Ухвала суду № 76961168, 28.09.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39520/18-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2018 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді : Козлова Р.Ю.,

при секретарі: Іваненку С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову компанії КЛІНГСПОР АГ (KLINGSPOR AG) до ОСОБА_1, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» про часткове визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів та послуг,

В С Т А Н О В И В:

Позивач компанія КЛІНГСПОР АГ (KLINGSPOR AG) через свого представника звернувся до суду з даним позовом до відповідачів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ОСОБА_1 просив ухвалити рішення яким визнати частково недійсним свідоцтво України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, який був зареєстрований 10 серпня 2015 року; визнати частково недійсним свідоцтво України НОМЕР_2 на знак для товарів і послуг KRONEX, який був зареєстрований 25 жовтня 2016 року; зобов'язати Міністерств о економічного розвитку і торгівлі України Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання за результатами розгляду цієї позовної заяви частково недійсними свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг від 10 серпня 2015 року та зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання за результатами розгляду цієї позовної заяви частково недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг від 10 серпня 2015 року та свідоцтва України НОМЕР_2 на знак для товарів і послуг від 25 жовтня 2016 року.

До початку підготовчого судового засідання, представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій з метою забезпечення позову просить суд заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського 12/2; ідентифікаційний код 37508596) вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг будь-які зміни, що стосуються правового статусу знаків для товарів та послуг за свідоцтвами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а саме щодо передання прав на знаки для товарів та послуг за вказаними свідоцтвами повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів відносно знаків за вказаними свідоцтвами, а також щодо припинення дії свідоцтв України НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови від них повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність", крім тих змін, що відображають та стосуються визнання недійсними відповідно до рішення суду у цій справі свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, який був зареєстрований 10 серпня 2015 року та свідоцтва України НОМЕР_2, на знак для товарів і послуг, який був зареєстрований 25 жовтня 2016 року та заборонити ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1) вчиняти дії щодо знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а саме передавати повністю або частково право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_1 та НОМЕР_2, надавати дозволи (видавати ліцензії) на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у використання іншим особам, у тому числі, на підставі ліцензійних угод, а також відмовлятися від свідоцтв України НОМЕР_1 та НОМЕР_2 повністю або частково.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник зазначив, що позивач звернувся до суду із даним позовом, рішення за таким позовом стосуватиметься прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а його виконання полягатиме у визнанні недійсними спірних свідоцтв шляхом внесення відповідних відомостей до Державних реєстрів України на знаки для товарів і послуг. Виконання такого рішення є можливим, якщо власником спірних свідоцтв на момент вирішення спору та прийняття рішення з набуттям ним законної сили та на момент його виконання залишатиметься одна й та сама особа. Однак, власник свідоцтв за час між вирішенням спору та ухваленням рішення у справі може змінитися, що утруднить або унеможливить виконання даного рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В судове засідання учасники процесу не з'явилися, однак суд визнав можливим проводити судове засідання з розгляду заяви за відсутності сторін, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред'явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У відповідності до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 1 даної постанови визначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом встановлення обов'язку заборони вчиняти певні дії; вчинити певні дії а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

З огляду на пред'явлені позивачем вимоги про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг у відповідача - власника свідоцтв існує реальна можливість передання прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом іншій особі до набрання рішенням законної сили у даній справі, що зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення пред'явлених вимог, оскільки власником спірного свідоцтва буде інша особа(и), а не відповідач.

Крім того, суд приймає доводи представника позивача, що відповідач, як власник спірних свідоцтв, може скористатися правом, наданим їйому статтею 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а саме, відмовитися від свідоцтва України на знак для товарів і послуг в будь-який час повністю або частково, на підставі заяви, поданої до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. У разі відмови відповідача від свідоцтва України на знак для товарів і послуг, виконати рішення суду, яким задоволені вимоги, буде неможливо у зв'язку з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про припинення дії свідоцтва. Також, у разі такої відмови, як випливає зі ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва не має право на повторну реєстрацію знаку протягом 3-х років після припинення дії свідоцтва, що надає відповідачам можливість через певний час зареєструвати свідоцтво повторно і продовжити його використання.

З урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно наявний спір, заява про забезпечення позову стосується предмета судового дослідження, обраний вид забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства а також не перешкоджатиме господарській діяльності відповідачам або іншим третім особам.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що між сторонами справи виник спір щодо об'єкта права інтелектуальної власності, види забезпечення, які просить вжити позивач, є повністю співмірними із заявленими позовними вимогами. Забезпеченням позову у способи запропоновані позивачем, законних прав та інтересів третіх осіб порушено не буде, застосовані заходи не перешкоджатимуть відповідачеам користуватись майном, відтак суд дійшов висновку про достатність підстав для задоволення заяви про забезпечення даного позову.

При цьому, суд надає оцінку тій обставині, що обрані способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому такі заходи зможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, п.15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача про забезпечення позову компанії КЛІНГСПОР АГ (KLINGSPOR AG) до ОСОБА_1, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» про часткове визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів та послуг - задовольнити.

Заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського 12/2; ідентифікаційний код 37508596) вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг будь-які зміни, що стосуються правового статусу знаків для товарів та послуг за свідоцтвами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а саме щодо передання прав на знаки для товарів та послуг за вказаними свідоцтвами повністю або частково, щодо реєстрації ліцензійних договорів відносно знаків за вказаними свідоцтвами, а також щодо припинення дії свідоцтв України НОМЕР_1 та НОМЕР_2 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови від них повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність", крім тих змін, що відображають та стосуються визнання недійсними відповідно до рішення суду у цій справі свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, який був зареєстрований 10 серпня 2015 року та свідоцтва України НОМЕР_2, на знак для товарів і послуг, який був зареєстрований 25 жовтня 2016 року.

Заборонити ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1) вчиняти дії щодо знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а саме передавати повністю або частково право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України НОМЕР_1 та НОМЕР_2, надавати дозволи (видавати ліцензії) на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у використання іншим особам, у тому числі, на підставі ліцензійних угод, а також відмовлятися від свідоцтв України НОМЕР_1 та НОМЕР_2 повністю або частково.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Строк пред'явлення для виконання ухвали три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: