Ухвала суду № 76966401, 27.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.09.2018Справа № 910/8014/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдінг»до 1. Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Медвін-2011»провизнання права та визнання відсутніми права

Суддя: Смирнова Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивачаШубак О.І., ордер серії ЛВ № 079196 від 03.07.18;від відповідача-1Сенько А.В., довіреність № 362 від 30.01.18;від відповідача-2не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдінг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Медвін-2011», в якому просить суд:

- визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдінг» вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Медвін-2011» сплати суми боргу в розмірі 22813177,72 грн за кредитним договором №4М15012И від 14.01.2015, що сплачений Публічному акціонерному товариству Комерційному банку «Приватбанк» відповідно до договору поруки;

- визнати відсутнім права у Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» вимагати за кредитним договором №4М15012И від 14.01.2015 стягнення суми заборгованості у розмірі 22813177,72 грн із Товариства з обмеженою відповідальністю «Медвін-2011», який був сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Холдінг».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору поруки №4М14289И/П від 17.11.2016 виконано зобов'язання відповідача-2 перед відповідачем-1 за кредитним договором №4М15012И від 14.01.2015, проте відповідачами не визнається факт погашення такої заборгованості та переходу до поручителя прав вимог за кредитними зобов'язаннями.

Відповідач-1 проти позову заперечує з тих підстав, що визначений позивачем предмет даного позову не відповідає встановленим законом або договором способу захисту прав через відсутність порушеного права, наслідком чого є невідповідність способу захисту права способам визначеними законодавством, що свідчить про наявність обов'язкових підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засіданні у справі призначено на 01.08.2018.

У підготовчому засіданні 01.08.2018 було оголошено перерву до 16.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2018 підготовче засідання у справі відкладено на 17.09.2018; задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача-1 довідку та розгорнутий розрахунок заборгованості по кредитному договору № 4М15012И від 14.01.2015 із відображенням нарахувань та здійснених оплат.

12.09.2018 від відповідача-1 через відділ діловодства суду надійшли документи на виконання ухвали суду від 16.08.2018 про витребування доказів.

У підготовчому засіданні 17.09.2018 було оголошено перерву до 27.09.2018.

Розглянувши матеріали справи суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 553, 554 цього ж Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною другою статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до пункту 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (договорам) застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором, у частині виконаного зобов'язання.

Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (частина перша статті 547 Цивільного кодексу України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

З урахуванням викладеного вище суд вважає, вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду (стаття 12 цього ж Кодексу).

Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для закриття провадження у справі у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 231, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 910/8014/18 закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п. п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом 10 днів з дня проголошення даної ухвали.

Суддя Ю.М. Смирнова