Рішення № 76963874, 08.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1714/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

за участю сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача - ДП «Центр обслуговування громадян»: Жумбей Л.М. (за довіреністю);

від третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»: Крупка О.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Центр обслуговування громадян», державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Ріти Василівни, державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Дереклєєвої Тетяни Вікторівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Ріти Василівни, державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Дереклєєвої Тетяни Вікторівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_6 та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Ріти Василівни, індексний номер рішення: 37288886 від 27.09.2017 року, яким скасовано реєстраційну дію проведену 01.06.2013 року приватним нотаріусом Савченко С.В., у зв'язку із чим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відновлено запис про іпотеку №1142762 та зобов'язати Державне підприємство «Центр обслуговування громадян» виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку №1142762, підстава виникнення іпотеки: договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» серія та номер: 2949, виданий 08.12.2011, видавник: Приватний нотаріус Київського МНО Шевченко Д.Г., відомості про суб'єктів: іпотекодержатель: ПАТ «Дельта Банк», іпотекодавець: ОСОБА_6, об'єкт нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Дереклєєвої Тетяни Вікторівни, індексний номер рішення: 37212912 від 22.09.2017 року, яким скасовано реєстраційну дію проведену 01.06.2013 року приватним нотаріусом Савченко С.В., у зв'язку із чим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відновлено запис про обтяження №1142659 та зобов'язати Державне підприємство «Центр обслуговування громадян» виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження № 1142659, підстава виникнення обтяження: заява про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 28.08.2007, видавник: відділення № 52 АКІБ «УкрСиббанк», вид обтяження: заборона на нерухоме майно, відомості про суб'єктів обтяження: особа, майнові права якої обтяжуються: ОСОБА_6, об'єкт нерухомого майна: квартира за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27 грудня 2014 року він, як покупець, придбав у ОСОБА_9, як продавця, квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку із чим сторонами було підписано відповідний договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Заботкіною Т.Ю., зареєстрований в реєстрі за №3206 про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності № 8282609. Тобто, починаючи з грудня 2014 року позивач є єдиним законним власником зазначеної квартири, володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Проте 15 березня 2018 року йому стало відомо про наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про обтяження його майна. Позивач вважає, що державні реєстратори ДП «Центр обслуговування громадян» прийняли свої рішеннями про скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяження в порушення вимог чинного законодавства України, чим допустили грубе порушення прав та законних інтересів ОСОБА_3 Державні реєстратори в порушення вимог ст. 20 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не повідомили невідкладно власника майна про обтяження його майна. До того ж, державні реєстратори не повинні були вносити запис про скасування державної реєстрації прав, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існують суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (записи про іпотеку та обтяження стосуються ОСОБА_6, в той час як власником нерухомого майна, на якому зараз через оскаржувані дії реєстраторів існують записи про іпотеку та обтяження, з 27 грудня 2014 року є ОСОБА_3). Крім того, заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 27 грудня 2014 року зареєстровано за новим правонабувачем ОСОБА_3. Більш того, перед цим власником квартири №71 був ОСОБА_9 в період з 01.06.2013 року по 27.12.2014 року, що вбачається з інформаційної довідки №118893506 від 29.03.2018 року та з тексту договору купівлі-продажу від 24 грудня 2014 року. Таким чином, у державних реєстраторів не було законних підстав фактично поновлювати записи про обтяження квартири №71 щодо попереднього правонабувача - ОСОБА_6. Своїми діями, а саме рішеннями про скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяження реєстратори допустили грубе порушення прав та законних інтересів ОСОБА_3

Представник відповідача - Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» надав до суду відзив на адміністративний позов (а.с.161-165), згідно якого відповідач вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року по справі №523/4907/13-ц апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено, а Рішення Суворовського районного суду м.Одеса від 16.05.2013 року скасовано. Враховуючи зазначене та керуючись вимогами п.9 ч.1 ст.129, ст. 129 Конституції України, ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацом 6 п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 року №1141, з урахування Рішення апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року по справі №523/4907/13-ц державними реєстраторами Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» був внесений відповідний запис до Державного реєстру. До того ж, в заперечення позиції позивача відповідач зазначає, що повідомлення власника об'єкта нерухомого за здійснюється державним реєстратором у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про електронну адресу власника як адреси для зворотного зв'язку шляхом надсилання на таку електронну адресу інформації в електронній формі про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час подання, прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові з накладенням власного електронного цифрового підпису. Про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву у разі, якщо заява на проведення реєстраційних дій подана в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи. Крім того, позивач зазначає, що державними реєстраторами було здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Але, слід зазначити, що дане твердження є помилковім, необґрунтованим та таким, що протирічить вимогам законодавства, адже 22.09.2017 року та 27.09.2017 року державними реєстраторами ДП «Центр обслуговування громадян» не було проведено державної реєстрації, в результаті якої виникло, перейшло чи припинилося право на нерухоме майно чи обтяження таких прав, державними реєстраторами було здійснено лише скасування реєстраційних дій щодо припинення іпотеки та припинення заборони на нерухоме майно.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» надав до суду письмові пояснення на адміністративний позов (а.с.76-77) згідно яких зазначив, що при ухваленні рішення 07.08.2017 року Апеляційним судом Одеської області враховано, що 28.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 28 серпня 2007 року укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11205488. Банк надав позичальнику кредитні кошти на придбання квартири за адресою АДРЕСА_1. За кредитним договором було укладено договір іпотеки, предметом якої виступила вказана квартира, який був зареєстрований у реєстрі під №Д-423 2808.2007 року та цього ж дня накладено заборону відчуження вказаної квартири. 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передав ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення за ними, зокрема, і за вказаним Договором про надання споживчого кредиту та Іпотечним договором. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року скасовано рішення Суворовського районного суду від 16.05.2013 року. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпали підстави виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в державний реєстр іпотек, тобто з 2007 року. Тому дії реєстраторів правомірні.

Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надав до суду письмові пояснення на адміністративний позов (а.с.82-84) згідно яких зазначив, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 28 серпня 2007 року укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11205488,забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. за реєстраційним №212, за яким останньою в іпотеку передана належна їй на праві власності квартира, яка розташована в АДРЕСА_1. На підставі договору Іпотеки до Державного реєстру іпотек 28.08.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. було внесено запис іпотеки (реєстраційний номер 5559490). Також до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 28.08.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. було внесено запис щодо обтяження (реєстраційний номер 5559626) зазначеної в договорі іпотеки квартири. 08 грудня 2011 року на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусомКиївського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрований в реєстрі за №2949,2950 ПАТ «УкрСиббанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договором та договорами забезпечення, зокрема, і за вказаним Договором про надання споживчого кредиту №11205488000 від 28.08.2007 року та Іпотечним договором від 28.08.2007 року. Отже, ПАТ «Дельта Банк» є новим кредитором за зазначеними правочинами. Внаслідок чого до Державного реєстру іпотек 30.11.2012 року приватним нотаріусом Кондратюк В.С. було внесено запис щодо змін відомостей щодо іпотекодержателя з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк». На підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2013 року по справі №523/4907/13-ц приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. 01.06.2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис припинення іпотеки (реєстраційний номер № 1142762) та запис про припинення обтяжень у вигляді заборони відчуження (реєстраційний номер 1142659). Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року скасовано рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2013 року, а в позові ОСОБА_6 до «УкрСиббанк» про визнання договорів недійсними відмовлено. На підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року державним реєстратором ДП «Центр обслуговування громадян» Дереклєєвою Т.В. 22.09.2017 року прийнято рішення №37212912 про скасування реєстраційної дії про припинення заборони на нерухоме майно. Також, державним реєстратором ДП «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Р.В. 27.09.2017 року прийнято рішення №37288886 про скасування реєстраційної дії про припинення іпотеки. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року було скасовано документ, на підставі якого проведено державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно (рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.05.22013р.) а тому відповідачами за заявою ПАТ «Дельта Банк» було внесено записи про скасування державної реєстрації, проведеної 01.06.2013 року. Жодних норм діючого законодавства при цьому відповідачами не було порушено. Доводи позивача щодо наявності підстав для відмови ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні заяви про скасування державної реєстрації припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно з тих підстав, що нерухоме майно було вже зареєстровано за новим власником не відповідають дійсним обставинам, оскільки ще раз наголошуємо, що ПАТ «Дельта Банк» звернувся із заявою про скасування реєстраційних дій здійснених 01.06.2013 року, а не із заявою про державну реєстрацію обтяження у вигляді іпотеки та обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно. На підставі викладеного, вважаємо, що при прийняті рішень, що оскаржуються державними реєстраторами не порушено жодної норми чинного законодавства.

Позивач у своїй відповіді на пояснення третіх осіб вказав, що вважає пояснення третіх осіб ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» такими, що не стосуються предмету спору, а обґрунтування їхньої позиції існує поза межами публічно-правового спору, який виник між позивачем ОСОБА_3 та державними реєстраторами ДП «Центр обслуговування громадян». ОСОБА_3 звернувся із адміністративним позовом до державних реєстраторів з підстав, що останні, виконуючи свої повноваження у сфері державної реєстрації, порушили порядок проведення державної реєстрації (скасування рішення про державну реєстрацію), передбачений ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». ОСОБА_3 не знайомий зі ОСОБА_6, не є клієнтом ПАТ «Дельта Банк» чи ПАТ «УкрСиббанк», не є учасником кредитних правовідносин між ними, не перебуває з ними у будь-яких цивільно-правових спорах, не був залучений зацікавленою стороною до вирішення між ними їхніх договірних зобов'язань, на нього не переведені права іпотекодержателя, відсутнє рішення про стягнення з нього на користь будь-якої з цих осіб грошових коштів, він не підписував жодних додаткових угод за кредитними та забезпечувальними договорами. Між ним та всіма цими особами відсутній цивільно-правовий спір, вони не перебувають у жодних відносинах.

Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив ще раз наголосив, що третя особа ПАТ «Дельта Банк» звернулась із заявою про скасування реєстраційної дії на підставі рішення суду, а саме рішення Апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року. 22.09.2017 року та 27.09.2017 року державними реєстраторами ДП «Центр обслуговування громадян» не було проведено державної реєстрації, наслідком якої виникло, перейшло чи припинилося право на нерухоме майно чи обтяження таких прав, а лише було здійснено скасування реєстраційних дій щодо припинення іпотеки та припинення заборони на нерухоме майно, а саме скасування попередньої дії, якою 01.06.2013 року на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис припинення іпотеки та запис про припинення обтяжень у вигляді заборони відчуження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.12.2014 року №3206 ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_9 двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17).

Відповідно до предмету договору вказана квартира належала ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу (бланк серії ВТЕ №002858, №002859) посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. 01.06.2013 року за реєстровим №1299.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Заботкіною Т.Ю. 27.12.2014 року на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2014 року №3206 зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 за позивачем (а.с.19).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 01.06.2013 року за спірною квартирою припинено іпотеку та обтяження на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2013 року (іпотекодавець: ПАТ «Дельта Банк», іпотекодержатель ОСОБА_6) (а.с.101-111).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 28.08.2007 року зареєстрований в реєстрі за №Д-422 придбала у ОСОБА_14 квартиру за адресою АДРЕСА_1, (а.с.97) та зареєструвала право власності на неї 13.09.2007 року (а.с.99).

Відповідно до письмових пояснень представника відповідача (а.с.1-6, том ІІ) між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк» 28 серпня 2008 року був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №11205488000.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. за реєстраційним №212, за яким останньою в іпотеку передана належна їй на праві власності квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. На підставі договору іпотеки до Державного реєстру іпотек 28.08.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. було внесено запис щодо іпотеки №5559490 (з/б а.с.102).

Крім того, до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 28.08.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. було внесено запис щодо обтяження зазначеної в договорі іпотеки квартири № 5559626 (а.с.103, том І).

Відповідно до письмових пояснень представника Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» 08.12.2011 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «УкрСиббанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, зокрема, за вказаним договором про надання споживчого кредиту №11205488000 від 28.08.2007 року та іпотечним договором від 28.08.2007 року Отже, ПАТ «Дельта Банк» став новим кредитором за зазначеними правочинами. Внаслідок зазначеного до Державного реєстру іпотек 30.11.2012 року було внесено запис щодо змін відомостей про іпотекодержателя з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» (а.с.102 том І).

Суворовським районним судом м.Одеси 16.05.2013 року прийнято рішення по справі №523/4907/13-ц відповідно до якого договір іпотеки, предметом якого була квартира за адресою АДРЕСА_1 визнано недійсним, скасовано заборону відчуження нерухомого майна (квартири) за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язано виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку щодо вказаної квартири (а.с.212, том І).

На виконання рішення суду приватним нотаріусом 01.06.2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення іпотеки та запис про припинення обтяження у вигляді заборони відчуження (з/б а.с.102, том І).

Вказане рішення скасовано рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року (а.с.6-8, том І).

Рішенням державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Дереклєєвої Тетяни Вікторівни №37212912 від 22.09.2017 року за заявою представника ПАТ «Дельта Банк», скасовано державну реєстрацію припинення обтяження за №1142659 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.208, том І).

Рішенням державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Ріти Василівни №37288886 від 27.09.2017 року за заявою представника ПАТ «Дельта Банк», скасовано припинення державної реєстрації обтяження за №1142762 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.209, том І).

Позивач вважає такі дії реєстраторів протиправними та чиненими з порушенням вимог законодавства з підстав чого звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до ст.1 Закону №1952-VI дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Згідно з ч.1 та ч.9 ст.2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Згідно зі ст.4 Закону №1952-VI державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У відповідності до ч.1 ст.18 Закону №1952-VI державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Частиною другою вказаної статті передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 23 Закону №1952-VI передбачені підстави зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав. Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Відповідно до ст.24 Закону №1952-VI у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1952-VI у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону) (ч.5 ст.26 Закону №1952-VI).

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року (надалі - Порядок №1127).

Пунктом 12 Порядку №1127 передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до п.18 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Пунктом 19 Порядку №1127 передбачено, що державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

У разі проведення державної реєстрації прав без відкриття розділу в Державному реєстрі прав державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення цього Реєстру до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав вносить відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав. У разі проведення державної реєстрації речових прав або обтяжень таких прав щодо об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який не зареєстровано в Державному реєстрі прав або право власності на який не підлягає державній реєстрації відповідно до закону, а також проведення державної реєстрації іпотеки майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершене, державний реєстратор вносить відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав до спеціального розділу Державного реєстру прав (п.21 Порядку №1127).

Постановою КМУ від 26.10.2011 року №1141 Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Порядок №1141).

Відповідно до п.16 Порядку №1141 на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав. У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до спеціального розділу Державного реєстру прав.

Згідно з п.17, 19 Порядку №1141 розділ Державного реєстру прав відкривається державним реєстратором на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше. Після відкриття державним реєстратором розділу Державного реєстру прав та внесення до нього запису державний реєстратор присвоює об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна є ідентифікатором розділу Державного реєстру прав, відкритого державним реєстратором на такий об'єкт. Після внесення державним реєстратором запису про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права до Державного реєстру прав такому запису присвоюється номер, який є його ідентифікатором.

Відповідно до п.23 та п.24 Порядку №1141 якщо речовим правом на нерухоме майно є іпотека, або у разі проведення державної реєстрації виникнення обтяжень речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор вносить до запису про інші речові права та суб'єкта цих прав відповідні відомості, передбачені вказаними пунктами.

Пунктом 31 Порядку №1141 передбачено, що під час проведення державної реєстрації переходу права власності, інших речових прав на нерухоме майно або обтяжень таких прав державний реєстратор замість існуючих відомостей, що містяться у відкритому розділі або спеціальному розділі Державного реєстру прав, вносить нові відомості, визначені у пунктах 21-24 цього Порядку.

Згідно положень п.38 Порядку №1141 зміни до записів Державного реєстру прав вносяться у разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка). Внесення змін до записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, записи про яку містяться у зазначеному Реєстрі, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п.40 Порядку №1141 у разі внесення змін у зв'язку із зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав, державний реєстратор вносить до відповідного запису Державного реєстру прав такі відомості:1) підстава для зміни відомостей: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) реєстраційний номер, дата і час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться зміни до Державного реєстру прав; 3) підстава для внесення змін до запису: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

Згідно з п.41 Порядку №1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Судом встановлено, що на підставі Договору іпотеки до Державного реєстру іпотек 28.08.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. було внесено запис щодо іпотеки №5559490 та 28.08.2007 року цим же приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу було внесено запис щодо обтяження зазначеної в договорі іпотеки квартири №5559626 (а.с.103). Вказані записи було перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, вказані записи було скасовано на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2013 року по справі №523/4907/13-ц про що також була внесена інформація у відповідні реєстри.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2013 року по справі №523/4907/13-ц скасовано.

У зв'язку із скасуванням рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2013 року по справі №523/4907/13-ц, представник ПАТ «Дельта Банк» 22.09.2017 року звернувся до Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» із заявою за реєстраційним №24297678 про скасування державної реєстрації припинення обтяження за №1142659 та із заявою від 27.09.2018 року за реєстраційним 24372181 про скасування припинення державної реєстрації іпотеки за №1142762.

З урахування Рішення апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року по справі №523/4907/13-ц державними реєстраторами Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» були прийняті рішення про скасування та внесено відповідні запис до Державного реєстру.

Тобто, представник ПАТ «Дельта Банк» звернувся до відповідача із заявою про скасування реєстраційних дій, які вже вносились до Державного реєстру приватним нотаріусом, проте були оскаржені і в результаті скасовані, що є безпосередньою підставою для внесення змін за заявою зацікавленої сторони.

Державними реєстраторами було внесено зміни щодо вже існуючого запису, скасовано його та відновлено попередній, відповідно до рішення суду. Тобто не було відкрито нового розділу в реєстрі, а було фактично відновлено запис, котрий був скасований за рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 16.05.2013 року по справі №523/4907/13-ц, а рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07.08.2017 року поновлений.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення державними реєстраторами ст.20 Закону №1952-VI, відповідно до якої державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій, оскільки державні реєстратори вносили зміни на підставі рішення суду та заяви про скасування державної реєстрації припинення обтяження за про скасування припинення державної реєстрації іпотеки.

При цьому, необґрунтованими є посилання позивача на те, що державні реєстратори повинні були відмовити у внесенні змін до Державного реєстру на підставі п.5 ст.24 Закону №1952-VI, адже, під час внесення спірних записів державні реєстратори керувались пунктом 41 Порядку №1141, котрий передбачає порядок внесення змін та прямо зобов'язує реєстратора внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Порядок №1141 передбачає загалом і первинну процедуру реєстрації і подальше внесення можливих змін. Тому, враховуючи, що державними реєстраторами було внесено саме зміни до Державного реєстру, суд приходить до висновку, що державні реєстратори діяли у межах закону та відповідно до Порядок №1141

Крім того, суд не бере до уваги твердження позивача стосовно того, що заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього право набувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем, адже ПАТ «Дельта Банк» не звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію обтяжень, а тому вказані обґрунтування позивача є безпідставними.

Державні реєстратори при розгляді заяв та при прийняті відповідних оскаржуваних рішень керувались положеннями Закону №1952-VI та Порядку №1141, а тому ними не було порушено вимог порядку, який передбачений для внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням вищезазначеного та аналізу вимог законодавства, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне додатково зазначити щодо предметної підсудності вказаного спору.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України та ст.5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивачі зазначають, що державні реєстратори, приймаючи оскаржувані рішення, діяли не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а саме Закону №1952-IV та Порядку №1141 при прийнятті оскаржуваних рішень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та обставин у справі.

Суд зазначає, що предметом даної справи є перевірка законності рішень державних реєстраторів прийнятих та вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Судом не давалась оцінка цивільно-правовим взаємовідносинам а вирішення спору розглядалось рівно в межа повноважень наданих Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державного підприємства «Центр обслуговування громадян», державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Ріти Василівни, державного реєстратора Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Дереклєєвої Тетяни Вікторівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.10.2018 року.

Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, 67025, АДРЕСА_1);

Відповідач: Державне підприємство «Центр обслуговування громадян» (код ЄДРПОУ 40404060, 65045, м.Одеса, вул.Єкатерининська, 27/1);

Відповідач: державний реєстратор Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Гарматюк Ріта Василівна (65045, АДРЕСА_2);

Відповідач: державний реєстратор Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Дереклєєва Тетяна Вікторівна (65045, АДРЕСА_2);

Третя особа: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, 04070, м.Київ, вул.Андріївська, 2/12);

Третя особа: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-Б);

Третя особа: ОСОБА_6 (24715, АДРЕСА_3).

Суддя П.П.Марин

.