Рішення № 76963914, 27.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/603/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

третьої особи - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_3, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2018 року ОСОБА_2 /надалі - позивач; ОСОБА_2/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /надалі - відповідач; ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладеної у листі відповідача від 12.02.2018 вих. №1064/0/26-18, у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Судіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 29.01.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Судіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.02.2018 вих. №1064/0/26-18 позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Судіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області у зв'язку з тим, що за інформацією відділу у Полтавському районі міськрайонного управління у Полтавській області та м. Полтава Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка відноситься до земель приватної власності громадян на підставі державних актів на право приватної власності на землю. Позивач вважає, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладена у листі відповідача від 12.02.2018 вих. №1064/0/26-18, є протиправною, оскільки лист-відповідь не містить посилань на конкретні факти та конкретних осіб, у листі не наведено відомостей про затвердження документації із землеустрою та про проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №816/603/18 (суддя Супрун Є.Б.).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_3.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року клопотання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі №816/603/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії закрито.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 по справі № 816/603/18 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Дана справа № 816/603/18 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 11 липня 2018 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року адміністративну справу №816/603/18 прийнято до провадження судді Сич С.С., вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 12:00 01 серпня 2018 року.

31 липня 2018 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву /том 1 а.с. 151-153/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель приватної власності відповідно до державних актів на право приватної власності на землю, інформація щодо припинення права власності на землю гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відсутня, а Головне управління не наділене повноваженнями щодо розпорядження землями приватної власності, у тому числі спірною земельною ділянкою.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року витребувано докази, продовжено строк підготовчого провадження у справі №816/603/18 на тридцять календарних днів, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15:30 11 вересня 2018 року.

10 серпня 2018 року до суду надійшла відповідь позивача та його представника на відзив /том 1 а.с. 182-183/, у якій зазначено, що у оскаржуваному рішенні про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, яке оформлене листом-відповіддю №1064/0/26-18 від 12.02.2018, не зазначено конкретних фактів та посилань, як того вимагає частина 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідь не вмотивована. Інформація щодо державних актів на землю надана лише в судовому засіданні, при цьому, дані, що надійшли від відповідача різняться. Крім того, відповідач спочатку зміг визначити місце розташованої земельної ділянки згідно з картографічним матеріалом, після вказує що такої можливості не має.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12:00 27 вересня 2018 року.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, хоча у матеріалах справи наявні докази, що вони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, подали до суду спільну заяву про розгляд справи за наявними у ній матеріалами без їх участі, у якій також просили позовну заяву задовольнити в повному обсязі /том 2 а.с. 16/.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника відповідача через участь у інших судових засіданнях.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, хоча у матеріалах справи наявні докази, що вона належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки в судове засідання не повідомила.

Третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що земельна ділянка, щодо якої позивач подав заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, належить, у тому числі, їй на праві приватної власності.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач, представник позивача, представник відповідача та третя особа ОСОБА_3 належним чином повідомлені про судове засідання та доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання до суду не надали, враховуючи, що позивач та представник позивача подали до суду спільну заяву про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності позивача, представника позивача, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

На даний час представляти інтереси відповідача - юридичної особи може як його керівник, так і представник, та на даний час інститутом представництва не обмежено кількості осіб, які можуть бути представниками юридичної особи.

Суд, заслухавши вступне слово третьої особи ОСОБА_1, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Судом встановлено, що 29.01.2018 ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою (вхідний номер М-1277/0/25-18 від 29.01.2018) про надання, як учаснику бойових дій, безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га, що розташована на території Судіївської сільської ради Полтавського району Полтавської області /том 1 а.с. 17, зворот а.с. 17/.

Як вбачається зі змісту заяви, позивачем до вказаної заяви було додано: графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки /том 1 а.с. 18/, копію паспорта та копію посвідчення учасника бойових дій.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.02.2018 №1064/0/26-18 позивача повідомлено, що за інформацією відділу у Полтавському районі міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтава ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність, відноситься до земель приватної власності громадян на підставі державних актів на право приватної власності на землю. З посиланням на частину 4 статті 122 Земельного кодексу України зазначено, що Головне управління не має правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 Крім того позивача повідомлено, що Судіївська сільська рада Полтавського району Полтавської області входить до Мачухівської сільської об'єднаної територіальної громади Полтавської області. Головним управлінням, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" вживаються заходи щодо передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення до земель комунальної власності Мачухівської сільської об'єднаної територіальної громади. Після завершення передачі відповідних земель питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Судіївської сільської ради Полтавського району буде здійснюватися виключно Мачухівською сільською об'єднаною територіальною громадою /том 1 а.с. 16/.

Не погодившись із вищевказаною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За змістом частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) відповідно до Положення про нього, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.

Нормою цитованої статті Земельного кодексу України Держземагентство України, його територіальні органи наділено повноваженнями передавати у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише державної власності.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду від 01 серпня 2018 року надав суду письмові пояснення /том 1 а.с. 190/, якими повідомив, що відповідно до поділу земель на земельні частки (паї) в межах земель бувшого КСП "Дружба" Полтавського району Полтавської області, земельні ділянки, які передбачалися до відведення позивачу належать громадянам ОСОБА_3 на підставі державного акта НОМЕР_3 на право приватної власності від НОМЕР_5, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 728, та ОСОБА_1 на підставі державного акта НОМЕР_2 на право приватної власності від ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 729, що підтверджується витягом з проекту передачі земель колективної власності у приватну власність членам колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба" Полтавського району Полтавської області, державними актами на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданим ОСОБА_3 НОМЕР_5, та НОМЕР_4, виданим ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, викопіюваннями з Публічної карти із зазначенням місця розташування спірної земельної ділянки, копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 191-206/.

Пунктом 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 2 вказаного Указу № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У матеріалах справи відсутні докази визнання протиправним або скасування вказаних вище Державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого ОСОБА_3 НОМЕР_5, та НОМЕР_4, виданого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд не бере до уваги доводи позивача про протиправність відмови у наданні позивачу безоплатно у власність земельної ділянки з посиланням на те, що у листі Головним управлінням не наведено відомостей про затвердження документації із землеустрою та про проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, виходячи з наступного.

Пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001, встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Таким чином, Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданий гр. ОСОБА_3 НОМЕР_5, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №728, та Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_4, виданий гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №729, є належними доказами, що підтверджують право приватної власності на земельну ділянку, яку бажав отримати у власність позивач, відтак спірна земельна ділянка не належить до земель державної власності.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 140 Земельного кодексу України від 25.10.2001. Ці підстави є вичерпні.

Доказів, які б підтверджували припинення права власності на землю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого гр. ОСОБА_3 НОМЕР_5, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №728, та Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_4, виданого гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №729, суду не надано.

Отже, листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.02.2018 №1064/0/26-18 позивача повідомлено, що за інформацією відділу у Полтавському районі міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтава ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку ОСОБА_2 бажає отримати у власність, відноситься до земель приватної власності громадян на підставі державних актів на право приватної власності на землю, що відповідає дійсності.

Суд повторює, що частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Враховуючи те, що земельна ділянка, яку позивач просив у своїй заяві (вхідний номер М-1277/0/25-18 від 29.01.2018) надати йому у власність для ведення особистого селянського господарства, належить до приватної власності, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження розпоряджатись такою земельною ділянкою, в тому числі, і надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2208/17 та від 24.04.2018 у справі № 802/1534/17-а, на яку посилається представник позивача у своїх поясненнях, не підлягає врахуванню у даній справі, оскільки обставини у зазначених вище справах суттєво відрізняються від обставин у даній справі, зокрема, у зазначених вище справах не ставиться під сумнів наявність у територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин повноважень щодо розпорядження спірними ділянками, тоді як у даній справі відповідач позбавлений повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, яку позивач просить надати у власність з огляду на приписи частини 4 статті 122 Земельного кодексу України у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у приватній власності третіх осіб, а не у державній власності.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, оскільки відповідач не має повноважень передавати спірну земельну ділянку, яка перебуває у приватній власності третіх осіб у власність позивачу, визначена статтею 118 Земельного кодексу України процедура розгляду клопотання не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, враховуючи те, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, відноситься до земель приватної власності, а у відповідача відсутні повноваження розпоряджатися такою земельною ділянкою, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача (вхідний номер М-1277/0/25-18 від 29.01.2018) про надання ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовним розміром 2,0 га.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні даного позову.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову ОСОБА_2, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 36004) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3), про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного адміністративного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Полтавський окружний адміністративний суд.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 08 жовтня 2018 року.

Суддя С.С. Сич