана вимога про оплату наданих послуг.

В ході судового розгляду справи просив вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на суму коштів 15339,07грн., які належать відповідачу та знаходяться на його розрахунковому рахунку.

Суд відхиляє це клопотання у звязку з тим, що позивач не довів, яким чином невжиття такого заходу ускладнить або зробить неможливим виконання рішення по даній справі.

Відповідач у заяві № 25/01-1 від 25.01.2010р. визнав суму основного боргу в розмірі 12910,28грн. Що стосується нарахування позивачем штрафних санкцій, то вважає його (нарахування) безпідставним, оскільки перевезення здійснювались на підставі фактичних, а не договірних взаємовідносин.

Ухвалами від 30.09.09р. та від 15.10.09р. судом до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору були залучені Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОНБАС СХІД ЦЕМЕНТ” м. Макіївка, Товариство з обмеженою відповідальністю “Промцемент” м. Амвросіївка та Товариство з обмеженою відповідальністю “МАКЦЕМ” м. Макіївка (треті особи 1,2,3 відповідно).

Третя особа 1 у поясненнях зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі, оскільки відповідачем, дійсно, були порушені умови договору № 31 від 01.04.09р., внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість.

Третя особа 2 пояснила, що має договірні відносини з третьої особою 1, внаслідок чого протягом 2007 2008 років ТОВ „Промцемент” (постачальник) здійснював поставку цементу ТОВ “ДОНБАС СХІД ЦЕМЕНТ” (покупець). Перевезення товару від вантажовідправника (третьої особи 2) до вантажоодержувача (відповідача) здійснювалось позивачем на підставі заявки замовника платника товару (третьої особи 1). СПД ОСОБА_4 є перевізником товару від станції відправлення пункту навантаження (м. Амвросіївка) до станції отримання (м. Донецьк). Товар відвантажувався уповноваженому представнику перевізника на підставі вказаного у замовленні номеру машини. Позивач при прийнятті товару ставив свій підпис на видатковій накладній, а ще один екземпляр накладної постачальник (третя особа 2) направляв поштою замовнику товару (третій особі 1)для відмітки про прийняття.

Третя особа 3 повністю підтримала позицію третьої особи 2.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Протягом 2008р. позивачем відповідачу були надані послуги з перевезення цементу на загальну суму 13327,14грн., про що свідчать відповідні товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки фактури.

Відповідач частково розрахувався за надані послуги в сумі 416,86грн.

Станом на теперішній час сума боргу складає 12910,28грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача суми основного боргу в розмірі 12910,63грн.

Оцінюючи доводи позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач визнає, що він належним чином не виконав свого обовязку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги з перевезення цементу в сумі 12910,28грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню в сумі 12910,28грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 2428,79грн.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Як вбачається з рахунків-фактур, що були виставлені відповідачу за послуги, надані позивачем, їх дійсність до оплати складає три дні.

Вище зазначено, що відповідач частково розрахувався з позивачем за надані послуги лише в сумі 416,86грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних в сумі 1583,54грн., також, підлягає задоволенню.

Статтею 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 6 ст. 232 ГК України).

Суд частково задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 763,18грн., оскільки, позивачем невірно здійснено її (пені) нарахування.

Судові витрати підлягають віднесенню на сторін в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 м. Амвросіївка до Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” м. Донецьк, треті особи у справі: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОНБАС СХІД ЦЕМЕНТ” м. Макіївка, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Промцемент” м. Амвросіївка, 3. Товариство з обмеженою відповідальністю “МАКЦЕМ” м. Макіївка про стягнення 15339,42грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій” (83038, м. Донецьк, вул. Магдебурзька, 1б; ЄДРПОУ 19377807) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ІНН НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 12910,28грн., інфляційні та 3% річних в сумі 1583,54грн., пеню в сумі 763,18грн., витрати з державного мита в сумі 152,57грн., та 310,82грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 29.01.2010р.

Рішення набирає законної сили 09.02.2010р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Судді І.В. Приходько

Г.Є. Курило