Постанова № 7696951, 28.01.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 січня 2010 р. № 5/167-09 28 січня 2010 р.                                                                                № 5/167-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О.,- головуючого,

Мамонтової О.М.,

Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2009 року

у справі господарського судуДніпропетровської області

за позовомДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

доВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз"

простягнення 23897000,10 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Левченко О.Є.,

- відповідача:Бойко О.П., ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про стягнення 16 637 604,46 грн. основного боргу, 1 992 452,96 грн. пені., 4 570 929,68 грн. інфляційних втрат та 696 013,00 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №06/06-787 від 29.12.2006 року на постачання природного газу.

18 травня 2009 року ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" звернулось до суду з зустрічним позовом до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язати відповідача за зустрічним позовом привести вартість загального обсягу природного газу у відповідність з вартістю фактично реалізованих населенню обсягів природного газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2009 року первісний позов задоволено, стягнуто на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 16 637 604,46 грн. основного боргу, 1 992 452,96 грн. пені., 4 570 929,68 грн. інфляційних втрат, 696 013,00 грн. –3% річних та 25618,00 грн. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову провадження у справі припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2009 року рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження за зустрічним позовом скасовано та прийнято нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні зустрічного позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, а зустрічний позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року № 11, обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам судові рішення не відповідають, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.12.2006 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (покупець) було укладено договір № 06/06-787 на постачання природного газу, відповідно до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача в 2007 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (витоків/притоків), а відповідач –прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Згідно п.1.2 договору, газ, що поставляється за даним договором, використовується відповідачем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно п.3.4 договору, відповідач зобов'язаний надати позивачу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу підписані та скріплені печаткою два примірники актів приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

В п.4.1 договору № 06/06-787 визначено ціну за газ.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору №06/06-787 від 29.12.2006 року, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" впродовж січня-грудня 2007 року поставив, а ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" прийняв природний газ на загальну суму 284 033 533,41 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи додатковими угодами до вказаного договору та актами приймання-передачі газу.

Відповідно до п.3.4, п.5.1 договору, остаточні розрахунки за фактично переданий газ, обсяги якого визначені підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Станом на день звернення із первісним позовом, відповідач частково сплатив вартість поставленого йому газу, чим заборгував позивачу 16 637 604,46 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 166 376 04,46 грн.

Згідно з приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи зазначеної статті та встановленні судами попередніх інстанції порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору щодо оплати отриманого газу, судова колегія погоджується з висновками судів про стягнення з відповідача 4 570 929,68 грн. інфляційних втрат та 696 013,00 грн. – 3% річних, нарахованих за спірний період.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанціями, згідно п. 6.2 договору поставки природного газу №06/06-787 від 29.12.2006 року, у разі неоплати вартості газу у строки, зазначені в п.5.1 договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право господарського суду у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена також в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд під час перегляду судового рішення на зазначене уваги не звернув.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що відповідач більш ніж на 90% розрахувався за отриманий природний газ та враховуючи специфіку використання газу, який поставляється за договором № 06/06-787, укладеним з позивачем у справі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе зменшити присуджений місцевим господарським судом до стягнення розмір пені до 500 000,00 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в позові виходячи з наступного.

Як було встановлено апеляційним судом, предметом зустрічних позовних вимог є зобов'язання відповідача за зустрічним позовом привести вартість загального обсягу природного газу у відповідність з вартістю фактично реалізованих населенню обсягів природного газу, згідно постанови КМУ від 09.12.1999 року №2246 "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання" із змінами та доповненнями від 08.12.2006 року №1697, 13.06.2007 року №821.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що згідно зустрічної заяви зазначені вимоги можуть бути задоволені шляхом внесення відповідних змін до договору відповідно до ст.188 ГК України, які б розповсюджувались на минулий період.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що наведена постанова, на яку посилається відповідач за зустрічним позовом, не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами, оскільки Правила надання населенню послуг з газопостачання регулюють відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами - споживачами газу, тоді як позивач не є учасником договірних відносин відповідача з населенням, а договірні відносини відповідача з фізичними особами - споживачами газу не породжують для нього ніяких прав та обов'язків.

Тому, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності обов'язку відповідача за зустрічним позовом здійснювати перерахунок вартості спожитого газу є вірним та зробленим відповідно до норм матеріального права.

Невідповідність узгодженої сторонами ціни газу за категоріями споживачів у залежності від кількості спожитого ними газу, фактичним показникам за результатами року, є ризиком господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, або може бути підставою для заявлення вимоги про внесення змін до договору на майбутнє.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, а тому суд вірно відмовив в задоволенні зустрічної вимоги.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судове рішення апеляційної інстанції у цій справі підлягає зміні в частині розміру пені.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків судів покладених в основу судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2009 року у справі № 5/167-09 змінити.

3. Абзац 3 резолютивної частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2009 року у цій справі викласти в наступній редакції:

"Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2009 року в частині стягнення 1 992 452,96 грн. пені змінити та викласти цю частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (м.Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 03340920) на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (м.Київ, код 31301827) 500000,00 грн. пені.

Видати наказ."

"Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"В задоволенні позову відмовити".

4. В іншій частині Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2009 року у справі № 5/167-09 залишити без змін.

5. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази, згідно із ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий, суддя Н. Кочерова

Судді: О. Мамонтова

М. Черкащенко