Рішення № 76965579, 26.09.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/85/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2018 Справа № 908/1146/18

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” (69034, м.Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-а, код ЄДРПОУ 22161169)

до відповідача: Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 3948818)

про відшкодування шкоди в розмірі 314749,32 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, заступник директора, виписка з Положення про Дирекцію від 05.07.2018

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 271/8-01-10-06 від 22.02.2018;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 18.06.2018 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” до відповідача: Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, з позовними вимогами про відшкодування за рахунок держави немайнової шкоди в розмірі 314749,32 грн., завданої бездіяльністю Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області та її правонаступником – Запорізькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.06.2018 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1146/18 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 25.06.2018 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви терміном до 06.07.2018 включно.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1146/18, присвоєний номер провадження 9/85/18, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.08.2018. Ухвалою суду від 09.08.2018 підготовче засідання відкладалось на 29.08.2018.

Ухвалою суду від 29.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2018. В судовому засіданні 18.09.2018 оголошено перерву до 26.09.2018.

26.09.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, які мотивовані наступним. Постановами Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 808/2973/15 та від 01.06.2017 у справі № 808/3860/16 задоволено позовні вимоги ТОВ «Техенергохім» про скасування податкових вимог, визнання протиправним та скасування рішення податкової інспекції про опис майна у податкову заставу. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі № 808/4165/17 визнано протиправною бездіяльність Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області щодо невиконання постанови у справі № 808/3860/16 від 01.06.2017. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справах № 808/2973/15 та № 808/3860/16 забезпечують позивача вимогами, які можуть бути юридично реалізовані, а не лише встановлюють факт відсутності податкового боргу. Відповідачем протягом декількох років не приймаються необхідні заходи щодо виконання зазначених судових рішень, які набрали законної сили, чим позбавляє положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод корисного сенсу та порушує права позивача на мирне володіння своїм майном, що гарантується кожній особі згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Невиконання вказаних судових рішень позбавляє позивача можливості займатися виробничою діяльністю, якою він розраховував займатися. Відповідач не висунув ніяких доводів для такого втручання в реалізацію прав позивача, проте не виконує судові рішення, розповсюджує інформацію про наявність у позивача податкового боргу, що унеможливлює його участь у державних тендерах. На підставі викладеного, позивач вважає, що він заслуговує на компенсацію немайнової шкоди за порушення права на виконання судового акта в розумний строк. Немайнова шкода, належна до компенсації за порушення такого права, визначена позивачем виходячи з такого розрахунку: розмір судового збору, сплачений позивачем за здійснення правосуддя у вказаних справах, помножений на кількість тижнів прострочення виконання кожного з судових рішень у цих справах, починаючи з дати набрання ними законної сили, а саме: (464,91 х 124 тижня) + (7141,68 х 36 тижнів) = 314749,32 грн. Позивач просить визначити порядок виконання рішення шляхом стягнення на його користь вказаної суми з Державної казначейської служби України (м.Київ, вул.Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646). Вимоги обґрунтовано ч. 3 ст. 8, ст. 56 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Згідно з п. 60.5 ст. 60 цього Кодексу у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. Однак, сама процедура виконання рішення суду або відкликання податкової вимоги у Кодексі відсутня. На контролюючий орган не покладено функцію контролю за перерахуванням банківськими установами грошових коштів платників податків. В постанові суду від 06.07.2016 по справі № 808/2973/15 судом встановлено той факт, що ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» всупереч умовам договору банківських рахунків від 10.08.2017 № 27045 не було здійснено перерахування коштів до бюджету, що підтверджується копіями виписок ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит». У зв’язку із цим відповідач зазначив, що позов про відшкодування шкоди повинен бути пред’явлений до вказаного банку. Враховуючи приписи ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, предметом доказування у даній справі є належним чином доведення факту незаконності дій органу державної влади чи його посадової особи, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіянням шкоди. За відсутності одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відповідно до висновків апеляційного господарського суду у справі № 908/1994/16 судове рішення у адміністративній справі № 808/2973/15 не має преюдиціального значення для вирішення справи про стягнення матеріальної шкоди, оскільки вказане рішення не охоплює правовідносин, що є предметом розгляду господарським судом та не встановлює обставин подальшого зарахування податковим органом платежів з іншим призначенням в рахунок податкового боргу. Примусове виконання рішень здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». На адресу відповідача не надходило жодного документа відносно виконавчого провадження щодо виконання судового рішення. На підставі викладеного відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, просить в позові відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 808/2973/15 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 345-23 від 16.03.2015 на зальну суму 232457,00 грн., прийняту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ФС у Запорізькій області; визнано протиправним та скасовано рішення податкової інспекції про опис майна у податкову заставу від 16.03.2015 № 41. З державного бюджету України на користь ТОВ «Техенергохім» стягнуто суму 464,91 грн. судового збору.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі № 808/3860/16 задоволено адміністративний позов ТОВ «Техенергохім» до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя). Скасовано суму податкового боргу ТОВ «Техенергохім» у розмірі 476112,09 грн., визначену у податковій вимозі від 23.11.2016 № 4662-17, прийняту Запорізькою об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС (відділення у Дніпровському районі м. Запоріжжя); скасовано вказану податкову вимогу. За рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 7141,68 грн.

Відповідно до змісту ст.ст. 3, 4 Закону України № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції забезпечено ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень є загальнодоступною.

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 – залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 18.06.2018 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2017 апеляційну скаргу Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року повернуто скаржнику.

Таким чином, постанова у справі № 808/2973/15 від 06.07.2015 набрала законної сили 28.10.2015, у справі № 808/3860/16 – 04.08.2017.

Згідно з постановою від 21.04.2018 ВП № 50905805 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відмовлено у прийнятті до провадження та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 808/2973/15, виданого 19.04.2016, з тих підстав, що виконання рішення не передбачає застосовування заходів примусового виконання.

Згідно повідомлення від 23.02.2018 вих. № 2748-8034 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, повернуто без прийняття до виконання виконавчий документ - виконавчий лист № 808/2973/15, виданий 19.04.2016. Виконавчий документ повернуто з тих підстав, що виконання рішення не передбачає застосовування заходів примусового виконання.

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.02.2017 внесено запис про припинення юридичної особи Держаної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, у зв’язку з реорганізацією установи; її правонаступником є Запорізька об’єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області (відповідач у даній справі).

Бездіяльність відповідача щодо виконання вищевказаних судових рішень стали підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст.14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов’язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ст. 15, ч. ст. 20 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід’ємна частина “судового розгляду”.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

У справі «Войтенко проти України» (рішення від 29 червня 2004 року) Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.ст. 8, 19 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Із аналізу положень вищенаведеного законодавства слідує, що моральна (немайнова) шкода, це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона полягає у применшенні немайнового блага. Об’єктом правопорушення є немайнове право: здоров’я, честь, гідність, ділова репутація тощо. Термін моральна шкода застосовують переважно до фізичних осіб, тоді як до юридичних осіб застосовується поняття немайнової шкоди. Це шкода, заподіяна порушенням законних немайнових прав юридичних осіб. Її наслідками є приниження репутації, формування негативної оцінки як учасника правовідносин, і як результат зменшення контрагентів, а отже, і майнові втрати.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із наданих позивачем матеріалів вбачається, що в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 у справі № 808/2973/15 встановлено, що у позивача (ТОВ «Техенергохім») відсутній податковий борг та відсутні підстави для надсилання податкової вимоги № 345-23 від 16.03.2015 на загальну суму 232457,00 грн., яку визнано судом протиправною та скасовано. В постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2017 у справі № 808/3860/16 встановлено, що після оскарження податкової вимоги № 345-23 від 16.03.2015 та набрання постановою у справі № 808/2973/15 законної сили, в інтегрованій картці платника ТОВ «Техенергохім» надалі обраховується податковий борг, а також пеня. На дату винесення податкової вимоги від 23.11.2016 № 466-17 сума 476112,09 грн. неправомірно визначена як податковий борг, оскільки після 28.10.2015 контролюючий орган повинен був виконати судове рішення щодо скасування податкової вимоги № 345-23 від 16.03.2015 на суму 232457,00 грн. з відображенням у інтегрованій картці платника податку, що в свою чергу дозволило б зараховувати подальші платежі позивача за напрямком їх сплати. За таких обставин, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про скасування суми податкового боргу товариства у розмірі 476112,09 грн., визначену у податковій вимозі від 23.11.2016 № 4662-17, та скасовано вказану податкову вимогу.

Позивач мотивуючи позовні вимоги вказує, що факт бездіяльності відповідача щодо невиконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/3860/16 від 01.06.2017 підтверджено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі № 808/4165/17.

Господарським судом, шляхом перевірки даної інформації в Єдиному реєстрі судових рішень на веб-порталі судової влади України, встановлено, що ТОВ «Техенергохім» зверталося із адміністративним позовом до відповідача: Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/3860/16 та стягнення суми 476112,09 грн. майнової шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача та бездіяльністю. Рішенням адміністративного Запорізького окружного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі № 808/4165/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, позов задоволено частково. Визнано протравною бездіяльність Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо невиконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/3860/16 від 01.06.2017. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2017 відмолено у задоволенні заяви відповідача про роз’яснення виконання судового рішення від 01.06.2017 у справі №808/3860/16.

Слід також зазначити, що наслідком невиконання відповідачем рішень у вказаних справах № 808/2973/15 від 06.07.2015 та № 808/3860/16 від 01.06.2017, стала також необхідність подання ТОВ «Техенергохім» позову у справі №808/789/18 про визнання протиправними дій Вознесенівського управління Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо зарахування коштів, сплачених ТОВ «Техенергохім» платіжними дорученнями №2016 та №2817, в рахунок погашення податкового боргу, скасованого судовим рішення у справі № 808/3860/16. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2018, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2018, зазначені позовні вимоги задоволено. В даному рішенні судом, зокрема, встановлено, що після набрання 04.08.2017 законної сили судовим рішенням по справі № 808/3860/16 про скасування податкового боргу, відповідач зобов’язаний був на виконання судового рішення самостійно відкоригувати дані в інтегрованій картці позивача, що останнім здійснено не було. Податковий борг, який був предметом розгляду по справі №808/3860/16 у розмірі задоволеної позовних вимог про скасування суми податкового боргу у розмірі 476112,09 грн., не був вилучений, а у подальшому погашався поточними коштами платника податків ТОВ «Техенергохім» згідно із хронологічної черговості його виникнення.

Враховуючи вищевикладене, обставини щодо бездіяльності Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо невиконання судових рішень у вищезазначених адміністративних справах, що пов’язані між собою, є встановленими та не потребують доказування.

Підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаю, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.5 ст. 60 цього Кодексу у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, з наступними змінами та доповненнями, стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з цим Порядком, формується облікова справа. Ведення облікових справ платників податків здійснюється із дотриманням правил діловодства.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881 органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

Відповідно до пунктів 2.1, 6.1 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576, який був чинним до 08.09.2017 та діяв на час набрання рішеннями у адміністративних справах № 808/2973/15 та № 808/3860/16 законної сили, податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога вважається відкликаною, зокрема: з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування податкової вимоги; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі. Аналогічні положення містяться у пунктах 1 розділів ІІ, VІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, що набрав чинності 08.09.2017.

Таким чином, законодавством передбачено, що податкова вимога скасовується у зв'язку із прийняттям органом доходів і зборів (контролюючим органом, на який згідно з Податковим кодексом України покладається виконання функції формування податкових вимог) рішення про її скасування, тобто сам контролюючий орган має повноваження скасувати податкову вимогу, в тому числі і на підставі судового рішення, яким вона скасована.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що сама процедура виконання рішення суду або відкликання податкової вимоги у Кодексі відсутня, є необґрунтованим, а ухилення від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, - неправомірним та розцінюється судом як зловживання контролюючого органу своїми правами.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин (ст. 7 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлена судом бездіяльність Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, що виразилася у неправомірному ухиленні відповідача протягом тривало часу від виконання обов'язку, що виникло з судових рішень, які набрали законної сили та є обов’язковими для виконання на всій території України, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої порушуються права відповідача. Неможливість для позивача домогтися виконання судового рішення, становить втручання у його право на мирне володіння майном, як то визначено у першому Протоколі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Розповсюдження недостовірної інформації щодо наявності у ТОВ «Техенергохім» податкового боргу формує негативну оцінку про позивача, як учасника правовідносин, і як результат зниження його ділової репутації й майнові втрати. При цьому, наслідки у вигляді немайнової шкоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Відповідачем не надано достатньо обґрунтованих доводів та доказів проти заявлених позовних вимог; його заперечення, викладені у відзиві, спростовуються вищенаведеними обставинами та висновками суду. З огляду на викладене вище, посилання відповідача на відсутність визначення у Податковому кодексі України процедури виконання рішення про скасування податкової вимоги або її відкликання, відсутність облікової операції щодо зменшення боргу за рішенням суду, є безпідставними.

Для правильного вирішення спору, юридичне значення має факт бездіяльності відповідача щодо виконання судових рішень, а отже зволікання у відновленні порушених прав позивача, що був змушений неодноразово здійснювати їх захист в судовому порядку. Причини такого невиконання в даному випадку судом не досліджуються, тому посилання відповідача на несвоєчасне перерахування коштів банком, який і повинен відшкодовувати шкоду, є необґрунтованим. Статтею ст. 1173 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що підлягає застосуванню в даному випадку, встановлено відшкодування шкоди незалежно від вини органів, визначених у цій статті.

При цьому слід враховувати, що задоволення судом позовних вимог, шляхом скасування податкових вимог, викладено в резолютивній частині рішення в імперативній формі та не потребує вчинення додаткових примусових дій в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Виконання судових рішень підлягає невідкладній реалізації з дня набрання ними законної сили в порядку, який визначено податковим законодавством.

Належних доказів вжиття заходів щодо виконання судових рішень по справах №808/2973/15 та №808/3860/16 щодо скасування податкового боргу (податкових вимог) відповідач не надав, відсутність факту виконання вказаних рішень не заперечив та не спростував.

Немайнова шкода, належна до компенсації, визначена позивачем, виходячи з такого розрахунку: розмір судового збору, сплачений позивачем за здійснення правосуддя у вказаних адміністративних справах, помножений на кількість тижнів прострочення виконання кожного з судових рішень у цих справах, починаючи з дати набрання ними законної сили, а саме: (464,91 х 124 тижня) + (7141,68 х 36 тижнів) = 314749,32 грн.

Оцінивши обставини справи та доводи позивача в частині розрахунку суми шкоди, суд дійшов до висновку про обґрунтованість прийняття за розрахункову величину суми судового збору, сплаченого позивачем за подання адміністративних позовів, оскільки за результатами їх розгляду останній правомірно очікував на відновлення своїх прав, яке фактично не реалізовано у зв’язку із зволіканням відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, застосувавши, з урахуванням розумності та справедливості, кількість повних місяців, протягом яких, станом на час розгляду справи, відповідачем не виконувалися судові рішення, а саме: (464,91 х 34 повних місяця) + (7141,68 х 13 повних місяців) = 108648,78 грн.

Із змісту ст. 1173 ЦК України слідує, що шкода завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України визначено, що казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Конституційний суд України в рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Враховуючи наведені норми права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 67/157-10 від 25.05.2011).

Таким чином, управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Органи Казначейства, зокрема: вживають заходів до виконання виконавчих документів; розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 35 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 вказаного Порядку встановлено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Враховуючи вищевикладене, законодавством визначено спеціальний порядок виконання судових рішень про відшкодування державою шкоди на підставі відповідних виконавчих документів шляхом їх подання до відповідного органу Казначейства. Таким чином, викладена в прохальній частині позовної заяви вимога про встановлення порядку виконання рішення, шляхом стягнення суми шкоди безпосередньо з Державної Казначейської служби України, є безпідставною. Резолютивна частина рішення у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб’єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 19.06.2018 у побідній справі № 910/23967/16.

Таким чином, позов задовольняться судом частково, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми 108648,78 грн. немайнової шкоди.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду судовий збір не справляється. На підставі вказаної норми позивачем судовий збір не сплачувався.

Враховуючи, що судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, не справляється в силу вимог зазначеного Закону, відповідно підстав для його стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету немає.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” (69034, м.Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29-а, код ЄДРПОУ 22161169) немайнову шкоду в розмірі 108648 (сто вісім тисяч шістсот сорок вісім) грн. 78 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ “Перехідні положення” ГПК України.

Суддя О.С. Боєва