Рішення № 76973977, 04.10.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/189/17

Номер провадження 2/489/103/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. Миколаїв,

вул. Космонавтів,81/16 (81/17),

зал судових засідань №11

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Супрун Т.О.,

за участю:

представник відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, яким просили стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 204 578,45 дол. США, що еквівалентно 5 377 696 грн. 23 коп.

Свої вимоги мотивували тим, що:

-06.05.2008 р. відповідач отримав кредит у в розмірі 99 265,00 доларів США зі сплатою 13,5 відсотків річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 05.05.2033 р.;

-відповідно до умов договору, відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування коштами в порядку, встановленому кредитним договором;

-09.12.2013 року між сторонами був укладений Договір про внесення змін до кредитного договору від 06.05.2008 року, за яким сторони змінили графік погашення кредитної заборгованості;

-станом на 06.01.2017 року у відповідача виникла заборгованість перед Банком в сумі 204 578,45 дол. США, що еквівалентно 5 377 696 грн. 23 коп.

Відповідач проти позову заперечував та посилався на те, що:

-Банк в односторонньому порядку вирішив питання про зміну умов договору;

-він не підписував Договору про внесення змін від 09.12.2013 року та на зміну умов договору кредиту від 06.05.2008 року відповідач своєї згоди не надавав.

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» із зустрічним позовом, яким просив визнати недійсними умови пунктів 2.2,3.2,3.3,3.4,3.5,3.6 Договору про внесення змін до Договору кредиту від 06.05.2008 року №640/417-К417, укладеного 09.12.2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, та додатку №1 до цього Договору, в частині, що стосується обов'язку ОСОБА_2 сплачувати відстрочені до сплати проценти в сумі 69 031,48 доларів США та сплачувати після 09.12.2013 року проценти за Договором кредиту від 06.05.2008 року №640/417-К417, в тому числі за ставкою 0,01% річних в період з 09.12.2013 року по 09.04.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що:

-Договір про внесення змін укладений 09.12.2013 року між сторонами позивач уклав під впливом помилки відносно своїх прав та обов'язків у відносинах за Банком, оскільки насправді станом на 09.12.2013 року відповідач не мав обов'язків по сплаті процентів в сумі 69 031,48 доларів США;

-так, 10.10.2008 року ОСОБА_2 здійснив останній платіж за кредитом, в зв'язку з чим за умовами кредитного договору 12.01.2009 року він мав сплатити Банку усі кошти за кредитом в тому числі і заборгованість по процентам, через що Договір від 09.12.2013 року укладений позивачем помилково, поза межами строку виконання зобов'язань;

-помилка позивача при укладенні оспорюваного договору є підставою для визнання його недійсним в частині, що стосується сплати процентів;

-Банк порушив права позивача як споживача банківських послуг, ввівши його в оману при укладенні Договору 09.12.2013 року щодо розміру заборгованості по відсоткам;

-Банк звернувшись до ОСОБА_2 із вимогою про дострокове погашення заборгованості припинив дію договору та втратив можливість нарахування і стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Відповідно до Ухвали від 03.02.2017 року відкрито провадження у справі.

Згідно Ухвали від 14.03.2017 року, 11.07.2017 року, 20.11.2017 року, 11.12.2017 року за клопотанням представника відповідача судом витребувано документи, які необхідні для встановлення обставин справи в повному обсязі та отримання доказів необхідних для вирішення справи.

11.12.2017 року постановлено Ухвалу про призначення почеркознавчої експертизи та провадження у справі зупинено на час проведення експертизи .

04.04.2018 року Ухвалою провадження у справі поновлено.

Відповідно до Ухвали від 22.05.2018 року розгляд справи відкладено.

Згідно Ухвали від 18.06.2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 об'єднано для спільного розгляду з первісним.

04.09.2018 року судом проведено підготовче судове засідання та згідно Ухвали суду, оголошеної у судовому засіданні, закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Згідно заяви, яка міститься в матеріалах справи, просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував. Своїм правом на подання відзиву на зустрічний позов не скористався.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував. Просив залишити первісний позов без розгляду, у зв'язку із третьою неявкою представника позивача без поважних причин. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі.

Проте суд не вважає причини неявки представника позивача у судове засідання неповажними, оскільки, по-перше, матеріали справи містять заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.63), по-друге, представником позивача було заявлено клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проте з об'єктивних причин йому було відмовлено, що на переконання суду, свідчить про поважність причин відсутності представника позивача в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч.1 п.2 ч.3 ст.223, ч.8 ст.279 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті..... у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи ( його представника), незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Оскільки справа перебуває в провадженні суду тривалий час (з лютого 2017 року) позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, більш ніж двічі не з'явився у судове засідання, від нього не надійшло заяв про залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, суд вважає за доцільне розглянути справу по суті за відсутністю позивача (його представника).

Дослідивши надані докази, встановивши фактичні обставини, суд при вирішені справи виходить з такого.

06.05.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 640/417-К417. Згідно договору Банк надав відповідачу кошти у сумі 99 265,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення 05.05.2033 року.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору порядок погашення основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно визначеного графіку.

Згідно п. 3.3.7 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти та комісії, визначені в розмірах та в порядку, визначеному договором.

Відповідно п. 3.3.9 кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами та фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному кредитним договором.

Згідно п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З вказаним Договором кредиту відповідач був ознайомлений, ним договір підписаний.

10.10.2008 р. між сторонами була укладена Додаткова угода №1 про внесення змін до вищевказаного Договору кредиту, відповідно до умов якої сторони домовились з 20.10.2008 р. встановити проценту ставку за користування кредитом на рівні 14,00 % річних.

09.12.2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про внесення змін до Договору кредиту №640/417-К417 від 06.05.2008 року.

Умовами Договору від 09.12.2013 року сторони узгодили, що станом на дату його укладення заборгованість за кредитом складає: заборгованість по сплаті за кредитом в сумі 97 609,31 доларів США; заборгованість по сплаті за процентами за користування кредитом в сумі 69 031,48 доларів США. Також за пунктом 3 Договору сторони дійшли згоди щодо внесення змін до інших умов кредитування, що відображені у Додатку №1 до Договору та Детальному розписі сукупної вартості кредиту (а.с.77-80).

В порушення умов, передбачених кредитним договором, додатковою угодою, та договором про внесення змін від 09.12.2013 року, відповідач грошові зобов'язання перед кредитодавцем належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно із положеннями статей 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобов'язанням.

Відповідно до наданого позивачем Розрахунку, станом на 06.01.2017 р., заборгованість відповідача перед Банком складала 204 578,45 дол. США, що еквівалентно 5 377 696 грн. 23 коп., а саме: заборгованість за кредитом 97 510,18 дол. США, що еквівалентно 2 563 222 грн. 70 коп., заборгованість за відсотками 107 068,27 дол. США, що еквівалентно 2 814 473 грн. 53 коп.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що відносини за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідач проти позову заперечував та вказував, що він не підписував Договір про внесення змін до Договору кредиту укладений між сторонами 09.12.2013 року.

Так, за клопотанням відповідача, по справі була призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення якої поставлено питання: 1.Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Позичальник ___» на сторінках 1,2,3,4, (а.с.77-78) в графі «____ ОСОБА_2.» на сторінці 2 (а.с.77, зворотній бік), в графі «Димов Олексій Сергійович ___» на сторінці 4 (а.с.78, зворотній бік) в Договорі про внесення змін до Договору кредиту №640/417-К417 від 06 травня 2008 року укладеному 09 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», в графі «Позичальник ____» в Додатку до Договору про внесення змін до Договору кредиту №640/417-К417 від 06 травня 2008 року укладеному 09 грудня 2013 року (а.с. 80), самим ОСОБА_2 чи іншою особою.

Згідно складеного 28.03.2018 року Висновку вирішити поставлене перед експертом не виявилось можливим через неможливість встановлення причин розбіжних ознак, які могли з'явитися як за рахунок варіаційності підпису, що не проявилися в наданих зразках, так і за рахунок виконання підписів навмисно зміненим почерком, а також в результаті виконання підписів іншою особою. Крім того, досліджувані підписи безбуквенні, містять обмежений об'єм інформації, що характеризує письмовий навик виконавця.

За такого, суд приходить до висновку про недоведеність обґрунтувань відповідача, оскільки встановити, що досліджувані документи підписані іншою особою, неможливо.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, відповідачем всупереч зазначених вимог законодавства жодних інших доказів на спростування чи заперечення позовних вимог, суду не надано.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання окремих положень Договору про внесення змін від 09.12.2013 року - недійсними, слід зазначити таке.

Як вже зазначалось, 09.12.2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про внесення змін до Договору кредиту №640/417-К417 від 06.05.2008 року.

Згідно п. 2 Договору, станом на дату його укладення, заборгованість ОСОБА_2 за Договором кредиту складає: заборгованість за кредитом - 97609,31 доларів США; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 69031,48 доларів США.

Відповідно до п.3 Договору сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування.

Зокрема, згідно п 3.2. погашення суми заборгованості за процентами за користування кредитом в п.2.2 Договору про внесення змін, здійснюється відповідно до графіку платежів відстрочених до сплати процентів, що передбачений Додатком №1 до цього Договору про внесення змін, починаючи з 09 квітня 2014 року до 10 числа кожного місяця та з кінцевим терміном повернення заборгованості за відстроченими до сплати процентами за кредитом до 10 квітня 2015 року.

Пунктом 3.3. Договору встановлено проценту ставку за користування кредитом в розмірі 0,01% процентів річних з дати підписання цього Договору про внесення змін по 08.04.2014 року.

Згідно п. 6 сторони погодили, що цей Договір про внесення змін набирає чинності з моменту підписання його сторонами та є невід'ємною складовою частиною Договору кредиту.

Договір про внесення змін від 09.12.2013 року, Додаток №1 до нього, та Детальний розпис сукупної вартості кредиту підписані представником Банку та ОСОБА_2, з умовами правочинів сторони ознайомлені.

ОСОБА_2 стверджує, що вказаний договір був укладений ним під впливом помилки, оскільки насправді на час його укладення у нього не було заборгованості по кредитному договору у визначеному у Договорі про внесення змін розмірі - 69031,48 доларів США, з огляду на таке.

Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 10.10.2008 року, через що на підставі п.4.5 Договору Кредиту 12.01.2009 року він мав сплатити борг у всьому розмірі. Тобто, з цього моменту строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та встановлено зобов'язання позичальника протягом одного дня погасити кредит у повному розмірі, та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

При цьому, ОСОБА_2 посилається на те, що при укладенні оскаржуваного договору він помилково вважав, що його заборгованість по відсоткам перед банком складала 69031,48 доларів США, в той час як з урахуванням припинення зобов'язання між банком розмір такої заборгованості мав складати 3 806,76 доларів США (за період з 01.10.2008 по 12.01.2009).

Проте, суд не погоджується з твердженнями відповідача, оскільки ОСОБА_2 оскаржуваний договір погоджував, шляхом його підписання та подальшого виконання умов договору, про що свідчить здійснені ним платежі по погашенню нарахованих відсотків по кредиту(а.с.85,86).

До того ж, матеріали справи містять меморіальні валютні ордери, за якими ОСОБА_2 05.03.2012 року, 10.04.2012 року, 14.05.2012 року, здійснював погашення заборгованості за кредитним договором №640/417-К417, що підтверджує виконання ним умов кредитного договору та згоду з існуванням кредитних зобов'язань перед банком (а.с.87-91).

Посилання ОСОБА_2 на правову позицію ВСУ, викладену у Постанові від 16.11.2016 року по справі №756/17216/13-ц та Постанову ВС від 14.02.2018 року у справі №564/2199/16-ц, суд вважає помилковими, оскільки у вказаних Постановах розглядається питання зміну строку виконання зобов'язання до кредитних зобов'язань, та сплив позовної давності Банком для пред'явлення позову по стягненню заборгованості з позичальника, в той час як предметом спору даної справи є вчинення правочину під впливом помилки, що є іншим предметом спору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначено в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 6 листопада 2009 року, правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилялася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою визнання правочину недійсним.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 вчинив оспорюваний Договір про внесення змін від 09.12.2013 року під впливом помилки, так як він виконував умови Договору кредиту від 06.05.2008 року (основного кредитного договору) як до, так і після укладення 09.12.2013 року Договору.

З умовами Договору кредиту ОСОБА_2 на час укладання Договору про внесення змін, був ознайомлений та про можливе припинення кредитних правовідносин з банком йому було відомо, що надавало йому право не укладати останній Договір.

Тим більш, що ОСОБА_2 просить визнати недійсними окремі положення оскаржуваного договору, не заперечуючи при цьому дійсність Договору в цілому, а отже і існування між сторонами кредитних правовідносин та відповідних зобов'язань на момент укладення договору - 09.12.2013 року. Тобто, ОСОБА_2 не заперечує того, що за відсутності його помилки в частині щодо нарахованих відсотків, він все ж таки уклав би Договір про внесення змін.

Щодо посилань ОСОБА_2 на порушення Банком при укладенні Договору про внесення змін від 09.12.2013 року вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» та введення його в оману суд вважає такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Із змісту зустрічного позову вбачається, що ОСОБА_2 оспорює умови не Договору кредиту від 06.05.2008 року, за яким він отримав кредит, а умови Договору про внесення змін до вказаного Договору кредиту, укладеного між сторонами 09.12.2013 року, через що твердження про введення його в оману як споживача з боку ПАТ «Укрсоцбанк» не підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів».

Таким чином, оцінивши усі надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову з підстав зазначених вище.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 80 665 грн. 44 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (п/р 29099420130004 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 00039019) заборгованість за Договором кредиту №640/417-К417 від 06.05.2008 р. у розмірі 204 578,45 дол. США, що еквівалентно 5 793 661 грн. 70 коп., а саме: заборгованість за кредитом 97 510,18 дол. США, що еквівалентно 2 761 488 грн. 30 коп., заборгованість за відсотками 107 068,27 дол. США, що еквівалентно 3 032 173 грн. 40 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( МФО 300023, код ЄДРПОУ 00039019) судовий збір у розмірі 80 665 грн. 44 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака,29.

Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Повне судове рішення складено 08.10.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова