Рішення № 76947022, 01.10.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1918/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Кириченко П.Л.,

при секретарі Осадченко С.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь, Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_1» (далії по тексту банк) до ОСОБА_2, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд –

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2017 року позивач звернувся з вищевказаним позовом, в якому зазначено, що 09 червня 2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк надає кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 25 960 дол. США строком до 09 червня 2013 року, а відповідач (позичальник) зобов’язаний належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту зі сплатою процентів в розмірі 14 % річних. 17 вересня 2009 року між банком та відповідачем була укладена додаткова угода до кредитного договору. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 21 березня 2007 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом, якого виступає нерухоме майно у вигляді квартири загальною площею 43.4 кв.м., житлова 22.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (далії по тексту спірне нерухоме майно). Банк свої зобов’язання виконував в повному обсягу, відповідач ОСОБА_2 свої зобов’язання по поверненню заборгованості за кредитним договором не виконував, а тому позивач просить у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді спірного нерухомого майна.

В ході судового засідання представник позивача наполягає на своїх позовних вимогах.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник з позовом не погоджується.

Представник відповідачки ОСОБА_5 з позовом не погоджується.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.

Так судом встановлено, що 09 червня 2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) був укладений кредитний договір №014/0029/82/56348, згідно умов якого банк надає кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 25 960 дол. США строком до 09 червня 2013 року, а відповідач (позичальник) зобов’язаний належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту зі сплатою процентів в розмірі 14 % річних.

17 вересня 2009 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до кредитного договору.

21 березня 2017 року з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_5 (код НОМЕР_2) був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки реєстр № 249, предметом, якого виступає нерухоме майно у вигляді: квартири загальною площею 43.4 кв.м., житловою 22.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належить відповідачці ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору від 27.09.2006 року.

Свої зобов’язання про повернення кредиту відповідач ОСОБА_2 не виконав. Заборгованість за кредитом на час розгляду справи складає 25 755.20 дол. США; заборгованість за відсотками в розмірі 9 971.77. дол. США.

В провадженні Овідіопольського райсуду Одеської області перебувала цивільна справа № 509/2574/13-ц за позовом ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно з рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції є стягнення з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 014/0029/82/56348 від 09.06.2006 року складає 18 021.91 дол. США. та судовий збір. Рішення суду першої інстанції є чинним, яке не виконано у добровільному порядку.

Банком було подане клопотання про призначення судово-будівельно-оціночної експертизи відносно спірного нерухомого майна, але під час судового розгляду представник позивача не надав письмових доказів сплати судового збору, щодо забезпечення доказів, відповідно до ст. 117 ч. 3 ЦПК України, крім того представник позивача не зазначив, що він погоджується щодо сплати витрат пов’язаних з проведенням експертизи, відповідно до ст. 104 ЦПК України. Крім того, з урахуванням предмету позову, наявності технічної документації на спірне нерухоме майно у банка, представник позивача не зміг обґрунтувати наявність проведення судового дослідження нерухомого майна, щодо його вартості.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 42 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні справи, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» та норм ЦПК, в тому разі в рішенні суду в обов’язковому порядку має зазначатись : … спосіб реалізації предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. В ході розгляду справи банк не надав суду належних та допустимих доказів, відповідно до ст.ст.77,78 ЦПК України початкової ціни предмета іпотеки на час розгляду справи.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідач ОСОБА_2 не є стороною договору іпотеки від 21.03.2007 року, а тому суд вважає, що права та обв’язки відповідача ОСОБА_7 не порушуються, а тому суд вважає, що він є не належним відповідачем.

В ході розгляду справи з боку відповідачів надійшла заява про застосування строку позовної давності, мотивуючи тим, що банк направив відповідачу ОСОБА_7 заяву про дострокове повернення суми кредиту 24 січня 2013 року. На час розгляду справи відповідач зобов’язання по поверненню заборгованості за кредитним договором не виконував. Банк звернувся до суду в рамках нотаріально посвідченого договору іпотеки від 21 березня 2007 року, договір іпотеки є чинним, з урахуванням даних обставин, суд вважає, що дана позиція відповідачів є помилковими, направленими на не виконання своїх зобов’язань по договору іпотеки.

Крім того, відповідно до ст. 264 ч.1 ЦК України перебіг позовної давності перериваються вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебігу позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідної заяви сторін по справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належить, зокрема звернення банку до примусового виконання судового рішення та захист своїх прав в іншому провадженні.

При поданні позову банк сплатив судовий збір в повному обсягу, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтований, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-13,77-80,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Кириченко П.Л.