Рішення № 76947444, 19.09.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3908/17

Провадження № 2/346/183/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

судді П’ятковського В.І.,

за участю секретаря Іванишин Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия цивільну справу за позовом Публічого акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ :

представник позивача, звернувшись до суду з даним позовом, посилається на те, що згідноРамкової угоди за №1214 від 21 червня 2007 року, укладеної між акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2, останньому встановлено кредитний ліміт в розмірі 100 000,00 дол. США та на підставі Договору про надання траншу № 13.5191/1214 від 21 червня 2007 року позичальник отримав кредитні кошти в сумі 28 000 доларів США строком на 72 місяці зі сплатою 13,5% річних та за Договором про надання траншу № 13.5191/1214-2 від 18 липня 2007 року ще 28 000 доларів США на той самий строк та тією ж відсотковою ставкою.

У відповідності до Додатку 1 до Договору про надання траншу № 13.5191/1214-2 від 18 липня 2007 року, в редакції від 28 лютого 2014 року, між сторонами кредитування встановлено кінцевий строк погашення кредиту – 20 червня 2016 року.

В забезпечення виконання зобов»язань між банком та ОСОБА_1»ю було укладено договір іпотеки за № 1214-ІД01 від 21 червня 2007 року іпотекодавцем за яким виступила ОСОБА_1, яка передала в іпотеку житловий будинок, загальною площею 150,5 кв.м та земельну ділянку, площею 0,0606 га, що знаходяться в м. Коломия по вул. Родини Цісиків, 5.

Оскільки позичальником порушувалися умови зобов»язання, чергові платежі вносилися не вчасно, утворилася заборгованість по кредиту.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 березня 2017 року, яке було частково скасовано Апеляційним судом Івано-Франківської області та стягнуто із ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання траншу № 13.5191/FW302.302 від 18 липня 2007 року у сумі 611 810, 86 грн. та 18 354 грн. судового збору.

За час знаходження справи на розгляді в суді, у своїй відповіді на відзив представник позивача додатково зазначив, що незважаючи на те, що раніше прийнятим, 07 березня 2017 року, рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спірним договором з поручителя ОСОБА_1, однак це не позбавляє їх можливості звернутися до неї як до іпотекодержателя, яка несе відповідальність за виконання боржником основного зобов»язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Відповідачка зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 тоді як предметом спору виступає нерухоме майно, що знаходиться в м. Коломия по вул. Родини Цісиків, 5, а отже є всі підстави звернути стягнення на заставне майно.

Вартість спірного майна становить 819 500 грн. і частково покриває утворену заборгованість за кредитним договором.

Просить позов задовольнити та в рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк».

Відповідачка та її представник з позовом не погодились, подали суду відзив на позовну заяву, який представник відповідачки підтримав у судовому засіданні.

Вказав, що дійсно 21 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та відповідачкою укладено договір іпотеки № 1214-ІД01, згідно якого вона виступила майновим поручителем ОСОБА_2 та передала в іпотеку належне їй нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 150,5 кв.м та земельну ділянку, площею 0,0606 га, що знаходиться в м. Коломия по вул. Родини Цісиків, 5.

Раніше позивачі вже зверталися із позовом, згідно якого рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 07 березня 2017 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором про надання траншу № 13.5191/FW304.302 в сумі 1223,621,72 грн. із неї, як поручителя.

На даний час вона прописана на проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Житловий будинок по вул. Родини Цісиків, 7 повністю демонтований, а земельна ділянка, що була під будинком, вільна від забудови і працівникам банку даний факт відомий.

Оскільки нерухоме житлове майно, яке перебуває в іпотеці, використовується як місце її постійного проживання і у власності іншого майна вона не має, то у відповідності до п.1 ст. 1 Закону України від 03 червня 2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте.

Вважає вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки незаконними та необґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, ОСОБА_2, будучи належно повідомлений суд про час та місце розгляду справи у судове засідання не з»явився, про причини неявки суд до відома не поклав.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги відзив відповідача та відповідь на відзив позивача, суд доходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21 червня 2007 року між акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 укладено Рамкову угоду за № 1214, згідно якої останньому встановлено кредитний ліміт в розмірі 100 000,00 дол. США та на підставі Договору про надання траншу №13.5191/1214 від 21 червня 2007 року позичальнику надано кредитні кошти в сумі 28 000 доларів США строком на 72 місяці зі сплатою 13,5% річних та за Договором про надання траншу №13.5191/1214-2 від 18 липня 2007 року ще 28 000 доларів США на той самий строк та тією ж відсотковою ставкою.

У відповідності до Додатку 1 до Договору про надання траншу №13.5191/1214-2 від 18 липня 2007 року, в редакції від 28 лютого 2014 року, між сторонами кредитування встановлено кінцевий строк погашення кредиту – 20 червня 2016 року.

21 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1»ю укладено договір іпотеки № 1214-ІД01., згідно якого остання виступила майновим поручителем ОСОБА_2 та передала в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок в м. Коломия по вул. Родини Цісиків, 5, загальною площею 150, 5 кв. м. та земельну ділянку за тією ж адресою, загальною площею 0,0606 га. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Трачук.

Позичальник умов договору не дотримувався, у встановлені графіком терміни кошти на повернення кредиту та сплати відсотків не вносив, у зв»язку із чим утворилася заборгованість.

12 квітня 2016 року на адресу відповідачки було направлено повідомлення про виникнення заборгованості та вимога про дострокове погашення кредиту за №№ 196/16 та 195/16.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2017 року, скасовано рішення Коломийського міськрайонного суду від 07 березня 2017 року та стягнуто із ОСОБА_2 611 810, 86 грн. пені за договором про надання траншу № 13.5191/FW302.302 від 18 липня 2007 року.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 березня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором про надання траншу № 13.5191/FW304.302 боргу з поручителя ОСОБА_1.

Відповідно до постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року за № 5 встановлено, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

При вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Як вбачається із Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 14870128, станом на 12 червня 2007 року ОСОБА_1, на підставі договору дарування належав спірний житловий будинок, а на підставі Державного акту на право власності, серія ЯД № 892267, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2610600000:23:004:0059.

Із копії паспорту відповідачки вбачається, що вона з 23 грудня 2003 року була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3, а з 19 червня 2007 року зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.

В своєму запереченні представник позивача посилається на те, що оскільки відповідачка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 і крім того їй на праві власності належить житловий будинок із земельною ділянкою в м. Коломия по вул.. Родини Цісиків, 5, то на вказане майно можна звернути стягнення у відповідності до встановленого законом порядку.

Згідно пункту 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VІІ, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України “Про заставу” та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України “Про іпотеку”, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Із довідки виданої Відділом ведення реєстру територіальної громади Управління надання адміністративних послуг Коломийської міської ради за № 892 від 16 лютого 2018 року вбачається, що відповідачка прописана та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Житловий будинок в м. Коломия по вул. Родини Цісиків, 7 повністю демонтований, а земельна ділянка під знищеним будинком вільна від забудови, будь яких інших будівель та споруд на місці демонтованого будинку не виявлено, що підтверджується інвентарним актом про знищення від 10 серпня 2018 року, а також Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 134620329 від 16 серпня 2018 року.

Як зазначено в ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже зважаючи на те, що позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» за невиконання сторонами вимог зобов»язання, однак дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки це суперечить встановленим вимогам, а спірне майно не підлягає примусовому відчуженню.

На підставі наведеного та ст.ст. 16, 509, 526, 589, 610 ЦК України, ст. 37 Закону України "Про іпотеку", керуючись ст.ст. 247, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2018 року.

Суддя П'ятковський В. І.