Рішення № 76975592, 05.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13556/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Єршової Л.С., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, про стягнення заборгованості по аліментах на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 у розмірі 51945,47 грн., з яких 46686,96 грн. – неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів, 5258,51 грн. сума інфляції.

Позовна заява обгрунтована тим, що рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого в м. Одесі, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженої в м. Одесі, аліменти у твердій грошовій сумі, рівній 2754 грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 28 квітня 2016 року до повноліття дитини, а саме до 11 червня 2031 року, проте відповідач своєчасно аліменти не сплачує, у зв`язку з чим існує заборгованість, яку відповідач відмовляється погасити у добровільному порядку, що і стало приводом для звернення до суду.

Позов подано з підстав порушення батьком обов'язку по утриманню дитини.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2018 року розгляд даної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В подальшому до суду не надходило заяв сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та заяви відповідача із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Позивач надав до суду заяву, в якій зазначив, що з ухвалою суду від 02.05.2018 року ознайомлений, просив суд розглянути справу за його відсутності

Представник відповідача отримав вказану ухвалу 15.08.2018 року, що підтверджується його особистим підписом. До цього часу вся кореспонденція суду на адресу відповідача поверталась з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»

Відповідачем відзив на позов не подавався, 28.08.2018 року до суду представником відповідача надано письмові пояснення, в яких він зазначив, що відповідач не погоджується з розміром заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів, оскільки ОСОБА_2 систематично виплачує частинами суму заборгованості по аліментах за виконавчим провадження №53216093, та просив надати можливість долучити до матеріалів справи розрахунок суми заборгованості станом на 27 серпня 2018 року. При цьому станом на 04.10.2018 року до суду жодних розрахунків відповідачем надано не було, які не надано жодних доказів погашення заборгованості по аліментах.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженої в м. Одесі.

ОСОБА_3 ОСОБА_4 проживає з матір’ю ОСОБА_1, батько дитини проживає окремо.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року по справі № 523/17005/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у твердій грошовій сумі, рівній 2754,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 28 квітня 2016 року, до повноліття дитини, а саме до 11 червня 2031 року; стягнуто з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06.04.2017 року змінено рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого в м. Одесі, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженої в м. Одесі, аліменти у твердій грошовій сумі, рівній 2754 грн. 00 коп., щомісячно, починаючи з 28 квітня 2016 року до повноліття дитини, а саме до 11 червня 2031 року, визначено, що розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам від 10.07.2017 року, складеним старшим державним виконавцем Приморського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_5, заборгованість боржника ОСОБА_2 по аліментах на утримання ОСОБА_3 станом на 10.07.2017 року у твердій грошовій сумі складає 41585,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, перший платіж за рішенням суду щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 у розмірі 2754,00 грн. відповідач здійснив 11.07.2017 року у розмірі 2800,00 грн., що підтверджується квитанцією від 11.07.2017 року (а.с. 37), наданою відповідачем. Наступний платіж у розмірі 3500,00 грн. відповідач перерахував 09.10.2017 року, що підтверджується квитанцією від 09.10.2017 року (а.с. 37), наданою відповідачем. В подальшому, позивач у заяві про зменшення позовних вимог від 08.11.2017 року (а.с. 60-62), саме з урахуванням цих платежів розрахував пеню за період з 28.04.2016 року по 08.11.2017 року, відповідно до розрахунків пеня становить 46686,96 грн.

Таким чином судом встановлено, що відповідач вчасно і в повному обсязі аліменти на утримання дочки не сплачував, жодних належних та допустимих доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини суду не надав, як і не надав докази того, що розрахунок позивача не відповідає дійсній сумі заборгованості.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини першої статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

При цьому за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).

Враховуючи викладене, суд погоджується з розрахунком позивача щодо боргу по пені від суми несплачених аліментів, оскільки вона розрахована за вірною формулою, і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо нарахування індексації на суму 5258,51 грн., то по суті за розрахунками позивача ця сума складає інфляційні втрати (а.с. 63-81). Як вбачається з матеріалів справи позивач не обгрунтовує свій позов тим, що їй виплачувались аліменти без урахування індексації, або, що їй було відмовлено у проведенні індексації аліментів, вона так називає інфляційні втрати та розраховує їх відповідно – з урахуванням індексу інфляції.

Так, право на сплату грошової інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання передбачене ч.2 ст.625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Вказаною нормою права регулюються зобов’язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов’язання, яке існувало між сторонами до ухвалення судового рішення. При цьому ч.5ст.11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати із рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України до правовідносин, якими врегульовані аліментні зобов’язання сторін.

Враховуючи викладене, суд не може задовольнити вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат з відповідача у розмірі 5258,51 грн., оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Також суд роз`яснює позивачу, що стаття 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.

Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів, підлягає індексації відповідно до закону.

17 травня 2016 року прийнято Закон України № 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі», пунктом 1 розділу І якого внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а пунктом 2 – до Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Згідно з ч 4. ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Таким чином, позивач має право у випадку порушення її прав на індексацію аліментів звернутись до суду з відповідним позовом, надавши при цьому відповідні докази такого порушення.

Керуючись ч. 13 ст. 7, ст.ст. 10-14, 258, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, за період з 28.04.2016 року по 08.11.2017 року у розмірі 46686,96 грн. (сорок шість тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 96 коп.).

В частині вимог щодо стягнення 5258,51 грн., які відповідно до розрахунку, є інфляційними втратами, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.С. Єршова