Рішення № 76962963, 02.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Справа № 0440/6836/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ількова В.В., при секретаріДеркач О.В., за участю: представника позивача: ОСОБА_3, представника відповідача: Орлова Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_5 за період з 20.12.2016 року по 14.05.2017 року, включно;

- зобов'язати Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.12.2016 року по 14.05.2017 року у сумі 18 195,97 гривень.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначив, що 07.06.2018 року позивач отримав виконавчий лист у справі № 804/7985/16 на стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 грошового забезпечення на час вимушеного прогулу з 19.12.2016 року по 20.02.2017 року. ГУ ДКСУ листом від 21.06.2018 року №1205/2176-5787 повідомило позивача, що виконавчий лист у справі № 804/7985/16, підлягає поверненню, оскільки в ньому не визначена конкретна сума, яка підлягає стягненню середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу. Позивач зазначив, що грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.12.2016 року по 14.05.2017 року (день поновлення на посаді) складає 18195,94 гривень. Повний розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу був проведений ГУНП в Дніпропетровській області відповідно до довідки від 09.06.2017 року № 19/П-26 за період з 20.12.2016 року по 20.02.2017 року та відповідно до довідки від 19.06.2017 року №19/П-29 за період з 21.02.2017 року по 14.05.2015 року. ОСОБА_5 зазначає, про порушення його права на оплату праці, в зв'язку з чим звернувся до суду про визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_5 за період з 20.12.2016 року по 14.05.2017 року, включно.

Ухвалою суду від 12.09.2018 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 02.10.2018 року.

Також, ухвалою суду від 12.09.2018 року витребувано у Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області належним чином засвідчені копії: витягу з наказу № 161 о/с від 15.05.2017 року; наказу № 357 від 19.12.2016 року про звільнення позивача; наказу № 161 о/с від 15.05.2018 року про скасування наказу № 357 о/с від 19.12.2016 року; наказу № 161 о/с від 14.05.2017 року; довідки № 19/П-26 про розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 20.12.2016 року по 20.02.2017 року; довідки № 19/П-29 від 19.06.2017 року про розрахунок грошового забезпечення позивача за період з 21.02.2017 року по 14.05.2015 року; розрахунку середньоденного заробітку позивача, виходячи з грошового утримання за жовтень, листопад 2016 року, та інші матеріали щодо суті спору.

27.09.2018 року на вимогу ухвали суду від 12.09.2018 року про витребування доказів, ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області, надало витребувані судом документи.

28.09.2018 року, від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що з розміром стягнення з ГУНП у Дніпропетровській області у сумі 18195,97 грн. не згодні, виходячи з такого. Так, згідно наказу ГУНП від 19.12.2016 №357 о/с ОСОБА_5 звільнено відповідно до п.5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) з 19.12.2016 року, а тому період вимушеного прогулу необхідно визначати з 19.10.2016 року. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 у справі № 804/7985/16, зокрема, стягнуто з ГУНП на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19 грудня 2016 року по 20 лютого 2017 року включно. Відповідно до резолютивної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 року у справі №804/7985/16 за позовом ОСОБА_5 до ГУНП, суд згідно ст. 162 КАС України, у редакції чинній до 15.02.2015 року не покладав на ГУНП обов'язку самостійного розрахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_5 за час вимушеного прогулу, а тому ГУНП, виконуючи постанову суду, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, згідно довідки УБЗБО ГУНП від 27.09.2018 № 1549 на підставі п. 6 Розділу 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року а № 669/28799 розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_5 за період вимушеного прогулу (з 19.12.2016 по 20.02.2017) з урахуванням утриманих сум податків та внесків становить - 7783,71 грн. (довідка додається). Крім того, у своєму адміністративному позові ОСОБА_5 посилається на порушення ГУНП норм Кодексу законів про працю України, зокрема, ст. 235 КЗпП України в частині виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки, Закон України «Про Національну поліцію» не містить приписів щодо застосування норм трудового законодавства у випадку, якщо цим законом не врегульовано спірних відносин, застосування положень КЗпП України та іншого трудового законодавства до даних правовідносин є неможливим.

02.10.2018 року, у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача, просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на положення викладені у відзові.

Розглянувши подані документи й інші матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 20 лютого 2017 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом, у справі № 804/7985/16 винесено постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Атестаційної комісії № 24 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області оформлене протоколом ОП № 15.00036478.0074848 від 21.09.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: «4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», стосовно ОСОБА_5;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 19.12.2016 року № 357 о/с про звільнення сержанта поліції ОСОБА_5 поліцейського полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції зі служби в поліції;

- зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_5 на посаді поліцейського полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції з 19 грудня 2016 року;

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19 грудня 2016 року по 20 лютого 2017 року включно.

Так, наказом ГУНП від 15.05.2017 №161 о/с внесено зміни до наказу ГУНП від 19.12.2016 року №357 о/с, а саме: пункт наказу ГУНП від 19 грудня 2016 року № 357 о/с у частині звільнення зі служби в поліції відповідно до п. 5 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» сержанта поліції ОСОБА_5 поліцейського полку особливого призначення ГУНП в Дніпропетровській області з 19 грудня 2016 року, скасовано та поновлено на службі в поліції на посаді поліцейського полку поліції особливого призначення ГУНП в Дніпропетровській області з 19.12.2016 року.

07.06.2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд видав на ім'я позивача виконавчий лист по справі № 804/7985/16 на стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.12.2016 р. по 20.02.2017 року.

При виконанні виконавчого листа, ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, листом від 21.06.2018 року № 1205/2176-5787, повідомило позивача, про те, що у виконавчому листі конкретна сума, яка підлягає стягненню середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у виконавчому листі суду не зазначена, що позбавляє можливості ГУ ДКСУ перерахувати кошти, в зв'язку з чим виконавчий документ підлягає поверненню.

Позивач, посилається на те, що повний розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу був проведений ГУНП у Дніпропетровській області відповідно до:

- довідки від 09.06.2017 року № 19/П-26 за період з 20.12.2016 року по 20.12.2016 року по 20.02.2017 року, таким чином: 1455,68 грн. (12 днів грудня) +3760,50 грн. (31 днів січня)+2686,07 грн. (20 днів лютого) = 7902,25 грн.;

- довідки 19.06.2017 року №19/П-29 за період з 21.02.2017 року по 14.05.2015 року (відповідно до дати наказу поновлення на посаді),таким чином: 1074,43 грн. (8 днів лютого) +3760,50 грн. (31 днів березня) +3760,50 грн. (30 днів квітня) +1698,29 грн. (14 днів травня) = 10293,72 гривень.

Під час розгляду справи №804/7985/16 у суді та на момент винесення рішення 20.02.2017 року, вказані довідки не були предметом дослідження, позивач стверджує, що відповідно до вказаних вище довідок грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.12.2016 року по 14 травня 2017 року (день поновлення на посаді) складає 18195,97 грн., в зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом, про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.12.2016 року по 14.05.2017 року у сумі 18195,97 гривень.

Відповідач з розрахунком позивача не погоджується, вважає, що грошове забезпечення ОСОБА_5 за час вимушеного прогулу з урахуванням утриманих сум податків та внесків становить - 7783,71 грн., а період для обчислення такого забезпечення необхідно визначати з 19.12.2016 року по 20.02.2017 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Суд зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на роботі на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Не врегульовано дане питання й іншими нормативними актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення зі служби в органах Національної поліції.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

Отже, до спірних правовідносин перш за все необхідно застосовувати положення спеціального законодавства, яким є Закон. Проте, у випадку неврегульованості певних правовідносин, останнім необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства, зокрема, ті, що містяться у Кодексі законів про працю України.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до позиції, зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За цим же пунктом нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частин 3-4 ст.91 Закону України "Про Національну поліцію" для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків.

За таких обставин, зважаючи на те, що Законом України "Про Національну поліцію" прямо передбачено встановлення поліцейським п'ятиденного робочого тижня, на думку суду, середньоденний заробіток та період вимушеного прогулу слід визначати, виходячи із кількості робочих днів.

Водночас, порядок та виплата грошового забезпечення поліцейських, відповідно до ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію України" та постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799) затверджено "Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (далі Порядок №260).

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Так, відповідно до наданої Головним управлінням Національної поліції у Дніпропетровській області довідки про доходи позивача від 24.09.2018 року №1542, розмір грошового забезпечення ОСОБА_5 перед звільненням за жовтень 2016 року становив 6396,19 грн., за листопад 2017 року 9133,88 гривень.

Усього за останні 2 календарні місяці роботи до звільнення - 15530,07 гривень.

Відповідно до положень Порядку №100, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до довідки Начальника УФЗБО - головного бухгалтера ГУНП в Дніпропетровській області від 24.09.2018 року №1542, число календарних днів за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, складає 61 день.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить: 15530,07 грн. : 61 = 254,59 гривень.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі №635/2084/16-ц.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми робочого часу на 2016 рік" та листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми робочого часу на 2017 рік" та додатків до них кiлькiсть робочих днiв за період з 19.12.2016 року по 14.05.2017 року становить 97 робочих дні (з них за грудень 2016 року - 8 днів, січень 2017 року - 20 днів, лютий 2017 року - 14 днів+6 днів, березень 2017 рік - 22 дні, квітень 2017 рік - 19 днів, травень 2017 рік - 8 днів ).

Отже, термін вимушеного прогулу позивача становить з 19.12.2016 року по 15.05.2017 року, з яких робочих днів - 97, а розмір середньоденного грошового забезпечення дорівнює 254,59 грн. Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 24695,23 грн. ( 254,59 грн. х 97 = 24695,23 грн).

Щодо тверджень відповідача про те, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується періодом з 19.12.2016 року по 20.02.2017 року, то такі є помилковими.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 1, 2 п. 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

При цьому, ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки питання про поновлення позивача на роботі розглядалося більше одного року не з його вини, наказ про поновлення на роботі видано 15.05.2018 року. Отже, виплата середнього заробітку повинна здійснюватися за весь час вимушеного прогулу, а саме з 19.12.2016 року по 15.05.2017 року (день фактичного поновлення позивача на службі).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.12.2016 року по 15.05.2017 року у сумі 24695,23 гривень.

Щодо позовної вимоги про визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області стосовно ненарахування та не виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_5 за період з 19.12.2016 року по 15.05.2017 року (день фактичного поновлення позивача на службі), суд вказує на відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача, щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з підстав не виконання ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області виконавчого листа від 07.06.2018 року №804/7985/16.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Підсумовуючи наведене, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв'язку з обставинами даної справи, керуючись ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов, підлягає задоволенню частково, а саме: в частині зобов'язання Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.12.2016 року по 15.05.2017 року у сумі 24695,23 гривень.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 72-78, 242-246, 255, 293, 295, 371, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.12.2016 року по 15.05.2017 року у сумі 24695,23 гривень.

Узадоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_5 (51280, АДРЕСА_1, код ОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ 40108866).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 жовтня 2018 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 04.10.2018 року Суддя З оригіналом згідно Суддя В.В Ільков В.В. Ільков В.В. Ільков