Вирок № 76975633, 08.10.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7742/17

Провадження № 1-кп/359/144/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 жовтня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Тоцької К.О., Пугач Д.О., Моргушко Л.В., Петровій Я.А., Шляхетко Ю.В.,

за участю прокурорів Баклана В.М., Горбаня В.В. та Дяченка С.В., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, цивільних позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, представників цивільного відповідача ТОВ "ТД "Чернігівський" - ОСОБА_8, адвокатів Шульгана Я.М. та Кузьмич-Братока Р.А., обвинуваченого ОСОБА_11, його захисника - адвоката Подалюка В.О., свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за провадження № 12016110000000178, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2016 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ковчин Куликівського району Чернігівської області, громадянина України, українця, одруженого, з середньою-спеціальною освітою, працюючого водієм в ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

Так, 1 червня 2016 р. близько 00 год. 20 хв. ОСОБА_11, керуючи автомобілем марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, під час руху на 17 км. + 700 м. автодороги "Північно-східний об'їзд міста Києва", поблизу с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, в порушення вимог п.п. "б" п. 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та введених в дію з 1 січня 2002 року (далі - ПДР України), відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.п. "д" п. 2.3 ПДР України, згідно з яким: "для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху"; п.п. "а" п. 9.9 ПДР України, відповідно до якого аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі"; п.п. "б" п. 9.10 ПДР України, згідно з яким: "разом із увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м. до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м. поза ними у разі, вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м."; п.п. "г" п. 10.7 ПДР України, яким передбачено, що розворот забороняється за видимості дороги менше 100 м хоча б в одному напрямку", та п. 19.4 ПДР України, яким закріплено, що під час зупинки на дорозі в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі, а при вимушеній зупинці додатково - аварійна світлова сигналізація, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, аварійної сигналізації не увімкнув, дорожній знак вимушена зупинка не виставив, будь-яких мір для уникнення дорожньо-транспортної пригоди не вжив. В цей час по смузі в напрямку м. Бровари Київської області рухався автомобіль марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_17, який допустив зіткнення із правою боковою частиною напівпричепа "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ОСОБА_17 та пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_18 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 156 від 01.07.2016 р. встановлено, що на трупі ОСОБА_17, виявленні наступні тілесні ушкодження: зона осаднення із множинними саднами передньої поверхні грудної клітки та черевної стінки, множинні переломи ребер з обох сторін, крововиливи в прикореневих та міждолевих відділах легень з розривами плеври, розрив печінки, забій підшлункової залози та нирок, забійна рана підборіддя, забійна рана лівої кисті, відкритий перелом правої ліктьової кістки, множинні садна правого передпліччя, лівого плеча і передпліччя, лівого колінного суглобу. Всі виявлені тілесні ушкодження на трупі гр. ОСОБА_17 виникли від дії тупих предметів. Характер та розташування тілесних ушкоджень, наявність ознак струсу тіла вказують на те, що тілесні ушкодження виникли в результаті ДТП (травма в салоні автомобіля в момент його зіткнення з перешкодою). Смерть ОСОБА_17 настала від закритої травми грудної клітки та черевної порожнини із множинними саднами передньої поверхні грудної клітки та черевної стінки, множинні переломи ребер з обох сторін, крововиливи в прикореневих та міждолевих відділах легень з розривами плеври, розрив печінки і селезінки, забій підшлункової залози та нирок, що супроводжуються масивною крововтратою.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 160 від 03.10.2016 р., встановлено, що на трупі ОСОБА_18 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, синці та садна на обличчі, крововиливи під оболонками та в речовині головного мозку, лінійний перелом потиличної кістки зліва, лінійний перелом лівої виличної кістки, уламкові переломи правого та лівого вилично-верхньощелепного комплексу та медіальної і латеральної стінок лівої орбіти (клінічно), закритий перелом кісток носа, крововиливи в прикореневих та міждолевих відділах легень з розривами плеври, розрив селезінки, забій з розривом підшлункової залози, розрив шлунку, наявність крові в черевній порожнині 600-800 мл., стан після спленектомії, синці та садна верхніх та нижніх кінцівок. Всі виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_18 виникли від дії тупих предметів. Характер та розташування тілесних ушкоджень, наявність ознак струсу тіла, вказують та те, що тілесні ушкодження виникли в результаті ДТП (травма в салоні автомобіля в момент його зіткнення із перешкодою). Смерть ОСОБА_18 настала від закритої черепно-мозкової травми, що проводжувалось набряком набуханням головного мозку.

Таким чином, грубе порушення водієм ОСОБА_11 вимог: п.п. "б" п. 2.3, п.п. "д" п. 2.3, п.п. "а" п. 9.9, п.п. "б" п. 9.10, п.п. "г" п. 10.7, п. 19.4 Правил дорожнього руху України, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18

Такими своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб: ОСОБА_17 та ОСОБА_18, ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України.

ОСОБА_11 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений показав, що він з 2004 р. працює водієм в ТД "Чернігівський". 30.05.2016 р. близько 19:00 год. чи 20:00 год. він разом із ОСОБА_14, його напарником, виїхали із м. Чернігів, у відрядження до Полтавської області, на підставі подорожнього листа, на два дні. Він керував автомобілем марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз", а ОСОБА_14 - автомобілем марки "СуперМаз", із напівпричепом "Одаз". Дані автомобілі використовувалися для транспортування великої рогатої худоби. 31.05.2016 р. зранку вони загрузилися в совхозі, та близько 09:00 год. вони виїхали із Полтавської області до м. Чернігів. Їхати їм необхідно було близько 440 км. Однак, їхали вони не досить швидко, так як автомобілі, якими вони керували були не в досить задовільному технічному стані, враховуючи їх рік випуску. Так, проїдаючи с. Панфіли, у ОСОБА_14 спустило внутрішнє колесо на тягачі, яке вони замінили. Потім, близько 21:00 год., коли вони рухалися по окружній дорозі м. Бориспіль, з'їжджаючи із моста, що над залізничними путями, в нього в напівпричепі вистрілило два колеса. Вони зупинилися, на узбіччі, в карманчику, щоб замінити колеса. У ОСОБА_14 залишилося дві запаски, в нього взагалі вже не було. При цьому в них домкрат один на двох. Враховуючи, що його напівпричіп був дуже важкий, то вони не могли його підняти за допомогою лише одного домкрату. У зв'язку з чим вони зателефонували їхньому завідувачу гаражем в ТД "Чернігівським", щоб останній їм допоміг. Хвилин через 20 до них під'їхав ще один водій, який також працює в ТД "Чернігівський", за вказівкою завгара, їм на допомогу. Всі разом вони заміни колеса в його напівпричепі. Вони закінчили близько 23:45 год., і ОСОБА_14 сказав йому, щоб він їхав, а він його потім наздожене, бо йому необхідно було накачати повітря. Він поїхав, рухаючись на невеликій швидкості, та проїхавши близько 3 км., він не бачив, щоб позаду їхав ОСОБА_14. Проїхав ще трохи, однак ОСОБА_14 все рівно не було, і він йому зателефонував. Однак, в нього розрядився телефон, і він йому не зміг додзвонитися. Він подумав, що в ОСОБА_14 щось сталося із автомобілем, можливо вистрілило колесо, яке було в поганому стані, а в нього навіть не було вже запаски. Він вирішив повернутися назад, щоб допомогти ОСОБА_14. Розвернувшись на дорозі, він побачив, що йому на зустріч вже іде ОСОБА_14. Однак, останній проїхав його, не помітивши, оскільки не міг подумати, що він їде йому на зустріч. Після чого, він відразу виїхавши на узбіччя, щоб розвернутися, та поїхати за ОСОБА_14. Виконуючи маневр розвороту, коли тягач перебував на узбіччі, а напівпричіп був посеред дороги, він заднім правим колесом тягача потрапив у канавку, яка була на узбіччі, приблизно 80 см. довжиною, 40 см. шириною та 15-20 см. глибиною, у зв'язку з чим "ЗИЛ" зупинився. Він спробував тронутися, однак "ЗИЛ" почав буксувати, і він зрозумів, що сам не зможе виїхати. В цей час напівпричіп став поперек дороги, внаслідок чого повністю перекрив рух автомобілів в одній смузі руху, та частково - в іншій. В нього були весь час включені габаритні вогні із заду напівпричепа. Він відразу зателефонував ОСОБА_14, щоб останній під'їхав до нього, витягнув його за допомогою троса. ОСОБА_14 повідомив, що він знайде місце для розвороту, розвернеться та під'їде до нього. Потім він вийшов із автомобіля, оглянувши як саме застрягло колесо, він вирішив, що його можна трохи піддомкратити, підкинути щебеню, і можливо він зможе виїхати. Було дуже темно, оскільки ліхтарі знаходилися на відстані близько 60 м., і для того, щоб бачити куди йому необхідно поставити домкрат, він вирішив, що необхідно налити бензину і підпалити його. В цей час їхали автомобілі, намагаючись його якимось чином об'їхати, і він вирішив їм допомогти, керуючи їхнім рухом, то з однієї, то з іншої сторони. У всіх водіїв, які проїжджали в попутному напрямку, він запитував, чи не мають вони трос, щоб його підчепити та допомогти йому виїхати. Один із водіїв сказав, що в нього є трос, однак він знаходиться в ящику серед великої кількості різних речей. Водій взяв ліхтарик, і вони пішли подивитися, де знаходиться трос. Він був закиданий різними речами, і діставати його було б дуже довго. В цей час він побачив, що йому на зустріч їде ОСОБА_14, який проїхавши його, трохи далі зупинився. Він думав, що ОСОБА_14 буде розвертатися, однак трохи постоявши останній поїхав. ОСОБА_14 проїхав від нього близько 200 м., побачив там великий майданчик, який освітлювався, заїхав на нього, та почав виконувати маневр розвороту. Він в цей час, вирішив піти набрати бензину у відро, підпалити його, швидко піддомкратити колесо, підписати під нього щебеню, щоб ОСОБА_14 точно витягнув його автомобіль за допомогою троса. Машин в цей момент не було, і він пішов за відром, яке висіло з лівої сторони, за бризковиками напівпричепа. В той час як він відкручував відро, яке було примотане за допомогою дроту, він почув глухий удар, і відразу побачив, що під напівпричепом, десь посередииі, знаходиться вже автомобіль марки "Жигулі", в якого був повністю зрізаний верх. Також було зрозуміло, що водій автомобіля неживий. В цей час до нього підбіг ОСОБА_14, питаючи, що сталося. Він повідомив, що нічого не знає. Дана подія відбулася 01.06.2016 р. близько 00:15 год. Його автомобіль простояв на проїзній частині, нерухомому стані, близько 20 хвилини. Проходячи із ОСОБА_14 поряд із "Жигулями", вони почули, що в автомобілі хтось стогнав. Заглянувши туди, вони побачили, що в автомобілі на пасажирському сидінні була ще одна людина. В нього був із собою мобільний телефон, однак він майже розрядився, а тому ОСОБА_14 побіг до свого автомобіля, щоб взяти мобільний телефон і викликати швидку допомогу. Він в цей момент почав телефонувати до швидкої допомоги м. Бровари, однак не знав чи вистачить зарядки. Зателефонувавши до швидкої допомоги м. Бровари, останні повідомили, що не поїдуть на виклик, оскільки це не їхня територія обслуговування, і що необхідно викликати швидку допомогу із м. Бориспіль. Він відразу зателефонував до швидкої допомоги м. Бориспіль, однак медпрацівники повідомили йому аналогічну інформації. Він знову зателефонував до швидкої в м. Бровари, на що вони відповіли, що можливо приїдуть. Після чого, він все таки ще раз подзвонив і до швидкої допомоги м. Бориспіль, щоб бути впевненим, що лікарі все таки приїдуть. Також він викликав працівників поліції. За цей час зібралася велика кількість автомобілів, і він просив їх водіїв допомогти йому, щоб хоч якимось чином, витягти людей із "Жигулів". Однак, останні відмовляючись, зазначили, що все дуже серйозно, вони не справляться, тут необхідно викликати працівників МНС. В цей час вже на місце події повернувся ОСОБА_14, а також зупинився водій, який керував тягачем - техдопомога. Вони разом із водієм тягача, та з іншими водіями, яких останній примусово зупинив, зачепили напівпричіп за допомогою троса, та почали його відтягувати тягачем. В цей час до них підійшов якість чоловік, і почав казати, щоб виганяли корів із напівпричепа. Потім він сказав це саме йому як водію. Однак, і він, і інші водії сказали, що навіщо виганяти корів, якщо вони і так піднімуть напівпричіп, чим вони зараз і займаються. Зазначили, що якщо це зробити, то у водія будуть проблеми. В подальшому вони все таки витягнули "Жигулі", за допомогою троса та тягача. Це вже було близько 03:00 год. Лише після цього на місце події приїхали дві швидкі допомоги. Витягнувши дівчину із автомобіля, її забрали до Бориспільської ЦРЛ. В цей час приїхали на місце події і слідчо-оперативна група, які відразу почали проводити заміри, описувати все та складати відповідні процесуальні документи. ОСОБА_14 поїхав до м. Чернігів розвантажувати автомобіль. До нього ж на місце події приїхав їхній завгар. Після складання всіх документів, йому дозволили працівники поліції переставити автомобіль. Йому допомагали виїжджати за допомогою тросу, однак він зміг виїхати майже сам. Потім його повезли до м. Бориспіль, де він пройшов тест на визначення стану алкогольного сп'яніння. Після чого він написав розписку про те, що отримав автомобіль на відповідальне зберігання, та його відпустили. Близько 11:00 год. 01.06.2016 р. він прибув до м. Чернігів. По дорозі до м. Чернігів йому зателефонував ОСОБА_14, і запитав в нього, чи він забрав із місця події його аварійний знак, який він там ставив. Він відповів, що ні, бо він навіть не знав, що останній ставив якісь знак. Зазначив, що в даній ситуації він ПДР України не порушував, оскільки здійснював маневр у дозволеному місці, там де на дорозі було зображена дорожня розмітка у вигляді переривчастих ліній. Вирішив розвернутися відразу на дорозі, а не їхати майданчика, у зв'язку з тим, що "ЗИЛ", яким він керував є найкоротшим тягачем, і для того, щоб він мав змогу розвернутися необхідно 8-9 метрів. Враховуючи, що ширину проїзної частини, він був впевнений, що якщо виїде на узбіччя, то виконає розворот без будь-яких проблем. Зазначив, що автомобіль "ЗИЛ", як і напівпричіп "Одаз", були випущені ще в роки СРСР, а тому напівпричіп взагалі неоснащений будь-якими боковими габаритними ліхтарями. Тобто в конструкції бокової частини напівпричепа відсутні жодні світловідбивачі. При цьому зазначив, що знак аварійної зупинки, який знаходився у його автомобілі, він не ставив, оскільки від нього не було жодного толку. Даний знак в поганому стані, був пластмасовий і покрашений звичайною фарбою. Крім того, його потрібно було б ставити до відра, а це відро йому було потрібно, щоб в нього набрати бензин. Він особисто будь-яких знаків на проїзній частині не виставляв. Про те, що ОСОБА_14 поставив на місці події свій аварійний знак, дізнався вже під час телефонної розмови із останнім, оскільки він цього не бачив. Вважає, що в даній ситуації він діяв у відповідності до вимог ПДР України. Так, учасником даної дорожньо-транспортної пригоди також був і водій автомобіля марки "Жигулі". Вважає, що наслідки, які настали в результаті ДТП, могли статися, можливо через те, що водій автомобіля "Жигулі" порушив ПДР, оскільки тормозного шляху від його автомобіля взагалі не було, і він в'їхав у його напівпричіп тічко в напрямку свого руху, прямолінійно. Це вказує на те, що останній взагалі не вживав будь-яких заходів, щоб уникнути зіткнення із напівпричепом, а тому можливо він заснував за кермом. Зазначив, що його автомобіль простояв на проїзній частині, в нерухомому стані, близько 20 хвилини, що створило аварійну обстановку на дорозі. Разом з тим, за весь цей час, всі водії, які проїжджали його фуру, то бачили, що поперек дороги стоїть напівпричіп, оскільки видимість була гарною від світла включених фар в їх авто, лише водій автомобіля "Жигулі" не побачив напівпричіп. Таким чином, можливо допущені водієм авто "Жигулі" порушення ПДР України, можуть знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку між обставинами ДТП та наслідками, які настали.

З приводу працевлаштування у ТД "Чернігівський" зазначив, що він там працює на посаді водія близько 15 років, і завжди підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку. Кожне перевезення він виконував на підставі вказівки завгара, та подорожнього листа, де завжди зазначалося, куди саме необхідно їхати, в скільки потрібно прибути в місце призначення, коли доставити товар тощо. Перед виїздом в кожний рейс, він розписувався за отримання подорожнього листа на даний рейс, в якому обов'язково зазначався автомобіль, у книзі реєстрації подорожніх листів в ТД "Чернігівський". З травня 2015 р. він працював на автомобілем марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз". Даний автомобіль та напівпричіп належать ПАТ "Ватутінський м'ясокомбінат". При цьому між власником та ТД "Чернігівський" укладено відповідний договір, щодо передачі автомобіля та напівпричепа у користування ТД "Чернігівський". Він же використовував цей транспортний засіб та напівпричіп як водій ТД "Чернігівський". Будь-яких договорів про передачу йому у користування автомобіля марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз", із ТД "Чернігівський", він ніколи не укладав. Зазначив, що до січня 2016 р. він був офіційно працевлаштований в ТД "Чернігівський" на посаді водія. Однак, так як на той момент являвся пенсіонером, то його керівництво повідомило, що він не може бути офіційно працевлаштований, а тому він повинен написати заяву про звільнення за власним бажання. Він так і зробив. У зв'язку з чим в січня 2016 р. він був звільнений із ТД "Чернігівський". Разом з тим, він фактично так і продовжив працювати у ТД "Чернігівський" на посаді водія, виконуючи рейси за їх завданням, на автомобілі марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз". Таким чином, на момент ДТП, тобто 01.06.2016 р. він працював водієм в ТД "Чернігівський" водієм. В подальшому, він змусив керівництво офіційно його працевлаштувати, а саме у вересні 2016 р., оскільки за роботу виконану, починаючи із січня 2016 р., він отримував виключну заробітну плату у вигляді окладу. Працює в ТД "Чернігівський" на посаді водія станом і на даний час. Також зазначив, що 31 травня 2016 р. в м. Чернігів він фізично не міг підписати акт здавання-приймання виконаних робіт із ТД "Чернігівський", оскільки цього був відсутній у м. Чернігів. Як зазначив він вище, 30.05.2016 р. близько 19:00 год. чи 20:00 год., на підставі подорожнього листа, він разом із ОСОБА_14 виїхав у відрядження, з якого повернувся до м. Чернігів лише 01.06.2016 р. близько 11:00 год. Кожний виїзд та кожне повернення на базу обов'язково відмічає у своїх журналах охорона, про що потім зазначається у подорожньому листі. Зазначив, що 01.06.2016 р. як він повернувся із вищезазначеного відрядження, то в керівництво ТД "Чернігівський" надало йому якісь договір, і повідомили, що його необхідно підписати. Йому сказали, що це договір на підставі якого йому виплатять заробітну плату за місяць виконаної роботи. Враховуючи, що він перебував у стомленому, виснаженому, емоційно тяжкому стані, він не розуміючи зміст цього договору, не читаючи, відразу його підпивав.

Також зазначив що заявлені цивільні позови, він визнає частково, та вважає, що завдану шкоду потерпілим повинна в обов'язково порядку відшкодовувати ТД "Чернігівський", оскільки в даному ДТП є часткова вина керівництва, так як вони не забезпечують належний технічний стан вантажних автомобілів, на яких здійснюються перевезення, зокрема і автомобіля марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз". При цьому вказав, що він готовий частково відшкодувати потерпілим, завдану шкоду, в міру своїх фінансових можливостей.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_11 не визнав себе винним, його вина у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується, дослідженими в судовому засіданні, доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що він раніше працював на посаді начальника охорони в ТОВ "Біокон", яке розташовано поряд із окружною дорогою м. Бориспіль. Точної дати він не пам'ятає, влітку 2016 році, він перебував на роботі на нічній зміні. Вночі, відповідно до своїх посадових обов'язків він здійснював обхід території підприємства. В цей час, зі сторони автодороги, він почув якісь незрозумілий звук. Потім побачив, що автомобілі, які рухалися зі сторони м. Бориспіль, почали пригальмовувати, утворюючи колону. Частина дороги, поряд з якою розташоване підприємство повністю освітлювалася, далі було темно. На цій частині дороги він нічого не побачив. Закінчивши обхід території підприємства, він вирішив пройтися по дорозі далі, щоб подивитися, що там сталося. Трохи пройшовши по дорозі, він побачив, що посередині дороги стоїть фура (скотовіз), в напіврозвернутому вигляді, яка повністю перегородила дорогу зі сторони м. Харків, а під нею легковий автомобіль "Жигулі", який рухався в даному напрямку, у своїй смузі руху. Даний автомобіль знаходився між задніми колесами автомобіля та колесами напівпричепа. Поряд на узбіччі стояв водій фури ОСОБА_11, який в той момент, не вживав будь-яких заходів для допомоги потерпілим. Він відразу підбіг до "Жигулів" провірив пульс водія, і зрозумів, що останній мертвий. Потім перевірив пульс пасажирки, яка була ще живою. Зупинив автомобілі, які проїжджали, та просив їх допомогти витягти пасажирку. Вони разом з іншими водіями намагалися витягти пасажирку, але не змогли, оскільки фура була навантажена худобою, то притиснула "Жигулі". Він сказав ОСОБА_11, що необхідно її розвантажити, вона стане легше, і вони зможуть витягти пасажирку. Однак, останній відмовився, зазначивши, що забороняє розвантажувати фуру. В подальшому вони з іншими водіями все таки витягли автомобіль з-під напівпричепа, за допомогою троса, причепивши його до іншої фури. Потім приїхало дві швидкі допомоги. Після чого він повернувся на базу, та пізніше, коли побачив, що приїхали працівники поліції знову прийшов на місце ДТП. Також зазначив, що напередодні був дощ і дорога була мокрою. Місце, де відбулося ДТП не освітлювалося, і там було темно. Фури взагалі не було видно на дорозі, оскільки будь-яких попереджувальних знаків не було, та на боковій частині напівпричепа були відсутні світловідбивачі. Знака аварійної зупинки на дорозі він також не бачив. Побачити дану фуру заздалегідь було майже неможливо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він разом із ОСОБА_11 працювали у ТД "Чернігівській" водіями. Точної дати він не пам'ятає, можливо 31.05.2016 р., він разом із ОСОБА_11 повертався із відрядження, в яке їх відправили на підставі подорожнього листа, з метою транспортування великої рогатої худоби до м. Чернігів. Завантажившись, вони виїхали із Полтавської області, в напрямку пункту призначення. ОСОБА_11 керував автомобілем марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз", а він - автомобілем марки "СуперМаз", із напівпричепом "Одаз". В той момент, як вони рухалися по окружній дорозі м. Бориспіль, проїжджаючи через міст, який розташований неподалік від заводу, в автомобілі під керуванням ОСОБА_11 лопнуло два колеса в напівпричепі. Вони зупинилися на узбіччі дороги, в карманчику, щоб поміняти колесо. Помінявши колесо, ОСОБА_11 сів за кермо та поїхав в сторону м. Києва. Він же ще 20-30 хвилин перебував на цьому ж місці, де прибирав старі колеса та складав весь інструмент. Потім він побачив, що йому на зустріч іде ОСОБА_11, який проїхавши його, поїхав далі, повідомивши йому, що він розвернеться і вони будуть їхати далі. Вони розминулися неподалік "Селекційного заводу". ОСОБА_11 повернувся назад, оскільки не міг до нього додзвонитися, бо його телефон був розряджений, а його довго не було. Після чого він сів до салону свого автомобіля, поставив мобільний телефон на зарядку, та збирався їхати. В цей момент йому зателефонував ОСОБА_11, та повідомив, що він доїхав до повороту на м. Бориспіль, намагаючись розвернутися, застряг у кюветі, і йому необхідна допомога, бо він не може виїхати. Він відразу поїхав до ОСОБА_11, під'їхавши до нього зупинився. Фура стояла на дорозі в наступному положенні: тягач знаходився на узбіччі, за асфальтом, а напівпричіп - на дорозі, займаючи її більшу частину. В цей час ОСОБА_11 намагався злити бензин. Він знаючи, що у ОСОБА_11 був старий знак аварійної зупинки, відразу дістав зі свого автомобіля аналогічний знак, та поставив його на дорозі в напрямку м. Бориспіль, на відстані 3-4 метрів від напівпричепа, та на відстані близько 50 см. від лінії дорожньої розмітки. Після чого він сів до свого автомобіля та поїхав далі, щоб розвернутися з метою подальшого буксирування автомобіля, яким керував ОСОБА_11 Проїхавши трохи далі 200-300 метрів, він доїхав до станції техобслуговування, де був великий майданчик, на якому він міг розвернутися. Він заїхавши на даний майданчик, почав розвертатися і в цей час в нього вистрелив шланг, який з'єднував тягач із напівпричепом. Він загальмував, вийшов із авто, приєднав шланг, поставив стяжки, після чого розвернувшись, він продовжив свій рух до ОСОБА_11 Це зайняло в нього близько 2 хвилин. Рухаючись по дорозі, він побачив, що перед ним зупинилися два легкові автомобілі, а попереду них кран. Він також зупинився, не розуміючи чому всі стоять, а потім йому повідомили, що там ДТП. Він вийшов із авто, направився до місця ДТП, підійшовши куди, він побачив, що під напівпричепом автомобіля, яким керував ОСОБА_11, знаходився легковий автомобіль, який рухався зі сторони м. Бориспіль в напрямку м. Києва. Він підійшов до ОСОБА_11, який стояв на узбіччі, запитав, що сталося, на що останній відповів, що не знає як це авто опинилося під його машиною. Це все відбувалося в ночі, після дванадцятої години. Не зважаючи на те, що це була ніч, автомобіль ОСОБА_11 було видно, оскільки він заглохнув на відстані близько 10 м. від ліхтаря, розташованого на дорозі. Крім того, неподалік були розташовані якісь бази та СТО, які освітлювалися ліхтарями. Тому видимість в тому місці, де стояв авто ОСОБА_11, була гарною. Вони викликали швидку допомогу, яка приїхала лише через годину. Потім приїхали працівники поліції. Вони разом з іншими водіями, з великими зусиллями, витягнути водія та пасажира легкового автомобіля, яких дуже сильно затисло. Пізніше він поїхав, та був у м. Чернігові 01.06.2016 р. зранку. ОСОБА_11 приїхав в цей же день, але пізно ввечері. Зазначив, що на момент ДТП він працював у ТД "Чернігівській" разом із ОСОБА_11 водіями. Коли він влаштувався на роботу, то ОСОБА_11 там вже працював водієм. Куди сама їхати і коли саме їм визначав диспетчер, видаючи подорожній лист, в якому було все зазначено. В ті дні коли вони нікуди не їхали, вони відповідно до трудового розпорядку приходили на роботу на 08:00 год. ранку. Перед кожним виїздом всі водії проходили медичний огляд. Всі автомобілі належали підприємству ТД "Чернігівській" та були застраховані.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що точної дати він не пам'ятає, близько 2 років назад, було тепло, вночі, він, керуючи автомобілем "Volkswagen Caddy", їхав додому, до м. Бровари, рухаючись по окружній м. Бориспіль, в смузі руху в напрямку м. Бровари. Перед ним рухалася фура, водій, які знизивши швидкість руху, та деякий час рухався дуже повільно. Оскільки фура великогабаритний автомобіль, то йому не було видно, що сталося, та чому вона так повільно рухалася. Потім фура різко повернула вліво, виїхавши на зустрічну смугу руху, і він побачив, що в смузі руху в якій він рухався, стояла поперек дороги фура, а саме для перевезення великої рогатої худоби. Так, напівпричіп стояв посеред дороги, перекривши повністю рух в смузі руху в якій він рухався, а також незначна його частина, на скільки він пам'ятає, знаходилася ще і на зустрічній смузі руху, тягач був на узбіччі. При цьому під даним напівпричепом, майже повністю, був автомобіль марки "Жигулі". Також він побачив якогось чоловіка, який стояв і дивився на місце аварії. Зазначив, що цей чоловік схожий на обвинуваченого ОСОБА_11 На той момент, він подумав, що це був водій фури. Проїжджаючи повз фуру, яка знаходилася посеред дороги, він помітив, що на місці аварії не було ні працівників поліції, ні швидкої допомоги. Об'їхавши місце аварії, не зупиняючись, він відразу зателефонував до працівників поліції. Однак, оскільки він не знав точної адреси, де відбулося ДТП, то побачивши заправку "WOG", яка була розташована неподалік, він під'їхав туди, щоб дізнатися у працівників адресу. Запитавши адресу, він повідомив працівникам поліції місце, де відбулося ДТП. Також зазначив, що видимість дороги була поганою, оскільки було дуже темно. Помітив фуру на дорозі, лише освітивши її світлом від своїх фар. Він не помітив, щоб фура та напівпричіп будь-яким чином освітлювалася. Також не бачив, щоб на боковій частині напівпричепа були ввімкнені габаритні вогні. Крім того, додав, що знака аварійної зупинки ні на дорозі, ні на місця ДТП, він також не бачив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він працював разом із ОСОБА_11 у ТД "Чернігівській" водіями. Він був офіційно працевлаштований. ОСОБА_11 працював у ТД "Чернігівській" на даній посаді з 2010 року. Вказівки щодо виїздів надавав начальник на підставі подорожнього листа, в якому зазначалося місце, час, куди саме необхідно виїжджати та коли необхідно здійснити доставку. Точної дати він не пам'ятає, чи в кінці травня, чи на початку червня 2016 р. він разом із водіями ОСОБА_11 та ОСОБА_14 поверталися із відрядження із м. Полтави, куди поїхали для транспортування великої рогатої худоби із совхозу. Кожен із них керував окремим автомобілем. Завантаживши автомобілі, вони всі разом виїхали в один день, ввечері, в напрямку до м. Чернігів. При цьому кожен із водіїв може сам обирати, якою саме дорогою йому їхати. Враховуючи, що йому необхідно було на наступний день їхати до м. Дніпро, він поїхав по коротшій дорозі, а тому по окружній м. Бориспіль він не їхав. 01.06.2016 р. о 08:00 год. він прибув до місця призначення, розвантажив автомобіль, після чого відправився додому, де відразу ліг відпочивати. Стосовно подій, що стосуються обставин ДТП за участю водія ОСОБА_11, він нічого сказати не може, оскільки очевидцем даної події не був. Про дане ДТП дізнався від своїх колег. Зазначив, що їздили вони не кожного дня. В ті дні коли вони нікуди не їхали, вони відповідно до трудового розпорядку приходили на роботу, де перебували цілий робочий день. Перед кожним виїздом всі водії проходили медичний огляд.

Крім показань свідків, вина ОСОБА_11 у вчиненні злочину підтверджується також наступними доказами:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016110000000178 від 01.06.2016 року (т.2 а.с.18), з якого вбачається, що розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.06.2016 р. приблизно о 00:20 год. на 17 км. + 700 м. автодороги "Північно-східний об'їзд міста Києва", поблизу с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, за участю автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_17, вантажного автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_11, який стояв перпендикулярно проїзній частині, внаслідок якої загинув водій та пасажир автомобіля марки "ВАЗ 21074";

-постановою за підписом першого заступника прокурора області старшого радника юстиції ОСОБА_19 про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12016110000000178, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КПК України (т.2 а.с.19-21);

-карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону о 00 год. 24 хв. 01.06.2016 р. від громадянина ОСОБА_16 (т.2 а.с.22) про те, що в с. В. Олександрівка, вул. Бориспільська окружна, 19, поблизу АЗС "Маршал" сталося ДТП за участю легкового автомобіля та вантажного автомобіля, яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільським МВ ГУМВС України в Київській області за № 10095 від 01.06.2016 р.;

-карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону о 03 год. 06 хв. 01.06.2016 р. від лікаря Бориспільської ЦРЛ (т.2 а.с.23) про те, що після ДТП до лікарні доставлено гр. ОСОБА_18 з діагнозом ЗЧМТ, ЗГМ та ЗГК, яка була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільським МВ ГУМВС України в Київській області за № 10098 від 01.06.2016 р.;

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.06.2016 р. з ілюстративною таблицею до даного протоколу (т.2 а.с.24-27, 28-31). В ході цієї слідчої дії було встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди - ділянка автодороги "Північно-східний об'їзд міста Києва, що розташовується на 17-му кілометрі + 700 метрів, на смузі руху в напрямку м. Бровари. Подія відбулася на горизонтальній, прямій дорозі, без освітлення, з асфальтобетонним покриттям, пошкодження дорожнього покриття відсутні, при цьому стан покриття, на момент огляду, - сухе. Дана дорога має два напрямки руху по одній смузі руху в кожному напрямку, загальною шириною 7,60 м. Ширина смуги руху в напрямку м. Харків складає 3,80 м., а ширина узбіччя - 4,50 м., в напрямку м. Бровари - 3,80 м., а ширина узбіччя - 5 м. Регулювання руху на цій ділянці відбувалось за допомогою дорожніх знаків та розмітки. На проїзній частині нанесені лінії горизонтальної дорожньої розмітки для розділення зустрічних потоків транспорту. До проїзної частини з обох боків прилягає узбіччя: ширина узбіччя білі смуги руху в напрямку м. Харків складає 4,50 м., а в напрямку м. Бровари - 5 м. В процесі огляду зафіксовано положення транспортних засобів на місці пригоди: автомобіль марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, розташований на смузі руху в напрямку м. Бровари, на цій же смузі руху, поперек дороги знаходиться напівпричіп "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, на узбіччі, що поряд із даною смугою руху, розташований автомобіль "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2. На місці події сліди залишені колесами транспортних засобів відсутні. В той же час на місці події було виявлено: капот, лобове скло та решітка радіотора від автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, осип скла та подряпини на дорожньому покритті. Також за кермом автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, був виявлений труп ОСОБА_17. З місця події було вилучено автомобіль марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, а автомобіль марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, передано під розписку ОСОБА_11 В процесі огляду складено план-схему до протоколу огляду, який складався за участю двох понятих та у присутності водія автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_11, а також складено ілюстративну таблицю - додаток до протоколу з даними, відповідно до яких зафіксовано загальний вид слідової інформації, положення автомобілів;

-схемою дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с.25), на якій зображена ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: ділянка автодороги "Північно-східний об'їзд міста Києва, що розташовується на 17-му кілометрі + 700 метрів, на смузі руху в напрямку м. Бровари, із позначенням розташування дорожньої розмітки, ширини проїжджої частини разом з роздільними смугами та ширини узбіччя. Також зафіксовано розташування автомобілів марки: "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, та "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, після зіткнення. Також на схемі зафіксовано розміщення частин та об'єктів, що відокремилися від транспортних засобів, а саме на смузі руху в сторону м. Бровари, осип скла та площа розсіювання скла, капот автомобіля та решітка радіотора від автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4. При цьому, на даній схемі місця ДТП зафіксовано подряпини на асфальті, а саме на смузі руху в напрямку до м. Бровари, на відстані 0,1 м. та 0,4 м. від узбіччя. Також зі схеми вбачається, що значна частина напівпричепа "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, розміщена на дорозі, а саме 4,9 м., перпендикулярно дорозі. Це в свою чергу свідчить про те, що зіткнення автомобілів марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, та "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, відбулося в смузі руху в напрямку м. Бровари, при цьому до моменту зіткнення напівпричіп "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, знаходився на дорозі в нерухомому стані, зайнявши її значну частину, та повністю перегородивши рух автомобілям, що рухалися зі сторони м. Бровари;

-протоколом огляду транспортного засобу - автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3 (т.2 а.с.33-37), під керуванням ОСОБА_11, з якого вбачається, що удар прийшовся в праву нижню частину напівпричепу автомобіля марки "ЗИЛ". При огляді встановлені наступні зовнішні пошкодження: деформація правої нижньої частини причепа в середній його частині. В процесі огляду встановлено відсутність бокових сигналових освітлювальних приладів на причепі. В ході огляду пошкоджень на автомобілі марки "ЗИЛ" не виявлено;

-протоколом огляду транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4 (т.2 а.с.38-41), під керуванням ОСОБА_17, з якого вбачається, що удар прийшовся в передню частину вказаного автомобіля. При огляді встановлені наступні зовнішні пошкодження: повна деформація передньої частини автомобіля, деформація даху, передніх та задніх правих та лівих дверей. Встановлено, що положення передніх коліс щодо транспортного засобу - прямо. З місця пригоди вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, серія НОМЕР_13;

-постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_20 про визнання речовим доказом від 10.06.2016 р. (т.2 а.с.47-48), згідно якої транспортний засіб - автомобіль марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 12016110000000178;

-постановами старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_20 про визнання речовим доказом від 10.06.2016 р. (т.2 а.с.51-52, 49-50), згідно якої транспортний засіб - автомобіль марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, та напівпричіп "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12016110000000178;

-письмовою розпискою ОСОБА_11 (т.2 а.с.42), згідно якої останній отримав на відповідальне зберігання автомобіль марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3;

-висновком інженерно-технічної експертизи № 19/8-02/822 від 11.08.2016 р., наданого судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Київського обласного НДЕКЦ МВС України ОСОБА_21 (т.2 а.с.54-58), згідно якого місце зіткнення автомобіля зіткнення "ВАЗ 21074", номерний знак НОМЕР_4, із напівпричепом "Одаз", номерний знак НОМЕР_3, який перебував у складі із автомобілем "ЗИЛ", номерний знак НОМЕР_2, сталося в смузі руху в бік м. Бровари, перед початком зафіксованих на схемі подряпин на дорожньому покритті. В процесі зіткнення автомобіль "ВАЗ 21074", номерний знак НОМЕР_4, контактував передньою частиною (капот, ліве та праве крило, дах), із правою боковою частиною платформи напівпричепа "Одаз", номерний знак НОМЕР_3;

-висновком інженерно-технічної експертизи № 19/8-02/821 від 05.08.2016 р., наданого судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Київського обласного НДЕКЦ МВС України ОСОБА_21 (т.2 а.с.60-63), з якого вбачається, що рульове керування автомобіля "ВАЗ 21074", номерний знак НОМЕР_4, на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля "ВАЗ 21074", номерний знак НОМЕР_4, на момент огляду знаходиться в технічно несправному працездатному стані через руйнування живильного резервуару головного гальмівного циліндру. Дана несправність виникла в момент зіткнення. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля "ВАЗ 21074", номерний знак НОМЕР_4, на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено;

-висновком інженерно-технічної експертизи № 19/8-02/823 від 25.07.2016 р., наданого судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Київського обласного НДЕКЦ МВС України ОСОБА_22 (т.2 а.с.65-68), згідно якого рульове керування автомобіля "ЗИЛ", номерний знак НОМЕР_2, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля "ЗИЛ", номерний знак НОМЕР_2, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля "ЗИЛ", номерний знак. НОМЕР_2, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено;

-висновком інженерно-технічної експертизи № 19/8-02/824 від 25.07.2016 р., наданого судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Київського обласного НДЕКЦ МВС України ОСОБА_22 (т.2 а.с.70-72), з якого вбачається, що система робочого гальма напівпричепа "Одаз", номерний знак НОМЕР_3, на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в системі робочого гальма перед ДТП, не виявлено. Елементи підвіски напівпричепа "Одаз", номерний знак НОМЕР_3, на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей підвіски, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено;

- висновком експерта № 156 від 01.07.2016 р., (т.2 а.с.73-74), з якого вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_17 були виявлені наступні тілесні ушкодження: 1. а) зона осаднення із множинними саднами передньої поверхні грудної клітки та черевної стінки, множинні переломи ребер з обох сторін, крововиливи в прикореневих та міждолевих відділах легень з розривами плеври, розрив печінки, забій підшлункової залози та нирок; б) забійна рана підборіддя, забійна рана лівої кисті, відкритий перелом правої ліктьової кістки; в) множинні садна правого передпліччя, лівого плеча і передпліччя, лівого колінного суглобу. Всі виявлені тілесні ушкодження на трупі гр. ОСОБА_17 виникли від дії тупих предметів. Характер та розташування тілесних ушкоджень, наявність ознак струсу тіла, вказують на те, що тілесні ушкодження виникли в результаті ДТП (травма в салоні автомобіля в момент його зіткнення з перешкодою). Виявлені при дослідженні трупу гр. ОСОБА_17 тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки та черевної порожнини, вказані в п. 1.а, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент спричинення і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті потерпілого. Тілесні ушкодження у вигляді забійних ран мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Відкритий перелом правої ліктьової кістки має ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді саден мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_17 настала від закритої травми грудної клітки та черевної порожнини із множинними саднами передньої поверхні грудної клітки та черевної стінки, множинні переломи ребер з обох сторін, крововиливи в прикореневих та міждолевих відділах легень з розривами плеври, розрив печінки і селезінки, забій підшлункової залози та нирок, що супроводжувалось масивною крововтратою (2800 мл.);

-висновком експерта № 160 від 03.10.2016 р. (т.2 а.с.75-76), з якого вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа гр. ОСОБА_18 були виявлені наступні тілесні ушкодження: 1. а) закрита черепно-мозкова травма, синці та садна на обличчі, крововиливи під оболонками та в речовині головного мозку, лінійний перелом потиличної кістки зліва, лінійний перелом лівої виличної кістки, уламкові переломи правого та лівого вилично-верхньощелепного комплексу та медіальної і латеральної стінок лівої орбіти (клінічно), закритий перелом кісток носа; б) крововиливи в прикореневих та міждолевих відділах легень з розривами плеври, розрив селезінки (клінічно), забій з розривом підшлункової залози, розрив шлунку, наявність крові в черевній порожнині 600-800 мл. (клінічно), стан після спленектомії; в) синці та садна верхніх та нижніх кінцівок. Всі виявлені тілесні ушкодження на трупі ОСОБА_18 виникли від дії тупих предметів. Характер та розташування тілесних ушкоджень, наявність ознак струсу тіла, вказують та те, що тілесні ушкодження виникли в результаті ДТП (травма в салоні автомобіля в момент його зіткнення із перешкодою). Виявлені при дослідженні трупу гр. ОСОБА_18 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, вказані в п. 1.а, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент спричинення і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті потерпілої. Смерть ОСОБА_18 настала від закритої черепно-мозкової травми, що проводжувалось набряком набуханням головного мозку;

-схемою організації дорожнього руху на ділянці км 17+700 автомобільної дороги Р-03 Північно-Східний обхід м. Києва, надісланої листом № 06с/2035 від 17.06.2016 р. за підписом заступника начальника з експлуатаційного утримання доріг ОСОБА_23 (т.2 а.с.77, 78), на якій відображено розташування дорожньої розмітки; дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху, на даній ділянці дороги, а також об'єкти, які розташовані поряд із дорогою;

-листом № 01-20/769 від 14.06.2016 р. за підписом директора Українського гідрометеорологічного Державної служби України з надзвичайних ситуацій ОСОБА_24 (т.2 а.с.79), в якому містяться погодні умови за оперативними даними найближчого пункту спостереження метеорологічної станції Бориспіль, що знаходиться найближче до місця події: з 22:00 год. 31.05.2016 р. до 00:30 год. 01.06.2016 р., а саме: 21:00 год. - хмарність 7 балів; температура повітря 21,1 градусів тепла; дощ; метеорологічна дальність видимості 10 км.; відносна вологість повітря 80%; напрямок вітру - північний; швидкість вітру 1 м/с; кількість опадів становила 2 мм; 01.06.2016 р. 00:00 год. - хмарність 0 балів; температура повітря 19,2 градусів тепла; без опадів; метеорологічна дальність видимості 9 км.; відносна вологість повітря 86%; напрямок вітру - північно-східний; швидкість вітру 2 м/с;

-даними акту судово-токсикологічного дослідження № 207 від 03.06.2016 р. на вміст спирту в крові гр. ОСОБА_11 (т.2 а.с.86), з якого вбачається, що при судово-токсикологічному дослідженні крові гр. ОСОБА_11 (дата і час взяття крові: 01.06.2016 р. о 05:45 год.) метиловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери, не виявлені;

-протоколом огляду трупа від 02.06.2016 р. (т.2 а.с.91-92), згідно якого в реанімаційному приміщенні Бориспільської ЦРЛ, в присутності лікаря, було оглянуто труп жінки - ОСОБА_18, та зафіксовано видимі тілесні ушкодження;

-копією свідоцтва про смерть ОСОБА_17 (т.2 а.с.93), з якого вбачається, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_15 р. на 17 км. автодороги ПСО м. Києва, Бориспільський район, Київської області;

-копією свідоцтва про смерть ОСОБА_18 (т.1 а.с.89), з якого вбачається, що остання помела ІНФОРМАЦІЯ_14 р.;

-копією медичної довідки про причину смерті № 160 від 03.06.2016 р. (т.1 а.с.90), з якої вбачається що причиною смерті ОСОБА_18 стала травма в салоні автомобіля під час зіткнення з вантажним автомобілем;

-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 24.11.2016 року, за участю ОСОБА_11, в присутності адвоката Подалюка В.О. та двох понятих (т.2 а.с.94-97). В ході цієї слідчої дії, на місці події, в темну пору доби, ОСОБА_11 добровільно, без будь-якого тиску з боку правоохоронних органів, детально розказав та відтворив обставини при яких сталася дорожньо-транспортна пригода 01.06.2016 р. о 00:20 год. на автодорозі "Північно-східний об'їзд міста Києва, 17 км. + 700 м., за участю автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, під його керуванням, та автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, за кермом якого перебував ОСОБА_17, надаючи конкретну інформацію щодо обставин даної події. Так, ОСОБА_11 повідомив, що він керуючи автомобілем марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, який був завантажений, рухався по автодорозі "Північно-східний об'їзд міста Києва, в напрямку м. Бориспіль, та вирішив розвернутися, оскільки йому необхідно було їхати у зворотному напрямку. Виконуючи маневр розвороту, коли його автомобіль виїхав на праве узбіччя, яке прилягає до смуги руху в напрямку м. Бровари, його автомобіль потрапив у впадину, внаслідок чого він не зміг завершити маневр, оскільки автомобіль не міг рухатися. У зв'язку з чим напівпричіп перекрив смугу руху в напрямку м. Бровари та м. Бориспіль. Через деякий час в праву бокову частину напівпричепа здійснив зіткнення автомобіль марки "ВАЗ 21074", який рухався в напрямку м. Бровари. При цьому, в ході слідчого експерименту ОСОБА_11, за допомогою схожого тягача та напівпричепа, вказав як саме його автомобіль із напівпричепом був розташований на дорозі до моменту та в момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме, що напівпричіп перекрив обидві смуги руху, а тягач знаходився на правому узбіччі в бік м. Бровари. Після чого шляхом віддалення та наближення автомобіля "ВАЗ" було встановлено видимість напівпричепа на проїзній частині при ввімкненому ближньому світлі фар, що становила 58 м., та при ввімкненому дальньому світлі фар, що становила 101 м. Також встановлено, що в момент виявлення напівпричепа на проїзній частині видимість елементів дороги відповідає видимості напівпричепа та як він повністю перекриває послідовність елементів дорожньої розмітки та смуг руху;

-письмовою заявою ОСОБА_11 від 24.11.2016 р. (т.2 а.с.100), в якій останній відмовляється від залучення його в якості потерпілого при проведенні слідчого експерименту за його участі;

-даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту на місці скоєння злочину від 01.06.2017 року, за участю ОСОБА_11, в присутності адвоката Подалюка В.О. та двох понятих (т.2 а.с.102-105). В ході цієї слідчої дії, на місці події, в темну пору доби, ОСОБА_11 добровільно, без будь-якого тиску з боку правоохоронних органів, детально розповів та вказав про обставини при яких сталася дорожньо-транспортна пригода 01.06.2016 р. о 00:20 год. на автодорозі "Північно-східний об'їзд міста Києва, 17 км. + 700 м., за участю автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, під його керуванням, та автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, за кермом якого перебував ОСОБА_17 При цьому його пояснення майже повністю аналогічні його поясненням, наданим під час проведення слідчого експерименту за його участю 24.11.2016 р. Разом з тим, в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_11 зазначив, що на відстані 40 м. від місця зіткнення, на смузі руху в напрямку м. Бровари, його напарник, який керував автомобілем марки "МАЗ" ОСОБА_15, встановив дорожній знак "Аварійна зупинка". Після чого він поїхав до м. Чернігів. Після чого шляхом віддалення та наближення автомобіля "ВАЗ" було встановлено видимість дорожнього знака "Аварійна зупинка" на проїзній частині при ввімкненому ближньому світлі фар, що становила 164 м.;

-висновком інженерно-технічної експертизи № 592ат від 20.04.2017 р., наданого старшим судовим експертом відділу автотехнічних досліджень лабораторії інженерних, економічних, товарознавчих досліджень та оціночної діяльності Київського обласного НДЕКЦ МВС України ОСОБА_25 (т.2 а.с.102-105), з якого вбачається, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2., п. 12.3. Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх обставин задана швидкість руху автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху, при увімкненому ближньому світлі фар. 3а даних дорожніх обставин задана швидкість руху автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху при увімкненому дальньому світлі фар. В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17 мав технічну можливість попередити зіткнення з напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись із увімкненим дальнім світлом фар, в заданий момент виникнення небезпеки для руху. В заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17 не мав технічної можливості попередити зіткнення з напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись із увімкненим ближнім світлом фар, в заданий момент виникнення небезпеки для руху;

-висновком експерта за результатами проведення судової авто технічної експертизи № 12110/12111/17-52 від 13.07.2017 р., проведення якої було доручено комісії експертів Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України, а саме: ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (т.2 а.с.112-117), відповідно до якого водій автомобіля "ЗІЛ" в дорожній обстановці, що склалася, з технічної точки зору, повинен був діяти відповідно до п.п. 2.3.а), д); 9.9.а); 9.10.б); 9.11.б); 10.7.г); 19.4; 19.8 ПДР України. За встановлених слідством обставин, на момент пригоди, автомобіль "ЗІЛ" перебував в нерухомому стані поперек дороги, дослідження питання технічної можливості уникнути пригоди з боку водія ОСОБА_11 за рахунок додаткових дій, направлених на зміну режиму руху керованого ним транспортного засобу, з технічної точки зору, не доцільно. В даному випадку можливість уникнути пригоди полягала в дотриманні ним вимог п.п. 2.3.а), д); 9.9.а); 9.10.б); 9.11.б); 10.7.г); 19.4; 19.8 ПДР України, для чого не вбачається перешкод технічного характеру. Водій автомобіля "ВАЗ 21074", з технічної точки зору, повинен був діяти, відповідно до вимог п.п. 2.3.б); 12.2; 12.3. ПДР України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля "ВАЗ", при швидкості руху не більше 90 км/год., рухаючись з увімкненим дальнім світлом фар, мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування. Водій автомобіля "ВАЗ", при швидкості руху не більше 90 км/год., рухаючись з увімкненим ближнім світлом фар, при виявлені знаку аварійної зупинки на відстані 164 м., мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем "ЗІЛ" шляхом застосування екстреного гальмування. Якщо водій автомобіля "ВАЗ" рухався, на момент пригоди, з увімкненим дальнім світлом фар, то в за встановлених слідством обставин в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору, знаходились як дії водія ОСОБА_17, в частині несвоєчасності застосування заходів на уникнення зіткнення, так і дії водія ОСОБА_11, в частині створення перешкоди (небезпеки) для руху. Якщо перед ДТП автомобіль "ВАЗ" рухався з увімкненим ближнім світлом пар, то за встановлених слідством обставин, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору, знаходились дії водія ОСОБА_11, в частині неналежного позначення зупиненого автомобіля "ЗІЛ" та напівпричепа до нього на проїзній частині, зокрема не виставлення знаку аварійної зупинки. Натомість дії водія ОСОБА_17, за даним варіантом розвитку події, не знаходились в причинному зв'язку з її виникненням;

-листом Регіонального сервісного центру в Чернігівський області Міністерства внутрішніх справ України № 31/25/6-873вх від 14.07.2016 р., за підписом в.о. директора ОСОБА_28 (т.2 а.с.81), з якого вбачається, що гр. ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримував 20.03.2003 р. в Чернігівському ВРЕР посвідчення водія НОМЕР_17, категорії "А, В, С, Д", та серед позбавлених права керування транспортними засобами не значиться;

-копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки "ЗИЛ 441510" (вантажний сідловий тягач-Е), реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.2 а.с.46), згідно якого власником даного транспортного засобу являється ПАТ "Ватутінський м'ясокомбінат", володільцем якого виступає ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", на підставі договору оренди транспортного засобу № 10-06/15 від 10.06.2015 р. (т.2 а.с.131, 132, 133);

-копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - напівпричепа Д/П худоби-Е "Одаз", модель 9958, реєстраційний номер НОМЕР_3 (т.2 а.с.46), згідно якого власником даного транспортного засобу являється ТОВ "Лебединський м'ясокомбінат", володільцем якого виступає ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", на підставі договору оренди транспортного засобу № 10-06/15 від 10.06.2015 р. (т.2 а.с.131, 132, 133);

-копії подорожнього листа № 235864, вантажного автомобіля від 30.05.2016 р. - 01.06.2016 р., виданого ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", отриманого водієм ОСОБА_11 (т.1 а.с.84), яким підтверджується, що в період з 30.05.2016 р. по 01.06.2016 ОСОБА_11 перебував у відрядженні за маршрутом с. Веприк Полтавської області - ТОВ "ТД "Чернігівський", м. Чернігів, із використанням автомобіля марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2;

-копією посвідчення водія НОМЕР_18 ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_6, та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_29 (т.2 а.с.44-45);

-копією полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7872138 на автомобіль марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, період дії з 30.03.2016 по 29.03.2017 р., код страховика 161, страхувальник - ПАТ СК "СКАЙД".

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчить відповідні протоколи та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази, що свідчать про особу обвинуваченого та письмові докази, надані стороною захисту.

При цьому, суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_14, в частині того, що він виставляв на проїзній частині дорожній знак аварійної зупинки, в смузі руху в напрямку м. Бориспіль, позаду напівпричепа. Так, його показання в цій частині є путаними, нелогічними та останній, в ході його допиту, неодноразово частково їх змінював. Так, спочатку він зазначив, що перед тим, як їхати розвертатися він зупинився неподалік автомобіля ОСОБА_11, підійшов до ОСОБА_11, останній сказав йому, що необхідний трос та знак аварійної зупинки. Він дістав свій знак аварійної зупинки, поставив його на дорозі, і поїхав розвертатися. Після чого він змінив свої показання, та зазначив, що він зупинився поряд із автомобілем ОСОБА_11, знаючи, що в ОСОБА_11 був старий аварійний знак, самостійно відразу взяв свій знак аварійної зупинки, поставив його на дорозі, після чого поїхав розвертатися. При цьому з ОСОБА_11 він не спілкувався, оскільки останній в цей час намагався злити бензин із автомобіля у відро.

Крім того, вищезазначені показання свідка ОСОБА_14 є суперечливими та не узгоджуються між собою, в частині того, на якій саме відстані від автомобіля, яким керував ОСОБА_11, на проїзній частині, він поставив знак аварійної зупинки. Так, спочатку ОСОБА_14 зазначив, що свій знак "Аварійна зупинка" він поставив на дорозі, в смузі руху в напрямку м. Бориспіль, на відстані 3-4 метрів від напівпричепа, позаду та на відстані близько 50 см. від лінії дорожньої розмітки. Пізніше він зазначив, що знак аварійної зупинки він розмітив на проїзній частині, позаду напівпричепа, на відстані близько 12 м. При цьому, уточняючи зазначав, що він мав на увазі відстань разом із довжиною автомобіля ОСОБА_11 В той же час, як вбачається зі схеми місця ДТП, автомобіль марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_11, а саме напівпричіп "Одаз", був розміщений на проїзній частині перпендикулярно дорозі, а не паралельно. Враховуючи таке положення розташовування напівпричепа на дорозі, розміщення знаку аварійної зупинки позаду напівпричепа, відраховуючи від його довжини, є неможливим.

При цьому, вищезазначені показання свідка ОСОБА_14 повністю суперечать показанням, які були надані обвинуваченим ОСОБА_11, під час його допиту, в яких останній підтвердив, що ОСОБА_14 їдучи йому на зустріч, проїхавши його автомобіль, трохи далі зупинився. Він думав, що ОСОБА_14 буде розвертатися, однак трохи постоявши останній поїхав. В момент зупинки ОСОБА_14 до нього не підходив, він з ним не спілкувався, і він не бачив, щоб останній перебував поряд із його автомобілем чи напівпричепом, та ставив свій знак аварійної зупинки на проїзній частині за напівпричепом.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що показання свідка ОСОБА_14, про те, що він виставляв дорозі свій знак аварійної зупинки, є надуманими, суперечливими, нелогічними, та останній, в ході його допиту, неодноразово їх змінював, викладаючи різні версії щодо обставин того, як саме він розміщував даний знак, що викликає сумнів в їх правдивості.

При цьому такі показання свідка ОСОБА_14 повністю спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Як вбачається з показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_30, які безпосередньо перебували на місці події, після дорожньо-транспортної пригоди, через незначний проміжок часу, останні зазначили, що знак "Аварійної зупинки" ні на проїзній частині в двох напрямках руху, ні на місці ДТП, ні поряд з місцем ДТП, вони не бачили.

Аналізуючи дані показання свідків, які безпосередньо допитані в судовому засіданні, досліджені докази, суд приходить до висновку, що вони є достовірними, оскільки в них викладені лише ті факти, які особи сприймали особисто і підстав сумніватися в їх правдивості судом не встановлено, оскільки мотивів можливої нечесності як приводу для обмовляння обвинуваченого судом не встановлено.

Такі показання зазначених свідків повністю узгоджуються з показами, наданими під час допиту в судовому засіданні, обвинуваченим ОСОБА_11, в яких останній підтвердив, що він особисто не бачив, щоб ОСОБА_14 ставив знак "Аварійна зупинка" позаду його напівпричепа на проїзній частині, а також він не бачив, щоб даний знак стояв на дорозі, хоча він весь час перебував поряд зі своїм автомобілем; з даними, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 1 червня 2016 року, з ілюстративною таблицею до даного протоколу, який був складений слідчим з дотриманням вимог ст. 237 КПК України, за участю двох понятих та водія ОСОБА_11, які жодних зауважень до цих документів не мали, відповідно до яких зафіксовано загальний вид слідової інформації, положення автомобілів, з яких вбачається, що знак аварійної зупинки на місці ДТП відсутній; а також з даними, які відображені в схемі дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.06.2016 р. о 00:20 год. на автодорозі "Північно-східний об'їзд міста Києва, що розташовується на 17-му кілометрі + 700 метрів, яка підписана учасником пригоди ОСОБА_11, двома понятими, які були присутніми під час її складання, а також слідчим, яким вона була складена, і ніким не оскаржена, а тому вважається такою, що відповідає фактичним обставинам події, та на якій чітко зафіксовано сліди та предмети, що стосуються пригоди, з якої вбачається, що на місці дорожньо-транспортної пригоди був відсутній знак аварійної зупинки, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони повністю узгоджуються між собою, а тому приходить до висновку, що після вимушеної зупинки автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_11, на автодорозі "Північно-східний об'їзд міста Києва, 17 км. + 700 м., на смузі руху в напрямку м. Бровари, при цьому напівпричіп розмітився перпендикулярно дорозі, перекривши повністю рух автомобілям, які рухалися в напрямку м. Бровари, в нічний час доби, знак аварійної зупинки за напівпричепом "Одаз", тобто з боку гіршої видимості для учасників дорожнього руху, а саме у зазначеній смузі руху, на проїзній частині, ніхто не установлював.

Таким чином, твердження свідка ОСОБА_14 про те, що він ставив на дорозі знак аварійної зупинки позаду напівпричепа "Одаз", в тій смузі руху, в якій він перекрив, не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, які підтверджуються всіма зібраними у справі доказами. У зв'язку з чим, показання свідка ОСОБА_14 в цій частині, суд вважає неправдивими, так такими, що були дані ним на ґрунті особистих дружніх відносин між ним та обвинуваченим, з яким він разом працював разом водіями в ТОВ "ТД "Чернігівський", в якості напарників, та його зацікавленості в результаті щодо невинуватості у вчиненні злочину саме ОСОБА_11 Показання даного свідка суд вважає спробою допомогти уникнути обвинуваченому кримінальної відповідальності за фактично скоєне діяння.

З цих підстав показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що 01.06.2016 р. зранку, коли він вже їхав до м. Чернігів, і з м. Бориспіль, йому зателефонував ОСОБА_14 і запитав, він його знак аварійної зупинки із місця ДТП, який він там установлював, вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Крім того, суд звертає увагу на те, що про факт того, що ОСОБА_14 встановлював на проїзній частині, до дорожньо-транспортної пригоди свій аварійний знак, за напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, та що останній, це повідомив йому в ході телефонної розмови з ним 01.06.2016 р., обвинуваченим ОСОБА_11 заявлено безпосередньо лише в судовому засіданні під час її допиту.

В той же час, під час проведення слідчого експерименту від 24.11.2016 р. на місці події за участю водія ОСОБА_11, в присутності адвоката Подалюка В.О. та двох понятих, останній детально розповів та вказав про обставини при яких сталася дорожньо-транспортна пригода 01.06.2016 р. о 00:20 год. на автодорозі "Північно-східний об'їзд міста Києва, 17 км. + 700 м., за участю автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, під його керуванням, та автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, за кермом якого перебував ОСОБА_17, що повністю відповідають його показам наданим, під його допиту в судовому засіданні, в цій частині. При цьому, суд звертає увагу, що в ході проведення даної слідчої дії ОСОБА_11 не зазначив, що ОСОБА_14, з яким він разом їхав із відрядження, на різних автомобілях, після вимушеної зупинки автомобіля марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз", під його керуванням, на автодорозі "Північно-східний об'їзд міста Києва, 17 км. + 700 м., на смузі руху в напрямку м. Бровари, встановлював знак на місці події.

В подальшому під час проведення слідчого експерименту від 01.06.2017 р. на місці події за участю водія ОСОБА_11, в присутності адвоката Подалюка В.О. та двох понятих, ОСОБА_11 знову детально розповів та вказав про обставини при яких сталася вищезазначена дорожньо-транспортна пригода, надаючи пояснення, які були майже повністю аналогічні його поясненням, наданим під час проведення слідчого експерименту за його участю 24.11.2016 р. Разом з тим, в ході проведення даного слідчого експерименту ОСОБА_11 зазначив, що на відстані 40 м. від місця зіткнення, на смузі руху в напрямку м. Бровари, його напарник, який керував автомобілем марки "МАЗ" ОСОБА_15, встановив дорожній знак "Аварійна зупинка". Після чого він поїхав до м. Чернігів.

Однак, суд не приймає до уваги, пояснення надані ОСОБА_11, в ході проведення слідчого експерименту від 01.06.2017 р., в частині того, що на відстані 40 м. від місця зіткнення, на смузі руху в напрямку м. Бровари, його напарник, який керував автомобілем марки "МАЗ" ОСОБА_15, встановив знак аварійної зупинки, оскільки вони не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, які підтверджуються всіма зібраними у справі доказами.

Так, під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він працював разом із ОСОБА_11 у ТД "Чернігівській" водіями, та підтвердив, факт того, що чи в кінці травня, чи на початку червня 2016 р. він перебував разом із водіями ОСОБА_11 та ОСОБА_14 у відрядженні в Полтавській обл., куди поїхали для транспортування великої рогатої худоби із совхозу. Після завантаження автомобілів, вони всі разом виїхали до м. Чернігова, однак він поїхав не тією дорогою по якій їхали ОСОБА_11. та ОСОБА_14, а тому того дня по окружній м. Бориспіль він взагалі не проїжджав, та на місці ДТП не був.

Такі покази свідка ОСОБА_15 повністю узгоджуються з показами, наданими під час допиту в судовому засіданні, обвинуваченим ОСОБА_11, та свідком ОСОБА_14, в яких вони підтвердили, що повертаючись із відрядження із Полтавської обл., вони їхали по одній і тій же дорозі, зокрема і по окружній дорозі м. Бориспіль, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.

Досліджуючи вищевказані докази, суд приходить до висновку, що 01.06.2016 р. свідок ОСОБА_15, повертаючись із відрядження, рухаючись в напрямку м. Чернігів, по окружній дорозі м. Бориспіль не проїжджав. Це в свою чергу вказує на те, що він не міг 01.06.2016 р. на відстані 40 м. від місця ДТП, на смузі руху в напрямку м. Бровари, встановити дорожній аварійний знак.

Крім того, суд звертає увагу, що під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 повідомив суду, що йому стало відомо про те, що на проїзній частині був виставлений знак аварійної зупинки, за напівпричепом, був виставлений знак аварійної зупинки 01.06.2016 р. Разом з тим, під час проведення слідчого експерименту 24.11.2016 р. ОСОБА_11 взагалі нічого не зазначав з приводу того, що на місці події був поставлений знак аварійної зупинки, незважаючи на те, що на цей момент йому був відомий даний факт і ці пояснення, він надавав через незначний проміжок часу після події, а тому вони найбільш об'єктивно відображають обставини, що відбулися. В той же час під час проведення слідчого експерименту 01.06.2017 р., через рік після події, ОСОБА_11 вже зазначає, що на місці події було виставлено знак аварійної зупинки.

З цих підстав пояснення, які були написані власноруч ОСОБА_11 в ході проведення слідчого експерименту від 01.06.2017 р., з приводу того, що його напарник ОСОБА_15 виставив знак аварійної зупинки на відстані 40 м. від напівпричепа, суд вважає неправдивими, а тому не приймає їх до уваги, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

При цьому, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_11, надані в ході його допиту, в частині того, що ОСОБА_14 установлював знак аварійної зупинки на місці події, оскільки вони є суперечливі, непослідовні і дані з метою уникнення ним належної кримінальної відповідальності, а такі спростовуються наведеними вище доказами і мотивами, в тому числі, що про цю обставини він повідомив виключно в ході судового розгляду кримінального провадження.

Крім того, достовірність показань свідка ОСОБА_14, в частині того, що місце, де здійснював маневр розвороту ОСОБА_11 та в подальшому зупинився його автомобіль разом із напівпричепом, було з гарною оглядовістю дороги, оскільки освітлювалося, суд вважає неправдивими та відкидає їх, так як вони в повному обсязі спростовуються: показаннями, наданими обвинуваченим ОСОБА_11, в яких він зазначив, що ділянка дороги, де вимушено зупинився його автомобіль, не освітлювалося і там було темно; показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_30, в яких останні зазначили, що частина проїзної частини, де на дорозі стояв автомобіль марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз" було з обмеженою оглядовістю дороги, оскільки будь-якого освітлення там не було; даними, що містяться в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме: ділянка автодороги "Північно-східний об'їзд міста Києва, що розташовується на 17-му кілометрі + 700 метрів, від 01.06.2016 р., згідного якого ділянка дороги - місце події не освітлена.

Тому з огляду на наведені докази, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, на автодорозі "Північно-східний об'їзд міста Києва, 17 км. + 700 м., почав виконувати маневр розвороту в темну пору доби на ділянці дорозі з обмеженою оглядовістю дороги в обох напрямках, оскільки дана ділянка не освітлювалася.

З цих підстав твердження обвинуваченого ОСОБА_11, в частині того, що він виконував маневр розвороту, у відповідності з вимогами ПДР України, суд оцінює критично та не приймає їх до уваги.

При цьому, твердження обвинуваченого про те, що він вирішив виконувати маневр розвороту в темну добу пору на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, не зважаючи на те, що він бачив, що трохи далі по дорозі знаходився великий асфальтований майданчик, який повністю освітлювався, у зв'язку з тим, що незадовго до цього він без будь-яких проблем виконав маневр розвороту за аналогічних умов, вже є свідченням того, що ОСОБА_11 самовпевнено поставився до оцінки власних водійських навичок, почавши виконувати маневр розвороту за вищевказаних умов, керуючи навантаженим крупно-габаритним автомобілем марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз", який необладнаний боковими габаритними ліхтарями.

Крім цього, суд враховує дії обвинуваченого ОСОБА_11 після вимушеної зупинки автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, під його керуванням, посередині дороги в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості, внаслідок неможливості завершити маневр розвороту, у зв'язку з тим, що заднє колесо тягача потрапило у вибоїну на узбіччі, що унеможливило подальший рух транспортного засобу.

Так, обвинувачений під час допиту в судовому засіданні показав, що після того, як автомобіль під його керуванням зупинився посеред дороги, при цьому напівпричіп розташовувався перпендикулярно дорозі, перекривши повністю рух транспортним засобом в одному із напрямків руху, він відразу зателефонував ОСОБА_14, щоб останній під'їхав до нього, та допоміг йому витягнути автомобіль. Потім він вийшов із автомобіля, оглянувши як саме застрягло колесо, він вирішив, що його можна трохи піддомкратити, підкинути щебеню, і можливо він зможе виїхати. Було дуже темно, і для того, щоб бачити куди йому необхідно поставити домкрат, він вирішив, що необхідно налити бензину у відро і підпалити його. Трохи згодом пішов брати відро. Знак аварійної зупинки, він навіть і не збирався ставити, оскільки він в нього був старий, окрім того його необхідно було ставити до відра, яке йому було необхідне, щоб злити в нього бензин. Будь-яких попереджувальних знаків на проїзній частині він не ставив та не збирався ставити, оскільки всі учасники дорожнього руху об'їжджали його транспортний засіб, тобто мали можливість його своєчасно побачити.

Таким чином, ОСОБА_11 після зупинки транспортного засобу, аварійну сигналізацію не увімкнув, та знак аварійної зупинки не встановлював, оскільки наявний в нього знак не відповідав стандарту, а також не міг встановити миготливий червоний ліхтар через неукомплектованість ним транспортного засобу.

Така поведінка та дії обвинуваченого можуть свідчити виключно про те, що ОСОБА_11 після вимушеної зупинки транспортного засобу, під його керуванням, на проїзні частині, в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості, оскільки дана ділянки дороги не освітлювалася, навіть і не намагався вживати будь-яких заходів з метою забезпечення безпеки руху інших транспортних засобів та уникнення ДТП, не заважаючи на те, що йому було достовірно відомо про відсутність бокових габаритних ліхтарів на напівпричепі "Одаз", а також останній не обладнаний світлоповертаючими елементами, у зв'язку з чим, він був майже не видимий водіям, що їхали в попутному напрямку.

Таким чином, дослідженими судом доказами неспростовно підтверджується, що з об'єктивної сторони ОСОБА_11, за даної дорожньої обстановки з обмеженою оглядовістю дороги менше 100 метрів, з моменту вимушеної зупинки його транспортного засобу на проїзній частині, допустив бездіяльність, що полягала у невиконанні вимог п.п. "а" 9.9, п.п. "б" п. 9.10, п.19.4 ПДР України щодо увімкнення аварійної світлової сигналізації та не встановлення знаку аварійної зупинки або миготливого червоного ліхтаря на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 40 м. до транспортного засобу поза межами населеного пункту.

У зв'язку з цим, суд вважає безпідставними доводи обвинуваченого ОСОБА_11, що у вищезазначеній дорожній обстановці, він вимоги ПДР України не порушував та діяв у їх відповідності.

Також суд відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_11 щодо того, що протягом двадцяти хвилин, яких його автомобіль перебував у нерухомому стані, безпосередньо перед ДТП всі учасники дорожнього руху безперешкодно об'їжджали його транспортний засіб, тобто мали можливість його своєчасно побачити, і лише водій ОСОБА_31 допустив зіткнення з напівпричепом, тому він сам міг порушувати вимоги ПДД, не вживши заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити.

Суд не має можливості оцінити, в якій дорожній обстановці діяли інші водії, оскільки для кожного з них в конкретному місці та в конкретний час утворюються індивідуальні просторово-часові умови, які для інших учасників вже не повторюються. Крім того, допитані судом свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_30, зазначили, що на ділянці дороги, де перебував в нерухомому стані автомобіль із напівпричепом, під керуванням обвинуваченого, було дуже темно, і побачити даний автомобіль було досить складно. При цьому, свідок ОСОБА_30 зазначив, що він зміг уникнути наїзду на цей автомобіль, у зв'язку з тим, що транспортний засіб, що попереду нього рухався транспортний засіб на невеликій швидкості руху, а тому і швидкість його руху було надзвичайно низькою, що дало йому змогу безперешкодно об'їхати вищезазначений автомобіль.

Тому з огляду на наведені докази, встановлено, що ОСОБА_11, керуючи автомобілем марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, під час руху на 17 км. + 700 м. автодороги "Північно-східний об'їзд міста Києва", поблизу с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, в темну добу пори, почав виконувати маневр розвороту за видимості дороги менше 100 м., оскільки дана частина дороги не освітлювалася, який не зміг завершити, у зв'язку з тим, що заднє колесо тягача потрапило у вибоїну на узбіччі, що унеможливило подальший рух транспортного засобу, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, оскільки напівпричіп знаходився на проїзній частині, перекривши рух транспортним засобам в напрямку м. Бровари. Так, при виконанні даного маневру водій автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_11, на відміну від водіїв інших транспортних засобів, що перебувають у стаціонарному режимі руху, вніс певні зміни в усталений транспортний потік. Само маневрування повинно виконуватись з урахуванням вимог ПДР України, які в даному випадку були порушені, а саме п.п. "г" п. 10.7 ПДР України, а також того, що водій ОСОБА_11 не мав пріоритету перед іншими учасниками руху, тобто не повинен являти собою перешкоду для їхнього руху. При цьому, у разі вимушеної зупинки за недостатньої видимості або в темну пору доби на транспортних засобах обов'язково має бути увімкнена аварійна світлова сигналізація, а також обов'язково встановлюється знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар: у населеному пункті не ближче ніж за 20 м до транспортного засобу, а поза межами населеного пункту - не ближче ніж за 40 м. Доцільно встановити знак за транспортним засобом, щоб попередити про перешкоду транспортні засоби, що рухаються тією ж смугою. Саме на водієві, що транспортного засобу, який вимушено зупинився на проїзній частині, та став перешкодою для руху інших учасників дорожнього руху, лежить відповідальність за забезпечення безпеки руху в подальшому. Він не повинен розраховувати на дії інших учасників руху щодо забезпечення можливих наслідків в результаті виникаючої небезпечної ситуації.

В той же час водій ОСОБА_11, зупинивши в темний час доби автомобіль марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, на дорозі таким чином, що напівпричіп розташувався перпендикулярно проїзній частині, перекривши повністю рух транспортним засобам, що рухалися в сторону м. Бровари, та частково в зустрічному напрямку, не забезпечивши її належне освітлення, встановлення знаку аварійної зупинки чи інших попереджувальних знаків, такою своєю бездіяльністю створив потенційну небезпеку для інших учасників дорожнього руху, зокрема водію автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17, який рухався в сторону м. Бровари.

Крім того, твердження обвинуваченого про те, що інший учасник дорожнього руху ОСОБА_17 під час руху, можливо допустив порушення ПДР України, зокрема, в момент виникнення перешкоди для руху, а саме розташування на проїзній частині напівпричепа, яку водій об'єктивно був спроможний виявити, однак останній не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду даної перешкоди, що і призвели до ДТП є необґрунтованими припущенням та не підтверджуються жодним доказом. В свою чергу допущення правил ПДР саме обвинуваченим підтверджено як показаннями самого обвинуваченого, так і показаннями свідків, протоколом огляду, висновками експертів, тощо.

Так само і твердження обвинуваченого про те, що інший учасник дорожнього руху ОСОБА_17 в момент перед зіткненням мав можливість уникнути ДТП є необґрунтованими припущенням та не підтверджуються жодним доказом.

При цьому суд виходить з того, що небезпека для руху автомобіля під керуванням водія ОСОБА_17 виникла із сукупності незалежних від нього факторів, зокрема порушення обвинуваченим ОСОБА_11 вимог п.п. "г" п. 10.7, п.п. "а" п. 9.9, п.п. "б" п. 9.10, п. 19.4 Правил дорожнього руху України, а сам ОСОБА_17, виходячи з п. 1.4 ПДР, до останнього моменту мав право розраховувати на те, що попереду не буде перешкод для руху.

При цьому, обвинуваченим ОСОБА_11 в судовому засіданні не заперечувався той факт і він є безсумнівним, що останній, керуючи автомобілем марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись на 17 км. + 700 м. автодороги "Північно-східний об'їзд міста Києва", поблизу с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, здійснив вимушену зупинку на дорозі, в темну добу пори і в умовах недостатньої видимості.

Тому, на виконання вимог п.п. "а" п. 9.9, п.п. "б" п. 9.10, п. 19.4 Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_11, у разі вимушеної зупинки на дорозі, в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м., зобов'язаний ввімкнути аварійну світлову сигналізації, а також повинен був установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар, на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 40 м. до транспортного засобу поза населеним пунктом, проте цього не зробив, внаслідок чого створив потенційну небезпеку для інших учасників дорожнього руху, зокрема водію автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17, який рухався в сторону м. Бровари, що призвело до зіткнення транспортних засобів.

При цьому, суд бере до уваги ту обставину, що згідно висновку інженерно-технічної експертизи № 592ат від 20.04.2017 р., в даній дорожній ситуації водій автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2., п. 12.3. Правил дорожнього руху України; в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17 мав технічну можливість попередити зіткнення з напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись із увімкненим дальнім світлом фар, в заданий момент виникнення небезпеки для руху, а також згідно висновку експерта за результатами проведення судової авто технічної експертизи № 12110/12111/17-52 від 13.07.2017 р., відповідно до якого водій автомобіля "ВАЗ 21074", з технічної точки зору, повинен був діяти, відповідно до вимог п.п. 2.3.б); 12.2; 12.3. ПДР України; в даній дорожній ситуації водій автомобіля "ВАЗ", при швидкості руху не більше 90 км/год., рухаючись з увімкненим дальнім світлом фар, мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування; якщо водій автомобіля "ВАЗ" рухався, на момент пригоди, з увімкненим дальнім світлом фар, то в за встановлених слідством обставин в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору, знаходились як дії водія ОСОБА_17, в частині несвоєчасності застосування заходів на уникнення зіткнення, так і дії водія ОСОБА_11, в частині створення перешкоди (небезпеки) для руху.

Однак, можливе порушення водієм ОСОБА_17 ПДР України в даному випадку, виходячи із тих фактичних даних, які були встановлені судом, на підставі досліджених доказів, не перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Це у свою чергу, ніяким чином не впливає на обов'язок водія ОСОБА_11, в даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки дорожнього руху, дотримуватися вимог п.п. "б" п. 2.3, п.п. "д" п. 2.3, п.п. "а" п. 9.9, п.п. "б" п. 9.10, п.п. "г" п. 10.7, п. 19.4 ПДР України, та не виключає його вини у наслідках, що настали - смерті ОСОБА_17 та ОСОБА_18

З огляду на вищевикладене, посилання ОСОБА_11 на те, що, водій ОСОБА_17 об'єктивно спроможний був виявити перешкоду для його руху - напівпричепом "Одаз", який був розташований посеред дороги, жодним чином не спростовують наявності в діях водія ОСОБА_11 невідповідностей вимогам вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, доводи обвинуваченого ОСОБА_11 щодо відсутності його вини у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 1 червня 2016 р., суд вважає безпідставними та такими, що повністю спростовуються дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Оцінюючи вищевказані досліджені судом докази по кримінальному провадженню, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

Крім того, суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_11, в частині того, що відразу після ДТП, він особисто викликав швидку медичну допомогу, телефонувавши декілька разів, оскільки його показання в цій частині є суперечливими та не узгоджуються між собою. Так, спочатку він зазначив, що перебуваючи безпосередньо поряд із автомобілем "Жигулі", відразу після події, в нього був із собою мобільний телефон, який майже повністю розрядився. Тому ОСОБА_14 побіг до свого автомобіля по мобільний телефон. Він же зателефонував зі свого телефону до швидкої допомоги м. Бровари, однак не знав, чи встигне їх викликати, поки не виключиться мобільний телефон. В той же час, він зазначає, що телефонував зі свого мобільного телефону два рази до швидкої допомоги м. Бровари, та 2 рази до швидкої допомоги м. Бориспіль, при цьому спілкуючись із медпрацівниками, кожного разу по декілька хвилин. Це свідчить про те, що дана версія обвинуваченого ОСОБА_11 щодо виклику швидкої допомоги на місце події, не може бути реальною, оскільки, з його слів, в нього телефон був майже повністю розряджений, і він не знав чи встигне взагалі додзвонитися до швидкої допомоги, до того як він виключиться, в той же час, останній зазначає, що неодноразово телефонував до різних лікарень, спілкуючись при цьому із лікарями по декілька хвилин, поки не переконався, що останні приїдуть на місце події.

Також вище значенні покази обвинуваченого, повністю спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16, який зазначив, що проїжджаючи повз місце події, майже відразу після ДТП, він бачив, що на узбіччі поряд стояв чоловік (обвинувачений ОСОБА_11.), який нікому не телефонував, а також показаннями свідка ОСОБА_13, який підтвердив, що в той момент як він прийшов на місце події, через незначний проміжок часу після ДТП,то побачив, що на узбіччі стояв водій фури ОСОБА_11, не вживаючи будь-яких заходів для допомоги потерпілим.

Разом з тим, суд враховує дії ОСОБА_11 безпосередньо після події, в частині того, що останній вчиняв дії для того, щоб витягнути автомобіль "ВАЗ 21074" із напівпричепа, з метою допомоги постраждалим та мати змогу врятувати життя пасажирці.

Так, під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 зазначив, що він разом із ОСОБА_14, водієм тягача та іншими водіями, неодноразово намагаючись, прикладаючи значні зусилля, за допомогою тягача та буксирувального троса, все таки витягнули "Жигулі" із під напівпричепа, а потім відразу потерпілих із салону автомобіля.

Дані покази обвинуваченого є послідовними, логічними, які як в цілому, так і в окремих деталях узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема з показаннями свідка ОСОБА_14, в яких він підтвердив, що ОСОБА_11, за його допомогою та інших водіїв, все таки змогли витягти автомобіль "Жигулі" із під напівпричепа, а тому суд вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.

З цих підстав показання свідка ОСОБА_13, з приводу того, що ОСОБА_11 не вживав будь-яких заходів з метою допомогти постраждалим в ДТП, а саме не допомагав витягнути автомобіль "Жигулі" із під напівпричепа, суд вважає неправдивими та відкидає їх, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

При цьому, суд критично оцінює клопотання сторони захисту про визнання висновку експерта № 592 від 20.04.2017 р. та висновку експерта № 12110/12111/17-52 від 13.07.2017 р. недопустимими доказами, на підставі ст. 87 КПК України, оскільки вихідні дані для їх проведення були взяті з протоколу допиту ОСОБА_11 в якості свідка, а також з протоколів проведення слідчих експериментів, які відбувалися за участю ОСОБА_11, коли він також перебував у статусі свідка, виходячи із наступного.

Так, суд з таким ствердженням сторони захисту не погоджується, оскільки обставин, на які посилаються обвинувачений та захисник, в судовому засіданні не встановлено, суд не дійшов до висновку про недопустимість доказів (протоколів), які бралися до уваги експертом при дослідженні в частині вихідних даних щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, виходячи із наступного.

Постановою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 09 червня 2016 року по справі №5-360кс15 розглядалась питання про допустимість доказів, а саме протоколу слідчого експерименту з подальшим проведенням експертизи зі свідком, а в подальшому пред'явлення підозри.

Суд в своєму рішенні вказав, що Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом", дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Суд зауважує, що отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої цієї статті в редакції від 13 квітня 2012 року дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 87 КПК України, передбачено, що недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка вже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з протоколів проведення слідчого експерименту від 24.11.2016 р. та від 01.06.2017 р., вони складені за участі учасника ДТП - водія ОСОБА_11, в присутності його захисника - адвоката Подалюка В.О., а також за участю понятих, на місці ДТП, в темну пору доби, із зазначенням в них всіх реквізитів відповідно до вимог статей 104, 105 КПК України, в тому числі, мети проведення слідчого експерименту (перевірка та уточнення відомостей, здобутих під час розслідування кримінального провадження), підписаний всіма учасниками слідчої дії, без будь-яких зауважень та претензій до змісту протоколу чи скарг на дії працівників поліції, належним чином оформлений, що свідчить про його належність та допустимість.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, усі учасники ДТП брали у ньому участь добровільно, їм пропонувалося вчинити певні дії, повідомити про обставини ДТП тощо, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 240 КПК України. Вказана стаття не містить імперативних вимог про залучення до даної слідчої дії лише вказаних осіб (з визначеним процесуальним статусом) і про неможливість проведення її з участю інших осіб.

У відповідності до ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості про ДТП до ЄРДР були внесені по факту кримінального правопорушення, а не відносно ОСОБА_11 Останній, викладаючи власну версію щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, твердив про відсутність своєї винуватості у її наслідках, про дотримання ним правил дорожнього руху. Такі його твердження слідчий, відповідно до вимог частини другої статті 9 КПК, зобов'язаний був всебічно, повно і неупереджено дослідити. Саме з метою перевірки й уточнення наданих відомостей щодо обставин ДТП, за згодою ОСОБА_11, в присутності його захисника - адвоката Подалюка В.О., було проведено слідчу дію - слідчий експеримент 24.11.2016 р. та 01.06.2017 р. Під час цієї слідчої дії водію була надана можливість висловити свою власну точку зору обставин дорожньо-транспортної пригоди, і в такий (законний) спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні слідчого експерименту 24.11.2016 р. та 01.06.2017 р., за участі водія ОСОБА_11, слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_11 або слідчий у будь-якій формі примушував би ОСОБА_11 до надання пояснень щодо обставин ДТП. Не було у слідчого й достатніх даних вважати, що надалі ОСОБА_11 буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим. Тільки після отримання висновків експертиз, які оцінивши у сукупності з іншими отриманими в ході проведення досудового розслідуванням доказами, з урахуванням вимог ст. 9 КПК України, ОСОБА_11 було оголошено про підозру.

Також, зі змісту вищезазначених протоколів слідує, що ОСОБА_11 в присутності захисника - адвоката Подалюка В.О. було роз'яснено відповідні права та обов'язки. При цьому в протоколах слідчих експериментів відсутні будь-які зауваження, як зі сторони ОСОБА_11, так і зі сторони захисника - адвоката Подалюка В.О., щодо порушень вимог КПК при проведенні даної слідчої дії безпосередньо слідчим.

Разом з тим, при дослідженні протоколу проведення слідчого експерименту від 24.11.2016 р. судом будо встановлено, що він проводився за участю водія ОСОБА_11, який на той момент перебував у статусі свідка по даному кримінальному провадженню, а не у статусі потерпілого, як помилково зазначено у протоколі, складеному за результатами проведення даної слідчої дії. Крім того, дана обставини підтверджується, як матеріалами справа, а саме письмовою заявою ОСОБА_11 від 24.11.2016 р. (т.2 а.с.100), в якій останній відмовляється від залучення його в якості потерпілого при проведенні слідчого експерименту за його участі, а також і самим обвинуваченим та його захисником, які у судовому засіданні, зазначили, що на момент проведення слідчого експерименту 24.11.2016 р. за участю ОСОБА_11, останній перебував у статусі свідка,

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при проведенні слідчого експерименту як 24.11.2016 р., так і 01.06.2017 р., за участю водія ОСОБА_11, не було допущено істотного порушення його прав і свобод, а відповідно не вбачає підстав для визнання недопустимими доказами відомості про обставини дорожньо - транспортної пригоди надані останнім при проведенні цієї слідчої дії, а допущена слідчим описка під час складання протоколу проведення слідчого експерименту від 24.11.2016 р., а саме в зазначенні статусу ОСОБА_11 - потерпілий, є технічною опискою та не може бути підставою для визнання вказаного протоколу недопустимим доказом.

Судом встановлено, що слідчу дію - слідчий експеримент як 24.11.2016 р., так і 01.06.2017 р., було проведено у порядку, визначеному КПК.

З цих же мотивів суд не приймає до уваги тверджень захисника про визнання недопустимими доказами висновку експерта № 592 від 20.04.2017 р. та висновку експерта № 12110/12111/17-52 від 13.07.2017 р., які базуються на вихідних даних, отриманих під час проведення слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_11 від 24.11.2016 р. та від 01.06.2017 р. Суд вважає, що проведення під час досудового слідства слідчих експериментів, призначення та проведення вищевказаних судової інженерно-технічної експертизи та судової авто технічної експертизи, було здійснено в повній відповідності з нормами ст.ст. 242-244 КПК України, кваліфікованими експертами, які попереджалися про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, а також вказані висновки експерта достатньо мотивовані, а в клопотанні не наведено достатніх підстав, які б свідчили про неправильність висновків експерта, в зв'язку з чим вказані докази є належними та допустимими в даному кримінальному провадженні.

Таким чином, оцінюючи згідно вимог ст. 94 КПК України всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши свідків запропонованих стороною обвинувачення, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з'ясувавши у них, чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель двох осіб.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_11 суд вважає правильною.

Так, об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, включає такі обов'язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов'язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною.

Так, обвинувачений під час керування автомобілем марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3 , не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, допустив злочинну недбалість, яка полягає у тому, що рухаючись по автодорозі в темну пору доби, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху, а саме виконання маневру розвороту, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме повністю перекривши напрямок руху в одній із смуг руху, аварійної сигналізації не увімкнув, дорожній знак вимушена зупинка не виставив, будь-яких мір для уникнення дорожньо-транспортної пригоди не вжив, у зв'язку з чим водій автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17, який рухався у даній смузі, допустив зіткнення із правою боковою частиною напівпричепа "Одаз". Така бездіяльність заборонена ПДР України. Її допущення потягло за собою створення загрози безпеці дорожнього руху іншим учасникам руху, в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості (освітлення цієї дороги відсутнє), що унеможливило своєчасного її виявити іншими учасниками дорожнього руху, внаслідок чого водій автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17 допустив зіткнення із напівпричепом "Одаз". Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки "ВАЗ 21074" ОСОБА_17 пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_18 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди. Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, суд не встановив. Тому між діяннями ОСОБА_11 та цими наслідками існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_11 повинен бути засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України, за порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель двох осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 3 ст. 286 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_11 вчинив злочин з необережності, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставин, що пом'якшують покарання, на думку суду, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Обвинувачений раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, де характеризуються лише з позитивного боку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, є особою похилого віку, пенсіонером, одружений, на його утриманні перебуває дружина та син, які мають серйозні проблеми зі здоров'ям, за професією є водієм, працевлаштований в ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" на посаді водія, та за місцем роботи характеризується виключно з позитивної сторони, та зарекомендував себе як відповідальний, працьовитий та старанний працівник, який добре орієнтований у своїй професії, та сумлінно виконує покладені на нього обов'язки, дотримується трудової дисципліни праці, техніки безпеки, правил внутрішнього трудового розпорядку, а також як людина з високими моральними цінностями. Ці обставини позитивно характеризують його особу.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

Також при призначенні обвинуваченому покарання суд, наряду з вищевказаними обставинами і даними про особу ОСОБА_11, враховує також, що за встановленими в ході розгляду кримінального провадження обставинами, обвинувачений був вимушений рухатися по автодорозі "Північно-східний об'їзд міста Києва", поблизу с. Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області, саме в нічний час, незважаючи на те, що він виїхав зранку, та повинен був приїхати в пункт призначення до вечора, у зв'язку з тим, що володільцем автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, ТОВ "ТД "Чернігівський", яким керував останній, не було забезпечено належне утримання технічного стану даного транспортного засобу. Це у свою чергу призвело до вимушених, неодноразових та тривалих зупинок ОСОБА_11, та як наслідок керування транспортним засобом у нічний час. Крім того, володільцем автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, ТОВ "ТД "Чернігівський" не було забезпечено і повною комплектацією даний транспортний засіб, зокрема відсутність знаку аварійної зупинки, який би відповідав вимогам ПДР України, або миготливого червоного ліхтаря.

Крім того, суд також враховує, що за встановленими в ході розгляду кримінального провадження обставинами, дії іншого учасника ДТП - водій автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_17, зважаючи на відомості зазначені у висновку інженерно-технічної експертизи № 592ат від 20.04.2017 р., та висновку експерта за результатами проведення судової авто технічної експертизи № 12110/12111/17-52 від 13.07.2017 р., не в повній мірі відповідали вимогам Правилами дорожнього руху України. Це в свою чергу позбавило можливості ОСОБА_17 впевнитися у відсутності небезпеки для себе та його дружини, під час руху по автодорозі.

З цього приводу, слід зазначити, що на досудовому слідстві і в ході судового розгляду, не встановлено швидкість руху автомобіля керованого ОСОБА_17 та дальнє чи ближнє світло фар ним було ввімкнено в нічну пору доби та під час руху транспортного засобу. Зазначені обставини унеможливлюють виключити імовірність порушень правил дорожнього руху з боку указаного водія також. Зазначені сумніви судом трактуються на користь обвинуваченого.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, визначеного санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, необережну поведінку іншого учасника ДТП, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема, що він являється пенсіонером, його похилого віку, стану його здоров'я (в останнього виявлено МР-ознаки зовнішньої гідроцефалії, арахноідальної кісти бокової щілини мозку зліва), способу життя, а саме те, що він одружений, його дружина має хвороби серця, син із 17 років хворіє гепатитом Б, С, тобто він є фактично одним працюючим членом сім'ї, а наявність на його утриманні дружини та дитини, вимагає від обвинуваченого прийняття заходів для їх належного забезпечення та догляду за ними, його характеристик за місцем працевлаштування та за місцем проживання, відповідно до яких останній зарекомендував себе виключно з позитивно боку, та відсутність обставин, обтяжують покарання обвинуваченого, а також із урахуванням думки потерпілих, які просили призначити покарання в межах санкції статті кримінального закону, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_11 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в три роки з визначенням відповідних обов'язків судом.

В той же час, на думку суду,з урахуванням вимог ст. 77 КК України, до ОСОБА_11 слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та два роки, зважаючи на те, що останній маючи багаторічний досвід короби водієм, знаючи можливості керованого ним транспортного засобу, та всі можливі наслідки від використання необладнаного світловідбивачами причепу, здійснив маневр розвороту у не встановленому для цього місці, що безпосередньо стало причиною ДТП.

Крім того, позбавлення прав керування транспортним засобом досвідченого водія, постійно працюючого водієм, на думку суду, є суттєвим для останнього, однак не є надмірним і відповідає встановленим судом обставинам.

Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_11 було заявлено клопотання про застосування до нього положень п. ґ) ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році", зважаючи на те, що ним було вчинено злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 КК України до вступу в законну сили зазначеного Закону, та він являється особою пенсійного віку.

Захисник обвинуваченого - адвокат Подалюк В.О. підтримав клопотання обвинуваченого та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, у зв'язку з тим, що до ОСОБА_11 не може бути застосована амністія на підставі п. "д" ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні".

Представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання.

При вирішенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про застосування до нього амністії суд виходить з наступного.

7 вересня 2017 року набрав чинності Закон України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 10 даного Закону питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Згідно ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році" амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні".

В пункті "д" ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" закріплено, що амністія не може бути застосовано до осіб, яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

Аналізуючи вище викладене, суд вважає, що ОСОБА_11 підпадає під перелік осіб визначених п. "д" ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", оскільки він вчинив злочин, що спричинив загибель двох осіб.

За таких обставин положення "д" ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" унеможливлюють застосування до ОСОБА_11 ЗУ "Про амністію у 2016 році".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність усіх підстав для відмови у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_11 про застосування до нього положень п. ґ) ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році".

В ході розгляду кримінального провадження адвокат ОСОБА_4, який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_29, ОСОБА_7, ОСОБА_3, а також цивільного позивача ОСОБА_6, пред'явив цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, до обвинуваченого ОСОБА_11 Ухвалою суд від 12.12.2018 р. було залучено в якості співвідповідача ТОВ "Торговий дім "Чернігівський". З урахуванням обставин, зазначених у відповіді на відзив ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", представником потерпілих (цивільних позивачів) - адвокатом ОСОБА_4, а саме, що станом на момент ДТП транспортний засіб - автомобіль марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, перебував у володінні ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", з яким, на час ДТП, ОСОБА_11 перебував у трудових відносинах, останній просив суд стягнути з ТОВ "Торговий дім "Чернігівський": на користь ОСОБА_29 матеріальну шкоду в розмірі 75 687 грн. 25 коп., з яких: витрати на поховання ОСОБА_17 - 5 488,25 грн.; витрати на поховання ОСОБА_18 - 318 грн.; матеріальний збиток за пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4; витрати на проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, - 700 грн., та моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.; на користь ОСОБА_6. моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.; на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, пов'язану з витратами на поховання ОСОБА_18 в розмірі 3 782 грн. 08 коп., та моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн., та на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду, пов'язану з витратами на спорудження надгробних пам'ятників в розмірі 18 400 грн.

У судовому засіданні представник потерпілих (цивільних позивачів) - адвокат ОСОБА_4ОСОБА_32 вищезазначені цивільні позови підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, з викладених у них підстав.

Обвинувачений ОСОБА_11 цивільні позови визнав частково, зазначивши, що завдану шкоду потерпілим повинно відшкодовувати ТД "Чернігівський", оскільки в даному ДТП є часткова вина керівництва, так як вони не забезпечують належний технічний стан вантажних автомобілів, на яких здійснюються перевезення, зокрема і автомобіля марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз". При цьому вказав, що він готовий частково відшкодувати потерпілим, завдану шкоду, в міру своїх фінансових можливостей.

Захисник обвинуваченого - адвокат Подалюк В.О. підтримав позицію обвинуваченого.

Прокурор при вирішенні цивільних позовів поклався на розсуд суду.

Представник цивільного відповідача ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" - адвокат Кузьмич-Браток Р.А., заявлені цивільні позови, не визнав повністю. Вважає, що ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" є неналежним відповідачем. Обвинувачений ОСОБА_11 на момент ДТП не перебував у трудових відносинах з ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", а лише працював на підставі цивільно-правого договору на виконання робіт (надання послуг) від 12.05.2016 р. За умовами даного договору ОСОБА_11 надавав послуги з виконання експедиторських робіт. При цьому виконавець - ОСОБА_11 виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання робіт та не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Торговий дім "Чернігівський". Також на підставі даного договору 01.06.2016 р. ОСОБА_11 було передано автомобіль, за участі якого сталося ДТП. Враховуючи, що зазначений договір не є трудовим договором, а також не являється договором підряду. З огляду на наведене адвокат Кузьмич-Браток Р.А., зазначив, що ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" не визнає заявлених позовних вимог, оскільки вони є безпідставними. Тому просив суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, заявлених цивільними позивачами до ТОВ "Торговий дім "Чернігівський".

Щодо вирішення пред'явлених цивільних позовів, в рамках даного кримінального провадження, по суті, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 4 від 01.03.2013 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" у п. 6 особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 р. зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Разом з тим, ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з копії договору оренди транспортного засобу № 10-06/15 від 10.06.2015 р., укладеного між ПАТ "Ватутінський м'ясокомбінат", в особі директора ОСОБА_33, та ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", в особи директора ОСОБА_34.(т.2 а.с.131), ПАТ "Ватутінський м'ясокомбінат" передає, а ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" приймає в користування транспортний засіб: автомобіль марки "ЗИЛ 441510", рік випуску 1992, № кузова НОМЕР_14, державний номерний знак НОМЕР_15, напівпричіп "Одаз 9958-19", рік випуску 1993, № кузова НОМЕР_16, державний номерний знак НОМЕР_5.

Пунктом 5.1 договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і є чинним протягом 11 місяців з дня підписання даного договору. Якщо після закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про його розірвання, то він вважається пролонгованим на такий же термін, та тих же умовах.

Факт передачі вказаного транспортного засобу разом із напівпричепом підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 10.06.2015 р. (т.2 а.с.133).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 21.01.2016 р. (т.2 а.с.132) до договору оренди транспортного засобу № 10-06/15 від 10.06.2015 р., сторони домовилися відредагували п. 1.1 "Предмет договору", у зв'язку зі зміною державного номеру автомобіля марки "ЗИЛ 441510", і викладено в наступній редакції: автомобіль марки "ЗИЛ 441510", рік випуску 1992, № кузова НОМЕР_14, державний номерний знак НОМЕР_2.

Пунктом 2 цієї Додаткової угоди визначено, що всі інші умови Договору оренди транспортного засобу № 10-06/15 від 10.06.2015 р. залишаються без змін. За змістом п. 3 цієї Додаткової угоди ця Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і є невід'ємною частиною Договору оренди транспортного засобу № 10-06/15 від 10.06.2015 р.

Ці обставини також підтверджуються відповіддю ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" від 11.12.2017 р. на адвокатські запити від 29.11.2017 р. № 291 та № 292 (т.2 а.с.130), з якої вбачається, що автомобіль марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, знаходиться в оренді відповідно до договору оренди транспортного засобу № 10-06/15, укладеного між ПАТ "Ватутінський м'ясокомбінат", та ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", і використовується даним підприємством в господарській діяльності.

Посилання представника цивільного відповідача ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" на те, що 01.06.2016 р. автомобіль марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, був переданий ОСОБА_11 для виконання робіт, а саме перевезення вантажу з с. Веприк Полтавської області до м. Чернігів, на підставі цивільно-правого договору на виконання робіт № 269 від 01.06.2016 р., не є належним доказом того, що на момент ДТП зазначений транспортний засіб перебував у володінні ОСОБА_11

Як вбачається із копії цивільно-правого договору на виконання робіт (надання послуг) № 269 від 01.06.2016 р. (т.1 а.с.190), його предметом є виконання експедиторських робіт в м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 71. Це в свою чергу свідчить про те, що дія даного цивільно-правового договору не поширюються на правовідносини між ОСОБА_11 та ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" щодо виконання робіт - перевезення вантажу з с. Веприк Полтавської області до м. Чернігів. Відтак він суперечить доводам представника цивільного відповідача ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", а тому суд оцінює його критично.

Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які нотаріально посвідчені договори, укладені між ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" та ОСОБА_11, щодо передачі транспортного засобу - автомобіля марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, останньому, що передбачено вимогами чинного цивільного законодавства, у разі укладення таких договорів. Так само в матеріалах справи немає і акту прийому-передачі зазначеного транспортного засобу від ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" до ОСОБА_11

Також у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_11 самовільно, неправомірно заволодів автомобілем марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, з метою використання його в особистих цілях.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що на момент виникнення ДТП, а саме 01.06.2016 р., володільцем джерела підвищеної небезпеки автомобіля марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз 9958-19", державний номерний знак НОМЕР_5, ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", яке володіло даним транспортним засобом на відповідній правовій підставі - договору оренди транспортного засобу № 10-06/15 від 10.06.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вини особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування в трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території підприємства, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких входить до службових обов'язків працівника.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.09.2016 р. у справі № 6-933цс16.

Тобто, не є суб'єктом, відповідальним за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням свої трудових (службових) обов'язків із особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 1187 ЦК України на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, якій на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. При цьому встановлюється обов'язок роботодавця відшкодувати шкоду, як матеріальну так і моральну, в разі завдання такої шкоди її працівником.

Суд вважає, що положення статей 1172, 1187 ЦК України є спеціальними щодо положень статей 1166, 1167 ЦК України. У зв'язку з цим перевага в застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Зазначений підхід узгоджується з усталеною судовою практикою.

В ході судового розгляду встановлено, що на час ДТП ОСОБА_11 виконував роботи по перевезення вантажу з с. Веприк Полтавської області до м. Чернігів, на автомобілі марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз 9958-19", державний номерний знак НОМЕР_5, який перебував у володінні ТОВ "Торговий дім "Чернігівський".

Зазначені обставини підтверджуються показами, наданими обвинуваченим ОСОБА_11 під час його допиту в судовому засіданні, які є послідовними та повністю узгоджуються з дослідженими судом доказами. Так, ОСОБА_11 зазначив, що в ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" він працює на посаді водія близько 15 років, і завжди підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку. Він виконував трудові обов'язки по перевезенню вантажу. Кожне перевезення він виконував на підставі вказівки завгара, та подорожнього листа, де завжди зазначалося, куди саме необхідно їхати, в скільки потрібно прибути в місце призначення, коли доставити товар тощо. Перед виїздом в кожний рейс, він розписувався за отримання подорожнього листа на даний рейс, в якому обов'язково зазначався автомобіль, у книзі реєстрації подорожніх листів в ТД "Чернігівський". З травня 2015 р., і на момент ДТП, він працював на автомобілем марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз". Він використовував цей транспортний засіб та напівпричіп як водій ТД "Чернігівський". Дійсно у січні 2016 р. він був звільнений із ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", разом з тим, він фактично так і продовжив працювати у ТД "Чернігівський" на посаді водія, виконуючи рейси за їх завданням, на автомобілі марки "ЗИЛ", із напівпричепом "Одаз". В той же час жодних експедиторських послуг підприємству він не надавав. 30.05.2016 р. близько 19:00 год. чи 20:00 год. він разом із ОСОБА_14, його напарником, виїхали із м. Чернігів, у відрядження до Полтавської області, на підставі подорожнього листа, на два дні, для транспортування великої рогатої худоби з с. Веприк Полтавської області до м. Чернігів. 31.05.2016 р. зранку, вони загрузилися в совхозі, та близько 09:00 год. вони виїхали із Полтавської області до м. Чернігів. Повернувся до ТОВ "ТД "Чернігівський" 01.06.2016 р. близько 11:00 год. Таким чином, на момент ДТП, тобто 01.06.2016 р. він працював водієм в ТОВ "ТД "Чернігівський".

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, з копії журналу реєстрації подорожніх листів ТОВ "ТД "Чернігівський" (т.1 а.с.81, т.2 а.с.188-189), в період з березня по перше червня 2016 р. включно, ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" постійно виписувалися подорожні листи на автомобіль марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, з метою здійснення перевезень по маршруту з різних куточків України. При цьому для виконання майже всіх цих перевезень ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" визначало саме ОСОБА_11

Так, факт видачі ТОВ "ТД "Чернігівський" ОСОБА_11 подорожніх листів на ім'я ОСОБА_11 та надання останньому у розпорядження автомобіля марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, який перебував у володіння даного підприємства, для виконання перевезень за завданням ТОВ "ТД "Чернігівський", за відсутності документів, передбачених чинних законодавством документів, у разі передачі транспортного засобу фізичній особі, свідчить про те, що ОСОБА_11 фактично виконував трудові обов'язки водія в ТОВ "ТД "Чернігівський".

Це також підтверджується даними, які містяться у характеристиці, виданої на ОСОБА_11, за підписом директора ТОВ "ТД "Чернігівський" ОСОБА_34, № 363 від 29.06.2016 р. (т.2 а.с.119), відповідно до якої ОСОБА_11 працює на посаді водія автотранспортних засобів з 21 вересня 2004 р. У ході виконання своїх трудових обов'язків дотримується дисципліни праці, техніки безпеки, правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених на підприємстві. З даної характеристики слідує, що станом на червень 2016 р. ОСОБА_11 працював у ТОВ "ТД "Чернігівський", оскільки вона видана саме як працівнику їхнього підприємства, оскільки в ній жодного разу не зазначено, що ОСОБА_11 звільнився з ТОВ "ТД "Чернігівський", а навпаки вказано, що останній працює в них водієм.

Також, вищезазначені докази, повністю узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14, які підтвердили, що ОСОБА_11, як до ДТП, так і на момент ДТП, працював разом з ними на посаді водія в ТОВ "ТД "Чернігівський", дотримуючись правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, та виконуючи всі завдання та доручення, на підставі подорожніх листів, які обов'язково виписувалися кожному водію та реєструвалися у відповідному журналі.

Так, у вищезазначеному журналі реєстрації подорожніх листів ТОВ "ТД "Чернігівський" міститься відмітка про реєстрацію подорожнього листа № 235864, вантажного автомобіля марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, в період з 30.05.2016 р. по 01.06.2016 р., на ОСОБА_11 місце маршруту зазначено - Веприк Полтавська обл.

Відповідно до копії подорожнього листа № 235864, вантажного автомобіля від 30.05.2016 р. - 01.06.2016 р., виданого ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", водій ОСОБА_11 прийняв автомобіль марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, про що свідчить його особистий підпис. Також згідного даного подорожнього листа водій ОСОБА_11 за станом здоров'я до управління 30.05.2016 р. допущений, що підтверджується підписом медичного працівника ОСОБА_35, та виїзд дозволено, що підтверджується підписом механіка. Робота водія та автомобіля: виїзд із гаража - 30.05.2016 р. о 19:57 год., повернення - 01.06.2016 р. о 10:46 год. Завдання водієві: місце звідки необхідно взяти вантаж - Веприк Полтавська обл., місце доставки - ТОВ "ТД "Чернігівський". Тобто з даного подорожнього листа слідує, що в період з 30.05.2016 р. по 01.06.2016 ОСОБА_11 перебував у відрядженні за маршрутом с. Веприк Полтавської області - ТОВ "ТД "Чернігівський", м. Чернігів.

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони повністю узгоджуються між собою, при цьому як в цілому, так і в окремих деталях узгоджуються з іншими доказами у справі.

Тому з огляду на наведені докази, у судовому засіданні з достатньою повнотою встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 в момент вчинення ДТП фактично був допущеним ТОВ "ТД "Чернігівський" до виконання трудових обов'язків водія, та виконував їх за дорученням ТОВ "ТД "Чернігівський", з використанням автомобіля марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3.

Відтак, посилання представників цивільного відповідача ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", з приводу того, що обвинувачений ОСОБА_11 на момент ДТП надавав експедиторські послуги ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" на підставі цивільно-правого договору на виконання робіт (надання послуг) № 265 від 12.05.2016 р., не є належним доказом на спростування доводів про те, що ОСОБА_11 на час ДТП був працівником ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", оскільки як зазначалося вище, предметом даного цивільно-правого договору є виконання експедиторських робіт в м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 71.

Крім того, суд звертає увагу, що під час розгляду даного кримінального провадження представники цивільного відповідача ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", спочатку зазначали, що цивільно-правий договір на виконання робіт (надання послуг) між ОСОБА_11 та ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" був укладений 01.06.2016 р. за № 269, та саме на підставі нього ОСОБА_11, на момент ДТП, надавав експедиторські послуги. В подальшому ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" було надано вже інший цивільно-правий договір на виконання робіт (надання послуг) № 265 від 12.05.2016 р., укладений з ОСОБА_11, замість попереднього цивільного-правого договору. При цьому, ОСОБА_11 під час допиту в судовому засіданні зазначив, що будь-яких цивільно-правих договорів на виконання робіт (надання послуг) з ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" він не підписував.

Ці обставини в сукупності викликають сумнів у суду, з приводу дійсності вищезазначених цивільно-правових договорів, та правдивості, відомостей, які в них мітяться, а тому суд оцінює їх критично

Також, достовірності відомостей, що містяться в акті здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.82), укладеного 31.05.2016 р. між ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" та ОСОБА_11 в м. Чернігів, суд вважає неправдивими та відкидає їх, так як вони в повному обсязі спростовуються: даними, що містяться в копії подорожнього листа № 235864, вантажного автомобіля від 30.05.2016 р. - 01.06.2016 р., з якого вбачається, що ОСОБА_11 повернувся до м. Чернігів лише 01.06.2016 р. о 10:46 год.; показаннями обвинуваченого ОСОБА_11, в яких останній зазначив, що 31.05.2016 р. він не міг бути в м. Чернігів, оскільки в цей день він перебував у дорозі, повертаючись із відрядження; показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14, які підтвердили, що 31.05.2016 р. вони разом із ОСОБА_11 перебували ще у відрядженні в Полтавській області, та ОСОБА_11 повернувся до м. Чернігів з нього, вже після ДТП, тобто 01.06.2016 р.

Відтак акт здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 31.05.2016 р., який наявний у матеріалах кримінального провадження, суперечить вищезазначеним доказам, а тому суд оцінює його критично.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази і представники цивільного відповідача ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" не довели належними та допустимими доказами, той факт, що ОСОБА_11 використовував автомобіль марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2, в день та в час ДТП, не у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що ОСОБА_11 в момент вчинення ДТП фактично виконував трудовий обов'язок водія, доручений ТОВ "Торговий дім "Чернігівський", на підставі подорожнього листа № 235864, вантажного автомобіля від 30.05.2016 р. - 01.06.2016 р., керуючи автомобілем марки "ЗИЛ 441510", державний номерний знак НОМЕР_2.

Отже, оскільки автомобіль марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, знаходився у володінні ТОВ "ТД "Чернігівський", з яким обвинувачений ОСОБА_11 перебуває у трудових відносинах, був переданий ним останньому для виконання останнім своїх трудових обов'язків, а отже на момент вчинення ДТП ОСОБА_11 правомірно керував даним транспортним засобом, виконуючи свої трудові обов'язки, а тому саме ТОВ "ТД "Чернігівський" є належним цивільним відповідачем та має нести відповідальність за завдану потерпілім шкоду, а також, в свою чергу, в подальшому має право звернутися в порядку регресу з позовом до обвинуваченого.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до п. 24 ППВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 р. у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди), тій особі, яка понесла ці витрати.

З наведених правових норм випливає, що право на відшкодування витрат на поховання та спорудження пам'ятника належить особі, яка фактично ці витрати понесла.

Встановлено, що потерпілий ОСОБА_29 поніс витрати на поховання свого сина ОСОБА_17 у розмірі 5 488 грн. 25 копійок, що підтверджуються, наданими в судовому засіданнями, копіями товарного чеку № 59 від 02.06.2016 р. (т.1 а.с.137), копіями фіксальних чеків № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 від 01.06.2016 р. (т.1 а.с.135), копією квитанції до прибуткового касового ордера від 02.06.2016 р. (т.1 а.с.136), копією квитанції № 522730 від 01.06.2016 р. т.1 а.с.137), а також витрати на поховання своєї невістки ОСОБА_18 у розмірі 318 грн., що підтверджуються копією квитанції до прибуткового касового ордера від 02.06.2016 р. (т.1 а.с.136).

З огляду на вище викладене, суд вважає, що з ТОВ "Торговий дім "Чернігівський" підлягають стягнення на користь ОСОБА_29 витрати на поховання його сина та невістки, у розмірі 5 806 грн. 25 коп.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди щодо відшкодування витрат, понесених на поховання своєї дочки ОСОБА_18 у розмірі 3 782 грн. 08 коп., суд вважає, що позовні вимоги належним чином підтвердженні під час судового розгляду, наданими товарним чеком № 60 від 03.06.2016 р. (т.1 а.с.95-а) і фіскальним чеком № НОМЕР_8 від 03.06.2016 р. (т.1 а.с.95-б), та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з цивільного відповідача ТОВ "ТД "Чернігівський" в повному обсязі в сумі 3 782 грн. 08 коп.

Вирішуючи цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди, а саме витрат посених на спорудження надгробних пам'ятників ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в розмірі 18 400 грн., суд вважає, що позовні вимоги належним чином підтвердженні під час судового розгляду копіями товарних чеків № 25 від 20.03.2017 р. та № 10 від 24.05.2017 р. (т.1 а.с.121), та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з цивільного відповідача ТОВ "ТД "Чернігівський".

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_29, в частині стягнення матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, то вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Так у відповідності до положень ст. 1192 ЦК України, суд з урахуванням обставин справи за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

ОСОБА_29 до позовної заяви про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди надано висновок автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, від 04.12.2017 р. з додаткам (т.1 а.с.140-160,161-169), проведений на підставі договору № 28.11/2017 від 28.11.2017 р., укладеного між ОСОБА_29 та суб'єктом оціночної діяльності, ПП "Авто-експрес", що діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, виданого ФДМУ за № 859/16 від 31.10.2016 р., в особі ОСОБА_36 З даного висновку вбачається, що матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_29, в результаті його пошкодження при ДТП, станом на дату дослідження, 28.11.2017 р. склав 69 181 грн. 00 коп. Даний висновок суд визнає належним та допустимим засобом доказування. Крім того, суд звертає увагу на те, що він не оспорювався сторонами кримінального провадження.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що з ТОВ "ТД "Чернігівський" підлягає стягненню на користь ОСОБА_29 матеріальна шкода у розмірі 69 181 грн. 00 коп.

Вирішуючи цивільні позови потерпілих ОСОБА_29, ОСОБА_3 та цивільного позивача ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 1167 ЦК України фізична особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку зі смертю членів її сім'ї чи близьких родичів, має право на відшкодування моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

При цьому ч. 1 ст. 1172 ЦК України встановлюється обов'язок роботодавця відшкодувати шкоду, як матеріальну так і моральну, в разі завдання такої шкоди її працівником. Так, у п. 8 ППВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. закріплено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Встановлено, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_17 та ОСОБА_18, їх найрідніші, а саме батьки ОСОБА_17 - ОСОБА_29 та ОСОБА_6, та мати ОСОБА_18 - ОСОБА_3, зазнала сильних душевних переживань та страждань. При цьому вони зазнали тяжких моральних страждань та перебувають у стресовому стані, оскільки назавжди втратили своїх улюблених дітей. Батькам не вистачає тепла, турботи, піклування та підтримки з боку їх дітей, що причиняє їм додаткові душевні страждання. Також ще більшого душевного болю завдає те, що їх діти пішли із життя в молодому віці, навіть не встигнувши народити їх внуків. У такий спосіб їм була заподіяна моральна шкода. З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнали батьки ОСОБА_17 - ОСОБА_29 та ОСОБА_6, та мати ОСОБА_18 - ОСОБА_3, пов'язаних з невідворотністю втрати своїх дітей, позбавленням можливості спілкуватись з ними в подальшому та істотними змінами в сімейному житті, оскільки останні змушені додавати додаткових зусиль для подальшої організації свого життя, ступеня вини ОСОБА_11, та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_29 та ОСОБА_6, становить 200 000 тисяч гривень кожному, а ОСОБА_3, - 400 000 тисяч гривень.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України передбачено, щодо процесуальні витрати складаються, зокрема із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Встановлено, що потерпілим ОСОБА_29 було проведено автотоварозначе дослідження колісного транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, яка коштує 700 грн. 00 копійок, що підтверджується копією квитанції № 4 від 05.12.2017 р. (т.1 а.с.170).

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_29 необхідно стягнути процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 700 грн. 00 коп.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 7 723 грн. 44 коп.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, 75-77, ч. 3 ст. 286 КК України, ч. 3 ст. 23, ст. ст. 1166, 1167, 1168, 1172, 1187, 1188, 1192, 1201 ЦК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_11 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортирними засобами на строк два роки.

Звільнити ОСОБА_11 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_11 рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_29 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_9) витрати на проведення експертизи у розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1) на користь держави (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль. ЄДРПОУ: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 899998, КБК: 21081100, р/р 31114106010004, призначення платежу: адміністративний штраф та інші санкції), - 7 723 (сім тисяч сімсот двадцять три) грн. 44 коп. витрат на залучення експерта.

Цивільний позов ОСОБА_29 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" (14021, м. Чернігів, Старобілоуська, 71, ідентифікаційний код юридичної особи: 34452745), на користь ОСОБА_29 (ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_9), - 74 987 грн. 25 коп. відшкодування завданої матеріальної шкоди та 200 000 грн. 00 коп. відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 274 987 (дві сімдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 25 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_29, - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" (14021, м. Чернігів, Старобілоуська, 71, ідентифікаційний код юридичної особи: 34452745), на користь ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_10), - 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6, - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" (14021, м. Чернігів, Старобілоуська, 71, ідентифікаційний код юридичної особи: 34452745), на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_10, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_11), - 3 782 грн. 08 коп. відшкодування завданої матеріальної шкоди та 400 000 грн. 00 коп. відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 403 782 (чотириста три тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 08 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3, - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_7, - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" (14021, м. Чернігів, Старобілоуська, 71, ідентифікаційний код юридичної особи: 34452745), на користь ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_12, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_12), - 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн. 25 коп. відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили: транспортний засіб - автомобіль марки "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_4, який перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. С. Камінського, 4), - залишити в користуванні власника - ОСОБА_29; транспортний засіб - автомобіль марки "ЗИЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом "Одаз", реєстраційний номер НОМЕР_3, - залишити в користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський".

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя С.М.Вознюк