Постанова № 76973743, 05.10.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/7527/15-к

1-кп/465/832/18

У Х В А Л А

про самовідвід

05.10.2018 року суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я.

за участю секретаря Янковської С.Ю.

розглянувши матеріали обвинувального акта та долучені до нього реєстр матеріалів досудового розслідування і передані прокурором матеріали кримінального провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015140000000466 від 08 жовтня 2015 року, та які поступили до Франківського районного суду м. Львова з апеляційного суду Львівської області 05 жовтня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акта,

ОСОБА_1, року 1992, місяця серпня, дня 10 народження, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України приватний підприємець, одружений раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

підозрюється у здійсненні операцій з брухтом чорних та кольорових металів без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; організації пунктів прийому, схову та збору металобрухту, яке вчинив у період 2013 – 2014 роки не будучи суб’єктом господарювання, який наділений правом здійснювати операції з брухтом чорних та кольорових металів, в супереч встановленим вимогам законодавства у сфері економічної діяльності, діючи без спеціального дозволу (ліцензії) одержання якого передбачено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», розуміючи, що його батько ОСОБА_2 є директором ТзОВ «Вестметінвест», якому Міністерством промислової політики України, 06.07.2019 видана ліцензія № 470191 на провадження діяльності із заготівлі та переробки металобрухту кольорових металів за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, вул.. Стуса,13, з корисливих мотивів, маючи на меті забезпечення вказаного підприємства брухтом чорних та кольорових металів, а також отримання прибутку, вирішив організувати мережу незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту на території м. Львова.

Дані інкриміновані дії ОСОБА_1, органом досудового розслідування та прокурором - процесуальним керівником у кримінальному провадженні кваліфіковані за ч. 1 ст. 213 КК України, як здійснення операцій з брухтом чорних та кольорових металів без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; організації пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.

Сторона обвинувачення: прокурор відділу процесуального керівництва при проведенні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного

обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області, юрист 2 класу ОСОБА_3.

Сторона захисту: адвокат ОСОБА_4

Відповідно до ухвали суду від 12 квітня 2018 року за результатами підготовчого розгляду обвинувального акту, такий повернуто прокурору для приведення матеріалів у відповідність з вимогами ст. 91, ст. 291 КПК України.

Не погоджуючись із даною ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу.

За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора, ухвала суду першої інстанції скасована, з підстав викладених в ухвалі апеляційного суду від 11 вересня 2018 року з направленням матеріалів до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Приймаючи дане рішення суд апеляційної інстанції покликався на те, що відповідно до п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт в кримінальному провадженні, визначені ст. 291 КПК України.

Одночасно, у своїй ухвалі колегія суддів апеляційного суду зазначила, що висновки місцевого суду щодо фактичних обставин справи, як вони зазначені в ухвалі, є не вірними та не відповідають фактичним обставинам. При цьому зазначено, що в обвинувальному акті щодо підозри ( обвинувачення) відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зазначені обставини, які прокурор вважає фактично встановленими з посиланням на норми КК України.

Колегія суддів апеляційного суду Львівської області скасовуючи ухвалу суду першої інстанції не погодилась також із висновками суду щодо скерування обвинувального акта прокурором, процесуальні повноваження якого в конкретному обвинувальному акті не підтверджені.

За вказаних обставин колегія суддів прийшла до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як суддя, якому матеріали обвинувального акта передані для нового судового розгляду, вважаю, що обвинувальний акт й надалі не відповідає вимогам процесуального законодавства, з підстав наведених в ухвалі від 12 квітня 2018 року.

Крім того, моє ставлення до оцінки матеріалів в ході вирішення питань, передбачених ст.ст. 314 – 315 КПК України уже висловлене у скасованій ухвалі, а відтак, даний факт є тією обставиною, що викликатиме сумнів у моїй неупередженості при повторному їх вирішенні, та відповідно до ст. ст. 75 КПК України виключає участь судді в кримінальному провадженні.

Перейти до нового судового розгляду повернутих матеріалів, як це зазначено в ухвалі апеляційного суду, без проведення підготовчого судового засідання виявляється неможливим, оскільки наявна ухвала від 15 березня 2018 року про призначення підготовчого судового засідання, яка не скасована і підлягає виконанню ( ас.231-232).

Відповідно до ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.75 цього Кодексу,суддя зобов’язаний заявити самовідвід. З огляду на викладене, заявляю самовідвід з підстав, передбачених п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України.

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 9 КПК України, Кримінальне процесуальне законодавство України

застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зважаючи на встановлені обставини, положення національного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, слід прийти до висновку, що з метою уникнення будь – яких сумнівів в учасників кримінального провадження щодо неупередженості судді при новому розгляді у підготовчому судовому засіданні матеріалів обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015140000000466 від 08 жовтня 2015 року про повідомлену підозру ОСОБА_1, року 1992, місяця серпня, дня 10 народження, за ч. 1 ст. 213 КК України, суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я. підлягає відводу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, п. 4 ч. 1 ст. ст. 75, 80,81, ч. 1 ст. 314, ч.2 ст. 369 - 372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Задоволити заяву судді Кузя В.Я. про самовідвід у розгляді обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015140000000466 від 08 жовтня 2015 року про повідомлену підозру ОСОБА_1, року 1992, місяця серпня, дня 10 народження, за ч. 1 ст. 213 КК України ( судове провадження № 1 – кп/ 465/382/18 ; судова справа № 465/7527/15-к).

Матеріали судового провадження № 1 - кп/465/382/18 передати до канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь