Ухвала суду № 76947439, 20.09.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8048/18

Провадження № 6/522/412/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.

за участю секретаря Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву боржника ОСОБА_1 спілки «Перше кредитне товариство» стягувачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, заінтересована особа: Другий Приморський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_12 територіального управління юстиції в Одеській області про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 спілка «Перше кредитне товариство» в особі представника звернулася до суду із заявою, у якій просила:

-визнати виконавчі документи - виконавчі листи Приморського районного суду м. Одеси: № 2-5101/11 від 11.04.2011 р. про стягнення з Заявника на користь ОСОБА_2 63 179,70 грн., № 2-12397/10 від 05.04.2011 р. про стягнення з Заявника за користь ОСОБА_3 32 561,61 грн., № 2-1004/11 від 24.05.2011 р. про стягнення з Заявника на користь ОСОБА_4 40 335,82 грн., № 2-5778/11 від 21.07.2011 р. про стягнення з Заявника на користь ОСОБА_5 76 470,00 грн., № 2-1522/5697/11 від 29.11.2011 р. про стягнення з Заявника на користь ОСОБА_6 66 558,66 грн., 522/24592/16-ц від 26.12.2017 р. про стягнення з Заявника на користь ОСОБА_7 104 930,94 грн., № 2-815/10 від 25.02.2010 р. про стягнення з Заявника на користь ОСОБА_8 49 035,60 грн., № 2-5156/11 від 31.08.2015 р. про стягнення з Заявника на користь ОСОБА_9 63 520,00 грн. такими, що не підлягають виконанню повністю.

-постановити окрему ухвалу щодо старшого держвиконавця Другого Приморського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_13 про порушення ним законів України та направити її органу, до повноважень якого належить притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, або до органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) цієї особи ознак кримінального правопорушення.

Яка обґрунтована тим, що справу про визнання заявника банкрутом у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарським судом Одеської області було розпочато 31.05.2011 року у справі № 7/17-2087-2011.

Фінансові зобов’язання заявника відносно стягувачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 утворилися до 31 травня 2011 року. Таким чином, заявник вважає, що на ці зобов’язання розповсюджується норма права «вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановлено для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними». Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає». Постановою господарського суду Одеської області від 05.03.2013 року в справі № 7/17-2087-2011 було визнано кредитором КС «ПКТ» стягувачів (вкладників), а саме: ОСОБА_7 на суму 64 818,56 гривень, ОСОБА_8 на суму 40 774,53 гривень, ОСОБА_9 на суму 63 400,00 гривень та внесено їх до судового Реєстру кредиторів заявника, тому на думку заявника, борг не може бути стягнуто двічі. Також, заявник зазначив, що виконавчі листи Приморського районного суду м. Одеси: № 2-5101/11 від 11.04.2011 року на користь ОСОБА_2, № 2-12397/10 від 05.04.2011 року на користь ОСОБА_3, № 2-1004/11 від 24.05.2011 року на користь ОСОБА_4, № 5778/11 від 21.07.2011 року на користь ОСОБА_5, № 2-1522/5697/11 від 29.11.2011 року на користь ОСОБА_6, № 2-815/10 від 25.02.2010 року на користь ОСОБА_8 не повинні бути прийняті державним виконавцем до свого провадження через пропуск строку для примусового виконання. Крім того, зазначає, що в даному випадку іншою причиною (підставою) для визнання вищезазначених виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, є норма ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції до 18.01.2013 року, що «вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановлено для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними» Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає., а також нині діюча норма ч. 4 ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону « 3 1258-VII від 13.05.2014 року, що вимоги конкурсник кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають задоволенню.

Представники боржника в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Стягувачі ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

Інші стягувачі в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду заяви сповіщалися належним чином. Від стягувача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надійшли заяви, згідно, яких просили розглядати заяву за їх відсутності, просили в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в Другому Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області знаходиться зведене виконавче провадження № 55380583 з примусового виконання виконавчих листів:

- Приморського районного суду м. Одеси № 1522/15917/12 від 10.01.2013 р. на суму 8594,23 грн. на користь ОСОБА_11;

- Приморського районного суду м. Одеси № 522/24592/16-ц від 26.12.2017 р. на 104 930,94 грн. на користь ОСОБА_7;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-1004/11 від 24.05.2011 р. на суму 40335.82 грн. на користь ОСОБА_4;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-12397/10 від 05.04.2011 р. на суму 32561.61 грн. на користь ОСОБА_3;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-5101/11 від 11.04.2011 р. на суму 63179.70 грн. на користь ОСОБА_2;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-815/10 від 25.02.2010 р. на суму 49035.60 грн. на користь ОСОБА_8;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-1522/5697/11 від 29.11.2011 р. на суму 66558.66 грн. на користь ОСОБА_6;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-5778/11 від 21.07.2011 р. на суму 76470,00 грн. на користь ОСОБА_5;

- Приморського районного суду м. Одеси № 1522/19080/12 від 12.04.2013 р. на суму 4440.00 грн. на користь ОСОБА_10;

- Приморського районного суду м. Одеси № 2-5156/11 від 31.08.2015 р. на суму 63520.00 грн. на користь ОСОБА_9;

05.04.2016 року господарський суд Одеської області затвердив між кредиторами та боржником мирову угоду в справі № 7/17-2087-2011 за заявою кредитора ОСОБА_14, до боржника - кредитної спілки «Перше кредитне товариство», про визнання банкрутом. Провадження у справі про банкрутство кредитної спілки «Перше кредитне товариство» припинено.

Протоколом № 260617/01 засідання спостережної ради кредитної спілки «Перше кредитне товариство» від 26.06.2017 року затверджена кандидатура ОСОБА_15 на посаду голови правління кредитної спілки «Перше кредитне товариство» та він призначений на цю посаду з 27.06.2017 року.

Спостережна рада кредитної спілки «Перше кредитне товариство» вирішила внести відповідні відомості про рішення спостережної ради до Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслює, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"(рішення у справі "Горнсбі проти Греції» п. 40).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Тому визнання виконавчих документів відносно стягувачів за рішеннями суду про стягнення на їх користь заборгованості з кредитної спілки «Перше кредитне товариство» такими, що не підлягають виконанню, буде перепоною у завершенні судового провадження та реалізації їх гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод «права на суд».

Суд не приймає до уваги твердження представників кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 є конкурсними кредиторами, тобто кредиторами за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження у даній справі про банкрутство 31.05.2011 року.

Рішення відносно цих заявників про стягнення заборгованості на їх користь з боржника постановлені судом відповідно, а саме: 07.06.2011 року, 14.06.2011 року, 03.11.2017 року, 09.06.2011 року, 11 жовтня 2012 року, 10 жовтня 2012 року. Тому вони є поточними кредиторами, тобто кредиторами за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Спори за такими вимогами підлягають розгляду в позовному порядку, що і мало місце і в даному випадку.

Розяснення з цього питання містяться у п. 8.6 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 є конкурсними кредиторами, оскільки рішення про стягнення заборгованості з боржника на їх користь постановлені до порушення справи про банкрутство 31.05.2011 року, тому рішення підлягає виконанню за загальними правилами виконавчого провадження, що є завершальною стадією судового провадження і розглядається Європейським судом з прав людини як складова частина судового розгляду.

18.01.2013 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла в період розгляду справи господарським судом Одеської області.

У частині 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка втратила чинність, було встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, то відповідно до ч. 4 ст. 23 цього Закону в новій редакції особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їхні вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Таким чином, в ухвалі Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 року по справі №7/17-2087-2011 помилково було здійснено посилання на редакцію статті, яка втратила чинність, тому суд не приймає до уваги посилання скаржника.

У відповідності до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Також з боку заявника до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження їх посилань з приводу того, що виконавчі листів були пред’явлені до виконання з пропущенням строків їх пред’явлення.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд дійшов до висновку, що відсутні підстави, які передбачені ч. 2 ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Так, виконавчі листи видано правомірно на підставі судових рішень, які набрали законної сили; обов’язок боржника виконати судове рішення наявний та його не припинено; також відсутні докази заявника про добровільне виконання ним судових рішень.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 спілки «Перше кредитне товариство», про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, тому відмовляє у її задоволенні.

Щодо вимоги заявника про постановлення окремої ухвали відносно старшого державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГУТЮ в Одеській області ОСОБА_13, то суд звертає увагу на те, що ця вимога знаходиться за межами предмета доказування, тому згідно зі ст. 262 ЦПК України, правових підстав для постановлення такої ухвали не має.

Керуючись: ст. ст. 258-260, 432 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 спілки «Перше кредитне товариство» про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів.

Згідно зі ст. 261 ЦПК України, 1. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 2. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя: А.Ю. Бойчук